Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/1370/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/1370/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.05.26 по справі № 520/1370/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області(надалі також - відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 від 10.12.2025 року відповідно до пункту “б” статті 12 Закону України "Про пенсійне осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 02.12.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “б” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені судові витрати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 від 10.12.2025 року відповідно до пункту “б” статті 12 Закону України "Про пенсійне осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 02.12.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “б” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн.96 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі № 520/1370/26, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія за вислугу років призначається: б) особам офіцерського складу та особи середнього, старшого і вищого складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв`язку із хворобою, скороченням штатів або обмеженим станом здоров`я і на день звільнення досягли 45-річного віку та мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Відповідно до наказу про звільнення від 01.09.1998 року №117 ОСОБА_1 , було звільнено зі служби у віці 39 років відповідно до ст.64 п. Ж/ за власним бажанням, календарна вислуга років станом на 01.09.1998 року складає 15 років 05 місяців 19 днів. З огляду на викладене, правові підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року по справі №520/1370/26 залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наголосив, що він набув 23.07.2004 права на призначення пенсії по досягненню 45-річного віку та мав стаж на момент досягнення віку 27 календарних років з яких 15 років 05 місяців 19 днів становить служба в органах МВС, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 16.03.1985 року по 01.09.1998 року, що підтверджується довідкою від 15.10.2019 року №12/437/2632 .

На час звільнення позивача з військової служби в Міністерстві внутрішніх справ ОСОБА_1 виповнилось 39 років вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні склала - 15 років 05 місяців 19 днів, що підтверджується довідкою від 03.10.2019 року №12/360/2548.

11.08.2023 року Позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подання та всі необхідні документи про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Копію вказаного подання та підтвердження надсилання його до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області надіслати заявнику.

У відповідь на вказану заяву Позивачем було отримано лист від 28.08.2023 року, в якому відповідачем зазначено, що відповідно до Закону, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги мають право на довічну пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 12 Закону пенсія за вислугу років призначається зазначеним особам за умов, зокрема: - відповідно до пункту «а» - незалежно від віку, якщо ці особи звільнені зі служби в період по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; - відповідно до пункту «б» - у разі досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку та за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. За інформацією, доданою до Вашого звернення, на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції), а саме 01 вересня 1998 року, Ваша вислуга складала 15 років 05 місяців 19 днів, але на зазначену дату Ви не досягли 45-річного віку та не мали 25 років страхового стажу.

Враховуючи зазначене, позивач не має права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених Законом. Підстав для оформлення подання про призначення пенсії за вислугу років та направлення його до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в МВС немає .

Не погодившись з таким рішенням Міністерства внутрішніх справ України позивач звернувся до суду.

04 жовтня 2023 року Харківським окружним адміністративним судом було винесено рішення по справі № 520/23826/23, яким вирішено:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в підготуванні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подання та всіх необхідних документів про призначення ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подання та всі необхідні документи про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

05 червня 2025 року Верховним Судом було винесено постанову по справі № 520/23826/23, якою суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі №520/23826/23 скасовано, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 залишено в силі.

На виконання вищевказаного рішення суду Відділом координації пенсійних питань МВС України оформлене подання від 24.11.2025 року за №1807 про призначення пенсії з вислугу років ОСОБА_1 та направлено його листом від 25.11.2025 року № 49369/51-2025 до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області.

07.01.2026 року Позивачем було отримано лист від Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 01.01.2026 року №2000-0308-8/132 та рішення про відсутність підстав про призначення пенсії за вислугу років.

Згідно рішення про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення, осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 від 10.12.2025 року Відповідачем зазначено, що відповідно до наказу про звільнення від 01.09.1998 року №117 ОСОБА_1 , було звільнено зі служби у віці 39 років відповідно до, ст. 64 п. «Ж» /за власним бажанням/. Згідно виписки з розрахунку вислуги років для призначення пенсії щодо періодів проходження служби майора міліції ОСОБА_1 календарна вислуга років станом на 01.09.1998 року складає: 15 років 05 місяців 19 днів. Вислуга років у пільговому обчисленні станом на 01.09.1998 року складає 15 років 05 місяців 19 днів. З огляду на викладене, правові підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Позивач не згоден зі вказаним рішенням, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на час досягнення ОСОБА_1 45 років (на 23 липня 2004 року) діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262, яка давала позивачу право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від підстав та часу звільнення, то подальші зміни в законодавстві не можуть позбавити позивача права на пенсійне забезпечення за умови дотримання інших обов`язкових показників, а саме: наявність загального трудового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 04.05.2022 у справі № 640/25383/19 у постанові від 17.06.2020 у справі № 554/2032/17 та у справах № 21-630а14, № 21-244а-14, № 686/651/17, № 539/3872/14-а.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в подальшому - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2262-XII, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) - 01.09.1998, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на пенсію (досягнення 45 років) - ОСОБА_1 , право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 №3591-IV внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт «б» цієї статті передбачає, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

З огляду на викладене, незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в статті 12 Закону №2262-ХІІ особи (військовослужбовці), які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку (до набрання чинності Законом від 04.04.2006 № 3591-IV) та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Отже, в спірних правовідносинах застосуванню підлягає Закон №2262-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення права позивача на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент призначення пенсії.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №539/3872/14-а, від 28.05.2019 у справі №404/8137/13-а, від 17.06.2020 у справі №554/2032/17 та відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №640/25383/19.

Відтак, суд першої інстанції встановив, що на час досягнення ОСОБА_1 45 років останній мав стаж 27 календарних років, з яких 15 років 05 місяців 19 днів становить служба в органах МВС України.

Оскільки на момент досягнення ОСОБА_1 45 років діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ, яка давала позивачу право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від підстав та часу звільнення, то подальші зміни в законодавстві не можуть позбавити позивача права на пенсійне забезпечення за умови дотримання інших обов`язкових показників, а саме: наявність загального трудового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач набув 23.07.2004 права на призначення пенсії по досягненню 45-річного віку та мав стаж на момент досягнення віку 27 календарних років з яких 15 років 05 місяців 19 днів становить служба в органах МВС, а тому рішення про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 від 10.12.2025 року підлягає скасуванню.

Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 , було звільнено зі служби у віці 39 років відповідно до ст.64 п. Ж/ за власним бажанням, календарна вислуга років станом на 01.09.1998 року складає 15 років 05 місяців 19 днів, а тому, правові підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За правилами частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі № 520/1370/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова