Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №480/4488/21 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 480/4488/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2026, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 16.04.26 по справі № 480/4488/21

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2021 року, ОСОБА_1 (надалі також - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (надалі також - відповідач) про визнання протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням за наслідками первинного огляду інвалідності I групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності I групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі №480/4488/21, адміністративний позов був задоволений.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 у даній справі апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 480/4488/21 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2024 по даній справі, касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України було задоволено частково, а саме: рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 було скасовано, а справу №480/4488/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 року по справі №480/4488/21 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 року у справі №480/4488/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразовоЇ грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності І групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 року у справі №480/4488/21 ухвалене без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №806/845/16 та з порушенням вимог ст.19 Конституції України, ст.23 Закону України "Про міліцію", пунктів 5, 15 розділу XI ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, ст.ст.90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України і є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом УМВС України в Сумській області від 09.12.2005 № 134 о/с його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України за вислугу років. Після звільнення отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивачу у 2006 році вперше встановлено третю групу інвалідності (переогляд мав відбутися 01.03.2010) та 60 відсотків втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується інформацією викладеною у листі Сумського обласного центру медико-соціальної експертизи від 13.03.2020 № 08-01-18/80, випискою з акта огляду МСЕК від 13.03.2008 та довідкою про здійснення страхової виплати у 2006 році.

Разом з тим суд встановив, що після 01.03.2010 позивач до органів медико-соціальної експертизи не звертався, у зв`язку з чим інвалідність у встановленому законом порядку не підтверджувалась.

Наступного разу, позивач був оглянутий МСЕК 02.05.2019, за результатами чого йому встановлено I групу інвалідності та 95% втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 480/3841/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії: визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що полягали у поверненні на доопрацювання матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та прийняти рішення у відповідності до вимог "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

На виконання рішення суду за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідач прийняв рішення про відмову та 28.04.2021 затвердив відповідний висновок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу первинно у 2006 році встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується належними та допустимими доказами. Повторне встановлення інвалідності I групи та 95% втрати працездатності відбулося лише 02.05.2019, тобто після спливу значного проміжку часу, що істотно перевищує дворічний строк, визначений пунктом 4 Порядку № 850. За таких обставин суд дійшов висновку, що підвищення ступеня втрати працездатності та встановлення вищої групи інвалідності у 2019 році не створює для позивача нового самостійного права на отримання одноразової грошової допомоги, а є продовженням раніше встановленого стану, правові наслідки якого вже були реалізовані. Водночас у зв`язку з пропуском дворічного строку, визначеного пунктом 4 Порядку № 850, право на отримання різниці у розмірі грошової допомоги у позивача відсутнє. Доводи позивача про те, що встановлення інвалідності I групи у 2019 році є самостійною підставою для отримання одноразової грошової допомоги, суд оцінює критично, оскільки такі доводи не враховують правову природу повторного встановлення інвалідності та суперечать системному тлумаченню положень пунктів 3 та 4 Порядку № 850.

Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон України № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (далі Закон України № 565-XII).

Однак, за змістом пункту 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VIII.

До набрання чинності Законом України № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На реалізацію вимог статті 23 Закону України № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850 (далі Порядок № 850), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 23 Закону України № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом України № 580-VII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотка втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, оскільки положення Закону України № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18 відступив від висновку, викладеного у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших постановах, у яких містився висновок про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності та сформував такі правові висновки:

(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом України № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон України № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.

Також вказані висновки застосовані в постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 696/575/17, від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18, від 11.09.2024 у справі № 440/5984/20.

Колегією суддів встановлено та підтверджено у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 480/4488/21, що позивач вперше 27.02.200б оглянутий обласною МСЕК №1. 27.02.2006 року була встановлена третя група інвалідності на 2 роки і 60% втрати працездатності, захворювання пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Група підтверджувалась до 2010 року, після чого до 2019 року на МСЕК не звертався. Наступного разу, позивач був оглянутий МСЕК 02.05.2019, за результатами чого йому встановлено I групу інвалідності та 95% втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Встановлені обставини вказують на те, що між первинним встановленням втрати працездатності що, було пов`язано з виконанням службових обов`язків та установленням І групи інвалідності минуло понад два роки.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.09.2024 по справі № 440/5984/20 (пункт 44).

Крім того, позивачем ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначено та не надано відповідних письмових доказів того, що 95 % втрати працездатності пов`язані з іншим захворюванням ніж при встановлені 60% втрати працездатності у 2006 році.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі № 480/4488/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко