Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №758/14132/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/6973/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

Суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Захарчук С. С.,

від 22 грудня 2025 року

у цивільній справі № 758/14132/24 Подільського районного суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 57 763,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.05.2019 між сторонами було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб шляхом підписання заяви на приєднання № 2001321453801 та паспорта споживчого кредиту, згідно з якими відповідач отримав кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, розмір якого в подальшому було збільшено до 28 000,00 грн.

Крім того, 29.09.2021 між сторонами було укладено кредитний договір № 40019834055, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе договірних зобов`язань станом на 09.09.2024 утворилася прострочена заборгованість: за кредитним договором № 2001321453801 у розмірі 49 382,31 грн, яка складається з 27 526,52 грн заборгованості за тілом кредиту та 21 855,79 грн заборгованості за процентами; за кредитним договором № 40019834055 у сумі 8 381,01 грн, яка складається з 4 600,13 грн заборгованості за тілом кредиту, 0,88 грн за процентами та 3 780,00 грн заборгованості за комісією. Позивач просив суд стягнути вказану заборгованість та понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 2001321453801 у розмірі 5 000,00 грн та заборгованість за кредитним договором № 40019834055 у загальному розмірі 8 381,01 грн, а також 2 422,40 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення частини тіла кредиту в розмірі 22 526,52 грн та процентів у розмірі 21 855,79 грн за кредитним договором № 2001321453801, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження узгодження збільшення розміру кредитного ліміту з 5 000,00 грн до 28 000,00 грн та повідомлення про це відповідача, у зв`язку з чим стягненню підлягає лише сума первісно встановленого ліміту у розмірі 5 000,00 грн. Відмовляючи у стягненні процентів за вказаним договором у сумі 21 855,79 грн, суд виходив із того, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку нарахованих та прострочених відсотків із визначенням конкретного періоду їх нарахування та суми, з якої виходив позивач при здійсненні розрахунку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою довідку про встановлення та збільшення кредитного ліміту й банківську виписку за особовим рахунком відповідача, яка підтверджує отримання, використання кредитних коштів на суму встановленого збільшеного ліміту та здійснення відповідачем часткових платежів на його погашення, що відповідно до положень статей 204, 634 ЦК України свідчить про прийняття умов договору та схвалення збільшення кредитного ліміту конклюдентними діями. Крім того, апелянт зазначає, що умова щодо сплати процентів та їх розміру (47,88 % річних, фіксована ставка) була узгоджена сторонами у підписаній заяві на приєднання та паспорті споживчого кредиту, а детальний помісячний розрахунок заборгованості разом із випискою по рахунку є належними доказами розміру боргу, які відповідач не спростував та не надав контррозрахунку.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 22.12.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача та поштовим відправленням на адресу проживання (реєстрації) відповідача із відміткою про повернення у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (а. с. 184-195).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом установлено, що 28.05.2019 між банком та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 2001321453801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії на платіжну картку. Одночасно відповідач особисто підписав Паспорт споживчого кредиту, у якому визначено тип процентної ставки як фіксовану та погоджено стандартну процентну ставку в розмірі 47,88 % річних. Також 29.09.2021 між сторонами було укладено кредитний договір № 40019834055 із встановленням ліміту кредитування 7 000 грн та процентної ставки 0,01 % річних і щомісячної комісії за обслуговування.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо відмови в частині стягнення тіла кредиту понад 5 000 грн та відсотків у сумі 21 855 грн 79 коп. за договором № 2001321453801, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу положень частини першої статті 1048 ЦК України та статті 1056-1 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначаючи про відсутність доказів узгодження збільшення кредитного ліміту з 5 000,00 грн до 28 000,00 грн суд першої інстанції залишив поза увагою положення пункту 4.2.4 Договору комплексного банківського обслуговування, згідно з яким приєднання клієнта до публічної пропозиції є прямою згодою щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого та повідомленого клієнту, зокрема за допомогою засобів зв`язку. Матеріали справи містять виписку за особовим рахунком відповідача та довідку про зміну кредитного ліміту.

Відповідно до положень пунктів 34 і 58 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, банки самостійно розробляють систему обліку, форми внутрішньої звітності та регістри аналітичного обліку, які містять необхідні реквізити та дають змогу встановити рух коштів. Згідно з усталеним правовим висновком Верховного Суду, викладеним зокрема у постановах від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц, банківські виписки з рахунку позичальника та витяг з розрахунку заборгованості є належними і допустимими доказами на підтвердження руху коштів, користування кредитними коштами та розміру кредитної заборгованості.

З виписки про рух коштів, долученої до позовної заяви, вбачається, що після збільшення кредитного ліміту відповідач активними діями використовував надані банком кредитні кошти, здійснював безготівкові операції та часткове погашення заборгованості за рахунком на загальну суму неповернутого залишку тіла кредиту в розмірі 27 526,52 грн.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду щодо застосування статей 204, 205, 526, 1054 ЦК України під схваленням правочину слід розуміти будь-які дії, спрямовані на його виконання, зокрема фактичне користування отриманими кредитними коштами та здійснення платежів на їх повернення. Використання позичальником кредитних коштів у межах збільшеного кредитного ліміту є конклюдентною дією, яка засвідчує прийняття пропозиції банку та погодження збільшеного розміру кредитування.

Відтак, факт отримання та витрачання відповідачем коштів у розмірі 27 526,52 грн підтверджується банківською випискою, яка є належним і допустимим доказом виконання операцій за рахунком.

Відповідач факту одержання цих коштів не заперечив і належних доказів їх повернення не надав, тому висновок суду про обмеження відповідальності боржника лише сумою початкового ліміту у 5 000,00 грн є необґрунтованим, а різниця непогашеного основного боргу в розмірі 22 526,52 грн підлягає стягненню на користь банку.

Щодо відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 21 855,79 грн апеляційний суд враховує, що положеннями частини першої статті 1048 та статті 1056-1 ЦК України закріплено право кредитодавця на одержання від позичальника процентів, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором. Укладаючи кредитний договір, відповідач особисто підписав заяву на приєднання та паспорт споживчого кредиту, в яких чітко й однозначно визначено процентну ставку за користування коштами у розмірі 47,88 % річних. На відміну від випадків нарахування відсотків виключно на підставі неконкретизованих у заяві витягів із загальних правил банківського обслуговування, у цій справі істотна умова про розмір відсоткової ставки була індивідуально погоджена позичальником під час підписання паспорта кредиту та заяви на приєднання.

Посилання суду першої інстанції на ненадання банком обґрунтованого розрахунку процентів є помилковим і спростовується матеріалами справи. Позивачем до суду надано помісячний та поденний розрахунок кредитної заборгованості, складений у формі реєстру операцій з фіксацією нарахування процентів на фактичний залишок простроченого основного боргу за узгодженою ставкою, а також помісячні виписки руху коштів на підтвердження кожної облікової операції.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, де кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд, правом на подання відзиву чи заперечень не скористався, власного контррозрахунку нарахованих відсотків або доказів сплати боргу суду не подав. За таких обставин наданий банком розрахунок у сукупності з банківськими виписками є достовірним, достатнім і допустимим доказом, що повно відображає розмір прострочених відсотків у сумі 21 855,79 грн, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 та статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, та порушення норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суд змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви банком сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., а за подання апеляційної скарги на підставі підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено 3 633 грн 60 коп., що становить 150 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви в електронній формі з урахуванням коефіцієнта 0,8. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені банком документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 грн 60 коп., а всього на загальну суму 6 056 грн 00 коп., підлягають повному стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором від 28.05.2019 № 2001321453801 у загальному розмірі 49 382 (сорок дев`ять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 31 копійку, з яких 27 526 гривень 52 копійки заборгованість за тілом кредиту та 21 855 гривень 79 копійок заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором від 29.09.2021 № 40019834055 (№ 40019834005) у загальному розмірі 8 381 (вісім тисяч триста вісімдесят одна) гривню 01 копійку, з яких 4 600 гривень 13 копійок заборгованість за тілом кредиту, 0 гривень 88 копійок заборгованість за нарахованими відсотками та 3 780 гривень 00 копійок заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» ( місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок, а всього 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

А. М. Стрижеус

В. В. Саліхов