Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №759/17467/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 759/17467/26 Апеляційне провадження № 33/824/4330/2025Головуючий у суді першої інстанції - Жмудь В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Головань Оксаною Іванівною, на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. (а.с. 52-54).

Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Головань О.І., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, судом першої інстанції не було застосовано принципу індивідуалізації, оскільки не взято до уваги особу правопорушника, визнання ним вини, а також те, що керування транспортним засобом є єдиним заробітком та єдиним джерелом відшкодування потерпілим завданого збитку (а.с. 60-64).

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Головань О.І. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, з підстав викладених у апеляційній скарзі, а також надали суду документи, що характеризують особу ОСОБА_1 , зокрема: наказ про прийняття на роботу, довідку форми ОК-5, витяг з актового запису про шлюб, пенсійне посвідчення дружини та власне.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суд у встановленому законодавством порядку не сповістили.

З огляду на викладене та за відсутності доказів на підтвердження неможливості неявки у судове засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, у відсутність потерпілих, яких належним чином було повідомлено про день, час та місце розгляду справи, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення апелянта та його захисника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 у апеляційній скарзі фактично не оскаржуються, відтак суд апеляційної інстанції у відповідності до п. 7 ст. 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги лише в частині накладеного адміністративного стягнення.

Так, ОСОБА_1 посилається на те, що при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд міг застосувати принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, а також врахувати те, що ОСОБА_1 визнає свою вину, а керування транспортними засобами для нього є єдиним заробітком та джерелом відшкодування завданого збитку потерпілим. Позбавлення права керування транспортними засобами призведе до звільнення з роботи та втрати заробітку.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить наступного.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкція ст. 124 КУпАП (у редакції, чинній станом на день вчинення правопорушення) порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладаючи на останнього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд першої інстанції виснував, що накладення такого стягнення на ОСОБА_1 відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Однак, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами судом не в повній мірі були враховані положення ст. 33 КУпАП щодо з`ясування характеру вчиненого правопорушення, особи винного, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності до положень ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Так, судом першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не взято до уваги той факт, що він визнав свою вину в інкримінованому адміністративному правопорушенні, щиро розкаявся, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а також посилався на те, що керування транспортним засобом є його єдиним джерелом заробітку, оскільки він працює водієм, що позбавить його можливості відшкодовувати завдану потерпілим шкоду.

Так, згідно копії наказу про прийняття на роботу № Б/К-18 від 22.12.2025, ОСОБА_1 призначено на посаду водія автотранспортних засобів.

Окрім цього, ОСОБА_1 є пенсіонером, а також перебуває у шлюбі із ОСОБА_6 , яка також є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійними посвідченнями.

Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено не було.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається обґрунтування необхідності застосування тієї міри адміністративного стягнення, яка застосована судом і не наведено мотивів обрання судом саме такого виду адміністративного стягнення з огляду на справедливий баланс між адміністративним проступком та мірою відповідальності.

Доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 визнав свою вину, щиро розкаявся, має намір відшкодовувати потерпілим завдану шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою, враховуючи також характеризуючі матеріали на особу ОСОБА_1 , відтак доходить висновку про наявність підстав для пом`якшення застосованого судом першої інстанції адміністративного стягнення.

Отже, накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції не врахував всі обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення і застосував санкцію у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 (шість) місяців, яка в даному випадку є суворим стягненням, передбаченим санкцією ст. 124 КУпАП, і тому її застосування не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності.

Таким чином, враховуючи встановлене, беручи до уваги визнання ОСОБА_1 вини у вчиненому адміністративному правопорушенні, щире каяття, обставини вчиненого правопорушення, намір відшкодування потерпілим шкоди, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення в частині накладеного адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП та застосувати до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Саме таке адміністративне стягнення, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, в повній мірі буде відповідати завданням КУпАП.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Головань Оксаною Іванівною - задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити в частині накладення адміністративного стягнення та застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук