Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №440/1443/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 440/1443/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/1443/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНДЕЙВЕР»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНДЕЙВЕР» (надалі - позивач, ТОВ «ЕНДЕЙВЕР» ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також ГУ ДПС в Полтавській області, відповідач, апелянт), у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.11.2024 №00160400707 про донарахування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 217114,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків податкового органу щодо порушення ТОВ "Ендейвер" строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За твердженням позивача, ГУ ДПС у Полтавській області помилково розраховано пеню, а також не враховані форс-мажорні обставини, що призвели до неможливості здійснення розрахунків у визначені законом строки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.11.2024 №00160400707 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 98688,22 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що, ТОВ «ЕНДЕЙВЕР» має право на подовження термінів розрахунків по платежу від 26.09.2023 на суму 168 721,60 дол.США на 17 днів по 09.04.2024. Документи щодо проведення претензійно-позовної роботи (позовні заяви, ухвали та рішення судових органів), Висновки Міністерства економіки України по вищевказаному контракту, довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), яка підтверджує виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин (за наявності) за період з 10.04.2024 по 20.04.2024 ТОВ «ЕНДЕЙВЕР» у ході перевірки не надані. Таким чином вважає, при виконанні імпортного договору № END-UK-ISE-2023 від 17.08.2023, укладеного з нерезидентом National Ollwel Varco UK Limited, Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії, має місце недотримання граничного терміну надходження товару на суму 168 721,60 дол.США / 6 169 920,02 грн. строком на 11 днів з 10.04.2024 по 20.04.2024, чим порушено частину 3 статті 13 Закону № 2473-VIII.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно з п. 7 розд. II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) за операціями з імпорту товарів. Таким чином, завершенням валютного контролю НБУ за імпортним контрактом є саме складання ВМД тиму ІМ 40, яка була складена – 20.04.2024, а тому нарахування пені по 20.04.2024(включно) є на думку скаржника правомірним.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджував, що положення статті 13 Закону № 2473-VIII не пов`язують припинення періоду прострочення з датою завершення уповноваженим банком валютного нагляду, отриманням банком інформації з реєстру митних декларацій чи безпосередньо з датою оформлення митної декларації типу ІМ-40. Визначальною обставиною для застосування частин третьої та п`ятої цієї статті є саме факт поставки або непоставки товару у встановлений граничний строк. За таких обставин після фактичного перетину товаром митного кордону України 16.04.2024 відсутні правові підстави вважати такий товар недопоставленим у розумінні частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII протягом наступних календарних днів лише з тієї підстави, що процедура його митного оформлення була завершена 20.04.2024. Відтак після 16.04.2024 відсутній сам матеріально-правовий стан, з яким частина п`ята статті 13 Закону № 2473-VIII пов`язує можливість нарахування пені, а саме стан недопоставки товару. Тому нарахування пені за 16.04.2024, 17.04.2024, 18.04.2024, 19.04.2024 та 20.04.2024 не відповідає змісту частин третьої та п`ятої статті 13 цього Закону.

Також вказав, що інструкція № 7 визначає порядок здійснення банками валютного нагляду. Встановлений нею механізм завершення банком валютного нагляду визначає момент, коли банк як агент валютного нагляду отримує нормативно визначену інформацію, достатню для припинення подальшого моніторингу відповідної операції. Водночас ця дата сама по собі не є ні датою фактичної поставки товару, ні датою закінчення правопорушення резидента, ні останнім днем, за який контролюючий орган має право нарахувати пеню. Інше тлумачення фактично означало б, що підзаконний нормативно- правовий акт, який регулює порядок діяльності банку як агента валютного нагляду, змінює матеріально-правову підставу відповідальності резидента, установлену безпосередньо статтею 13 Закону № 2473-VIII, , та продовжує період нарахування пені після фактичної поставки товару. Такий підхід не узгоджується ні з правовою природою Інструкції № 7, ні з принципом ієрархії нормативно-правових актів.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Ендейвер", ідентифікаційний код 37306380, зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків, що не оспорюється сторонами.

Основними видами економічної діяльності підприємства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 46.63 - оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва, 09.10 - надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу, 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Для здійснення господарської діяльності Позивач уклав контракт № END-UK-ISE-2023 від 17.08.2023 з нерезидентом National Ollwell Varco UK Limited, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, про придбання устаткування для добувної промисловості/а.с. 22-26/, на виконання умов якого сторонами складені Замовлення на закупівлю №1 від 24.08.2023, №2 від 01.12.2023 та №3 від 01.12.2023 /а.с. 27-28/.

ТОВ "Ендейвер" здійснило переказ коштів на користь нерезидента на загальну суму 827 100,47 дол. США (31 498 459,78 грн) на підставі платіжних інструкцій: замовлення на закупівлю № 1 від 24.08.2023, платіжна інструкція № 250 від 26.09.2023 на суму 168 721,60 дол. США / 6 169 920,02 грн, з граничним терміном надходження товару 23.03.2024 /а.с. 30/; платіжна інструкція № 312 від 08.03.2024 на суму 393 684,20 дол. США / 14 992 911,6 грн, з граничним терміном надходження товару 03.09.2024 /а.с. 31 - зі звороту/; замовлення на закупівлю № 2 від 01.12.2023, платіжна інструкція № 278 від 21.12.2023 на суму 41 847,22 дол. США / 1 571 430,87 грн, з граничним терміном надходження товару 17.06.2024; платіжна інструкція № 331 від 23.04.2024 на суму 97 643,52 дол. США / 3 865 316,38 грн, з граничним терміном надходження товару 19.10.2024; замовлення на закупівлю № 3 від 01.12.2023, платіжна інструкція № 291 від 08.01.2024 на суму 37 561,18 дол. США / 1 430 238,83 грн, з граничним терміном надходження товару 05.07.2024; платіжна інструкція № 340 від 16.05.2024 на суму 87 642,75 дол. США / 3 468 645,88 грн, з граничним терміном надходження товару 11.11.2024.

ГУ ДПС у Полтавській області у період з 08.10.2024 по 14.10.2024 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ендейвер", результати якої оформлені актом від 21.10.2024 №14893/16-31-07-07-02/37306380 /а.с. 70-75/.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оспорює.

За висновками акта перевірки відповідач встановив порушення ТОВ "Ендейвер" вимог частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" щодо несвоєчасного надходження імпортного товару на митну територію України з перевищенням законодавчо встановленого строку в сумі 168 721,60 дол. США / 6 169 920,02 грн на 11 днів з 10.04.2024 по 20.04.2024.

Перевіркою встановлено, що при виконанні замовлення на закупівлю № 1 від 24.08.2023 до договору купівлі-продажу № END-UK-ISE-2023 від 17.08.2023, укладеного з нерезидентом National Ollwell Varco UK Limited, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, по попередній оплаті, здійсненій на підставі платіжної інструкції № 250 від 26.09.2023 (граничний термін - 23.03.2024) імпортний товар (канатно-тросовий лебідковий підйом у контейнерному виконанні, код УКТЗЕД – 8425390000) надійшов 20.04.2024 по митній декларації № 2869 від 20.04.2024 на загальну суму 562 406,00 дол. США / 22 273 358,69 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідач сформував та надіслав платнику податків податкове повідомлення-рішення від 08.11.2024 №00160400707 про донарахування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 217114,08 грн /а.с. 80, 81/.

Скарга платника податків на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.11.2024 №00160400707 залишена без задоволення рішенням ДПС України від 17.01.2025 №1614/6/99-00-06-01-01-06 /а.с. 82-83/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними доказами правомірність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 08.11.2024 №00160400707 в частині нарахування ТОВ "Ендейвер" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 98688,22 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Закон України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону №2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону №2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону №2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону №2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої, шостої, восьмої статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Ендейвер", Україна (покупець) уклало з нерезидентом National Ollwel Varco UK Limited, Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії (Продавець) зовнішньоекономічний імпортний Договір № END-UK-ISE-2023 від 17.08.2023 на поставку товару (обладнання та/або запчастин).

На виконання умов імпортного контракту № END-UK-ISE-2023 від 17.08.2023, укладеного з нерезидентом National Ollwel Varco UK Limited, Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії, на придбання устаткування для добувної промисловості, ТОВ "Ендейвер" здійснило перерахування коштів на користь нерезидента на загальну суму 827 100,47 дол. США / 31498459,78 грн на підставі платіжних інструкцій (замовлення на закупівлю №1 від 24.08.2023): № 250 від 26.09.2023 на суму 168721,60 дол. США/ 6169920,02 грн, з граничним терміном надходження товару 23.03.2024; № 312 від 08.03.2024 на суму 393684,20 дол. США / 14 992 911,60 грн, з граничним терміном надходження товару 03.09.2024.

Імпортний товар (устаткування для добувної промисловості) від нерезидента National Ollwel Varco UK Limited, Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії, надійшов на митну територію України на загальну суму 835 915,25 дол. США / 33 349 130,09 грн, замовлення на закупівлю №1 від 24.08.2023, згідно МД № 2869 від 20.04.2024 на загальну суму 562406,00 дол. США / 22 273 358,50 грн /а.с. 37/.

З урахуванням наведеного, контролюючий орган зазначив, що при виконанні замовлення на закупівлю № 1 від 24.08.2023 до договору купівлі-продажу № END-UK-ISE-2023 від 17.08.2023, укладеного з нерезидентом National Ollwel Varco UK Limited, Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії по попередній оплаті, здійсненій згідно платіжної інструкції № 250 від 26.09.2023 на суму 168 721,60 дол. США / 6 169 920,02 грн (граничний термін - 23.03.2024) імпортний товар (канатно-тросовий лебідковий підіймач в контейнерному виконанні, код УКТЗЕД – 8425390000) надійшов по ВМД № 2869 від 20.04.2024 на загальну суму 562 406,00 дол. США / 22 273 358,50 грн, внаслідок чого мало місце недотримання граничного терміну надходження товару на суму 168 721,60 дол. США / 6 169 920,02 грн строком на 11 днів з 10.04.2024 по 20.04.2024, чим порушено вимоги частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.201818 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції".

Сума пені становить 217114,08 грн /а.с. 81/.

Як свідчать матеріали справи, податковий орган розрахував пеню за період з 10.04.2024 по 20.04.2024, тобто за 11 календарних днів.

Початком відповідного строку відповідач визначив 10.04.2024 - перший день перевищення граничного строку, обчисленого з урахуванням Сертифіката № 5300-24-1142 від 10.06.2024 (вих. №24.14-07/177), виданого Полтавською торгово-промисловою палатою.

Останнім днем такого строку відповідач визначив 20.04.2024 - день оформлення митної декларації типу ІМ 40 № 2869 від 20.04.2024.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 у справі №804/858/16 зауважив, що порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є продовжуваним правопорушенням, а однією із вихідних розміру пені за порушення граничних строків розрахунків за експортно-імпортними операціями є дата виконання зобов`язання за контрактом – дата надходження на рахунок резидента суми виручки за експортним контрактом або фактична поставка товару.

У постанові від 24.05.2019 у справі №819/19/17 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що день фактичної поставки імпортного товару, коли відбувся фактичний перетин імпортованим товаром митного кордону України, не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Залученими до матеріалів справи копіями комерційного інвойсу від 18.03.2024 №11064165 /а.с. 36, зі звороту/ та CMR від 04.04.2024 /а.с. 37/ підтверджено, що товар перетнув митний кордон України 16.04.2024, про що свідчить відмітка Львівської митниці "Під митним контролем".

З урахуванням наведеного, датою поставки імпортного товару у спірних відносинах слід вважати 16.04.2024 - день перетину товаром митного кордону України, що свідчить про неправомірність нарахування пені за 16.04.2024, 17.04.2024, 18.04.2024, 19.04.2024 та 20.04.2024.

Висновки податкового органу про те, що днем поставки імпортного товару слід вважати день оформлення Полтавською митницею митної декларації типу ІМ 40 від 20.04.2024 №2869 не ґрунтуються на вимогах закону, а тому є безпідставними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.11.2024 №00160400707 є протиправним в частині нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за період з 16.04.2024 по 20.04.2024, тобто за 5 календарних днів.

Розрахунок пені: (168721,60 дол. США х 38,99450) = 6579214,43 грн х 0,30% х 5 кал. днів = 98688,22 грн.

Отже, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08.11.2024 №00160400707 в частині нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 98688,22 грн. та наявності підстав для його скасування у зазначеній частині.

Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі № 440/1443/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва