Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/21446/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/21446/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 520/21446/23

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 05.07.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, з 01.01.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період 05.07.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, з 01.01.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 07.05.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.05.2022 31.12.2022 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 по справі № 520/21446/23 - залишено без змін.

В подальшому, до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну порядку та способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду - залишено без змін.

До Харківського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 повторно надійшла заява позивача про зміну порядку та способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 18.05.2026 заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі №520/21446/23 - залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про зміну способу чи порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду, враховуючи, що боржник не відмовляється виконувати рішення, на виконання рішення суду визначило суму заборгованості. За висновком суду, заявник фактично просить змінити резолютивну частину рішення суду з зобов`язального характеру на стягнення конкретної суми, що не передбачено статтею 378 КАС України.

Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі №520/21446/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення у повному обсязі, змінивши спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що відповідачем визнається наявність заборгованості, втім відповідна сума не виплачена на теперішній час. Вказане є доказом наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення у початковий спосіб та роблять його фактично неможливим. Відсутність виплати протягом тривалого часу після визнання суми заборгованості є обґрунтованою підставою для зміни способу виконання. Вказане є доказом наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення у початковий спосіб та роблять його фактично неможливим. Відсутність виплати протягом тривалого часу після визнання суми заборгованості є обґрунтованою підставою для зміни способу виконання.

Крім того, апелянт зазначав про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що виявились у розгляді справи без його участі у зв`язку з неявкою позивача до судового засідання, у той час, як позивач 18.05.2026 о 08:53 перебував у Харківському окружному адміністративному суді.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства (- далі КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.

Варто зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин 1, ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів доходить висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

У заяві про зміну способу чи порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду, враховуючи, що боржник не відмовляється виконувати рішення, на виконання рішення суду визначило суму заборгованості.

Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №520/21446/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024, має зобов`язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру, щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості.

Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості судом не здійснювався, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що змінивши спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №520/21446/23 із зобов`язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.

Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченого грошового забезпечення не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив позивач, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 520/214460/23.

При цьому колегія суддів зазначає, що грошові кошти у виді заборгованості перед стягувачем, не є власністю ІНФОРМАЦІЯ_1 і не знаходяться на його рахунках.

Фактичне, у повному обсязі, виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості позивачу.

Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті, колегія суддів вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 520/21446/23.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 520/21446/23 не підлягає задоволенню, оскільки фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення.

Щодо доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось у розгляді заяви позивача в порядку письмового провадження без участі заявника, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 03.09.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання судового рішення, яка була призначена судом до розгляду на 12.09.2025 о 09:00, про що повідомлено позивача шляхом направлення повістки про виклик.

Згідно з протоколом судового засідання від 18.05.2026 по справі № 520/21446/23 о 09:00 год. було відкрите судове засідання, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження у зв`язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

В подальшому, заява ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження.

При цьому, апелянт зазначає, що 18.05.2026 о 08:53 год. прибув до Харківського окружного адміністративного суду, перебував у суді, втім починаючи з 09:00 год. судове засідання не було розпочато.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Служби судової охорони Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 25.05.2026 № 51.17-232 було розглянуто заяву ОСОБА_1 стосовно надання інформації про забезпечення процедури пропуску до приміщення Харківського окружного адміністративного суду 18.05.2026. За результатами розгляду заяви було повідомлено наступне.

Згідно з даними електронної форми Журналу відвідувачів Харківського окружного адміністративного суду за 18.05.2026, громадянин ОСОБА_1 прибув до приміщення суду о 08:53. Час перебування у суді (вибуття) у зазначеному журналі не обліковується.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт перебування позивача у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду саме станом на 09:00 год. 18.05.2026, тобто на момент початку судового засідання

Відтак суд не приймає до уваги посилання на те, що факт прибуття позивача до суду о 08:53 год. свідчить про його перебування в суді на момент початку судового засідання о 09:00 год., оскільки така обставина документально не підтверджена.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи учасників, суд першої інстанції мав обґрунтовані підстави вважати, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце його проведення, та здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи позивача стосовно недотримання судом першої інстанції норм процесуального права в частині порядку розгляду справи не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 520/21446/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова