Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №757/15179/26-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 757/15179/26-ц Головуючий у суді першої інстанції - Остапчук Т.В.

Номер провадження № 22-ц/824/10668/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В. у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів, відповідно до якого просив суд:

- визнати протиправними відмови ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», викладені у листах від 09 грудня 2025 року та 06 січня 2026 року, в укладенні з ним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що полягає у невідновлені електроживлення квартири за вищевказаною адресою після подання ним заяви-приєднання від 13 листопада 2025 року з доданими документами;

- зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» укласти з ним договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії щодо вищевказаної квартири на умовах типового публічного договору приєднання, визначеного ПРРЕЕ, на підставі поданої ним заяви-приєднання від 13 листопада 2025 року та доданих до неї документів;

- зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» відновити електроживлення та надання послуг з розподілу електричної енергії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

???Стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на його користь відшкодування майнової шкоди (реальних збитків) у розмірі 8 629,58 грн та стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.

В подальшому, 15 березня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», тимчасово, на час розгляду цивільної справи 757/15179/26-ц та до набрання законної сили судового рішення, відновити надання послуг з розподілу електричної енергії (відновити електроживлення) квартири АДРЕСА_1 (ЕШС-код точки розподілу : 62Z2285019384223).

Вказана заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до триваючого та незворотного порушення його прав як споживача.

Відсутність електропостачання унеможливлює нормальне користування житлом та може спричинити невідворотні негативні наслідки для майна через холод, вологу та плісняву. На думку заявника, тривалість судового розгляду може призвести до наслідків, які неможливо буде усунути навіть у разі задоволення позову.

Заявник вважає відновлення електропостачання співмірним і тимчасовим заходом, який не вирішує спір по суті, а лише забезпечує збереження майна та належних умов проживання. При цьому фактично спожита електроенергія підлягатиме обліку та оплаті, тому такий захід не створює для відповідача безповоротних майнових втрат.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував ч. 2 ст. 149 ЦПК України, оскільки оцінював заяву про забезпечення позову лише з точки зору можливого утруднення виконання майбутнього рішення, не надавши оцінки доводам щодо необхідності ефективного захисту та поновлення порушеного права. Також суд не надав належної оцінки доводам щодо застосування п. 7.11 ПРРЕЕ та правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 у справі № 344/13201/23.

Позивач вважає помилковим висновок суду про те, що тимчасове відновлення електропостачання фактично вирішує спір по суті, оскільки позов містить й інші вимоги, зокрема щодо правомірності відмов відповідача, укладення договору та відшкодування шкоди. На думку позивача, запитуваний захід є тимчасовим, співмірним із позовними вимогами та не завдає відповідачу майнових втрат, тоді як невжиття заходів може спричинити невідворотні негативні наслідки для житла та унеможливити ефективне поновлення порушених прав.

14 серпня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - Сапсая О.В. надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що забезпечення позову обраним заявником способом шляхом зобов`язання відновити електропостачання фактично вирішуватиме позовну вимогу поза межами судового розгляду по суті без встановлення обставин, а також надасть перевагу позицій позивача ще до моменту вирішення спору між сторонами.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд не застосував обов`язкову до застосування спеціальну норму абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, яка імперативно забороняє відключення від електропостачання під час судового розгляду спірних питань, не заслуговують на увагу, оскільки на час оспорюваного заявником припинення електропостачання (20 червня 2025 року) і звернення із заявою про забезпечення позову шляхом зобов`язання відновити електропостачання (24 червня 2025 року) спір між ОСОБА_1 до ПрАт «ДТЕК Київські електромережі» про визнання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії укладеним в межах цивільної справи № 758/12336/24 вже був остаточно вирішений постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року про відмову у задоволенні позову - без змін.

Крім того, підстави для відновлення електропостачання відсутні, оскільки між сторонами не укладено договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Посилається на лист НКРЕКП від 25 липня 2025 року, яким підтверджено незастосовність абз. 4 п. 7.11 розділу VII ПРРЕЕ до спірних правовідносин. Відтак відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог законодавства, а заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

При апеляційному розгляді справи позивач ОСОБА_1 , який був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, з підстав зазначених в заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - Сапсай О.В. приймаючи участь в судовому засіданні, заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують висновків, викладених у судовому рішенні. Вважає ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову зазначив, що у вказаній заяві не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, виходячи з прохальної частини заяви про забезпечення позову, позивач просить вирішити спір по суті, до початку розгляду справи. У заяві не наведено достатнього обґрунтування необхідності забезпечення позову та інших відомостей, потрібних для забезпечення позову.

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 150 ЦПК визначено перелік видів забезпечення позову.

Зокрема, згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, при цьому такі заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина друга, третя статті 150 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За своєю правовою природою, правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому, такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, забезпечення позову у справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів, відповідно до якого просив суд:

- визнати протиправними відмови ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», викладені у листах від 09 грудня 2025 року та 06 січня 2026 року, в укладенні з ним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що полягає у невідновлені електроживлення квартири за вищевказаною адресою після подання ним заяви-приєднання від 13 листопада 2025 року з доданими документами;

- зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» укласти з ним договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії щодо вищевказаної квартири на умовах типового публічного договору приєднання, визначеного ПРРЕЕ, на підставі поданої ним заяви-приєднання від 13 листопада 2025 року та доданих до неї документів;

- зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» відновити електроживлення та надання послуг з розподілу електричної енергії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

???- стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на його користь відшкодування майнової шкоди (реальних збитків) у розмірі 8 629,58 грн та стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.

В подальшому, 15 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», тимчасово, на час розгляду цивільної справи 757/15179/26-ц та до набрання законної сили судового рішення, відновити надання послуг з розподілу електричної енергії (відновити електроживлення) квартири АДРЕСА_1 (ЕШС-код точки розподілу : 62Z2285019384223).

Тобто, за своїм змістом заявлені заявником як спосіб забезпечення позову заходи є аналогічною одній із заявлених ОСОБА_1 позовним вимогам.

Враховуючи викладене, обраний заявником спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, а спір у справі при цьому ще не вирішений по суті.

Подібні правові висновки раніше зробив Верховний Суд (див. постанови від 28 серпня 2019 року у справі № 466/2460/18, від 07 червня 2022 року у справі № 177/1632/20 та ухвалу від 25 квітня 2025 року у справі № 344/17458/24).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що забезпечення позову обраним заявником способом шляхом зобов`язання відповідача відновити електропостачання фактично вирішуватиме позовну вимогу поза межами судового розгляду по суті без встановлення обставин, а також надасть перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення спору між сторонами.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд не застосував обов`язкову до застосування спеціальну норму абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, яка імперативно забороняє відключення від електропостачання під час судового розгляду спірних питань, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 вказував, що відповідач у справі припинив електропостачання його квартири 20 червня 2025 року. Із позовом у даній справі та заявою про забезпечення позову шляхом зобов`язання відновити електропостачання ОСОБА_1 звернувся в березні 2026 року.

Разом з тим, спір між ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про визнання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії укладеним в межах цивільної справи № 758/12336/24 вже був остаточно вирішений постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року про відмову у задоволенні позову - без змін.

Крім того, апелянт посилався на те, що у вступній частині ухвали зазначено, що її постановлено суддею Печерського районного суду м. Києва Соколовим О.М., який перевірив заяву. Водночас текст ухвали підписано суддею Остапчуком Т.В. За таких обставин вважає, що вказане судове рішення є суперечливим у частині зазначення судді, який його постановив, що ставить під сумнів дотримання встановленого законом порядку ухвалення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2026 року визначено Остапчук Т.В. (а.с. 203-204, т.1).

15 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у даній справі.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 погодився із тим, що оскаржувану ухвалу постановила суддя Остапчук Т.В. однак у вступній частині помилкового зазначено суддю Соколова О.М. З огляду на це, зазначення у вступній частині ухвали іншого судді слід вважати опискою, яка сама по собі не свідчить про постановлення судового рішення з порушенням установленого законом порядку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого заявником судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв