Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №440/5248/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 440/5248/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза) від 07.07.2026 по справі № 440/5248/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністартивного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано відмову Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації у заяві № 35473.2026 щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

У іншій частині вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації судовий збір у сумі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні та 96 коп).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, суд першої інстанції не вивчив та не оцінив при винесенні рішення жодним чином той факт, що позивач звернувся до уповноваженого органу з питань ветеранської політики із заявою від 11.03.2026 року про отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Заява була подана в електронному вигляді засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг. При цьому позивач самостійно обрав та подав зазначену заяву із доданими документами в порядку, який встановлений виключно заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 11 частини статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (надалі - Закон № 3551), тобто для заявників, інвалідність яких є наслідком їх безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони країни. При наданні письмового роз`яснення позивачу причин відмови, Управління листом від 20.03.2026 р. № 536/03-18 детально пояснив позивачу у чому полягає невідповідність поданих ним документів щодо причин інвалідності. Також Управління у листі вказало заявнику на допущену ним помилку та зазначило шляхи її виправлення для призначення відповідного статусу окрім як з підстав пункту 11 частини 2 статті 7 Закону № 3551 - “В разі отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з інших підстав відповідна заява та передбачені Законом документи повинні бути надані місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим місцем проживання”. Дана обставина не була вивчена судом та їй не надана належна правова оцінка.

Не дивлячись на те, що заява про встановлення позивачу статусу з підстав пункту 11 частини 2 статті 7 Закону № 3551 була предметом розгляду та винесення Управлінням оскарженої відмови, позивачем подана до суду позовна заява про зобов`язання Управління встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 3551.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив формальний підхід відповідача та встановив, що позивачем надано всі необхідні документи.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до акту № 480/16/50 від 21.08.2024 розслідування нещасного випадку, дисциплінарна комісія Департаменту патрульної поліції дійшла висновку, що нещасний випадок із старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , стався в період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

Згідно із Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу: 91/26/698/в, дата прийняття рішення: 03.03.2026, номер рішення: 91/26/698/р та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів, номер витягу: 91/26/698/ВТ – Позивач отримав третю групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до постанови військово-лікарської комісії МВС України (Державна установа «територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області» Медична (військово-лікарська) комісія) № 9 від 09.02.2026:

«Діагноз і постанова медичної (військово-лікарської комісії) про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва): «Закрита черепно-мозкова травма (20.08.2024 р.) з забоєм головного мозку легкого ступеню, з двобічною рефлекторно-пірамідною недостатністю, вестибулярною дисфункцією, помірним цефалгічним синдромом. Забій (20.08.2024 р.) м`яких тканин потиличної ділянки. Забій (20.08.2024 р.) м`яких тканин поперекового відділу хребта».

Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

«Міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз, спондилоартроз поперекового відділу, передня клиноподібна деформація тіл Th1 та L1 хребців, екструзія МХД L4-L5 (20x6,5x11 мм - МРТ від 27.01.2025 р.), кіста Тарлова на рівні S2 (до 24 мм), вузли Шморля тіл поперекових хребців, вертеброгенна лівобічна L4 та L5 радикулопатія із порушеннями скоротливої здатності екстензорів лівої стопи (ЕНМГ від 15.04.2025 р.). Хронічний комбінований геморой III ст., після операційного лікування (04.03.2025 р. — гемороїдектомія по Фергюсону)».

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Підстава: протокол №9 засідання медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» від 09.02.2026. Примітка: звільнений із служби 09.01.2026 р. Наказ № 2323 о/с «Управління патрульної поліції в Полтавській області» від 30.12.2025 р.»

Таким чином, інвалідність позивачу визначена на підставі наступного причинного зв`язку: «Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.»

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації із заявою № 35473.2026 від 12.03.2026 для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи.

Згідно із відомостей, наявних в електронному кабінеті відповідача порталу "Довірена особа ветерана" Міністерства у справах ветеранів України, позивач ОСОБА_1 11.03.2026, через ЦНАП Полтавської міської ради, засобами вебпорталу «Дія» звернувся із заявою на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (№ 35473.2026). До заяви позивачем були додані:

1. Витяг № 91/26/698/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, дата рішення 03.03.2026, № рішення 91/26/698/В;

2. Акт № 480/16/50 розслідування нещасного випадку, складений Департаментом патрульної поліції національної поліції України30.12.2024.

Позивач постанову військово-лікарської комісії МВС України (Державна установа «територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області» Медична (військово-лікарська) комісія) № 9 від 09.02.2026 не долучив до заяви відповідачу.

Відповідач відмовив у встановленні вищезазначеного статусу з підстави того, що пунктом 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, інвалідність яких пов`язана з виконанням службових обов`язків, підстава відмови:

«Відсутність необхідних документів, визначених пунктом 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, та причина інвалідності внаслідок поранення заявника не пов`язана із безпосередньою участю в заходах необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення.»

12.03.2026 позивач звернувся до Управління особисто із заявою про надання пояснень щодо причин відмови у призначенні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, і такі пояснення були надані листом Управління № 536/03-18 від 20.03.2026, яке додано позивачем до позову та знаходиться у матеріалах справи, яким роз`яснене наступне:

«Відповідно до Порядку підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пункті 11 частини 2 статті 7 Закону є:

витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка медико-соціальної експертної комісії;

документ про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі Додаток 6).

До поданої Вами електронної заяви від 11.03.2026 року за № 35473.2026 додані документи: витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2026 № 91/26/698/B; акт розслідування нещасного випадку від 30.12.2024 № 480/16/50.

В переліку поданих Вами документів відсутня довідка про безпосередню участь Додаток 6.

В поданому рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи вказано причину інвалідності «Травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків».

Пунктом 11 частини другої статті 7 Закону не передбачено встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, інвалідність яких пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Відповідно y до пункту 17 Порядку повідомлення про надання (відмову наданні) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни заявник отримує: шляхом надсилання місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики повідомлення на електронну (поштову) адресу, зазначену заявником у заяві, що подана в паперовій формі; засобами Порталу Дія або засобами Реєстру (у разі подання заяви електронній формі).

Повідомлення про відмову у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно пункту 11 часини другої статті 7 було Вам направлено засобами Єдиного порталу державних послуг Дія 12.03.2026 року та Вами отримано.

В разі отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з інших підстав відповідна заява та передбачені Законом документи повинні бути надані місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання заявника.»

Вважаючи протиправною відмову відповідача у надані позивачу статусу ветерана війни – особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить надати йому статус особи з інвалідністю внаслідок виконання службових обов`язків - осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

На переконання суду, визначальним в контексті цієї справи є те, що дія пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється на працівників Національної поліції, інвалідність яких пов`язана з виконанням обов`язків служби в поліції, тобто служби в Міністерстві внутрішніх справ України.

Додатково суд зазначає, що позивач надав до заяви всі документи, що підтверджують його належність до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України та встановлення інвалідності внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Відмовляючи в частині вимог суд виходив з того, що позивач не подав заяву і додані документи, які відповідають вимогам норм Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, а заява позивача не стосувалась питання видачі посвідчення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22.10.93 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

В силу положень ст. 4 цього закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону № 3551визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно п. 2 частини 1 статті 7 Закону № 3551 визначає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

При цьому, п. 11 частини 1 статті 7 Закону № 3551 визначає, що до військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII необхідно з`ясувати наявність двох правових підстав/умов:

1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України;

2) встановлення інвалідності внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою зміст заяви ОСОБА_1 та порядок відповідно до якого її було подано.

Відповідно до п. 5 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 08.09.2015 № 685 для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву:

у паперовій формі за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника безпосередньо місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики, у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку або через центр;

в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 11 частини другої статті 7 Закону, засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України (за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків).Абзац четвертий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 719 від 18.06.2025

Заява в електронній формі засобами Порталу Дія та/або Реєстру незалежно від адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) заявника може бути подана адміністратором центру, який здійснює ідентифікацію заявника шляхом пред`явлення заявником паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, після проходження електронної ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу адміністратора центру.Абзац п`ятий пункту 5 в редакції Постанови КМ № 719 від 18.06.2025

Після формування заяви в електронній формі засобами Порталу Дія або Реєстру на неї адміністратором центру накладається кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Пункт 5 в редакції Постанови КМ № 1171 від 15.10.2024

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 через сайт "Дія" (https://diia.gov.ua/) подав заяву № 35473.2026. До заяви долучив: витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2026 № 91/26/698/B; акт розслідування нещасного випадку від 30.12.2024 № 480/16/50. /а.с.6-8, 11/

При дослідженні сайту "Дія" (https://diia.gov.ua/), колегією суддів встановлено, що на даному порталі в графі "каталог послуг" наявна графа "Ветеран PRO"- https://diia.gov.ua/services/categories/gromadyanam/veteran-pro.

В графі "Ветеран PRO" наявна, зокрема послуга "Статус особи з інвалідністю внаслідок війни", при обранні даного позначення зазначений наступний опис послуги:

"Отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни можуть громадяни України, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, або захворювань отриманих під час:

— безпосередньої участі в антитерористичній операції;

— здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;

— забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України."

При цьому в графі "Як отримати послугу" (https://diia.gov.ua/services/status-osoby-z-invalidnistiu-vnaslidok-viiny) зазначено:

1. Натисніть Подати заяву, зареєструйтеся чи авторизуйтеся в кабінеті громадянина за допомогою електронного підпису або BankID.

2. Заповніть “Відомості про Заявника” на першому кроці (ПІБ, паспортні дані, зареєстроване місце проживання тощо).

3. Заповніть “Відомості про несудимість” на другому кроці.

4. Вкажіть до якої категорії осіб ви відноситеся та додайте інформацію з підтверджуючих документів вашої категорії.

5. Заповніть відомості довідки МСЕК або витягу Експертної команди про групу та причину інвалідності.

6. Зазначте чи бажаєте ви отримати паперове посвідчення.

7. Перевірте та підтвердіть введені дані, шляхом накладання КЕП на сформовану системою заяву.

Із системного аналізу (опису послуги) та функціоналу сайту "Дія", встановлено, що через електронний кабінет заявку на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни можуть подати не всі особи визначені в ст. 7 Закону № 3551, а лише ті, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, або захворювань отриманих під час:

— безпосередньої участі в антитерористичній операції;

— здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;

— забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Дане обмеження передбачене Порядком № 685 та функціоналом сайту "Дія".

Як вбачається з поданої позивачем заяви /а.с. 11/ № 35473.2026 останній в графі "Службова інформація вказав, що він відноситься до категорії осіб - військовослужбовець, на питання "чи маєте ви довідку за формою 6" вказав - Так; в графі "Довідка за формою 6" номер документу зазначив "480/16/50; Дата видачі документу 31.12.2024; Орган, що видав - Департамент патрульної поліції.

При цьому, довідка за формою 6 (її форма та зміст) закріплені в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887).

Дана довідка повинна містити інформацію про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

При цьому позивач в графу довідка за формою 6 вніс дані "480/16/50" від 31.12.2024, в матеріалах справи наявний документ з такими даними, однак це не є довідкою за формою 6. З реквізитами № 480/16/50 від 31.12.2024 в матеріалах справи наявний документ - "Акт № 480/16/50 розслідування нещасного випадку" виданий за формою Н-1 (ПВ) та затверджений начальником Департаменту патрульної поліції. /а.с.6/

Отже, позивач подавши заяву через портал сайту "Дія" автоматично визначив, що таку заяву він подає як особа, яка отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, або захворювань отриманих під час: безпосередньої участі в антитерористичній операції; здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях; забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

А з огляду на те, що до такої заяви не було долучено доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у заходах із забезпечення національної безпеки, відповідач правомірно розцінив заяву № 35473.2026 як заяву подану в порядку п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону №3551, а тому й правомірно відмовив у її задоволенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до уповноваженого органу із заявою про отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 2 ч.1 ст. 7 Закону № 3551, у передбаченому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права є обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 по справі № 440/5248/26 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло