Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/5137/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Лук`яненко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/5137/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 та на додаткове рішення від 10.06.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/5137/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулась із позовом до Головного управління ДПС у Харківській області(далі по тексту ГУ ДПС України в Харківській області, відповідач, апелянт) , в якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 2290856-2405-2030 від 30.06.2024 року в частині нарахування орендної плати за січень-квітень 2023 на суму 108 129,17 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 3518314-2405-2030-UA63120270000028556 від 20.05.2025 року;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495; місцезнаходження: 61057, Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 15 000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору – 1 635 гривень 96 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з моменту набуття чинності Законом №2120-ІХ, позивачка набула права на застосування податкової пільги щодо сплати орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території можливих бойових дій, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема у період січень-квітень 2023 року. В подальшому, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023), яким скасовано пільгу по сплаті орендної плати, щодо територій, які віднесені до можливих бойових дій. Однак, податкове зобов`язання визначено за період, у якому не були чинними положення Закону України № 3050-ІХ, а саме: за період січень-квітень 2023 року, що суперечить нормам статті 58 Конституції України. У даному випадку застосування податковим органом положень Закону України № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2290856-2405-2030 від 30.06.2024 року в частині нарахування орендної плати за січень-квітень 2023 на суму 108 129,17 грн. Щодо податкового повідомлення-рішення № 3518314-2405-2030-UA63120270000028556 від 20.05.2025 року за 2025 рік, зазначено, що рішенням 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради Харківської області від 30.04.2024 №564/24 надано пільгу по податковому зобов`язанню зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності на період з 01.04.2024 по 31.12.2024. Потім таку пільгу продовжено Рішенням 45 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 25.09.2025 №920/25 до 31.12.2025, тобто термін дії пільги становить: з 01.04.2024 по 31.12.2025. Отже, позивач вважає, що податкове зобов`язання за 2025 рік неправомірно нараховано податковим органом зобов`язання за 3 місяці без урахуванням вищевказаних рішень Харківської міської ради, якими встановлено відповідні пільги за 2025 рік.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 2290856-2405-2030 від 30.06.2024 року в частині нарахування орендної плати за січень-травень 2023 року у розмірі 135 161,47 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 3518314-2405-2030-UA63120270000028556 від 20.05.2025 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495; місцезнаходження: 61057, Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1635,00 (одна тисяча шістсот тридцять п`ять гривень 00 копійок) грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495; місцезнаходження: 61057, Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням та додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки не враховано, що зазначеною нормою (в редакції Закону № 3050-ІХ) з 01.01.2023 звільнялись від оподаткування земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Враховуючи, що з 01.01.2023 територія Харківської міської територіальної громади не відноситься до території активних бойових дій згідно вищевказаного Переліку, тому орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності має нараховуватись та сплачуватись її користувачами на загальних підставах.

Крім того, вважає помилковим застосування судом першої інстанції норм ст. 58 Конституції України до спірних правовідносин.

Також відповідач наголосив на необґрунтованості заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є власником нежитлової будівлі за адресою: вул. Владислава Зубенка, 35-А, м. Харків та орендарем земельної ділянки (кадастровий номер: 6310137500:09:003:0015) за вказаною адресою.

18.12.2019 року між позивачкою (Орендар) та Харківською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі.

Згідно з п. 1 вказаного договору Орендодавець на підставі рішення 29 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.08.2019 року № 1698/19 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - 03.13, з кадастровим номером 6310137500:09:003:0015, яка розташована по вул. Владислава Зубенка, 35-А у м. Харків. Строк договору до 01.09.2024 року.

21.10.2025 року між позивачкою (Орендар) та Харківською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі.

Згідно з п. 1 вказаного договору Орендодавець на підставі рішення 40 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 17.06.2025 № 847/25 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок» надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ- (03.13) - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, з кадастровим номером 6310137500:09:003:0015, яка розташована по вул. Владислава Зубенка (колишня назва вул. Тимурівців), 35-А у м. Харків. Строк договору до 01.07.2030 року.

Відповідно до другого абзацу п. 9 вказаного договору оренди розмір орендної плати за земельну ділянку становить 3 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі вищевказаних договорів, Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2024 за номером № 2290856-2405-2030, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 324 387,52 грн, та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 20.05.2025 № 3518314-2405-2030-UA63120270000028556, яким позивачці визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 96 245,37 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, зокрема, податковим повідомленням-рішенням за 2023 рік в частині нарахування орендної плати за січень-квітень 2023 року в сумі 108 129,17 грн, та податковим повідомленням-рішенням за 2025 рік повністю, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення – рішення № 2290856-2405-2030 від 30.06.2024 року в частині нарахування орендної плати за січень-травень 2023 року у розмірі 135 161,47 грн та № 3518314-2405-2030-UA63120270000028556 від 20.05.2025 року прийняті відповідачем не в межах та не в спосіб, встановлений податковим законодавством.

Ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи частково заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, справедливим та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу у даній справі є сума 5000 грн, яка відповідає фактичному обсягу наданих послуг та є пропорційною предмету спору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Перелік платників плати за землю, об`єкт оподаткування платою за землю, база оподаткування, пільги із сплати плати за землю, ставка плати за землю, податковий період, порядок обчислення плати за землю, порядок обчислення плати за землю в разі набуття права користування земельною ділянкою, порядок сплати плати за землю, строки сплати плати за землю регулюються статтями 269-289 ПК України.

У межах даних правовідносин, спірним є питання правомірності нарахування ГУ ДПС у Харківській області плати за землю за січень-квітень 2023 року на підставі приписів пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, у редакції Закону від 11.04.2023 № 3050-IX, та плати за землю за 2025 рік без урахування приписів рішення 45 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 25.09.2025 №920/25 «Про продовження дії пільг з місцевих податків».

Стосовно плати за землю за січень-квітень 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений відповідними указами Президента України та продовжує діяти по теперішній час.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року (далі Закон № 2120-ІХ) доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Вказана норма ПК України набрала чинності 17.03.2022.

Отже, пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції, чинній у січні-травні 2023 року) встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у якому станом на 27.12.2022 перебувала Харківська міська територіальна громада. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Пунктом 1 даної постанови встановлено, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Наказом від 22.12.2022 за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у якому зазначено, зокрема, що з 15.09.2022 (кінцева на день складання акту перевірки не встановлена) вся територія Харківської міської територіальної громади відносилася до території можливих бойових дій.

11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон № 3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в наступній редакції: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території».

Отже, до 06.05.2023 (набрання чинності змін в ПК) пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати орендної плати за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Разом із тим, з 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що з 01.01.2023 пільга щодо сплати орендної плати за землю надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, з моменту набуття чинності Законом № 2120-ІХ, ОСОБА_1 набула право на застосування податкової пільги щодо сплати орендної плати за земельні ділянки, які розташовані в зоні бойових дій, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема у період з 01.01.2023 по 06.05.2023.

При цьому, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023), яким скасовано пільгу зі сплати орендної плати, щодо територій, які віднесені до можливих бойових дій.

Так, податкове зобов`язання визначено за період, у якому не були чинними положення Закону України № 3050-ІХ, а саме за період січень-травень 2023 року, що суперечить нормам статті 58 Конституції України.

Однак, у даному випадку застосування податковим органом положень Закону України №3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 20.10.2020 у справі № 826/3694/16.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18 Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.

У постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб`єкта приватного права.

Окремо, слід зауважити, що Законом від 11.04.2023 № 3050-IX не надавалося приписам нової редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ретроактивної дії.

Отже, застосування ГУ ДПС у Харківській області редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яка набрала чинності з 06.05.2023, починаючи з 01.01.2023 не відповідає принципу lex retro non agit, та суперечить приписам ст. 58 Конституції України

З урахуванням наведеного, до спірних правовідносини стосовно сплати орендної плати за спірний період січень-травень 2023 підлягають застосуванню положення, чинного на час їх виникнення та існування, пп.69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на територіях, на яких, зокрема, велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції, чинній з 06.05.2023 та на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. При цьому, що застосування ГУ ДПС у Харківській області приписів пп.69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у редакції Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

У рішенні ЄСПЛ від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Отже, в період січень-травень 2023 позивачка на підставі пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України була звільнена від обов`язку сплати до бюджету орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території, на якій велися бойові дії.

З огляду на викладене, відповідачем при нарахуванні податкового зобов`язання позивачу зі сплати орендної плати за січень-травень 2023 року у розмірі 135 161,47 грн (324 387,52/12*5) неправомірно застосовано положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України у редакції Закону № 3050-ІХ.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 2290856-2405-2030 від 30.06.2024 року в частині нарахування орендної плати за січень-травень 2023 року у розмірі 135 161,47 грн. та наявність підстав для його скасування.

Стосовно плати за землю за 2025 рік, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПК України.

Відповідно до пункту 30.5 статті 30 ПК України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради Харківської області від 30.04.2024 №564/24 «Про пільги з місцевих податків» (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням 29 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 19.08.2024 №633/24) надана з 01.04.2024 по 31.12.2024 фізичним особам, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям пільга в розмірі 100 відсотків шляхом зменшення податкового зобов`язання після нарахування орендної плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності.

Рішення 45 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 25.09.2025 №920/25 «Про продовження дії пільг з місцевих податків», з метою продовження дії податкових пільг, відповідно до ПКУ, постанови КМУ від 14.01.2025 №23 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2025 році додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України, що зазнали негативного впливу у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації» внесено такі зміни до рішення 29 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 19.08.2024 №633/24 «Про продовження дії пільг з місцевих податків»:

1.1. У тексті рішення слова та цифри « 30 вересня 2025 року» замінити на слова та цифри « 31 грудня 2025 року».

1.2. У тексті рішення слова та цифри « 30 вересня 2024 року» замінити на слова та цифри « 31 грудня 2024 року».

Отже, продовжено дію пільг з місцевих податків у Харкові до кінця 2025 року, зокрема й зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності.

З огляду на викладене, рішенням 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради Харківської області від 30.04.2024 №564/24 надано пільгу по податковому зобов`язанню зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності на період з 01.04.2024 по 31.12.2024.

У подальшому таку пільгу продовжено рішенням 45 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 25.09.2025 №920/25 до 31.12.2025, тобто термін дії пільги становить: з 01.04.2024 по 31.12.2025.

За таких обставин, у спірних правовідносинах, податковий орган неправомірно визначив позивачу податкове зобов`язання на 2025 рік за 3 місяці.

У доводах апеляційної скарги скаржником зазначено, що нарахована сума зобов`язань за 2025 рік (ППР від 20.05.2025 № 3518314-2405-2030-UA631202700000285 на суму 96245,37) буде скасованою та додатково буде направлено рішення про скасування/відкликання оскаржуваного рішення.

Проте, станом на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, рішення про скасування/відкликання оскаржуваного рішення до суду не надано.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3518314-2405-2030-UA63120270000028556 від 20.05.2025 року.

Стосовно розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, здійснених судом першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (надалі – Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі №520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на суму 15 000,00 грн. позивачем до суду надано наступні документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №13/02/2026 від 13 лютого 2026 року; копію додатку до договору про надання правової (правничої) допомоги №13/02/2026 від 13 лютого 2026 року; копію детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги; копію акту приймання-передачі наданих послуг; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги Горовій Д.Г.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Яковенко О.Г.

За актом про надання правової допомоги за договором № 13/02/2026 від 13 лютого 2026 року встановлено, що адвокатом Яковенко О.Г. виконані та належним чином оформлені, а ОСОБА_1 прийняті юридичні послуги, обумовлені у п. п. 1.1., 2.1. договору про надання правової (правничої) допомоги № 13/02/2026 від 13 лютого 2026 року згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги в межах справи №520/5137/26 станом на 08.06.2026 року.

Згідно додатку до договору про надання правової (правничої) допомоги №13/02/2026 від 13 лютого 2026 року, строк сплати гонорару за вказаним договором станом на час розгляду поданої заяви ще не настав.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

В оскарженому додатковому рішенні, перелічивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, зазначаючи про наявність цих документів в матеріалах справи, та надавши їм оцінку на предмет їх належності, допустимості та достатності щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, дослідивши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції уважав, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. є співмірними з урахуванням обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача, колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягу послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, не надано власного розрахунку, яка сума витрат, на його погляд, є розумною.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не спростовує надання правничої допомоги, при цьому, апеляційна скарга не містить вимоги щодо зменшення судових витрат, а відповідач фактично наполягає на відмові у стягненні судових витрат, що за наявністю наданої правничої допомоги не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 по справі № 520/5137/26 залишити без змін.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі № 520/5137/26 залишити без змін. .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва