Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/10642/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/10642/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.06.26 по справі № 520/10642/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також - відповідач), у якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/10642/26 від 05 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки після березня 2018 року підвищення тарифних ставок військовослужбовців не відбувалося, відповідач був зобов`язаний здійснити розрахунок індексації-різниці та забезпечити її виплату позивачу. Невиконання цього обов`язку призвело до того, що з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалася, що є порушенням його права на своєчасне та повне отримання гарантованих законом виплат.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 30.06.2021р. по 11.11.2025р. проходив військову службу у Збройних Силах України на штатній військовій посаді в організаційній структурі Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2021р. №185 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2021 року № 55-РС на посаду механіка-водія-електрика 1 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 та уклавшого контракт на 3 (три) роки, з 30 червня 2021 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважати таким, що 30 червня 2021 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2910,00 гривень на місяць, шпк “солдат”.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025р. №323 солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби та контрактом, який перебуває: у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього механіка-водія медичного пункту механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 листопада 2025 року №126-РС з військової служби у відставку з урахуванням пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу” підпункту "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через шість місяців), з 11 листопада 2025 року виключити із списків особовою складу частини, всіх, видів забезпечення і направиш для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з карткою особового рахунку заявника індексація за 2022 рік позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за січень-лютий - 563,19 грн щомісячно; березень-травень - 672,35грн щомісячно; червень - 913,01 грн; липень 1017,21 грн; серпень - 1066,00 грн; вересень-листопад - 1281,80 грн; грудень - 1424,80 грн.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу повноти оплати часу військової служби в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення заявник ініціював даний спір.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2020р. (у разі незастосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у силу правового висновку постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026р. по справі №520/5814/24) або з 29.01.2020р. (у разі застосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 до моменту визнання нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2021р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2022р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2023р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.684,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" замість - "1.762,00грн.") настала подія підвищення грошового забезпечення саме за рахунок збільшення розміру окладу за посадою. Указана обставина припиняє існування права: на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – березень 2018р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2020р./29.01.2020р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2020р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2021р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2021р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2022р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2022р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2023р. безвідносно до подання учасником суспільних відносин позову з приводу перерахунку грошового забезпечення за будь-який з періодів 01.01.2020р.-31.12.2022р. та стану виконання постановленого у такій справі судового акту.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами ч.2 ст.5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Як встановлено п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.

Додатково колегія суддів враховує, що поточна індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року не є предметом даного спору.

Натомість апелянт наголошує, що відповідач був зобов`язаний здійснити розрахунок індексації-різниці та забезпечити її виплату позивачу.

З огляду на приписи пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22, від 19.12.2024 року у справі №420/11410/23).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов`язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З урахуванням вищевикладеного та актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30%= 4 463,15 грн.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був прийнятий на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 30 червня 2021 року, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався постановою КМУ від 30.08.2017 №704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду.

Оскільки у лютому та у березні 2018 року, тобто на час набрання чинності постанови КМУ від 30.08.2017 №704, позивач не проходив військову службу, підвищення його посадового окладу не відбулось.

Право на отримання індексації-різниці, виходячи із суми можливої індексації 4 463,15 грн, мали ті військовослужбовці, які проходили військову службу щонайменше у лютому 2018, отримували грошове забезпечення на підставі постанови №1294, і за наслідками набрання чинності постанови №704 з 01 березня 2018 року загальний грошовий дохід яких не збільшився.

Оскільки у позивача відсутній розмір доходу за лютий 2018 і березень 2018 на військовій службі у відповідача, відсутня і можливість настання такої обставини, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Викладене виключає право позивача на нарахування індексації-різниці грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові по справі від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 05.06.2026 дійшов правильного правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, разом з цим не послався на норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних відносин, що є підставою для зміни мотувальної частини судового рішення в редакції цієї постанови.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

З огляду на викладені вище висновки, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 по справі № 520/10642/26 слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 по справі № 520/10642/26 - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року по справі № 520/10642/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко