Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №200/6555/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 200/6555/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.06.26 по справі № 200/6555/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

Представником позивача надано до суду заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій заявник просить суд: змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року по справі №200/6555/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 різниці по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку, в сумі 368504,93 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року по справі №200/6555/24 набрало законної сили 12.12.2024 року та до теперішнього часу в частині виплати заборгованості з пенсії позивачу відповідачем не виконано. У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, стягнувши з боржника суму в розмірі 368504,93 грн на користь позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 заяву представника позивача про зміну способу виконання рішення справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 та задовольнити заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року у справі №200/6555/24, та змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Донецький окружний адміністративний суд від 12.11.2024 року у справі №200/6555/24 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93103/09/01/1400 від 08.05.2024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 різниці по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку, в сумі 368504,93 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 378 КАС України процедура зміни способу і порядку виконання рішення суду спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист. Відповідно, можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатом розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення, без будь-яких несправедливих обмежень та надмірних перешкод є запорукою реального та своєчасного виконання судового рішення та сприяє підвищенню довіри до судової влади.

Відповідачем не заперечується факт невиплати заборгованості в сумі 368504,93 грн, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.06.2026 року №2600-0507-8/93770.

Позивач посилався на те, що законодавець прямо передбачає єдиний варіант зміни способу виконання, який був спершу заявлений до суду та відображений в рішенні (в нашому випадку "зобов`язати здійснити перерахунок та виплату") виключно на "стягнення". Тобто, зміна способу виконання не може вважатися прийняттям нового рішення. Отже, результатом перерахунку завжди буде виплата різниці між "поточними" (тобто показники з довідки про розмір грошового забезпечення) показниками та "попередніми" показниками (те, що суд назвав "з урахуванням раніше виплачених сум"). Виключно з метою виконання рішення суду відповідач самостійно розрахував цю різницю у розмірі 368504,93 грн та відобразив це у окремому письмовому документі, доданому до матеріалів справи. Тому зазначення саме цієї суми, як предмету стягнення, узгоджується з позицією відповідача, - як існування в цілому, так і її розмір. Судом першої інстанції не враховано зміни у процесуальному законодавстві, які мають застосовуватися відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, за якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону , чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме що з 19 грудня 2024 року законодавцем шляхом внесення змін до КАС України Законом № 4094-ІХ унормовано питання невиконання суб`єктом владних повноважень судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, й наслідком такого невиконання є зміна способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі №200/6555/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93103/09/01/1400 від 08.05.2024 про розмір грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93103/09/01/1400 від 08.05.2024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №200/6555/24 набрало законної сили 12.12.2024.

На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем у квітні 2026 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 по 30.04.2026 в сумі 368504,93 грн.

Вказана сума різниці пенсії обліковується в Переліку №1165.

Вважаючи, що наявні правові підстави для зміни способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №200/6555/24, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення без задоволення заяви про зміну способу і порядку виконанння рішення, суд першої інстанції виходив з того, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 05.06.2026 року №2600-0507-8/93770 є лише документом інформативного характеру і не може визнаватися судом як належний доказ, що підтверджує нарахування суми недоплаченої пенсії позивача в розмірі 368504,93 грн.

Таким чином, суд вважає, що подана заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення є передчасною та документально не підтверджена, тому у суду відсутні підстави для її задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Однією із закріплених у статті 6 Конвенції гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає з положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 29-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі №200/6555/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93103/09/01/1400 від 08.05.2024 про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93103/09/01/1400 від 08.05.2024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі №200/6555/24 набрало законної сили 12.12.2024.

На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем у квітні 2026 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 по 30.04.2026 в сумі 368504,93 грн.

Вказана сума різниці пенсії обліковується в Переліку №1165.

Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі №200/6555/24 виконано лише в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93103/09/01/1400 від 08.05.2024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідачем як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів виплати різниці пенсії у розмірі 368504,93 грн, як і не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду по справі № 200/6555/24 або роблять його неможливим.

Тобто, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі №200/6555/24, яке набрало законної сили 12.12.2024, не виконується у повному обсязі вже більше року.

Тож, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону України № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі №200/6555/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 різниці по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку, в сумі 368504,93 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.

Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі №200/6555/24.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява позивача про зміну способу та порядку виконання рішення обґрунтована та підлягає задоволенню.

Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що ані представником позивача, ані представником ГУ ПФУ в м.Києві не надано до суду ані відповідного розрахунку пенсії ОСОБА_1 за його пенсійною справою, здійсненого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року по справі №200/6555/24 станом на 30.06.2026 із зазначенням всіх складників детального розрахунку підписаного уповноваженими особами пенсійного органу та скріпленого печаткою, ані перахунку пенсії ОСОБА_1 із зазначенням номеру його пенсійної справи, ані Витягу з виплатної відомості за спірний період, з яких суд вбачав за можливе встановити дійсну суму належних пенсійних виплат, з урахуванням вже виплачених сум і, як наслідок, можливості вирішення питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення. А поданий представником позивача лист Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 05.06.2026 року №2600-0507-8/93770 є лише документом інформативного характеру і не може визнаватися судом як належний доказ, що підтверджує нарахування суми недоплаченої пенсії позивача в розмірі 368504,93 грн.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що заява позивача від 19.06.2026 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, містить обґрунтування та підстави її подання.

При цьому, позивачем до заяви додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 05.06.2026 року №2600-0507-8/93770, з якого вбачається, що позивачу нараховано кошти за період з 01.04.2019 по 30.04.2026 в сумі 368504,93 грн та станом на 05.06.2026 наявна заборгованість на виконання рішення суду обліковується в Переліку №1165.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Разом з тим, спір стосовно суми заборгованості, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 , між сторонами відсутній, та відповідачем не заперечується наявна до виплати позивачу заборгованість за період з 01.04.2019 по 30.04.2026 в сумі 368504,93 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з підпунктом 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі № 200/6555/24 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 від 19.06.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 200/6555/24 задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення, винесене Донецьким окружним адміністративним судом від 12.11.2024 року у справі №200/6555/24 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФС-93103/09/01/1400 від 08.05.2024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 різниці по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку, в сумі 368504,93 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова