Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №306/1029/22 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 306/1029/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи (неповнолітньої особи) ОСОБА_2 ,

представника позивача та третьої особи ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Кулі Л.В.,

прокурора Дмитренко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, треті особи: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому (з урахування змін та доповнень /Т-7 а.с.43-45/) просить позбавити відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати зі ОСОБА_6 на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000,00 грн щомісяця, із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягувати з ОСОБА_5 на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3196,00 грн щомісяця, із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі є батьками неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є його онукою. Батько дитини ОСОБА_6 проживає в м. Ужгороді, життям дитини взагалі не цікавиться. Мати дитини відповідачка ОСОБА_5 у лютому 2020 року привезла дитину до воріт будинку за адресою: АДРЕСА_1 , залишила дитину та виїхала за межі області. Відповідачка має іншу сім`ю. Дитина проживає з дідом та бабою, навчається у школі в с. Голубине, проте останні не можуть оформити опіку над дитиною, дитина не стоїть на обліку у сімейного лікаря, немає можливості поїхати відпочивати, так як немає згоди батьків на виїзд. З врахуванням того, що батьки самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме не забезпечують дитину матеріально, не займаються її вихованням, не беруть участі у житті дитини, їх поведінка створює загрозу здоров`ю та життю дитини. В зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_5 подала до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечила, покликаючись на те, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки, оскільки дитина проживає у будинку в с. Голубине, який їй належить на праві власності, та забезпечена всі необхідним, має окрему кімнату. Доньку особисто забрав позивач, а не вона привезла дитину до нього. Вона регулярно спілкується з дитиною в телефонному режимі та через відео дзвінки. Позивач регулярно кричав на неї щодо надсилання нею посилок з речами дитині, і тому на його прохання вона припинила надсилати їх. Дитина відмовляється приїхати до неї до м. Львова, де вона мешкає. В зв`язку з наведеним, просить у задоволені позову відмовити /Т-2 а.с.48-55/.

Відповідач ОСОБА_6 подав до суду заяви, в яких він повідомив, що позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_8 , просить справу розглядати без його участі /Т-2 а.с.102; Т-9 а.с.166/.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

Третя особа неповнолітня ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала, пояснивши, що мати скрізь говорить про неї погані речі, матеріально не забезпечує, просить позов задовольнити.

Представник позивача та третіх осіб – адвокат Орбан Наталя Леонідівна у судовому засіданні позов підтримала, дала пояснення аналогічні доводам, які наведені у позові, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник третьої особи - органу опіки та піклування Полянської сільської ради дала пояснення, в яких підтримала висновок органу опіки та піклування від 25 листопада 2022 року № 1533/03-05, яким було вирішено доцільним позбавити батьківських прав відповідачів відносно їх доньки ОСОБА_2 .

У судовому засіданні прокурор Дмитренко Андріана Андріївна висловила думку про необхідність задоволення позову.

Суд ухвалив розглядати справу без участі відповідача ОСОБА_6 , який будучи належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, жодного разу до суду не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Також, суд ухвалив розглядати справу без участі відповідачки ОСОБА_5 , яка будучи належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, на розгляд справи не з`явилася, подавши повторно клопотання про відкладення розгляду справи. У задоволені вказаного клопотання відповідачки ухвалою суду, яка була занесена до протоколу судового засідання від 30 вересня 2026 року, було відмовлено, оскільки вказане клопотання було подане вдруге, до клопотання не було долучено жодного доказу, який б свідчив про поважність неявки відповідачки на розгляд справи, а відтак, задоволення вказаного клопотання лише б призвело до затягування розгляду справи.

Рух справи, клопотання сторін, процесуальні рішення суду.

22 червня 2022 року позов надійшов до Свалявського районного суду Закарпатської області.

17 травня 2023 року рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області ухвалено: позбавити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2000 (дві тисячі) грн із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 22.06.2022р., і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000 грн. із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 22.06.2022р., і до досягнення дитиною повноліття /Т-2 а.с.118,119/.

02 квітня 2024 року постановою Закарпатського апеляційного суду ухвалено: апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково; рішення Свалявського районного суду від 17 травня 2023 року у частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття скасувати і постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково; стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000 грн із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду із 22.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття; у частині позовних вимог ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – відмовити /Т-3 а.с.238-244/.

31 липня 2024 року постановою Верховного Суду ухвалено: касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна, задовольнити частково; постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції /Т-4 а.с.174-182/.

10 квітня 2025 року постановою Закарпатського апеляційного суду ухвалено: апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково; рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Залізничного районного суду в м. Львова /Т-5 а.с.112-114/.

12 травня 2025 року справа надійшла до Залізничного районного суду в м. Львова /Т-5 а.с.169/.

20 травня 2025 року ухвалою Залізничного районного суду в м. Львова розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження /Т-5 а.с.179/.

29 травня 2026 року справу направлено до Верховного Суду /Т-6 а.с.20/.

01 липня 2025 року постановою Верховного Суду ухвалено: касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення; постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року залишити без змін /Т-6 а.с.125-135/.

29 липня 2025 року справа надійшла до Залізничного районного суду в м. Львова /Т-6 а.с.165/.

12 серпня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 /Т-6 а.с.177/.

13 серпня 2025 року ухвалою Залізничного районного суду в м. Львова відмовлено у прийнятті вказаної зустрічної позовної заяви /Т-6 а.с.179/.

04 листопада 2025 року до суду надійшла заява неповнолітньої ОСОБА_2 про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до участі у цивільній справі та прийняття її позову /Т-8 а.с.29-52/.

06 листопада 2025 року ухвалою Залізничного районного суду в м. Львова у задоволенні вищевказаної заяви ОСОБА_2 відмовлено; її позовну заяву повернуто; залучено неповнолітню ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цивільній справі, на стороні позивача /Т-8 а.с.59-61/.

17 листопада 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди /Т-8 а.с.65/.

20 листопада 2025 року ухвалою Залізничного районного суду в м. Львова відмовлено у прийнятті вказаної зустрічної позовної заяви /Т-8 а.с.85/.

19 січня 2026 року постановою Львівського апеляційного суду ухвалено: апеляційні скарги ОСОБА_5 – залишити без задоволення; ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 06 листопада 2025 року та від 20 листопада 2025 року – залишити без змін.

08 липня 2026 року ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду /Т-1- а.с.15/.

10 серпня 2026 року ухвалою Залізничного районного суду в м. Львова до участі у справ залучено прокурора Франківської окружної м. Львова /Т-10 а.с.26/.

Також, відповідачкою ОСОБА_5 неодноразово подавалися клопотання/заяви про закриття провадження у справі, залишення позову без руху, залишення позову без розгляду, зупинення провадження у справі, у задоволені яких судом було відмовлено, зокрема, ухвалами суду, які занесені до протоколу судового засідання від 08 липня 2026 року /Т-10 а.с.9-14/.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 /Т-1 а.с.10/.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 листопада 2010 року в справі № 2-883/2010 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/12412722) шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 розірвано.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2019 року в справі № 308/231/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80877083) ухвалено: стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

З листа Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді в№ 75682 від 14 жовтня 2022 року, вбачається, що станом на 01 жовтня 2022 року заборгованість ОСОБА_6 зі сплати аліментів на утримання доньки по виконавчому листу № 308/231/18 від 18 червня 2019 року складала 83888,88 грн /Т-1 а.с.206,207/.

З лютого 2020 року по теперішній час неповнолітня ОСОБА_2 , проживає у дідуся позивача ОСОБА_4 , який займається її доглядом та вихованням, вказана обставина не заперечується учасниками справи, а відтак не підлягає доказуванню в силу вимог частини 1 статті 82 ЦПК України.

З акту обстеження умов проживання від 17 грудня 2021 року, складеного комісією служби у справах дітей Полянської сільської ради, спільно з начальником центру соціальних служб та поліцейським офіцером громади, вбачається, що онучка ОСОБА_2 проживає у будинку матері з бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на їхньому повному утриманні, батьки з дитиною не проживають майже 2 роки, участі у вихованні та матеріальному забезпеченні не приймають. У будинку, де проживає дитина, створені всі умови для виховання та розвитку /Т-1 а.с.11/.

Відповідно до довідок відділення поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області від 12 липня 2021 року та від 12 грудня 2021 року ОСОБА_4 неодноразово звертався до чергової частини відділення поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області зі зверненнями про те, що його донька ОСОБА_5 вихованням дитини ОСОБА_2 не займається, не турбується про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує належного догляду, ухиляється від батьківських обов`язків, участі у вихованні не приймає. Громадянку ОСОБА_5 засобами поліції не було розшукано та не встановлено її місце знаходження /Т-1 а.с.14,15/.

З довідки від 14 лютого 2022 року № 20, виданої Голубинською гімназією Полянської сільської ради, та характеристики на дитину ОСОБА_2 , ученицю 7-го класу, вбачається, що дитина навчається не в повну міру можливостей, потребує постійного контролю. Усне і письменне мовлення розвинене достатньо, логічне мислення розвинене добре. Дитина творча особистість, бере участь у громадському житті закладу освіти, дівчина – інтроверт, сама не робить першого кроку, але якщо хтось проявляє ініціативу в спілкуванні, то підтримує розмову, емоції поверхневі, не стійкі, схильна до створення конфліктних ситуацій. Батьківські збори відвідували дідусь та тітка, до яких було доведено інформацію про навчання та поведінку ОСОБА_8 . За весь час навчання мати у телефонному режимі два рази цікавилася шкільним життям дитини /Т-1 а.с.12,13/.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 25 листопада 2022 року № 1533/03-05 вирішено в інтересах дитини вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відносно їх доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /Т-2 а.с.99-101/.

Позиція суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухвалені рішення.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині 1 статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Водночас, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми (стаття 18 Конвенції).

Забезпечення найкращих інтересів дитини – це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини 9-10 статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 , як на підставу позбавлення батьківських прав відповідачів, посилався на те, що вони тривалий час не виявляють щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, зокрема вони не беруть участі у вихованні доньки та протягом тривалого часу не спілкується з нею.

Отже, правовою підставою для позбавлення відповідачів батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Щодо вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно доньки.

05 грудня 2022 року ОСОБА_6 подав до суду заяву, в якій він повідомив, що позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_8 /Т-2 а.с.102/.

24 червня 2026 року ОСОБА_6 подав до суду чергову заяву, в якій він визнав позов повністю /Т-9 а.с.166/.

При цьому, матеріали справи не місять жодного належного допустимого доказу, який б свідчив про те, що ОСОБА_6 в період з 22 червня 2022 року (день подачі позову до суду) по 09 жовтня 2026 року (день ухвалення судом рішення) у будь-який спосіб намагався розпочати спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, почав цікавитися її справами у школі, приймати участь в її житті, тощо. Отже, відповідач погодився з відсутністю необхідності у спілкуванні та вихованні дитини саме ним як батьком.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у даній конкретній справі доведене свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_6 потребами своєї дитини, порушення прав дитини на належне батьківське виховання та не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо спілкування з дитиною та її виховання.

Суд, урахувавши конкретні обставини справи, взявши до уваги за основу, «як найкращі інтереси дитини», а також те, що відповідач ОСОБА_6 не підтримує стосунків з донькою ОСОБА_12 протягом тривалого часу, не цікавиться її життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та спілкування з нею, дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не має наміру виконувати їх.

Щодо вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно доньки.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що не втратила інтересу до доньки, що свідчить про її зацікавленість у прийнятті участі у її житті.

Зі скріншотів листування, яке відбувалося за допомогою мобільних телефонів, між ОСОБА_5 та її донькою ОСОБА_12 протягом 2020 – 2025 років убачається, що відповідачка не ухиляється від спілкування з дочкою /Т-1 а.с.16-34; Т-2 а.с.67-88/.

ОСОБА_5 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція відповідачки при розгляді спору та прийняті нею навіть мінімальні заходи для пошуку можливостей для спілкування з дитиною, навіть подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_8 свідчить про небайдужість та інтерес ОСОБА_5 до дитини.

При цьому, суд враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).

За обставинами цієї справи, неповнолітня ОСОБА_2 наполягає на позбавленні ОСОБА_5 батьківських прав, посилаючись зокрема на те, що мати не налагодила зв`язок із нею, не цікавиться її життям та не бере в ньому участі.

У контексті обставин цієї справи суд зазначає, що наявність у дитини образи на мати та відповідно, негативне ставлення до неї, не свідчить про те, що вона усвідомлює наслідки позбавлення її батьківських прав та свідомо бажає розірвати з нею сімейні стосунки, а тому ухвалення судом судового рішення в супереч думці дитини є виправданим.

Висловлене дитиною ОСОБА_2 у суді бажання проживати разом із дідом та бабою, саме по собі не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків та наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23 (провадження № 61-14891св23).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

З огляду на те, що батька дитини ОСОБА_6 вже позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_2 , суд приходить до переконання, що одночасне позбавлення матері ОСОБА_5 батьківських прав відносно доньки не буде відповідати інтересам дитини, оскільки на даний час це не змінить існуючу ситуацію на кращу і не сприятиме захисту інтересів дитини.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).

Аналізуючи висновок органу опіки та піклування Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 25 листопада 2022 року № 1533/03-05, суд приходить до висновку, що на даний час його не слід брати до уваги, оскільки такий не буде відповідати інтересам неповнолітньої ОСОБА_2 з підстав зазначених вище.

Разом з тим, поза увагою суду не може залишитися той факт, що між відповідачкою ОСОБА_5 та її неповнолітньою донькою ОСОБА_13 - ОСОБА_14 існує конфлікт, який, зокрема, обумовлений тим, що мати не вживає активних дій щодо налагодження зв`язку із донькою, не бажає її матеріально утримувати.

Суд звертає увагу на те, що обставини справи свідчать про самоусунення ОСОБА_5 від зустрічей з донькою ОСОБА_12 . Зокрема, на особливу увагу заслуговує подія, яка мала місце 06 вересня 2025 року, під час якої ОСОБА_2 приїхала до м. Львова на зустріч з матір`ю, але відповідачка до дитини на зустріч не прийшла, з незрозумілих для суду причин, залишивши неповнолітню ОСОБА_2 самотньою у незнайомому для дитини місті, що є неприпустимим вчинком зі сторони матері, яка має дбати та опікуватися дитиною /Т-7 а.с.100-103/.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне у задоволені вимоги про позбавлення батьківських ОСОБА_5 відмовити.

Разом з тим, відповідачку слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_2 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків протягом 6 місяців з дня вступу рішення в законну силу.

Протягом вказаних 6 місяців ОСОБА_5 повинна почати піклуватися про дитину, брати активну участь у її вихованні, налагодити відносини з донькою, почати її матеріально забезпечувати.

Щодо вимоги про стягнення аліментів з відповідачів на користь позивача на утримання дитини.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріпленим у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року

№ 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків або інших законних представників дитини є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19).

З своєю суттю аліменти – це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20).

За правилами статті 258 СК України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Отже, чинним законодавством передбачено право баби та діда на процесуальне представництво онука (онучки) на підставі самого факту близького кровного споріднення, без необхідності встановлення опіки, піклування чи призначення їх опікуном або піклувальником.

Таким чином, баба, з якою проживає онук (онучка), має право на подання в інтересах дитини позову до її батьків про стягнення аліментів без призначення опікуном дитини.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 445/637/16-ц.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у розмірі 2817 гривень, прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3512 гривень

Також, прожитковий мінімум є мінімальною гарантією загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, і кожен з батьків повинен надавати дитині щомісячно утримання у достатньому розмірі. Тобто, надання батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує тільки мінімальні потреби дитини, а батьки повинні сприяти забезпеченню гармонійному розвитку дитини, не обмежуючись мінімумом.

Беручи до уваги, що ОСОБА_6 визнав позов, тому вимога про стягнення з нього аліментів в розмірі 2000,00 грн щомісяця, із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, підлягає задоволенню.

За обставин цієї конкретної справи, суд приходить до висновку, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2019 року в справі № 308/231/18, яким з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) не може бути перешкодою для задоволення вимоги позову ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки мати дитини ОСОБА_5 з лютого 2020 року припинила брати участь в матеріальному утримані доньки, а остання постійно проживає зі своїм дідом, який повністю її забезпечує. При цьому, ОСОБА_6 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення стягнення аліментів.

Відповідачка ОСОБА_5 не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що вона після лютого 2020 року бере участь у матеріальному забезпеченні доньки, яка проживає окремо від відповідачки.

Суд, узявши до уваги, що ОСОБА_5 , працює професійним адвокатом, має вищу освіту, а також, що дитина перебуває на виховані у позивача, який самостійно виховує, утримує, навчає та лікує онуку ОСОБА_2 , приходить до висновку, що стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача на утримання дитини у розмірі 3196,00 грн щомісяця, із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно буде відповідати вимогам розумності та є співмірний витратам, які має нести мати на утримання дитини, що також, зможе забезпечити хоча б мінімальні стандарти щодо нормальних та гідних умов для життя дитини.

Висновки суду.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 та про стягнення аліментів з відповідачів слід задовольнити у повному обсязі, у задоволені вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн за позовні про позбавлення батьківських прав відповідачів, які є вимогами немайнового характеру /а.с.7/.

З огляду на те, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав задоволена лише до ОСОБА_6 , тому з нього слід стягнути на користь позивача 1/2 частину сплаченого судового збору, тобто 496,00 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та пунктом 12 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення аліментів та про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб звільняються від сплати судового збору.

Беручи до уваги, позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення аліментів, які є вимогами майнового характеру, тому з відповідачів на користь держави підлягає стягненню по 1331,20 гривень з кожного.

Керуючись статтями 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, треті особи: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів– задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. щомісяця, із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 22 червня 2022 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3196 (три тисячі сто дев`яносто шість) гривень 00 коп. щомісяця, із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 22 червня 2022 року, і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволені позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Попередити ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування Полянської сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_5 батьківських обов`язків щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 6 (шести) місяців з дня вступу рішення в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 496 гривень 00 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 гривень 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).

ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКП: НОМЕР_4 ).

Суддя:

Оригінал рішення.