Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №440/5939/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 440/5939/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.07.26 по справі № 440/5939/26

за позовом ОСОБА_1

до Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - ГУПФУ в Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком, відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",

- скасувати рішення №064250012247 від 13.03.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати звернення 05.03.2026.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі №440/5939/26 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що період роботи під час відбування покарання підтверджений належними та допустимими доказами, а саме довідкою №23 від 06.02.2026 виданою ДУ «Ізяславська виправна колонія та довідкою №31, виданою ДУ «Коростенська виправна колонія (№71). Відповідно до проведеного відповідачем розрахунку, не зарахований стаж становить 11 років, 4 місяці, 4 дні, а з урахуванням стажу який не оспорюється загальний трудовий стаж становить 23 роки 5 місяців 19 днів. Тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить 05 років 10 місяців 12 днів, а загальна тривалість проживання в цій зоні - 26 років 09 місяців 23 дні, що дає мені право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII, а тому Рішення №064250012247 від 13.03.2026 є протиправним та таким, що порушує конституційне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і підлягає скасуванню. Враховуючи сукупність наведених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 по справі № 440/5939/26 без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 без змін.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.03.2026 року позивач звернувся до територіально органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796- XII від 28.02.1991

Згідно принципу екстериторіальності заява про призначення пенсії позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатами розгляду даної заяви 05.03.2026 управлінням прийнято рішення за №064250012247, про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив з того, що аналіз наданих документів показує, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 01 місяць 15 днів, якого недостатньо для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Загальна тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 26 років 09 місяців 23 дні, станом на 01.01.1993 становить 05 років 10 місяців 12 днів, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. До загального страхового стажу не враховано періоди відбування покарання згідно довідок №23 від 06.02.2026, та №77 від 23.01.2026- з 21.04.1994 по 13.02.1996, з 04.12.2003 по 17.08.2007, з 12.04.2011 по 27.02.2014, з 16.06.2018 по 25.05.2021 (частково враховано період з 2019 по 2021 згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - сплата страхових внесків). Довідка про сплату страхових внесків згідно постанови КМУ №637 від 12.08.1993 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки" відсутня. Період з 01.01.2004 зараховується за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах передбачених законодавством.

Позивач не погоджуючись із рішенням від 05.03.2026 №064250012247, звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що лише починаючи з 01.01.2004 законодавцем передбачено можливість зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 211/3009/17 та від 11.12.2018 у справі № 326/1422/16-а (2-а/326/40/2016).За період роботи позивача під час відбування покарання, страхові внески не сплачувались, що підтверджується довідками Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31) " від 06.02.2026 №23 та Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 04.02.2026 №186. Наведене свідчить про відсутність підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23.12.1970, який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем та втратив чинність з 01.01.2004, було передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Відповідно до статті 51 вищезгаданого Виправно-трудового кодексу України, особи, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсування шкоди у випадках і в порядку, встановлених законодавством України.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивачем під час судового розгляду справ не надано доказів того, що під час відбування покарання сталася втрата працездатності.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Отже, лише починаючи з 01.01.2004 законодавцем передбачено можливість зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 211/3009/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 326/1422/16-а (2-а/326/40/2016).

Судовим розглядом встановлено, що за період роботи позивача під час відбування покарання, страхові внески не сплачувались, що підтверджується довідками Державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" від 06.02.2026 №23 та Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 04.02.2026 №186.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.

Згідно положень абзацу п`ятого частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Період страхового стажу до 1 липня 2000 року підтверджується даними, обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Отже, враховуючи те, що за період залучення позивача до оплачуваної роботи під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі в ДУ "Ізяславська виправна колонія (№31)" та ДУ "Замкова виправна колонія (№58) не сплачувалось страхових внесків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаний стаж не може бути зарахований до загального трудового стажу.

Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 по справі № 440/5939/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова