Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №337/493/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

09.10.2026

ЄУН 337/493/26

Провадження № 2/337/874/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кіншов Д.С., до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, який позивач мотивує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02.08.2022, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На початку подружнього життя у сторін були гарні відносини, сторони разом із дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач постійно проводив час разом із своєю дитиною, вони святкували дні народження, разом відпочивали. Однак надалі між сторонами почалися непорозуміння, постійно виникали конфліктні ситуації, фактично шлюбні відносини були зруйновані після того, як ОСОБА_4 з дитиною виїхала за кордон та почала проживати в Італії. У подальшому позивач ОСОБА_1 також виїхав за межі Україні та наразі перебуває в Німеччині. Через деякий час позивачу стало відомо, що відповідачка звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою про розірвання шлюбу (справа № 766/14548/25).

Разом з тим відповідачка чинить перешкоди у його спілкуванні з сином: заблокувала в месенджерах і телефонному зв`язку, видалила історію листування, не надає актуальної інформації про дитину та можливості бачитися чи спілкуватися з дитиною онлайн. Зв`язок із дитиною вдавалося підтримувати переважно через матір відповідачки – ОСОБА_6 .

Позивач намагався вирішити питання мирним шляхом: звертався через адвоката до відповідачки з пропозиціями щодо визначення способу його участі у вихованні дитини та пропонував варіанти участі батька у вихованні дитини. Але усі спроби домовитися добровільно були відхилені або проігноровані. Також позивач надсилав звернення до органу опіки та піклування з проханням допомоги у врегулюванні спору, який виник між подружжям, що полягає у створенні перешкод для батька з боку матері у спілкуванні з дитиною та її вихованні, проте отримав відмову через перебування відповідачки з дитиною за кордоном.

Позивач зазначає, що сумлінно виконує свій обов`язок з утримання дитини: у період з червня по листопад 2025 року він перерахував на користь дружини та її матері значні суми коштів у євро, підтвердженням чого є банківські виписки. Так, за період з 30.06.2025 по 12.11.2025 позивач здійснив перерахунок грошових коштів на ім`я ОСОБА_4 в розмірі 2050,00 євро. У той же період позивач здійснив перерахунок грошових коштів на банківський рахунок матері відповідачки – ОСОБА_7 в розмірі – 375,00 євро. У грудні 2025 року позивач намагався узгодити з відповідачкою виплату аліментів, вимагаючи звіту про витрати. ОСОБА_4 відмовилася надавати звітність, пославшись на те, що Сімейний кодекс України не вимагає звітування про кожну витрату платнику аліментів, а також відмовилася надавати актуальний банківський рахунок і заявила, що розмір аліментів має визначатися виключно судом України, що ускладнює процедуру сплати аліментів на утримання дитини.

Посилаючись на положення Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України (зокрема ст. 141, 153, 155, 157, 159) та судову практику Верховного Суду позивач наголошує, що розірвання шлюбу чи окреме проживання не звільняє батьків від обов`язків щодо дитини та не зменшує їхніх рівних прав на її виховання та спілкування з нею.

Просить зобов`язати відповідачку не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити спосіб його участі у спілкуванні та вихованні сина наступним чином:

спілкування з дитиною (аудіо- чи відеозв`язок, на розсуд батька) засобами телефонного та електронного зв`язку (WhatsApp, Viber, Telegram) або за допомогою інших засобів із урахуванням графіка життя та інтересів дитини, не менше 14 разів на місяць за таким графіком: перший тиждень – не менше 3-х разів на тиждень; другий тиждень – не менше 4-х разів на тиждень; третій тиждень – не менше 3 разів на тиждень; четвертий тиждень – не менше 4 разів на тиждень, однак, із урахуванням того, що кожна неділя є обов`язковим днем спілкування батька з дитиною засобами аудіо- чи відеозв`язку. На вимогу батька спілкування відбувається без присутності матері, але до настання дитиною 5 років, спілкування з дитиною відбувається з допомогою матері, яка забезпечує контакт батька з дитиною (візуальний або інший контакт) за допомогою засобів телефонного та електронного зв`язку. Час спілкування обговорюється батьками. Тривалість спілкування дитини з батьком – не менше 30 хвилин за один аудіо- чи відеозв`язок, за винятком неділі – не менше 60 хвилин за один аудіо- чи відеозв`язок. У випадку форс-мажорних обставин пов`язаних із життям дитини чи матері, батьки мають змогу домовитись про перенесення або відсутність зв`язку у визначені години та дні, за умови підтвердження існування вищевказаних форс-мажорних обставин;

після досягнення дитиною 5 років батько необмежено спілкується з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобів зв`язку із урахуванням графіка життя та інтересів дитини;

періодичність особистих зустрічей батька з дитиною, без урахування зустрічей у дні народження дитини та святкові дні, не менше 5 днів у квартал; тривалість зустрічей не менше 6 годин на добу; місце зустрічей без обмежень. На вимогу батька зустріч може відбуватися без присутності матері, однак після досягнення дитиною 5 років;

побачення батька з дитиною в день народження дитини здійснюється тривалістю не менше 6 годин; час побачень батька з дитиною в інші святкові дні здійснюється за попереднім узгодженням між батьками, але їх тривалість повинна бути не менше 2 годин;

матір повинна повідомляти батька про тимчасове переміщення дитини з одного місця в інше, місце фактичного проживання дитини, про зміну фактичного місця проживання, навчання та про факти захворювання і лікування дитини, за допомогою телефонного, електронного зв`язку не пізніше наступного дня після настання таких обставин. За вимогою батька матір надає усний або письмовий звіт щодо здоров`я дитини або щодо іншої інформації про дитину. Мати надає таку інформацію протягом 24 годин з моменту отримання вимоги від батька. Звіт надається за допомогою телефонного або електронного зв`язку;

засоби зв`язку ( WhatsApp, Viber, Telegram або інші засоби), за допомогою яких батько спілкується з дитиною шляхом аудіо- чи відеозв`язку, матір зобов`язується не блокувати або зобов`язується не вчиняти інші дії, що унеможливлять або ускладнять батькові реалізовувати своє право на спілкування з дитиною;

на вимогу батька дитини мати зобов`язується надавати документи (копії, нотаріально засвідчені копії або оригінали), що стосуються дитини, зокрема, але не виключно: свідоцтво про народження; медичну документації; документи щодо навчання; РНОКПП та паспорт дитини тощо;

у випадку відсутності направлень, рекомендацій або інших документів, які видаються медичними установами щодо необхідності лікування психічного або фізичного здоров`я дитини (за винятком невідкладної медичної допомоги, оперативне ненадання якої загрожує життю чи здоров`ю дитини), таке лікування відбувається виключно за попереднім погодженням батька дитини;

після досягнення дитиною 5 років, у випадку згоди дитини, та якщо це не перешкоджає діяльності дитини (навчання, хвороби та ін.) батько може забирати дитину на період, що обговорюється з мамою, задля проживання до себе (наприклад, на період літніх канікул).

Також просить стягнути з відповідачки судові витрати.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 29.01.2026 вказаний позов було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - сплати судового збору.

02.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 03.02.2026 у справі за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 08.04.2026) від представника відповідачки ОСОБА_4 – адвоката Чевгуз М.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а зазначені в позові фактичні обставини - такими, що не відповідають дійсності. З 2024 року подружні стосунки між сторонами почали погіршуватися через постійні конфлікти, зумовлені, зокрема, поведінкою позивача - зловживання наркотичними та іншими речовинами, які впливають на психоемоційний стан, вчинення фізичного насильства до відповідачки з боку позивача, постійного психологічного тиску та насильства, агресивну поведінку, систематичне порушення закону.

Відповідачка ОСОБА_4 ніколи не чинила перешкод у спілкуванні позивача як батьку з дитиною - малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та регулярно передавала фото, відео й інформацію про стан його здоров`я та розвиток через ОСОБА_8 - бабусю дитини. Блокування позивача в месенджерах було вимушеним заходом через постійні конфлікти між ними. Позивачу ніхто не забороняв та не забороняє особисте спілкування з дитиною. Він має змогу відвідувати дитину особисто. Проте таких пропозицій від позивача не надходило, як і пропозицій щодо участі у вихованні дитини. Крім того, позивачем висуваються вимоги про спілкування з дитиною виключно «онлайн». Запропонований позивачем графік є неприйнятним для малолітньої дитини, надмірно обтяжливим, не враховує вік дитини (2 роки 8 місяців на момент подання позову), стан її здоров`я, психологічну адаптацію та проживання з матір`ю в Італії, куди вони виїхали задля безпеки через війну.

Зазначає, що відповідно до норм Сімейного кодексу України, законів України та практики ЄСПЛ (зокрема принципів забезпечення найкращих інтересів дитини та досягнення справедливої рівноваги), участь батьків у вихованні має ґрунтуватися на інтересах дитини, зустрічі не повинні носити формальний характер, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Просить у задоволенні позову відмовити.

13.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 12.04.2026) від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіншова Д.С. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що долучені до відзиву на позов докази (фото/скріншоти), на які посилається сторона відповідача, відображають спілкування з дитиною задовго до виникнення перешкод (наприкінці 2023 - на початку 2024 року), коли дитина була значно меншою, а тому вони не спростовують обставин, викладених у позові.

Щодо повідомлення відповідачкою про надання позивачу часу для спілкування (від 10.02.2026) наголошує, що вказане повідомлення було створене штучно вже після відкриття провадження у даній справі. Крім того, на той момент номер телефону позивача був тимчасово втраченим (про що відповідачці було відомо), тому він її повідомлення не бачив, а саме повідомлення підтверджує наявність обмежень (надання лише одного дня на тиждень) та небажання відповідачки вирішувати спір у досудовому порядку.

Позивач заперечує твердження відповідачки про те, що він вимагає спілкування виключно «онлайн». При цьому зауважує, що він не знає точної адреси місця проживання відповідачки. У позовній заяві запропоновано варіанти особистих зустрічей (не менше 5 днів на квартал, у дні народження, святкові дні та в майбутньому - забирання дитини на період канікул), а також необхідність обміну інформацією про стан здоров`я і переміщення дитини. Позивач намагався врегулювати спір мирним шляхом ще у грудні 2025 року, проте відповідачка відхилила пропозиції та не запропонувала альтернативних варіантів.

Наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

14.04.2026 до суду від органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району надійшов висновок по справі.

Ухвалою суду від 15.04.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону ОСОБА_4 та з Відділу ДРАЦС у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про матір ОСОБА_4

21.04.2026 до суду надійшла витребувана інформація від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, а 04.05.2026 - від Відділу ДРАЦС у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 14.05.2026 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.

26.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 25.08.2026) від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіншова Д.С. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 – адвокат Чевгуз М.В. не заперечував про прийняття вказаних доказів до розгляду.

Ухвалою суду від 30.09.2026, без оформлення окремим документом, клопотання представника про долучення доказів було задоволено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Кіншов Д.С. (в режимі відеоконференцзв`язку) позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив, а також у додаткових письмових поясненнях.

Позивач ОСОБА_1 додатково пояснив, що наразі він проживає у Німеччині, його виїзд та виїзд відповідачки (на той час дружини) з дитиною за кордон було обоюдним рішенням сторін. Більш того на виїзді відповідачки з дитиною наполягав саме він, у зв`язку з чим надав дружині відповідні кошти. Сама ОСОБА_4 не працювала з моменту його мобілізації і не мала власних фінансових можливостей, він повністю утримував родину. Твердження відповідачки про те, що він пішов у СЗЧ з 08.03.2023, коли вона була на 5-му місяці вагітності, після чого вживав наркотики у сусідньому районі є неправдою та повністю спростовуються документами від військової частини НОМЕР_1 . Офіційно він був знятий із забезпечення у зв`язку із СЗЧ лише з серпня 2023 року, а в період із березня по липень 2023 року він брав безпосередню активну участь у бойових діях. Зокрема, 08.03.2023 він брав участь у важкому бойовому зіткненні (рукопашному бою). Відсутність на більшості УЗД та на виписці дитини з пологового будинку була обумовлена саме проходженням військової служби та участю у бойових діях. На самих пологах позивач зміг бути присутнім після короткочасного погодження командуванням, факт його присутності в лікарні підтверджується спільними фотографіями з дитиною та дружиною. Твердження відповідачки про те, що він не давав коштів на пологи та виписку, спростовуються банківськими виписками, які підтверджують постійну та стабільну фінансову допомогу з його боку, у т.ч. після народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Наразі шлюб між сторонами розірвано судовим рішенням від 02.03.2026, яке набрало законної сили 12.05.2026. Останній раз він бачив свого сина особисто у січні 2024 року, а по відеозв`язку останній раз спілкувався у листопаді 2025 року, більше відповідачка з ним на зв`язок не виходить та приймати йому участь у вихованні сина та спілкуванні з ним не надає можливості. Він бажає спілкуватися з сином, приймати участь у його вихованні та утриманні, тому вимушений був звернутися до суду із позовом.

Представник позивача адвокат Кіншов Д.С. додатково пояснив, що після звернення до суду сторони проводили перемовини щодо мирного врегулювання спору та узгодження мирової угоди щодо участі батька у вихованні дитини, проте повної згоди не дійшли. Відповідачка ОСОБА_4 під час своїх пояснень в суді надала неправдиву інформацію щодо особи позивача з метою охарактеризувати його як аморальну особу та ігнорування ним батьківських обов`язків.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні (в режимі відеоконференцзв`язку) пояснила, що вона разом із сином ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наразі проживає в Італії та самостійно виховує дитину, оскільки позивач ухиляється від належного утримання та виховання сина. За три роки позивач перерахував їй лише 1200 євро, які були повністю витрачені на дитину. Інші грошові кошти, які він надсилав її матері, були поверненням його особистого боргу. Наразі між нею та позивачем склалися напружені конфліктні стосунки, які розпочалися ще під час її вагітності. Так, під час вагітності її чоловік (позивач) часто зникав, залишаючи її одну, вживав наркотичні речовини. Згодом вона дізналася, що 08.03.2023, коли вона перебувала на 5-му місяці вагітності та потребувала його допомоги, позивач самовільно залишив військову службу, на яку був призваний, та перебував у сусідньому районі, про що їй не повідомив. Він не допомагав їй, не цікавився станом її здоров`я, був відсутній на більшості УЗД-обстежень, а після народження сина не цікавився ні нею, ні дитиною, і навіть був відсутній під час виписки з пологового будинку. Одного разу, коли у дитини були проблеми зі здоров`ям, вона чекала на викликаного масажиста. Натомість прийшов позивач у неадекватному стані, намагався забрати дитину, погрожував відповідачці, почав її бити та схопив за волосся, від чого вона голосно закричала. Свідком цих обставин стала масажист, яка прийшла під час конфлікту, через що позивач утік. З дозволу відповідача масажист викликала поліцію, після чого відповідач подала відповідну заяву. Після цього випадку вона з дитиною виїхала до Італії. Перед виїздом позивач прийшов на зустріч у стані наркотичного сп`яніння. Згодом позивач почав телефонувати та вмовив її повернутися в Україну. Проте, коли дитині виповнився 1 рік, позивач знову почав зникати, поводився агресивно й неадекватно та знову застосовував до неї фізичне насильство. Пізніше вона дізналася, що він ще грає в азартні ігри. Відповідач знайшла та оплатила для позивача реабілітаційний центр, однак він перебував там лише два тижні, після чого втік і прийшов до неї з порізаними руками. Згодом він знову зник і на телефонні дзвінки не відповідав. Восени 2024 року вона вирішила знову виїхати до матері в Італію. Вже перебуваючи там, вона дізналася, що позивач перебуває у Німеччині. Йому була відома її адреса проживання, оскільки одного разу він надіслав для дитини посилку з одягом. Після того як відповідач повідомила чоловікові про відкриття провадження у справі про розірвання шлюбу, від нього почалися погрози, а згодом вона дізналася, що її викликають до поліції за його заявою. Зазначає, що боїться позивача, оскільки раніше він погрожував їй гранатою, тому вона хвилюється за свою безпеку та безпеку дитини.

Також відповідач зазначила, що вона не перешкоджала позивачу спілкуватися з дитиною. Перебуваючи в Німеччині, він спілкувався із сином по відеозв`язку. Навпаки, вона неодноразово пропонувала вирішити питання щодо сина в інтересах дитини, просила позивача приїхати та взяти участь у вихованні, щоб вона мала можливість відпочити. Однак він не приїхав, а під час її останньої спроби вийти на онлайн-зв`язок, щоб він побачив сина, позивач не відповів. Також інформацію про дитину вона передавала позивачу через свою матір – бабусю дитини. Наприкінці червня 2026 року вона дійсно заблокувала позивача в телефоні, але не з метою перешкоджання його спілкуванню з сином, а через те, що його численні повідомлення порушували її особистий емоційний спокій. Вона не заперечує проти спілкування позивача з дитиною, однак на даний час син ще маленький, не пам`ятає та не знає батька. У зв`язку з цим вона вважає, що на початковому етапі спілкування позивача з дитиною має відбуватися у формі коротких зустрічей.

Після оголошення перерви в судовому засіданні з метою можливого врегулювання спору мірним шляхом, відповідачка ОСОБА_4 більше на відеоконференцзв`язок з судом не вийшла. Її інтереси в суді представляв адвокат Чевгуз М.В., який просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву. Наполягав, що відповідачка ніколи не чинила та не чинить перешкод у спілкуванні позивача з сином ОСОБА_5 , регулярно передавала інформацію про стан здоров`я та розвиток дитини через свою матір. Разом з тим повідомив, що сторони мирової угоди щодо способу участі батька у вихованні дитини не дійшли. Задоволення позову буде суперечити інтересам дитини з урахуванням її віку.

Представник третьої особи орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність за наявними матеріалами, просила ухвалити рішення в інтересах дитини відповідно до закону.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При цьому, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та п.47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст.8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п.50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ також наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.8,9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.141,150,155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків має ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч.1-2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.08.2022 і мають від цього шлюбу малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02.03.2026 у справі №766/14548/25, яке набрало законної сили 12.05.2026. Вказані обставини сторонами не оспорються, підтверджуються копією рішення, яке оприлюднено в ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134681118.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач ОСОБА_1 на час звернення до суду із вказаним позовом та на час ухвалення рішення у даній справі проживає у Федеративній Республіці Німеччина.

Відповідачка ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Також судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідач ОСОБА_4 та малолітній син сторін ОСОБА_5 21.02.2025 виїхали за межі України, проживають у Італійській Республіці.

05.12.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Кіншов Д.С. направив ОСОБА_4 через месенджер Telegram пропозицію про мирне врегулювання спору щодо участі батька у вихованні дитини – сина ОСОБА_5 та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Згодом, 10.12.2025, ним же відповідачці було надіслано умови щодо порядку такого спілкування, на що вона фактично відповіла відмовою.

17.12.2025 ОСОБА_1 через електронну пошту направив до органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Хортицькому району заяву про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та визначення способів участі батьку у вихованні дитини - сина ОСОБА_5 ..

Листом голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району за №Щ-1201-Х-33 від 15.01.2026, ОСОБА_1 повідомлено, що враховуючи те, що дитина з матір`ю перебуває поза межами території України, розгляд питання, яке зазначено в його заяві, виходить за межі повноважень районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району.

Судом також досліджено скріншоти листування позивача в месенджері Telegram з ОСОБА_9 , матір`ю відповідачки ОСОБА_4 , з яких убачається, що позивач повідомляв останній про перекази грошових коштів на утримання дитини, просив повідомляти його про стан та життя сина, а також просив сприяти налагодженню контакту з ним. У свою чергу, ОСОБА_10 надсилала позивачу фотознімки дитини, повідомляла інформацію про сина та надсилала голосові повідомлення, зміст яких суду невідомий.

Крім того, судом досліджено скріншоти листування позивача з відповідачкою ОСОБА_4 у месенджері Telegram, зі змісту яких убачається, що між сторонами не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином.

У матеріалах справи також містяться фотознімки позивача разом із дитиною.

Відповідно до банківських виписок (з перекладом) за період з червня 2025 року по листопад 2025 року включно позивач перерахував ОСОБА_4 2050,00 євро, ОСОБА_7 – 375,00 євро.

Також судом досліджені виписки з особового рахунку ОСОБА_1 про переказ грошових коштів ОСОБА_11 у період листопад 2021 – жовтень 2023 року.

Крім того судом встановлено, що відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2026 за №855/13377 (форма 12), позивач ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ в Донецькій і Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ проти України: у період з 30.06.2022 по 20.09.2022; з 15.10.2022 по 28.11.2022; з 03.02.2023 по 07.02.2023; з 21.02.2023 по 11.04.2023; з 26.04.2023 по 03.07.2023; з 15.07.2023 по 03.08.2023.

Відповідно та витягу з наказу №217 від 05.08.2023 та інформації тво начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2026 за №855/16.08.2026, ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову службу з 05.08.2023.

Відповідно до довідки нейрохімічної лабораторії Клініки психіатрії та психотерапії Університетська медицина Майнца від 13.08.2026 (з нотаріальним перекладом), ОСОБА_1 пройшов аналіз сечі на зміст наркотичних речовин, за результатами якого такі речовини не виявлені.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району №21.01/03-30/317 від 09.04.2026, орган опіки та піклування позбавлений можливості визначити способи участі батька ОСОБА_1 у спілкування та виховання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дитини разом з матір`ю проживають за кордоном.

Разом з тим суд враховує, що у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 зазначено, що передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що на час звернення до суду та вирішення спору судом малолітній син сторін проживає разом з матір`ю за межами України, у зв`язку з чим органи опіки та піклування не має можливості обстежити умови проживання дитини з матір`ю за місцем проживання (реєстрації) в Україні, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі доказами.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

У випадку розірвання шлюбу той з батьків, який проживає окремо, має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з батьків, не повинен чинити перешкод в цьому. У випадку наявності таких перешкод той з батьків, який проживає окремо, має право в судовому порядку вимагати їх усунення.

При цьому, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, дотримуючись якої, особлива увага має приділятись забезпеченню якнайважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю іноді переважають над інтересами батьків.

Так, у цій справі судом встановлено, що після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами та подальшого розірвання шлюбу їхній малолітній син ОСОБА_5 мешкає разом із матір`ю - відповідачкою ОСОБА_4 . Наразі вони проживають за кордоном, в Італійській Республіці.

Позивач ОСОБА_1 як батько дитини, який проживає окремо, має законне гарантоване право на безперешкодне особисте спілкування зі своїм сином та зобов`язаний брати участь у її вихованні. Однак між батьками не досягнуто домовленості щодо участі позивача у вихованні дитини та щодо особистого спілкування з нею.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує його тим, що відповідачка перешкоджає йому у спілкуванні та особистих зустрічах з малолітнім сином ОСОБА_5 , у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкування та вихованні малолітнього сина та визначити певний спосіб його участі в спілкуванні з ним.

В даному випадку суд вважає, що, вимагаючи усунення перешкод з боку відповідачки ОСОБА_4 у спілкуванні з сином, позивач ОСОБА_1 та його представник надали суду належні, допустимі та достатні докази тому, що такі перешкоди з боку відповідачки дійсно мають місце і порушені права позивача як батька підлягають захисту.

Водночас, доводи відповідачки ОСОБА_4 та її представника про те, що вона не чинила та чинить позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною, є необґрунтованими.

Так, про наявність перешкод та існування спору щодо спілкування позивача з малолітнім сином і його участі у вихованні дитини свідчать: звернення ОСОБА_1 до органу опіки та піклування; неодноразові повідомлення позивача та листування сторін за допомогою месенджера «Telegram», більшість із яких залишалися відповідачкою без відповіді; тривале (зокрема з червня 2025 року) листування з матір`ю відповідачки (бабусею дитини) ОСОБА_9 , під час якого позивач саме у неї цікавився справами сина, повідомляв про перерахування коштів на його утримання та просив сприяти у вирішення питання налагодження з ним контакту; а також звернення позивача до суду з цим позовом, що додатково підтверджує його інтерес до збереження зв`язку із сином.

Крім того, на наявність спору вказують пояснення відповідачки ОСОБА_4 у судовому засіданні, яка повідомила про напружені конфліктні відносини з позивачем і заперечувала проти того, щоб він мав можливість зустрічатися та спілкуватися з сином в обраний ним спосіб, не запропонувавши в суді альтернативного варіанта спілкування. Про це свідчить і наполеглива позиція її представника, який просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю, тобто включно зі спілкуванням позивача з сином у телефонному режимі або через мережу Інтернет.

Як на перешкоду позивач посилався також на те, що його номер заблоковано у мобільному телефоні відповідачки.

Зазначену інформацію частково підтвердила й сама відповідачка ОСОБА_4 як у відзиві на позов, так і під час судового засідання. Вона повідомила, що дійсно заблокувала у своєму телефоні контакти позивача, проте з мотивів надходження від нього численних повідомлень, які порушували її особистий спокій, та з огляду на конфліктні відносини між ними.

Дійсно судом встановлено, що після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу між сторонами виникли конфліктні відносини, що вплинуло на спілкування батька з сином, який залишився проживати з відповідачкою, та на його участь у вихованні дитини.

Проте суд вважає, що існування між батьками дитини особистих неприязних стосунків не може бути перешкодою для спілкування позивача з сином.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідачка ОСОБА_4 також посилається на те, що позивач самоусунувся від виховання сина та спілкування з ним, з власної волі не бере належної участі у матеріальному забезпеченні дитини та в її вихованні, через що вона змушена важко працювати, аби утримувати себе та сина. Також відповідачка вказує на малолітній вік дитини, її прив`язаність до матері та те, що син давно не бачив батька та не пам`ятає його, у зв`язку з чим раптова поява позивача в житті дитини може спричинити стрес. Крім того, на думку відповідача, запропонований позивачем графік є надмірно обтяжливим, не враховує вік дитини, стан її здоров`я, психологічну адаптацію та проживання з матір`ю в Італії, куди вони виїхали задля безпеки через війну.

При цьому сторона відповідача не надала суду належних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що позивач як батько малолітнього ОСОБА_5 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бажає спілкуватися з сином чи не зацікавлений у збереженні родинного зв`язку з ним.

Більше того, ці доводи спростовуються наданими стороною позивача письмовими доказами, у тому числі банківськими виписками, які підтверджують надання позивачем фінансової допомоги дитині.

Доводи сторони відповідача у відзиві на позов та такі ж доводи відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні про зловживання позивачем ОСОБА_1 наркотичними та іншими речовинами, які впливають на його психоемоційний стан, вчинення фізичного насильства до відповідачки та агресивна поведінка, постійний психологічний тиск та насильство, систематичне порушення закону, зловживання азартними іграми не доведені належними та допустимими доказами, а тому суд відхиляє їх як необґрунтовані.

Так, відповідних медичних довідок, медичних виписок або висновків експертів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у певний період спільного проживання сторін або в будь-який інший час під впливом наркотичних речовин чи систематичне вживання таких речовин суду не надано. Натомість позивач надав негативний тест на наркотики, який іншою стороною не спростований.

Рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства, фізичного або психологічного тиску матеріали справи не містять.

Також стороною відповідача не надано жодних офіційних відомостей від органів Національної поліції про звернення відповідачки або інших осіб з заявами або скаргами щодо неправомірних дій позивача відносно відповідачки (зокрема, термінових заборонних приписів, обмежувальних приписів, протоколів про адміністративні правопорушення, викликів на лінію «102» тощо).

Самі по собі усні чи письмові пояснення відповідачки та її представника без підтвердження їх іншими письмовими або показами свідків не є достатньою підставою для встановлення зазначених фактів.

Інформація про те, що позивач є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову службу, під час судового розгляду дійсно знайшла своє підтвердження. Разом з тим, як встановлено судом, це відбулось 05.08.2023, тобто після народження дитини, а не ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що вказувала відповідачка. Крім того суд вважає, що вказана обставина підлягає правовій оцінці уповноваженими органами та сама по собі не повинна впливати на реалізацію позивачем своїх батьківських прав і визначення порядку його спілкування з сином, оскільки не свідчить про наявність загрози для життя, здоров`я чи нормального розвитку дитини.

Вирішуючи вказаний спір суд зауважує, що батько, який проживає окремо від сина, має право на особисте спілкування з ним, а мати не має права перешкоджати цьому та його участі у вихованні дитини, якщо таке спілкування не завдає шкоди нормальному розвитку дитини.

Перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, що тривалий час чиняться матір`ю, руйнують зв`язки дитини зі своєю сім`єю, до складу якої входять як мати, так і батько.

Відтак, у цьому випадку поведінка відповідачки суперечить сімейним цінностям і суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Таким чином суд вважає встановленим та доведеним, що своїми діями відповідачка перешкоджає позивачу в повній мірі реалізувати свої батьківські права, у зв`язку з чим позов в частині зобов`язання відповідачки усунути перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з сином підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір щодо визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином, слід урахувати таке.

За усталеною судовою практикою у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Однак сам факт емоційно напружених відносин між колишнім подружжям та особисті конфлікти між сторонами або образи не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Суд зауважує, що в спорах щодо дитини остання є суб`єктом, а не об`єктом правовідносин, і у будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дитини, навіть якщо такі не співпадають з інтересами одного чи обох батьків.

Як вже зазначалось, між сторонами як батьками не досягнуто домовленості щодо участі позивача в житті малолітнього сина ОСОБА_5 , зустрічей та спілкування з ним. Разом з тим, жодних обставин, які б вказували на необхідність повного обмеження позивача в праві особистого спілкування з малолітнім сином, зокрема, через аморальну або неналежну його поведінку, що може зашкодити розвиткові дитини, її психологічному благополуччю, судом у цій справі не встановлено.

Під час судового розгляду відповідачка ОСОБА_4 та її представник, заперечуючи проти позову, не навели будь-яких обґрунтованих доводів щодо неспроможності позивача як батька взагалі спілкуватися та доглядати за сином, а також, що певна поведінка позивача буде перешкоджати нормальному розвитку дитини та вкрай негативно впливати на її психоемоційний стан.

Як вже зазначалось, фактично доводи відповідачки зводились до того, що позивач як батько самоусунувся від виховання сина, а також до того, що вже тривалий час позивач відсутній в житті дитини, ОСОБА_5 його не пам`ятає.

Однак такі зауваження відповідачки не повинні розцінюватися як абсолют у визначенні найкращих інтересів дитини в розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «A.V. проти Словенії», заява № 878/13). Дитина має рости в атмосфері любові і розуміння, під опікою і відповідальністю обох батьків, незважаючи на те, що хтось з них проживає окремо від дитини. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт, що буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її повному і гармонійному розвитку як особистості, задоволенню життєво важливих потреб.

Суд вважає, що безпосередня участь позивача у вихованні сина, регулярне спілкування між ним не лише забезпечить реалізацію батьківських прав та виконання батьківських обов`язків позивача, а, в першу чергу, буде повністю відповідати інтересам дитини. Для повноцінного розвитку дитині необхідна присутність в її житті як мами, так і батька. А довготривала безпосередня відсутність позивача як батька в житті дитини повинна враховуватись при налагодженні контакту між батьком та сином, для чого потрібно сумлінне докладання зусиль обох сторін - як самого батька, так і матері, які, в першу чергу, повинні діяти в інтересах своєї дитини.

Дійсно примушування малолітньої дитини до спілкування з батьком, який тривалий час не мав контактів з дитиною, є незаконним та може призвести до погіршення її психоемоційного стану.

При цьому, відповідачка як мати, з якою дитина проживає постійно, повинна не перешкоджати спілкуванню позивача з сином, а прийняти усіх заходів для того, щоб сприяти налагодженню їх особистого спілкування, підтримувати у дитини нормальний психологічний стан і не допускати формування у дитини негативного ставлення до батька.

Крім того, сторони не позбавлені можливості самостійно звернутись до практичного психолога для отримання консультацій/рекомендацій щодо побудови гармонійних стосунків між батьком та сином, недопущення погіршення психоемоційного стану дитини, кращого розуміння її потреб та бажання. Відновлення відносин та емоційного контакту батька та сина повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з батьком.

Разом з тим, аналізуючи заявлений стороною позивача графік спілкування ОСОБА_1 з малолітніми сином, суд не може з ним повністю погодитись.

Так, встановивши відсутність обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з сином буде перешкоджати його нормальному розвитку, негативно впливати на його благополуччя, з метою забезпечення виконання позивачем батьківських обов`язків та реалізації права на особисте спілкування з малолітнім сином, задля забезпечення нормального розвитку дитини, з урахуванням малолітнього віку дитини (3 роки), суд вважає необхідним визначити такий спосіб участі позивача у вихованні сина:

- спілкування з дитиною до досягнення нею 6 років у режимі аудіо- або відеозв`язку засобами телефонного та електронного зв`язку, у тому числі, через мобільні додатки (WhatsApp, Viber, Telegram) або за допомогою інших засобів три рази на тиждень: два рази - з понеділка по суботу, один раз - у неділю, тривалістю від 30 до 60 хвилин, без присутності матері. Час та день з понеділка по суботу визначаються батьками за домовленістю з урахуванням графіку життя, розпорядку дня, інтересів і бажання дитини;

- необмежене спілкування з дитиною після досягнення нею 6 років засобами поштового зв`язку, у режимі аудіо- або відеозв`язку засобами телефонного та електронного зв`язку, у тому числі, через мобільні додатки (WhatsApp, Viber, Telegram) або за допомогою інших засобів, з урахуванням розпорядку дня дитини та її бажання;

- особисті зустрічі та спілкування з дитиною не менше 5 разів у квартал, тривалістю не менше 3 годин на добу, у місці проживання дитини з матір`ю або у місці, яке визначено за попередньою домовленістю батьків, з урахуванням думки дитини, стану здоров`я, графіку життя та розпорядку дня, до досягнення дитиною 8 років - у присутності матері, а після досягнення дитиною 8 років – без присутності матері з умовою, що батько повертає дитину до місця її проживання до 19:00 год;

- особисті зустрічі та спільний відпочинок на день народження дитини, на день народження батька, а також у святкові дні: Різдво Христове (25 грудня), Новий Рік (31 грудня), Великдень, тривалістю не менше 3 годин, у місці проживання дитини з матір`ю або у місці, яке визначено за попередньою домовленістю батьків, з урахуванням думки дитини, стану здоров`я, графіку життя та розпорядку дня, до досягнення дитиною 8 років - у присутності матері, а після досягнення дитиною 8 років – без присутності матері з умовою, що батько повертає дитину до місця її проживання до 19:00 год;

- після досягнення дитиною 8 років спільний відпочинок під час літніх канікул (за наявності) протягом 5-ти (п`яти) днів поспіль, під час зимових канікул (за наявності) протягом 5-ти (п`яти) днів поспіль, в період часу та у місці, які визначено за попередньою домовленістю батьків та з урахуванням думки дитини, в т.ч. за місцем проживання батька, без присутності матері, з умовою, що батько повертає дитину до місця її проживання;

- надання матір`ю дитини на його вимогу документів (копії або оригіналів) і інформації, що стосуються дитини, у тому числі про фактичне місце проживання, стан здоров`я та погодження з ним лікування дитини у випадку відсутності направлень, рекомендації або інших документів, які видаються медичними установами щодо необхідності лікування психічного або фізичного здоров`я дитини, за винятком невідкладної медичної допомоги, оперативне ненадання якої загрожує життю та здоров`ю дитини.

При цьому, враховуючи, що наразі малолітній ОСОБА_5 перебуває з матір`ю ОСОБА_4 , сторони проживають у різних країнах, а дитина в силу свого віку не здатна самостійно організовувати чи підтримувати зв`язок (в повній мірі користуватися гаджетами, ініціювати дзвінки тощо), суд вважає доцільним зобов`язати відповідачку до досягнення дитиною 6 років, забезпечити технічну можливість дитині спілкуватися з батьком у режимі відео-, аудіозв`язку мобільним телефоном чи іншими технічними засобами (планшет, ноутбук, комп`ютер), в т.ч. через мобільні додатки (месенджери Telegram, Viber, WhatsApp).

На думку суду, саме такий спосіб участі позивача у спілкуванні з малолітнім сином відповідатиме інтересам дитини, які є пріоритетними при вирішенні цієї справи, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.

Встановлення різних режимів спілкування (до 6 років, до 8 років і після 8 років), на переконання суду, дозволить поступово відновити емоційний контакт між батьком і сином по мірі дорослішання дитини.

Також, слід зазначити, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, її інтересам. До того ж, рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткового порядку участі батька у вихованні та спілкуванні із сином.

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Крім того, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 597,44 грн виходячи з розрахунку: 1 064,96 грн (3 328,00 грн ? 0,4 ? 0,8) - за вимогу немайнового характеру, задоволену в повному обсязі; 532,48 грн ((3 328,00 грн ? 0,4 ? 0,8) / 2) - за вимогу, немайнового характеру, задоволену частково.

Керуючись Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, ст.51 Конституції України, ст.7, 141, 150, 153, 155, 157, 159, 171 СК України, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме встановити:

- спілкування з дитиною до досягнення нею 6 (шести) років у режимі аудіо- або відеозв`язку засобами телефонного та електронного зв`язку, у тому числі, через мобільні додатки (WhatsApp, Viber, Telegram) або за допомогою інших засобів 3 (три) рази на тиждень: 2 (два) рази - з понеділка по суботу, 1 (один) раз - у неділю, тривалістю від 30 до 60 хвилин, без присутності матері. Час та день з понеділка по суботу визначаються батьками за домовленістю з урахуванням графіку життя, розпорядку дня, інтересів і бажання дитини;

- необмежене спілкування з дитиною після досягнення нею 6 (шести) років засобами поштового зв`язку, у режимі аудіо- або відеозв`язку засобами телефонного та електронного зв`язку, у тому числі, через мобільні додатки (WhatsApp, Viber, Telegram) або за допомогою інших засобів, з урахуванням розпорядку дня дитини та її бажання;

- особисті зустрічі та спілкування з дитиною не менше 5 (п`яти) разів на квартал, тривалістю не менше 3 (трьох) годин на добу, у місці проживання дитини з матір`ю або у місці, яке визначено за попередньою домовленістю батьків, з урахуванням думки дитини, стану здоров`я, графіку життя та розпорядку дня, до досягнення дитиною 8 (восьми) років - у присутності матері, а після досягнення дитиною 8 (восьми) років - без присутності матері з умовою, що батько повертає дитину до місця її проживання до 19:00 год;

- особисті зустрічі та спільний відпочинок на день народження дитини, на день народження батька, а також у святкові дні: Різдво Христове (25 грудня), Новий Рік (31 грудня), Великдень, тривалістю не менше 3 (трьох) годин, у місці проживання дитини з матір`ю або у місці, яке визначено за попередньою домовленістю батьків, з урахуванням думки дитини, стану здоров`я, графіку життя та розпорядку дня, до досягнення дитиною 8 років - у присутності матері, а після досягнення дитиною 8 (восьми) років – без присутності матері з умовою, що батько повертає дитину до місця її проживання до 19:00 год;

- після досягнення дитиною 8 років спільний відпочинок під час літніх канікул (за наявності) протягом 5 (п`яти) днів поспіль, під час зимових канікул (за наявності) протягом 5 (п`яти) днів поспіль, в період часу та у місці, які визначено за попередньою домовленістю батьків та з урахуванням думки дитини, в т.ч. за місцем проживання батька, без присутності матері, з умовою, що батько повертає дитину до місця її проживання;

- надання матір`ю дитини на вимогу батька документів (копії або оригіналів) і інформації, що стосуються дитини, у тому числі про фактичне місце проживання, стан здоров`я та погодження з ним лікування дитини у випадку відсутності направлень, рекомендації або інших документів, які видаються медичними установами щодо необхідності лікування психічного або фізичного здоров`я дитини, за винятком невідкладної медичної допомоги, оперативне ненадання якої загрожує життю та здоров`ю дитини.

Зобов`язати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 6 (шести) років, забезпечити технічну можливість дитині спілкуватися з батьком у режимі відео- або аудіозв`язку мобільним телефоном чи іншими технічними засобами (планшет, ноутбук, комп`ютер), в т.ч. через мобільні додатки (месенджери Telegram, Viber, WhatsApp).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1597 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім) гривень 44 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження

Суддя М.В.Сидорова