Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №462/4871/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4871/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Пилип`юк Г. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину,

встановив:

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гринда І. І. звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 20 726,22 грн., моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2025 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин того, що обвинувачений ОСОБА_2 , 03.09.2025 року близько 13 год. 20 хв., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_1 , маючи умисел на заподіяння шкоди здоров`ю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано, незаконно, з метою завдання тілесних ушкоджень, умисно схопив правою рукою ОСОБА_1 за ліве плече та спину, після чого наніс декілька ударів обома руками в ділянку голови та один удар в ділянку обличчя, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді садна та підшкірного крововиливу у тім`яній ділянці справа, синець і садно на верхній губі, синці на лівому плечі та на спині зліва, що відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. Даним діянням відповідач спричинив їй матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода виражається у тому, що під час конфлікту відповідач вирвав з її рук мобільний телефон марки «Хіomi Redmi Note 13 Pro + 5G 12|512», вартістю 19 999,00 грн. та вдарив ним об землю, внаслідок чого телефон розлетівся на дрібні фрагменти. Внаслідок завданих ОСОБА_2 їй тілесних ушкоджень, стан її здоров`я погіршився і вона була змушена звернутись додатково за медичною допомогою, зокрема окуліста, невропатолога та нейрохірурга через сильні головні болі. Їй було призначено лікування та медичні процедури. Відповідно придбано ліків на суму 726,22 грн. Таким чином їй завдано матеріальної шкоди на загальну суму 20 726,22 грн. Також, окрім отримання тілесних ушкоджень та пошкоджень майна позивач перенесла моральні страждання, які проявились у порушенні звичного способу життя, оскільки вона перебуває у постійній тривозі, страху зводити близькі стосунки із чоловіками, оскільки із відповідачем до вчиненого вони перебували у відносинах. Завдану їй моральну шкоду оцінює у розмірі 15 000,00 грн. У зв`язку із наведеним позов просить задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 05.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

У визначений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, відповідач такого не подав, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомив, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

15.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гринда І. І., подала клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як вбачається із позовних вимог, предметом позовних вимог стягнення матеріальної шкоди у розмірі 20 726,22 грн. та моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн., характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що для повного та всебічного встановлення обставин справи немає необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень., за обставин того, що обвинувачений ОСОБА_2 , 03.09.2025 року близько 13 год. 20 хв., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_1 , маючи умисел на заподіяння шкоди здоров`ю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано, незаконно, з метою завдання тілесних ушкоджень, умисно схопив правою рукою ОСОБА_1 за ліве плече та спину, після чого наніс декілька ударів обома руками в ділянку голови та один удар в ділянку обличчя, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді садна та підшкірного крововиливу у тім`яній ділянці справа, синець і садно на верхній губі, синці на лівому плечі та на спині зліва, що відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості (а.с. 7-8).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 03.09.2025 року, 03.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до нейрохірурга із скаргами на болі в голові, зі слів пацієнтки побив хлопець 03.09.2025 року близько 13.00 год. Висновок спеціаліста: поверхнева травма волосистої частини голови, садно (а.с. 16).

Висновком експерта № 626 від 04.09.2026 року встановлено, що у ОСОБА_1 згідно консультаційного висновку спеціаліста, при обстежені у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» 03.09.2025 року було вказано діагноз: «поверхнева травма волосистої частини голови, садно». На час проведення судово-медичної експертизи у потерпілої виявлено садно і підшкірний крововилив у тім`яній ділянці справа, синець і садно на верхній губі, синці на лівому плечі, на спині зліва. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 03.09.2025 року і відносяться до легкого ступеня тяжкості. Судово-медичних даних, про утворення тілесних ушкоджень у потерпілої внаслідок падіння на площину з висоти власного росту, немає (а.с. 20-21).

Із медичної карти амбулаторного хворого № 589 ОСОБА_1 вбачається, що остання 09.09.2025 року зверталася до окуліста, невропатолога та терапевта (а.с. 10-13).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 09.09.2025 року, 09.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до терапевта із скаргами на головний біль, який з`явився після того як 03.09.2025 року була побита хлопцем (зі слів). Встановлений діагноз: неврологічні симптоми/скарги інші (а.с. 14).

Як вбачається із консультаційного висновку спеціаліста від 09.09.2025 року, 09.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до невропатолога із скаргами на болі голови в правій тім`яно-висковій ділянці. Зі слів вдарили кулаком по голові. Даних про струс головного мозку не було на момент огляду у невропатолога. Встановлений діагноз: інші уточнені синдроми головного болю (а.с. 15).

Відповідно до огляду лікаря від 09.09.2025 року ОСОБА_1 призначено консультацію у невролога та офтальмолога, видано направлення на електрокортикографію, електроенцефалографію із діагнозом інші уточнені синдроми головного болю (основний) та неврологічні симптоми (а.с. 17).

Згідно долучених фіскальних чеків позивачем було придбано 09.09.2025 року лікарських засобів на загальну суму 726,22 грн. (а.с. 18).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

З абзацу 1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абзацу 1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

Пленум роз`яснив судам, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 440, 450 ЦК України (ст. 1166, 1187 ЦК України 2004 року) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена, шкода, заподіяна ОСОБА_1 , яка пов`язана із вчиненням даного кримінального правопорушення та підтверджена відповідними доказами долученими позивачем до матеріалів справи не відшкодована, відомостей про неплатоспроможність відповідача суду не представлено, а тому суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути в користь позивача 20 726,22 грн. матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Також відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судом враховуються вимоги п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5, яким визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин.

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Судом встановлено, що внаслідок дій відповідача, в ході яких позивачу спричинено тілесні ушкодження, останній завдано і моральну шкоду, яка виразилась у потребі звертатись до лікарів, обмежити свій привичний спосіб життя, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, порушення сну, нервозність, почуття образи, приниження гідності.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, їх тривалість, а також, з урахуванням глибини душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. моральної шкоди.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України, передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволені у повному обсязі, тому судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Крім цього, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У відповідності до положень ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З метою документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 27.01.2026 року, копію ордеру серії ВС № 1274549 від 27.01.2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1091 від 15.01.2013 року (а.с. 22-23, 24, 25).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 року у справі № 275/150/22 зазначив, що керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи наведене, оскільки сторона відповідача не подала заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. 258, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 726 (двадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 22 коп. на відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути із зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Пилип`юк Г. М.