Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/12804/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/12804/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 по справі № 520/12804/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 963290176870 від 27.02.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в частині обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24 - змінено в частині мотивів та підстав часткового задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 - залишено без змін.

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24, які полягають у застосуванні під час перерахунку пенсії зменшеного індивідуального коефіцієнту заробітної плати 5.65405 замість встановленого раніше 16.21622, які були здійсненні після вступу рішення в законну силу.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходів щодо належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24 шляхом проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 16.21622 відповідно до розпорядження, яке є в матеріалах справи та на підставі якого було винесено рішення, яке вступило в законну силу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розглянувши вказану заяву, ухвалою від 01.04.2026 суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24, які полягають у застосуванні під час перерахунку пенсії зменшеного індивідуального коефіцієнту заробітної плати 5.65405 замість встановленого раніше 16.21622, які були здійсненні після вступу рішення в законну силу та вирішив винести окрему ухвалу.

Харківський окружний адміністративний суд від 01.04.2026 постановив окрему ухвалу та зобов`язав Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог ст.129-1 Конституції України та ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24, шляхом повної сплати ОСОБА_1 належних йому грошових коштів згідно вказаного судового рішення та повідомити письмово суд про його виконання протягом 10 робочих днів з дати отримання ухвали.

Від позивача надійшли заперечення на звіт суб`єкта владних повноважень про виконання окремої ухвали суду та клопотання про накладення штрафу в порядку ст. 382 КАС України, відповідно до якої позивач просить суд:

- відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.04.2026 року щодо повного виконання Окремої ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 520/12804/24.

- накласти штраф на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за надання суду недостовірної інформації та умисне невиконання рішення суду та Окремої ухвали від 01.04.2026 по справі 520/12804/24.

- встановити новий строк для подання звіту ГУ ПФУ в Харківській області про повне та фактичне виконання Окремої ухвали суду від 01.04.2026 шляхом повної сплати заборгованості ОСОБА_1 .

- вжити передбачених процесуальним законодавством заходів реагування (судового контролю) щодо примусу ГУ ПФУ в Харківській області до фактичного та повного виконання судового рішення у справі № 520/12804/24.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 заяву позивача від 17.04.2026 у справі № 520/12804/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення заяву позивача, суд першої інстанції зазначив, що посилання заявника на неповне фактичне виконання судового рішення шляхом несплати заборгованості ОСОБА_1 саме по собі не змінює правової природи поданого відповідачем документа. Вимога про повну сплату заборгованості стосується виконання судового рішення по суті, тоді як предметом окремої ухвали є реагування на встановлені судом порушення та усунення причин і умов, що їм сприяли.

Таким чином, повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.04.2026 не підлягає оцінці судом як звіт про виконання судового рішення в порядку статей 382-2, 382-3 КАС України, а заявлені позивачем вимоги про відмову у прийнятті такого звіту, накладення штрафу та встановлення нового строку для подання звіту є необґрунтованими та такими, що не відповідають обраному процесуальному порядку.

Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 520/12804/24.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що окрема ухвала від 01.04.2026 містить конкретну та однозначну вимогу: "вжити заходи... шляхом повної сплати ОСОБА_1 належних йому грошових коштів". Повідомлення ГУ ПФУ в Харківській області від 15.04.2026 не містить жодного платіжного документа, що підтверджував би фактичну виплату коштів Позивачу. Відтак суд першої інстанції мав оцінити таке повідомлення як таке, що не підтверджує виконання окремої ухвали. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у новому циклі судового контролю. Висновок суду про неможливість нових заходів є юридично хибним. Заява Позивача від 17.04.2026 стосувалася нових порушень, що виникли після ухвали від 26.05.2025: виплата пенсії за незаконним коефіцієнтом у квітні – травні 2026; маніпуляції з розміром боргу 20 - 23 квітня 2026 під час апеляційного провадження. Ці порушення є самостійними і не могли бути предметом ухвали від 26.05.2025. Суд першої інстанції правильно кваліфікував лист ГУ ПФУ в Харківській області від 15.04.2026 як «відповідь на окрему ухвалу» (ст. 249 КАС), а не звіт (ст. 382-3 КАС). Однак далі суд повністю ухилився від оцінки змісту цієї відповіді щодо стану виконання окремої ухвали суб`єктом владних повноважень, на якого вона була накладена.

Відповідач реалізував своє процесуальне право на подання відзиву на апеляційну скаргу та просить суд Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 по справі №520/12804/24

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф (частина перша статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом частин 1, 2, 4 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Приписами статті 383 КАС України визначено правила визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

За змістом частин 1, 2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно з частиною 3 статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Відповідно до частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

За змістом частини 5 статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Положеннями частини 6 статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З зазначених правових норм вбачається, що на стадії виконання судового рішення позивач може звернутися до суду із заявою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу у разі невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України), заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення (стаття 383 КАС України).

Водночас положення частини 4 статті 383 КАС України встановлюють, що заява, зазначена у частині першій цієї статті, може бути подана протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

При цьому процесуальним наслідком недотримання встановленого процесуальним законом строку для подання заяви є її повернення заявнику (частина 5 статті 383 КАС України).

Крім того і судові рішення, які приймаються за результатом розгляду питань передбачених статтями 382 та 383 КАС України, є різними.

Розглядаючи заяву в порядку статті 382 КАС України суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та за наслідками оцінки поданого звіту постановити ухвалу про прийняття звіту, встановлення нового строку для подання звіту, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

За результатом розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України суд постановляє ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або постановляє окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Відповідно до ч. 9 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Процесуальне законодавство не визначає порядку здійснення судового контролю за виконанням окремої ухвали суду. Процесуальний закон також не передбачає випадків повторного встановлення строку для зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати відповідь з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

Оскільки самою окремою ухвалою суду встановлено строки та порядок її виконання, законодавчо встановлена її обов`язковість до виконання та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання, то така ухвала не потребує додаткових інструментів примусу до виконання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 р. у справі № 490/10876/23.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що порядок розгляду заяв про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду є різним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 520/12804/24 Головне управління ПФУ в Харківській області подало пояснення, а саме вказано, що рішенням Головного управління від 08.04.2026 №96329017687 проведено відповідний перерахунок пенсії з 20.03.2024.

З 20.03.2024 середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії становить 129640,08 грн (7994,47 грн * 16,21622), де 7994,47 грн. – показник середньої заробітної плати, 16,21622 – індивідуальний коефіцієнт заробітку за роботу в зоні відчуження.

Сума заборгованості з урахуванням виплачених сум та рішення суду від 17.11.2025 по справі №520/17245/25 за період з 20.03.2024 по 31.12.2024 складає 572603,73 грн.

Також Головне управління від 09.04.2026 направило лист №2000-0504-5/60824 до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області з інформацією щодо суми заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2025 по справі № 520/12804/24,

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виконало окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026, а заявлені позивачем в заяві вимоги щодо відмови у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.04.2026 щодо повного виконання окремої ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 520/12804/24 та встановлено нового строку для подання звіту ГУ ПФУ в Харківській області про повне та фактичне виконання окремої ухвали суду від 01.04.2026 шляхом повної сплати заборгованості ОСОБА_1 , вжиття передбачених процесуальним законодавством заходів реагування (судового контролю) щодо примусу ГУ ПФУ в Харківській області до фактичного та повного виконання судового рішення у справі № 520/12804/24, не передбачені ст. 249 КАС України, а можуть бути подані в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність необхідності у застосуванні до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Таким чином, оскільки відповідачем вчиняються дії на виконання судового рішення та надавалась відповідь на виконання окремої ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої на підставі ст. 149, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 по справі № 520/12804/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова