Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №367/6899/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року місто Київ

Справа № 367/6899/25

Апеляційне провадження № 33/824/4789/2026

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП

ВСТАНОВИВ

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Не погодившись із вказаною постановою, 24 червня 2026 року ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Гулько Жанну Вікторівну подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого його захисником - адвокатом Гулько Ж.В., про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2026 року відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

26 серпня 2026 року ОСОБА_1 особисто через Ірпінський міський суд Київської області повторно подав апеляційну скаргу на постанову від 08 червня 2026 року.

Матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Київського апеляційного суду 29 вересня 2026 року та 30 вересня 2026 року передані судді Желепі О.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2026 року, скасувати її та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, ОСОБА_1 зазначає, що він та його захисник брали участь у судовому засіданні 05 червня 2026 року, однак за результатами цього судового засідання постанова судом не проголошувалась, а їм учасникам було повідомлено, що судове рішення буде виготовлено та направлено в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Вказує, що постанову у справі було винесено 08 червня 2026 року без його участі, при цьому копія постанови йому належним чином не вручалась, а фактично її копію він отримав у приміщенні Ірпінського міського суду Київської області лише 19 серпня 2026 року, після чого 26 серпня 2026 року подав апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з частиною другою статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених цим Кодексом. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Встановлення законодавцем обмеженого строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення має на меті забезпечення принципу правової визначеності та розгляду справ цієї категорії упродовж розумного строку.

КУпАП не встановлює вичерпного переліку причин, які можуть бути визнані поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому їх поважність визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.

При цьому поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та дійсно перешкоджали їй своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається наводити відповідні підстави. Однією з таких підстав може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті у їхній справі рішення, проте навіть за таких обставин сторони мають у розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Ірпінського міського суду Київської області, що оскаржується, винесена 08 червня 2026 року.

Обставина того, що 05 червня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник брали участь у судовому засіданні та постанова цього дня не проголошувалась, не свідчить про існування поважної причини для пропуску строку на апеляційне оскарження до 26 серпня 2026 року.

Так, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що оскаржувану постанову надіслано судом 19 червня 2026 року, зареєстровано 20 червня 2026 року, а загальний доступ до неї забезпечено 22 червня 2026 року.

Більше того, із матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Гулько Ж.В., яка брала участь у розгляді справи та була уповноважена на здійснення його захисту, отримала копію постанови 20 червня 2026 року, на що сама посилалася у поданій нею в інтересах ОСОБА_1 апеляційній скарзі (т. 1 а. с. 226).

Таким чином, не пізніше 20 червня 2026 року стороні захисту був доступний повний текст оскаржуваної постанови, а вже 24 червня 2026 року захисник в інтересах ОСОБА_1 фактично реалізувала право на апеляційне оскарження, подавши відповідну апеляційну скаргу.

Вказана обставина сама по собі спростовує твердження про існування у ОСОБА_1 до 19 серпня 2026 року такої об`єктивної та непереборної перешкоди, яка унеможливлювала оскарження постанови суду першої інстанції.

Те, що ОСОБА_1 особисто отримав ще одну копію постанови у приміщенні суду першої інстанції 19 серпня 2026 року, не утворює нової точки відліку десятиденного строку на її апеляційне оскарження та за встановлених у цій справі обставин не є самостійною достатньою підставою для поновлення вже пропущеного строку.

Апеляційний суд також враховує, що подана захисником Гулько Ж.В. в інтересах ОСОБА_1 апеляційна скарга вже була предметом процесуального розгляду Київського апеляційного суду, а постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2026 року було відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто. Вказана постанова набрала законної сили, є остаточною та не скасована.

Під час попереднього вирішення питання про поновлення строку апеляційним судом уже було встановлено відсутність об`єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали стороні захисту своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

Натомість у поданій 26 серпня 2026 року особисто ОСОБА_1 апеляційній скарзі не наведено будь-яких нових обставин, які не існували або об`єктивно не могли бути наведені під час попереднього звернення та які б свідчили про наявність незалежних від його волі перешкод для своєчасного апеляційного оскарження.

Посилання ОСОБА_1 на отримання ним особисто копії постанови лише 19 серпня 2026 року не спростовує того, що його уповноважений захисник отримала цю постанову ще 20 червня 2026 року та 24 червня 2026 року подала в його інтересах апеляційну скаргу.

За таких обставин доводи про те, що до 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 був позбавлений можливості ознайомитися з постановою та реалізувати право на її оскарження, не узгоджуються з матеріалами справи та фактичними процесуальними діями сторони захисту.

Саме по собі повторне подання апеляційної скарги особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, після того як її захисник уже подав в її інтересах апеляційну скаргу та апеляційним судом остаточно вирішено питання про відсутність поважних причин пропуску строку, не може бути підставою для поновлення такого строку без наведення нових об`єктивних обставин, які виправдовують його пропуск.

Інший підхід фактично допускав би невизначене у часі поновлення можливості апеляційного перегляду одного й того самого судового рішення шляхом повторного подання апеляційних скарг особою та її захисником за відсутності нових поважних причин, що не відповідало б принципу юридичної визначеності.

Апеляційний суд не встановив обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а тому підстав для задоволення його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2026 року немає.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП у разі відмови у поновленні строку апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2026 року - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2026 року - повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Желепа