Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №367/2251/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/13209/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 367/2251/24

07 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кравчук Ю.В., у цивільній справі за поданням начальника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зейналової Анжели Георгіївни, стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 про оголошення розшуку боржника, -

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року начальник Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зейналова А.Г. звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовувала тим, що в Ірпінському відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі № 367/2251/24, якою на час розгляду судової справи про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено місце та час його спілкування з матір`ю ОСОБА_2 за графіком: щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка та зобов`язано батька дитини ОСОБА_1 передавати малолітню дитину матері у зазначені дні для спілкування та виконання батьківських обов`язків.

Зазначала, що 10 листопада 2025 року головним державним виконавцем Супрун А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, яку направлено на адресу боржника до виконання та адресу стягувача до відома рекомендованими листами.

04 грудня 2025 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою проживання боржника у смт Гостомель з метою перевірки виконання рішення суду, однак боржник за вказаною адресою був відсутній, про що державним виконавцем складено акт.

05 грудня 2025 року на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця щодо надання інформації про виконання рішення суду.

Зазначала, що у зв`язку з ненаданням боржником документів щодо наявності поважних причин невиконання ухвали суду та надходженням заяви стягувача ОСОБА_2 про невиконання рішення суду 22 грудня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу. Пунктом 2 постанови боржника зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів.

22 грудня 2025 року державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу щодо надання підтверджуючих документів про виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року. Боржником вимогу державного виконавця не виконано, про причини невиконання не повідомлено.

08 січня 2026 року державним виконавцем повторно винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу, якою боржника зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів, а також направлено вимогу щодо надання підтверджуючих документів про виконання ухвали суду. Боржником вимогу державного виконавця не виконано, про причини невиконання не повідомлено.

Вказувала, що 05 лютого 2026 року до канцелярії відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_2 щодо невиконання боржником рішення суду, а 27 лютого 2026 року - заява про долучення доказів до матеріалів виконавчого провадження та оголошення розшуку боржника.

Посилалася на відповідь слідчого відділення ВП № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області, відповідно до якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111420000065 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, у межах якого вживаються оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_3 , однак станом на 05 лютого 2026 року місцезнаходження обох не встановлено.

Зазначала, що станом на 11 березня 2026 року ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року боржником не виконується.

З огляду на вище викладене просила суд оголосити розшук боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року подання начальника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зейналової А.Г., стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 про оголошення розшуку боржника - задоволено.

Оголошено в розшук боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію ухвали направлено державному виконавцю та стягувачу для відома, та до Відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області для виконання.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 09 червня 2026 року представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року у справі № 367/2251/24 та ухвалити нове судове рішення, яким подання про оголошення розшуку боржника залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, без належного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності як боржника у виконавчому провадженні, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання. Вважає наведене істотним і самостійним порушенням процесуального закону та прямим порушенням права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що саме по собі зумовлює скасування оскаржуваної ухвали.

Вказує, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу без з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: чи була вручена ОСОБА_1 постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1; чи були вжиті державним виконавцем усі можливі заходи для того, щоб зв`язатися з ОСОБА_1 ; чи були вручені ОСОБА_1 постанови про накладення штрафів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; чи отримував ОСОБА_1 вимоги державного виконавця; чи були чинними станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року.

Зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 йому не вручалася та вимоги державного виконавця він не отримував.

Посилається на те, що державним виконавцем не були вжиті всі можливі заходи для зв`язку з ним, оскільки у всіх процесуальних документах ОСОБА_1 зазначає як засоби зв`язку з собою тільки контактні дані адвоката Якименка М.М., про що було відомо стягувачу та її представнику, а також судді, яка постановила оскаржувану ухвалу, оскільки вона є головуючою суддею в інших справах за участю ОСОБА_1 , зокрема у справах № 367/2477/24 та № 367/2700/24.

Щодо чинності заходів забезпечення позову зазначає, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали набрало законної сили рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року у справі № 367/2477/24 про визначення місця проживання дитини, яке, як зазначає апелянт, набрало законної сили 11 березня 2026 року, а тому минув час розгляду справи про визначення місця проживання дитини, що свідчить про втрату актуальності заходів забезпечення позову.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 18, 36, 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилається на те, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року за своїм змістом є рішенням про встановлення побачення з дитиною та підлягає виконанню в порядку, передбаченому статтями 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказує, що перед зверненням до суду з поданням про розшук боржника державний виконавець має вчиняти виконавчі дії у спосіб і в порядку, визначеному статтями 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважає, що розшук боржника є винятковим заходом державного примусу, допустимість якого прямо залежить від наявності встановлених законом передумов та дотримання визначеної процедури, а застосування такого заходу за відсутності відомостей про вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу, викликів та вимог державного виконавця є незаконним і становить непропорційне втручання у права особи, зокрема право на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до приватного і сімейного життя та право на справедливий суд.

В судове засідання з`явились ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. в судовому засідання підтримав апеляційну скаргу, після оголошення перерви внаступне судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту Київського апеляційного суду поштова кореспонденція була доставлена адресату.

11.09.2026 від представника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Київського апеляційного суду надійшло клопотання в якому представник просив розглядати справу без їх участі.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити та закінчити розгляд справи без участі не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі матеріали, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі № 367/2251/24 заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Савелової Ю.М. про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.

На час розгляду судової справи про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено місце та час спілкування дитини з його матір`ю ОСОБА_2 за наступним графіком: щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка.

Зобов`язано батька дитини ОСОБА_1 передавати малолітнього ОСОБА_3 матері ОСОБА_2 у зазначені вище дні для спілкування та виконання батьківських обов`язків.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 367/2251/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Якименко М.М., залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що раніше ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року перебувала на примусовому виконанні у виконавчому провадженні № 74479668.

У заяві про примусове виконання рішення суду від 03 листопада 2025 року ОСОБА_2 зазначала, що попереднє виконавче провадження було закінчено постановою державного виконавця від 19 квітня 2024 року, а постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року ухвалу суду першої інстанції від 11 березня 2024 року залишено без змін.

Також заявниця зазначала, що 14 червня 2024 року за її зверненням було розпочато кримінальне провадження № 12024111420000065 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, досудове розслідування у якому тривало.

ОСОБА_2 просила прийняти ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року до примусового виконання, вжити передбачені законом заходи для її виконання та у разі подальшого ухилення боржника вжити заходів, у тому числі щодо його розшуку.

10 листопада 2025 року головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Супрун А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року.

У постанові про відкриття виконавчого провадження боржником зазначено ОСОБА_1 та встановлено строк для виконання рішення протягом десяти робочих днів.

Супровідним листом від 10 листопада 2025 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У поданні державного виконавця зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялася сторонам рекомендованими листами.

04 грудня 2025 року головним державним виконавцем Супрун А.В. здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання рішення суду.

З акта державного виконавця від 04 грудня 2025 року вбачається, що встановити факт перебування ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 за вказаною адресою не виявилося можливим: вхідні ворота до двору були зачинені, на неодноразові стуки ніхто не відчинив, державним виконавцем здійснювалися телефонні дзвінки боржнику, однак зв`язатися з ним не вдалося.

05 грудня 2025 року державним виконавцем складено вимогу № 53187, якою ОСОБА_1 зобов`язано надати інформацію щодо виконання вимог ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року. Вимога адресована боржнику у смт Ворзель.

22 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до державного виконавця із заявою про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду, зазначаючи, що станом на 22 грудня 2025 року рішення боржником умисно не виконується.

Постановою головного державного виконавця від 22 грудня 2025 року на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 1 700 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

22 грудня 2025 року державним виконавцем також складено вимогу № 55283 про термінове надання інформації щодо виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року, яку адресовано ОСОБА_1 за відомими адресами у смт Гостомель та смт Ворзель .

07 січня 2026 року ОСОБА_2 повторно звернулася до державного виконавця із заявою про накладення штрафу, зазначаючи, що згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено строк для виконання рішення, однак станом на 07 січня 2026 року рішення суду умисно не виконується.

08 січня 2026 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі - 3 400 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Того ж дня державним виконавцем направлено боржнику вимогу щодо термінового надання інформації про виконання ухвали суду.

Матеріали справи також містять документи щодо вжиття заходів з метою встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої дитини.

Так, 16 січня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до органів у справах дітей з питання встановлення фактичного місця проживання малолітнього ОСОБА_3 та обстеження його житлово-побутових умов.

З відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Гостомельської селищної ради вбачається, що 20 січня 2026 року працівниками Служби разом із завідувачем відділення соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг» Гостомельської селищної ради здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час виїзду двері відчинив ОСОБА_5 , який повідомив, що із своїм сином боржником ОСОБА_1 не спілкується та інформацією про те, де останній може проживати разом із малолітнім ОСОБА_6 , не володіє.

З відповіді Відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціального захисту населення та захисту прав дітей Управління соціальної політики Бучанської міської ради від 02 лютого 2026 року № 09.1-07/229 вбачається, що 28 січня 2026 року начальником та спеціалістом відділу спільно з інспектором сектору ювенальної превенції Бучанського РУП та поліцейським офіцером громади здійснено виїзд за останньою відомою адресою проживання батька дитини: АДРЕСА_2 .

Двері приміщення ніхто не відчинив. Зазначений у зверненні останній відомий номер телефону ОСОБА_1 перебував поза зоною досяжності. За номером телефону бабусі дитини також ніхто не відповів, у зв`язку із чим спеціалістами складено відповідний акт.

Матеріали справи містять акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 28 січня 2026 року, складений за результатами виїзду за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого встановити місце проживання дитини та провести обстеження житлово-побутових умов не виявилося можливим.

Крім того, з відповіді слідчого відділення Відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 05 лютого 2026 року № 0065/03/01-2026 вбачається, що слідчим відділенням здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024111420000065 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.

У межах досудового розслідування на підставі доручень слідчого вживаються оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 а та його сина ОСОБА_3 , однак станом на 05 лютого 2026 року місцезнаходження обох не встановлено. Досудове розслідування триває.

26 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася до головного державного виконавця із заявою про долучення доказів до матеріалів виконавчого провадження та оголошення розшуку боржника.

У заяві зазначала, що станом на 18 лютого 2026 року рішення суду боржником умисно та систематично не виконується, ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає, на зв`язок не виходить, а його фактичне місцезнаходження їй невідоме.

До заяви долучено, зокрема, відповіді органів місцевого самоврядування, служб у справах дітей та сім`ї та органів Національної поліції, отримані за результатами вжиття заходів щодо встановлення місця перебування ОСОБА_1 та дитини.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року у справі № 367/2477/24 позов ОСОБА_2 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка М.М. залишено без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року залишено без змін.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем вживалися заходи, спрямовані на встановлення місця перебування боржника, проте інформація про місце його проживання, перебування та працевлаштування відсутня, при цьому боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року.

Суд першої інстанції, пославшись на частину першу статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» та частину першу статті 438 ЦПК України, дійшов висновку про обґрунтованість подання та наявність правових підстав для оголошення розшуку боржника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження та інших визначених цією нормою документів, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Частиною першою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до частини другої цієї статті державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Частиною другою статті 438 ЦПК України передбачено право суду витребувати від виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

Відповідно до частини третьої статті 438 ЦПК України суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.

Оцінюючи встановлені обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених частиною першою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для оголошення розшуку ОСОБА_1 .

Визначальною обставиною для вирішення подання про розшук боржника відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» є відсутність відомостей про фактичне місце проживання або перебування боржника - фізичної особи.

Матеріалами справи підтверджується, що відомі адреси ОСОБА_1 перевірялися неодноразово виконавчою службою і органами поліції.

04 грудня 2025 року державний виконавець здійснив виїзд за адресою у смт Гостомель, однак ОСОБА_1 та дитину за цією адресою не виявлено.

20 січня 2026 року за цією ж адресою здійснено виїзд працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Гостомельської селищної ради спільно з працівником центру надання соціальних послуг, під час якого батько ОСОБА_1 повідомив, що із сином не спілкується та відомостями про місце проживання останнього разом із дитиною не володіє.

28 січня 2026 року представниками служби у справах дітей та сім`ї, ювенальної превенції та поліцейським офіцером громади здійснено виїзд за останньою відомою фактичною адресою ОСОБА_1 у смт Ворзель, однак двері ніхто не відчинив, телефон боржника перебував поза зоною досяжності, встановити його місцезнаходження та місцезнаходження дитини не вдалося.

Крім того, слідчим відділенням поліції у межах кримінального провадження вживалися оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та його малолітнього сина, які станом на 05 лютого 2026 року результату не дали.

За таких обставин зазначення у поданні державного виконавця адреси у смт Ворзель як фактичного місця проживання боржника не свідчить про встановлення його фактичного місцезнаходження станом на час звернення з поданням, оскільки матеріалами справи підтверджується, що це була остання відома адреса, за якою боржника та дитину не виявлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не були вжиті всі можливі заходи для встановлення зв`язку з ОСОБА_1 , висновків суду першої інстанції не спростовують.

Саме по собі зазначення ОСОБА_1 в інших судових справах контактних даних його представника - адвоката Якименка М.М. не підтверджує фактичного місця проживання чи перебування боржника і його сина та не усуває встановленої матеріалами справи відсутності відомостей про таке місце.

При цьому частина перша статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» не ставить можливість звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника у залежність від попереднього встановлення зв`язку з його представником у інших судових справах, а визначає юридично значущою обставиною саме відсутність відомостей про місце проживання або перебування боржника.

Не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали й довід апеляційної скарги про невручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження.

За змістом частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» належне повідомлення боржника про початок примусового виконання пов`язується із направленням постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а не з фактичним врученням такої постанови особисто боржнику.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 331/24/22, в якій зазначено, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання, якщо постанову надіслано за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Разом із тим питання про законність конкретних постанов державного виконавця про накладення штрафів від 22 грудня 2025 року та 08 січня 2026 року не є предметом розгляду у цій справі.

Так само доводи апелянта щодо порядку застосування статей 63 та 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» не спростовують наявності самостійної передумови, передбаченої частиною першою статті 36 цього Закону, - відсутності відомостей про фактичне місце проживання або перебування боржника.

Стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає спеціальний порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, зокрема порядок перевірки виконання рішення та застосування до боржника заходів відповідальності за невиконання рішення без поважних причин.

Водночас оголошення розшуку боржника врегульовано окремою нормою - статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження», яка пов`язує звернення виконавця до суду з відсутністю відомостей про місце проживання або перебування боржника - фізичної особи.

Отже, можливі заперечення боржника щодо дотримання державним виконавцем порядку накладення штрафів не усувають встановленого матеріалами справи факту невідомого місця перебування ОСОБА_1 та не свідчать про відсутність передбачених статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для його розшуку.

Колегія суддів також відхиляє довід апеляційної скарги щодо припинення дії заходів забезпечення позову у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року у справі № 367/2477/24 позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю задоволено.

Вказане рішення набрало законної сили 11 березня 2026 року.

Отже, станом на 18 травня 2026 року, тобто на день постановлення оскаржуваної ухвали, передбачений частиною сьомою статті 158 ЦПК України дев`яностоденний строк не сплив.

Матеріали справи не містять також відомостей про скасування до 18 травня 2026 року заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року.

Тому довід апеляційної скарги про те, що саме набрання законної сили рішенням у справі про визначення місця проживання дитини свідчить про припинення дії заходів забезпечення позову, ґрунтується на неправильному тлумаченні положень статті 158 ЦПК України.

Не заслуговує на увагу й довід апеляційної скарги про наявність безумовної підстави для скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку з неповідомленням ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду подання.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу або питання розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Натомість спеціальними положеннями статті 438 ЦПК України, якими врегульовано порядок вирішення питання про оголошення розшуку боржника, не встановлено обов`язкового виклику чи повідомлення боржника про розгляд подання виконавця, а передбачено право суду витребувати необхідні документи та обов`язок розглянути подання протягом десяти днів.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у цій справі мала місце передбачена пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України безумовна підстава для скасування судового рішення.

Посилання апелянта на те, що оголошення розшуку становить непропорційне втручання у його права, також не спростовує законності оскаржуваної ухвали.

Розшук боржника у виконавчому провадженні є передбаченим законом заходом, метою якого є встановлення місця перебування боржника та забезпечення можливості належного виконання судового рішення.

У цій справі його застосовано після того, як перевірка відомих адрес проживання боржника, телефонний зв`язок із ним, звернення до органів у справах дітей та сім`ї та оперативно-розшукові заходи органів Національної поліції не дали можливості встановити фактичне місце його перебування.

Таким чином, матеріалами справи у достатній сукупності підтверджено відсутність відомостей про фактичне місце проживання або перебування ОСОБА_1 станом на час звернення державного виконавця до суду з поданням, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для оголошення його розшуку відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 438 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначеного висновку суду першої інстанції та не містять обставин, які б свідчили про відсутність установлених законом підстав для розшуку боржника.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для її скасування або зміни доводи апеляційної скарги не містять.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий: Судді: