Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/30825/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/30825/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 (суддя: Бідонько А.В., м. Харків) по справі № 520/30825/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України , Національної поліції України , Головного управління Національної поліції у м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі по тексту – відповідач-1), Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі по тексту – відповідач-2), Національної поліції України (далі по тексту – відповідач-3), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 28.10.2025 № 506 о/с про переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 , звільнивши з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління, з 03.11.2025;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.10.2025 № 1943 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу № 3 (безпілотних систем) роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;

- допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Наказом від 31.10.2025 № 1943 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора взводу № 3 (безпілотних систем) роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві. Позивач має спеціальне звання - майор. Згідно з Переліком посад поліцейських і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженим наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, граничним спеціальним званням для посади інспектора є старший лейтенант поліції. Отже, посада інспектора взводу відносно посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, враховуючи звання позивача - майор, в силу ч. 2 ст. 65 Закону № 580-VIII є нижчою посадою.

У той же час вказує, що п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII визначає вичерпний перелік підстав переміщення поліцейського на нижчу посаду, ніж ту, яку він обіймав раніше. Така підстава, як «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби» міститься лише в п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII та передбачена лише для переміщення на рівнозначні посади.

Отже, вважає наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 28.10.2025 № 506 о/с про переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 , звільнивши з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління, з 03.11.2025 та наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.10.2025 № 1943 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу № 3 (безпілотних систем) роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 520/30825/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄРДПОУ 40116086), Головного управління Національної поліції у м. Києві (вул. Володимирська, буд.15, м. Київ, 01601, код ЄРДПОУ 40108583), Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01024, код ЄРДПОУ 40108578) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді – залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 520/30825/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до помилкового висновку про законність переміщення позивача. Зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тому факту, що позивач має спеціальне звання майора поліції, тоді як за новою посадою інспектора підрозділу безпілотних систем граничне спеціальне звання встановлено на рівні старшого лейтенанта. Відповідно до частини 2 статті 65 Закону № 580-VIII, посада вважається нижчою, якщо за нею передбачено нижче граничне спеціальне звання, ніж за посадою, яку поліцейський займав раніше. Оскільки перелік підстав для переміщення на нижчу посаду є вичерпним і не містить такої підстави як «інтереси служби», суд першої інстанції фактично проігнорував імперативну вимогу закону щодо обов`язкової згоди поліцейського на таке призначення. Застосування підстави «в інтересах служби» можливе виключно при переміщенні на рівнозначні посади, проте в даному випадку мало місце приховане пониження позивача у посаді, що є прямим порушенням його трудових та службових прав.

Вказує, що наказ про переміщення повинен містити конкретне обґрунтування того, які саме обставини зумовили необхідність переведення конкретного працівника. В оскаржуваному рішенні відсутній аналіз того, яким чином переміщення досвідченого майора оперативної служби на рядову посаду інспектора сприяє ефективності виконання завдань поліції. Суд не дослідив, чи не є таке рішення суб`єктивним та свавільним, що порушує принцип обґрунтованості адміністративного акта, закріплений у статті 2 КАС України.

Також, вказує, що суд не врахував, що переведення відбулося в іншу область та суттєво змінило характер служби позивача, що в умовах відсутності його згоди та належного мотивування виглядає як непропорційне втручання у право особи на проходження служби.

Відповідач-1, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 520/30825/25 залишити без змін.

Відповідач-2, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 520/30825/25 залишити без змін.

Відповідач-3, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 520/30825/25 залишити без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 14.03.2025 обіймав посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Головне управління Національної поліції у м. Києві листом від 23.10.2025 № 411015-2025 звернулося до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з проханням розглянути питання про можливість переведення поліцейських для подальшого проходження служби в розпорядження Головного управління Національної поліції у м. Києві. Лист обґрунтований необхідністю забезпечення ефективного та оперативного виконання завдань, покладених на поліцію міста Києва в умовах режиму воєнного стану, та з урахуванням посиленого варіанту несення служби особовим складом, з метою недопущення збільшення навантаження на столичних поліцейських та створення сприятливих умов служби.

Листом Департаменту від 29.10.2025 за вих. № 82429-2025 проінформовано начальника ГУНП у м. Києві генерала поліції третього рангу Дмитра Шумейка про те, що на підставі листа ГУНП у м. Києві від 23.10.2025 № 411015-2025 відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» наказом Департаменту від 28.10.2025 № 506 о/с майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту, переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві, з 03 листопада 2025 року.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві генерал поліції третього рангу Дмитра Шумейка від 31.10.2025 №1943 о/с, відповідно до пункту 2 частини першої та абзацом другим частини восьмої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», позивача призначено на посаду інспектора взводу № 3 (безпілотних систем) роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Листом від 31.10.2025 № 421160-2025 позивача повідомлено про переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві та необхідність невідкладно прибути до місця дислокації підрозділу.

Позивач, не погодившись з наказом ДВБ НПУ від 28.10.2025 № 506 о/с про переведення для подальшого проходження служби до ГУНП у м. Києві, звільнення його з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління ДВБ НПУ та з наказом ГУНП у м. Києві від 31.10.2025 № 1943 о/с, яким його призначено на посаду інспектора взводу № 3 (безпілотних систем) роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький), звернувся до суду з даним позовом.

Не встановивши під час судового розгляду факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та протиправності оскаржуваних наказів відповідачів, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (частина перша статті 2 Закону № 580-VIII).

Положеннями статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до норм частини першої статті 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки» (стаття 64 Закону № 580-VIII).

Поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (пункт 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі по тексту - Дисциплінарний статут Національної поліції), службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

Частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції визначено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (стаття 24 Закону № 580-VIII).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону №580-VIII).

За приписами частини першої статті 60 Закону № 580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.

Частиною другою статті 65 Закону № 580-VIII передбачено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції; нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Відповідно до змісту частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону № 580-VIII).

Судовим розглядом встановлено, що наказ про переведення позивача відповідач мотивував необхідністю забезпечення ефективного та оперативного виконання завдань, покладених на поліцію міста Києва в умовах режиму воєнного стану, та з урахуванням посиленого варіанту несення служби особовим складом, з метою недопущення збільшення навантаження на столичних поліцейських та створення сприятливих умов служби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що переведення відбулось незаконно, оскільки можливість переведення "для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби" міститься лише в п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII та передбачена лише для переміщення на рівнозначні посади. Разом з тим, посада інспектора взводу відносно посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки національної поліції України, враховуючи звання позивача - майор, в силу ч. 2 ст. 65 Закону № 580-VIII є нижчою посадою, що виключає можливість переведення без його згоди.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне.

У постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №420/5192/18, від 30.09.2020 у справі № 640/20160/18, від 11.08.2020 у справі №620/2624/19, від 12.05.2022 у справі №400/2741/19 викладено висновки щодо необхідності застосування до працівників поліції приписів статті 32 КЗпП України у випадку переміщення (переведення) на службу в іншу місцевість.

Верховний Суд, у зазначених вище постановах, зазначив, що для цілей застосування статті 65 Закону № 580-VIII поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов`язків) та/або місця несення служби. Закон № 580-VIII встановлює підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте ним не визначено, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення.

Беручи до уваги, що Законом №580-VIII не врегульовано питання щодо порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нижчу посаду в іншій місцевості, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення трудового законодавства.

Статтею 32 КЗпП України встановлено можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, в іншу місцевість, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення. Для цілей застосування статті 32 КЗпП України, в контексті спірних правовідносин, іншою місцевістю є інший населений пункт, у тому числі в межах однієї області.

Колегія суддів зазначає, що положення статті 65 Закону №580-VIII, в редакції, яка діє на період воєнного стану, не передбачають надання згоди поліцейського при переведенні його на службу в іншу місцевість. Таке переведення (переміщення) здійснюється виключно в інтересах служби і незалежно від волі поліцейського. Окрім того, трудове законодавство підлягає застосуванню виключно у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це зазначено у спеціальному законі.

З метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії режиму воєнного стану та з метою врегулювання питань діяльності поліції, передусім в умовах воєнного стану, Законом України від 15.03.2022 №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», який набрав чинності з 01.05.2022 та діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, внесено зміни до Закону №580-VIII.

За приписами абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX), поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Крім того, Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Колегія суддів зазначає, що на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, згода поліцейського на переміщення на іншу посаду, не є обов`язковою за умови, якщо це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Саме з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану, було встановлено для поліцейських обов`язок проходження служби там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника поліції, в результаті і виникає у керівника ГУНП необхідність у негайному відновленні та підтриманні функціонування органів поліції для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, що узгоджується з висновками, сформульованими у постанові Верховного Суду у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19.

Доцільно зауважити, що переведення позивача слугувало не тільки цілям, поставленим керівництвом держави перед Національною поліцією України, та необхідністю виконання завдань поліції, передбачених Законом № 580-VIII, а й мало на меті забезпечення дотримання прав і свобод людей, гарантованих їм Конституцією України, отже не може бути визнаним неефективним, або таким, що не відповідає інтересам служби.

Таким чином, твердження позивача, що відсутність попередньої згоди на переведення в іншу місцевість є підставою для скасування спірного наказу, є необґрунтованим.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується також з постановою Верховного Суду від 31.01.2025 у справі №520/16482/23, де зазначено, що в період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, згода поліцейського на переміщення на іншу посаду, не є обов`язковою за умови, якщо це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Щодо доводів позивача про переміщення його не на рівнозначну посаду, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 65 Закону № 580-VIII, посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Зі змісту статті 65 Закону №580-VIII вбачається, що переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, можливе за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.

Відповідно до частини другої статті 80 Закону № 580-VIII, граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 до переміщення перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Спірним наказом його призначено на посаду інспектора взводу № 3 (безпілотних систем) роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві. Позивач має спеціальне звання - майор.

Відповідно до Переліку посад поліцейських і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04 грудня 2015 року № 142, (зі змінами), граничне спеціальне звання за посадою:

інспектор взводу № 3 (безпілотних систем) роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві – капітан поліції;

старший оперуповноважений відділу оперативних розробок Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України – капітан поліції.

Тобто позивача переведено на рівнозначну посаду, а, отже, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, не встановивши під час судового розгляду факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та протиправності оскаржуваних наказів відповідачів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ..

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 520/30825/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін