Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №278/188/21 — Київський апеляційний суд

справа № 278/188/21 головуючий у суді І інстанції Аксьонова Н.М.

провадження № 22-ц/824/14678/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Аксьонової Н.М., у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Держави України в особі Державної казначейської служби України, Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Радомишльський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про стягнення шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Держави України в особі Державної казначейської служби України, Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Радомишльський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про стягнення шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 334 289,99 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди. У задоволенні позовних вимог, заявлених до Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України відмовлено.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 011,00 грн. в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат. В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що у даній справі позивачем були подані всі документи, передбачені процесуальним законом, а саме: договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, детальний опис наданих послуг та документи, що підтверджують оплату гонорару. Суд першої інстанції не визнав подані докази неналежними чи недопустимими, не поставив під сумнів факт укладення договору про надання правничої допомоги, факт надання адвокатом правничої допомоги, підписання акта приймання-передачі виконаних робіт чи здійснення їх оплати. Єдиною підставою для відмови у стягненні витрат стало те, що, на думку суду, детальний опис робіт не містить зазначення часу, витраченого адвокатом на виконання кожної окремої юридичної дії. Фактично суд першої інстанції поставив можливість компенсації витрат на професійну правничу допомогу у залежність від виконання вимоги, яка відсутня у законі. Подані позивачем акт приймання-передачі виконаних робіт та детальний опис містять повний перелік юридичних послуг, наданих адвокатом у межах представництва інтересів позивача, зокрема: проведення консультацій, аналіз матеріалів справи та судової практики, підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про збільшення позовних вимог, інших процесуальних документів, підготовку до судових засідань та безпосереднє представництво інтересів позивача в суді. Отже, вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України були виконані у повному обсязі. Більше того, договором про надання правничої допомоги сторонами погоджено фіксований розмір гонорару, який не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом. За таких умов вимога суду щодо обов`язкового зазначення часу виконання кожної окремої юридичної дії суперечить правовій природі фіксованого гонорару та фактично підміняє погоджену сторонами форму оплати погодинною моделлю. Крім того, суд першої інстанції фактично не виконав вимог статей 89 та 263 ЦПК України щодо повного, всебічного й об`єктивного дослідження доказів. У додатковому рішенні відсутня будь-яка оцінка обсягу виконаної адвокатом роботи, складності справи, тривалості її розгляду, кількості підготовлених процесуальних документів, участі представника позивача у судових засіданнях, значення справи для позивача та інших критеріїв, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Натомість суд обмежився виключно формальним посиланням на відсутність зазначення часу, витраченого адвокатом на виконання окремих робіт, хоча така обставина сама по собі не свідчить ні про недоведеність понесених витрат, ні про їх неспівмірність.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції, вказує, що твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними і необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи, а відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 січня 2025 року у справі № 278/188/21 залишенню без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що ні в договорі, ні в актах виконаних робіт не зазначено час, який був витрачений адвокатом на надання кожної із зазначених в ньому послуг/робіт, що в свою чергу позбавило відповідача можливості спростувати ймовірну недостовірність витрат на правничу допомогу, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 2 - 6 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року, у справі №152/849/21 (пр.№61-1292св22) - подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду, може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Департамент патрульної поліції, заперечуючи проти заявленого представником позивача розміру на відшкодування витрат на правничу допомогу, зазначив, що вартість судових витрат суттєво завищена та є не співмірною з заявленими послугами.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням заперечень відповідача, а також застосувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співмірні зі складністю справи та ціною позову.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 11 грудня 2025 року, адвокатом Соломонюком С.А. надано ОСОБА_1 наступні послуги: первинна консультація та вивчення документів; вивчення судової практики; складання позовної заяви; складання відповіді на відзив; складання заяви про збільшення позовних вимог; підготовка та участь у судових дебатах; представництво в суді у справі № 278/188/21.

Водночас заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Заявлені витрати в частині первинної консультації та вивчення документів, вивчення судової практики не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі формування позиції, аналіз наданих Клієнтом документів та консультування Клієнта не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи складність справи, суть спору, обсяг наданих послуг, адвокатом Соломонюком С.А. - ОСОБА_1 у суді першої інстанції, що свідчить про наявність сформованої правової позиції, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи, а також необхідним розміром таких витрат в суді першої інстанції, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, є сума 20 000,00 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, остання не містить доводів в частині стягнення 1 011,00 грн. в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат за проведення незалежної оцінки майна, а, відтак, судове рішення в цій частині в силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України не може бути скасоване.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення 100 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

В іншій частині вимог заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

В іншій частині додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.