Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №331/2195/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/7376/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Гребенюк В. В.,

від 15 грудня 2025 року

у цивільній справі № 331/2195/25 Подільського районного суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписав анкету-заяву від 05.01.2012, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з відкриттям платіжної картки типу «Універсальна». Надалі банком неодноразово здійснювався перевипуск платіжних карток, якими позичальник активно користувався. У процесі користування кредитним рахунком 10.10.2019 відповідачем було підписано власноручним цифровим підписом на планшеті Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою сторони досягли письмової згоди щодо істотних умов кредитування з видачею картки «Універсальна Gold» зі встановленням відновлюваної кредитної лінії, процентної ставки у розмірі 40,8 % річних (3,5 % на місяць) та строку кредитування. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань та несплатою чергових платежів утворилася прострочена заборгованість, яка станом на 25.03.2025 становила 51 486 грн 19 коп., з яких 37 227 грн 40 коп. становить заборгованість за тілом кредиту, а 14 258 грн 79 коп. є заборгованістю за простроченими відсотками, нарахованими за період з 01.11.2019 по 01.05.2020, після чого нарахування процентів банком було припинено відповідно до пункту 2.1.1.3.5 договору.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 51 486 гривень 19 копійок, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 гривні 40 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини на підставі анкети-заяви, виписок за рахунком та наданих розрахунків. Суд зазначив, що факт отримання кредитної картки та фактичного використання кредитних коштів на власні потреби підтверджується випискою по картковому рахунку, яка відповідає вимогам первинного документа згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018. Оцінюючи нарахування відсотків, суд вказав, що хоча у підписаній сторонами анкеті-заяві процентна ставка прямо не зазначена, однак позивачем додано паспорт споживчого кредиту та довідку про зміну умов кредитування, в яких обумовлено розмір процентів. Застосовуючи конструкцію договору приєднання за статтею 634 ЦК України та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 щодо обов`язку позичальника повернути фактично отримані кредитні кошти, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення як тіла кредиту в сумі 37 227 гривень 40 копійок, так і відсотків у сумі 14 258 гривень 79 копійок.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача - адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, підписана відповідачем анкета-заява не містить умов щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та розміру процентної ставки. Посилання суду на паспорт споживчого кредиту та довідку про зміну умов кредитування є безпідставним, оскільки згідно з постановою Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 паспорт споживчого кредиту є лише підтвердженням виконання обов`язку банку з надання переддоговірної інформації та не свідчить про погодження умов кредитного договору. Надані банком витяги з Умов та Правил не підписані позичальником і в силу правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 не можуть вважатися складовою частиною укладеного договору. Крім того, апелянт зазначає, що наданий банком розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а виписка по рахунку не відповідає вимогам належності та допустимості. Додатково заявник вказує на статус відповідача як військовослужбовця Збройних Сил України, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняє його від нарахування процентів та штрафних санкцій.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Рура Наталія Вікторівна заперечує проти доводів скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що 10.10.2019 відповідач власноруч на планшеті підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що відповідає нормам Положення про застосування цифрового власного підпису в банківській системі України. Цією заявою погоджено всі істотні умови, включаючи розмір кредитного ліміту до 75 000 гривень та процентну ставку 42 відсотки річних. Перевипуск платіжних карток не свідчить про укладення нового договору відповідно до практики Верховного Суду у справі № 373/212/16. Тривале користування карткою та погашення заборгованості свідчать про прийняття пропозиції та визнання умов кредитування згідно з принципом добросовісності та доктриною заборони суперечливої поведінки. Виписка по рахунку є належним первинним документом, що фіксує рух коштів та розмір використаного ліміту. Щодо пільг військовослужбовця банк зазначив, що нарахування процентів проводилося за період з 01.11.2019 по 01.05.2020, коли відповідач ще не перебував на військовій службі, а після набуття відповідного статусу нарахування процентів не здійснювалося.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 15.12.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів та на електроні адреси позивача та представника відповідача (апелянта) (а. с. 155-160).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що 05.01.2012 між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку з кредитним лімітом.

Надалі після спливу строку дії першої картки відповідач для забезпечення користування рахунком неодноразово отримував перевипущені платіжні картки, зокрема типу «Універсальна mini» та «Універсальна Gold».

Матеріалами справи підтверджено, що 10.10.2019 під час чергового перевипуску картки відповідач підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, оформлену із застосуванням цифрового власноручного підпису на планшеті, згідно з якою погодив умови обслуговування картки «Універсальна Gold» з кінцевим терміном дії до листопада 2022 року. У першому розділі зазначеної заяви сторонами безпосередньо у письмовому документі погоджено істотні умови кредитування, а саме: надання відновлюваної кредитної лінії з лімітом до 75 000 гривень, базову процентну ставку у розмірі 3,5 відсотка на місяць (40,8 відсотка річних), строк кредитування та порядок повернення коштів мінімальними щомісячними платежами.

Згідно з наданою банком випискою по картковому рахунку за період з січня 2012 року по березень 2025 року відповідач активно використовував кредитний ліміт для здійснення безготівкових операцій, зняття готівкових коштів через банкомати та здійснював часткове погашення заборгованості. Останній платіж на погашення кредиту здійснено відповідачем у жовтні 2019 року, після чого з 01.11.2019 виникла прострочена заборгованість у зв`язку з невнесенням чергового обов`язкового платежу.

За умовами пункту 2.1.1.3.5 договору у разі порушення позичальником зобов`язань з погашення кредиту протягом 180 днів строк повернення кредиту вважається таким, що настав на 180-й день з моменту виникнення порушення, а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти та виконати інші зобов`язання в повному обсязі. Відповідно до розрахунку банку нарахування процентів здійснювалося виключно за період з 01.11.2019 по 01.05.2020 в межах встановленого договором строку користування кредитним лімітом до зміни терміну повернення кредиту, після чого нарахування процентів припинено.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед банком станом на 25.03.2025 становить 51 486 грн 19 коп, з яких заборгованість за тілом кредиту складає 37 227 грн 40 коп та заборгованість за відсотками становить 14 258 грн 79 коп.

За змістом статей 526, 530, 610, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком нікчемність договору згідно зі статтею 1055 зазначеного Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі. При цьому правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, підписаних сторонами відповідно до положень статті 207 ЦК України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності нарахування процентів з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, колегія суддів зазначає наступне. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість стягнення процентів та неустойки у випадках, коли їх розмір та порядок сплати були визначені лише у витягах з Тарифів та Умов надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, і в матеріалах справи були відсутні підтвердження того, що позичальник погодився саме із цими умовами шляхом безпосереднього їх підписання. Разом з тим, на відміну від обставин справи № 342/180/17, у справі, що переглядається, відповідач ОСОБА_1 10.10.2019 підписав Заяву про приєднання, текст якої містить безпосередньо узгоджені сторонами розмір кредитного ліміту, строк кредитування та конкретну процентну ставку. Підписання документа в електронному вигляді з використанням цифрового власноручного підпису здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі.

Кредитний договір від 10.10.2019 у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а отже, відповідно до приписів статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Оскільки умова про нарахування процентів у розмірі 40,8 відсотка річних була прямо закріплена у підписаному відповідачем договорі, посилання скаржника на неможливість нарахування договірних процентів є необґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду щодо правомірності припинення нарахування процентів після настання відкладальної обставини. За змістом правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України або настання визначеного договором терміну дострокового виконання зобов`язання. Банком нараховано проценти лише за період дії строку кредитування до 01.05.2020, тобто в межах строку правомірного користування коштами, що узгоджується із нормами чинного законодавства та судовою практикою Верховного Суду.

Доводи скаржника про неналежність наданої банком виписки по рахунку як доказу заборгованості колегія суддів відхиляє. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які можуть бути складені у паперовій або електронній формі. Згідно з пунктами 62 та 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з особового рахунку клієнта є підтвердженням виконаних за день операцій та може слугувати первинним документом, якщо вона містить обов`язкові реквізити, зокрема назву документа, дату складання, найменування клієнта та банку, зміст та обсяг операцій. Надана позивачем виписка за період з 2012 по 2025 роки містить усі зазначені обов`язкові реквізити, відображає дати, суми та зміст кожної операції щодо видачі, використання та повернення коштів, номери карток, якими здійснювалися розрахунки, залишок заборгованості та розмір нарахованих процентів. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 11.11.2020 у справі № 205/4176/18, банківські виписки з рахунків клієнта є належними, допустимими та достатніми доказами у справі на підтвердження факту надання кредитних коштів та наявності боргу. Відповідач факт користування карткою не спростував, доказів повернення коштів або іншого розміру заборгованості суду не надав, власного контррозрахунку не склав, несучи ризик настання наслідків невчинення відповідних процесуальних дій згідно з вимогами статей 12 та 81 ЦПК України.

Твердження апеляційної скарги щодо наявності підстав для звільнення відповідача від сплати процентів у зв`язку з військовою службою колегія суддів визнає безпідставними. Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а також іншим визначеним особам штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються за час проходження служби. Разом з тим заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 14 258 грн 79 коп. була нарахована банком за період з 01.11.2019 по 01.05.2020, тоді як довідка про проходження відповідачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 видана 05.09.2025. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач проходив військову службу та мав статус військовослужбовця у спірний період нарахування процентів у 2019-2020 роках. Після 01.05.2020 нарахування процентів за договором не здійснювалося, а закон не передбачає звільнення від сплати процентів, нарахованих на законних підставах до моменту виникнення в особи статусу військовослужбовця.

Щодо заперечень банку у відзиві стосовно повноважень представника відповідача, колегія суддів зазначає, що апеляційне провадження було відкрито ухвалою суду від 11.05.2026, повноваження адвоката перевірено відповідно до статті 62 ЦПК України на підставі наданого ордера серії ВН № 1371232 від 14.01.2026, у зв`язку з чим підстави для залишення скарги без розгляду або закриття провадження відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, згідно зі статтею 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

А. М. Стрижеус

В. В. Саліхов