Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №480/5003/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: О.А. Прилипчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 480/5003/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/5003/26

за позовом ОСОБА_1

до Центру забезпечення Міністерства оборони України Генерального штабу Збройних сил України , Головного управління справами Міністерства оборони України

про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Центру забезпечення Міністерства оборони України Генерального штабу Збройних сил України, Головного управління справами Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправною відмову Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головного управління справами Міністерства оборони України, оформлену листом від 22 травня 2026 року вих. № 220/70/вихЗВГ/14, щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 13.08.2024, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Центр забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головне управління справами Міністерства оборони України, в межах своєї компетенції, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - розмірі 2481 грн, за період 01.01.2023 по - 31.12.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, за період з 01.01.2024 по - 18.07.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

13.07.2026 позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду, де із врахуванням позиції викладеної Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 тримісячний строк звернення до суду вважає необхідним відраховувати у його випадку з 13 червня 2026 року, тобто з дати отримання позивачем листа від 22 травня 2026 року про відмову у виплаті спірної доплати Головного управління справами МО України та довідок про нараховані суми грошового забезпечення за період з травня 2022 року по липень 2024 року.

13.07.2026 позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду, де із врахуванням позиції викладеної Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 тримісячний строк звернення до суду вважає необхідним відраховувати у його випадку з 13 червня 2026 року, тобто з дати отримання позивачем листа від 22 травня 2026 року про відмову у виплаті спірної доплати Головного управління справами МО України та довідок про нараховані суми грошового забезпечення за період з травня 2022 року по липень 2024 року.

Ухвалою суду від 17.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом 7 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій необхідно уточнити періоди порушеного права позивача на отримання грошового забезпечення у повному розмірі.

27.07.2026 позивачем подано уточнену позовну заяву

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом - відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головного управління справами Міністерства оборони України, оформлену листом від 22 травня 2026 року вих. № 220/70/вихЗВГ/14, щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.05.2022 по 18.07.2024, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язання Центр забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головне управління справами Міністерства оборони України, в межах своєї компетенції, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - розмірі 2481 грн, за період 01.01.2023 по - 31.12.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, за період з 01.01.2024 по - 18.07.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, за період з 19.07.2022 по 18.07.2024 - повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 та направити справу до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в травні 2026 року звернувся до Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головного Управління справами Міністерства оборони України із заявами в яких просив: здійснити перерахунок мого грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року розмірі 2481 грн, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, за період з 01.01.2024 по 18.07.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Також, просив надати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за вказані періоди часу. Листом від 22 травня 2026 року Головним Управлінням справами Міністерства оборони України у проведенні доплати грошового забезпечення мені було відмовлено, оскільки командування в/частини вважає мої вимоги протиправними. Одночасно Головним Управлінням справами Міністерства оборони України були надіслані довідка від 22 травня 2026 року вих.№ 91 про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з травня 2022 року по липень 2024 року. Вказаний лист та довідки були отримані 13 червня 2026 року. Отже, тримісячний строк необхідно відраховувати саме від цієї дати.

Відповідач, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 по справі № 520/5003/26 залишити без змін

Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у заяві підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.

Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві, позивачем до суду не надано, відповідно, судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.

Відтак, суд зазначив, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними.

Позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 18.07.2024, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем до суду не надано.

Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Натомість, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013. Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення ч.2 ст.233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.06.2026 у справі №240/15791/25, від 28.07.2026 у справі №240/15400/25, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

У спірних правовідносинах позивач оскаржує дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу, зокрема, з 19.07.2022 по 18.07.2024 основних видів грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.

За цим, строк звернення до суду з даним позовом обмежений трьома місяцями з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Колегія суддів враховує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення та інших виплат, які стосуються спірного періоду з 19.07.2022 по 18.07.2024, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та ін.

Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2026 у справі №240/15039/25 за подібних правовідносин наголосив, що ключовим орієнтиром для обчислення строку звернення до суду є момент ознайомлення особи з документом, який містить повну, зрозумілу та достовірну інформацію про складові нарахованого і виплаченого грошового забезпечення. Отримання виплат саме по собі не завжди дає змогу оцінити правильність їх розрахунку. Якщо особа не має достатньої інформації про застосовані показники та коефіцієнти (зокрема, про розмір прожиткового мінімуму та тарифні коефіцієнти, що були покладені в основу розрахунку тощо), вона позбавлена можливості встановити, чи були нарахування здійснені законно.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №420/33039/24 зазначено про необхідність з`ясування судом дати отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати.

Як вбачається зі змісту ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 06.072026 про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції обрахував тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення позивача з військової служби – з 18.07.2024.

Обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду, позивач із врахуванням позиції викладеної Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 зазначив, що тримісячний строк звернення до суду вважає необхідним відраховувати у його випадку з 13 червня 2026 року, тобто з дати отримання позивачем листа від 22 травня 2026 року про відмову у виплаті спірної доплати Головного управління справами МО України та довідок про нараховані суми грошового забезпечення за період з травня 2022 року по липень 2024 року

Судом першої інстанції залишено поза увагою вказані посилання позивача.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, та застосував надмірно формальний підхід при оцінці обставин, що зумовили подання позивачем позову.

За цим, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права приймаються колегією суддів в якості належних.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов передчасних висновків про повернення позову та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За цим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 по справі № 480/5003/26 скасувати.

Справу № 480/5003/26 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна