Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/322/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/322/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 (суддя Сагайдак В.В.; м. Харків) по справі № 520/322/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не призначення та не виплаті позивачу щомісячної державної адресної допомоги, як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій».

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу з 20.04.2025 щомісячну державну адресну допомогу як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій».

Рішенням від 17 лютого 2026 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 .

Визнав протиправною бездіяльність відповідача, щодо не призначення та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної адресної допомоги, як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій».

Зобов`язав відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 20.04.2025 року щомісячну державну адресну допомогу як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій».

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року по справі № 520/322/26 в повному обсязі та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.10.2025 № 204950014937 позивачу відмовлено в призначенні пенсії як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує, а отже підстави для призначення щомісячної державної адресної допомоги як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій», відсутні.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , внаслідок військової агресії російської федерації, 28.02.2022 року під час ракетного удару по Харкову отримав численні поранення, позивачу ампутовано обидві ноги, він потребує постійної сторонньої допомоги.

Позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України, з метою призначення та отримання ним пенсійних виплат. Проте Рішенням від 22.08.2022 року №204950014937 йому було відмовлено у призначенні пенсії, внаслідок недостатності страхового (трудового) стажу.

На даний час позивач є особою з інвалідністю І групи внаслідок війни (посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.04.2025 року).

Позивачу було призначено державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни у розмірі 100% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність у розмірі 2361 грн.

Після встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю І групи внаслідок війни він знову звернувся до органів Пенсійного фонду України для призначення та отримання відповідних пенсійних виплат. Проте рішенням від 21.10.2025 року №204950014937 йому було відмовлено у призначенні відповідної пенсії як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, також не було встановлено жодних інших регулярних доплат чи надбавок.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять відомості, що позивачем отримано інвалідність І групи, внаслідок проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку зі збройною агресію російської федерації проти України.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від. них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (Закон №1058-IV, тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

З метою соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників бойових дій і підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін Кабінет Міністрів України 28.07.2010 прийняв постанову № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" (далі - Постанова № 656, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 якої передбачено:

Установити, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною, доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи - 16847 гривень, II групи - 13822 гривні, III групи - 9478 гривень, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 5528 гривень, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що щомісячна державна адресна допомога передбачена Постановою № 656 виплачується, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни лише у тому випадку, коли щомісячний розмір пенсійних виплат таких осіб не досягає встановленого у цій Постанові розміру. Тобто, передбачена Постановою № 656 щомісячна державна адресна допомога фактично є доплатою до пенсії та виплачується в сумі, що не вистачає до зазначених у Постанові розмірів.

У свою чергу, для осіб, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю, передбачена виплата державної соціальної допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" № 1727-IV, яка виплачується в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 р. № 261 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд".

Як свідчать матеріали справи, після отримання рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 10.04.2025 № 4/Ш/29/І про встановлення факту отримання постраждалою особою поранення чи іншого ушкодження здоров`я, одержаного від вибухонебезпечних предметів на території заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 , позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою від 14.10.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 30 № 1058-IV.

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.10.2025 № 204950014937 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 30 Закону № 1058-IV, як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Доказів оскарження вказаного рішення в адміністративному або судовому порядку та його скасування матеріали справи не містять, як і не містять доказів призначення позивачу пенсії відповідно до ст. 30 Закону № 1058-IV територіальним органом Пенсійного фонду.

За таких обставин та враховуючи, що позивач не перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та не отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 30 Закону № 1058-IV, як особа з інвалідністю І групи внаслідок війни, то правові підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 20.04.2025 щомісячну державну адресну допомогу як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій», у суду відсутні.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем у спірних правовідносинах не було допущено протиправної бездіяльності, адже позивач, на час звернення до суду з цим позовом, не набув права на отримання щомісячної державної адресної допомоги як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни відповідно до постанови КМУ № 656.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача, суд першої інстанції не навів обґрунтованих мотивів, за яких він дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання щомісячної державної адресної допомоги як особі з інвалідністю І групи внаслідок війни відповідно до постанови КМУ № 656, з огляду на фактичні обставини у цій справі, внаслідок чого допустив порушення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 520/322/26 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова