Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №317/408/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 317/408/26

Провадження № 2/332/4073/26

Заочне рішення

Іменем України

09 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , у формі електронного документа з використанням електронного підпису, укладено Кредитний договір № 19.07.2025-10000200005, відповідно до якого відповідач отримала у кредит грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн, шляхом їх перерахування на її поточний рахунок на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Всупереч умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову, утворилась заборгованість в розмірі 13 950,00 грн, що складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 4 500,00 грн, по процентах – 6 300,00 грн, неустойці – 2 250,00 грн, комісії – 900,00 грн.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13 950,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Від представника позивача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання повторно не з`явилась, причину своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, а тому суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи за її відсутності.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

19.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , у формі електронного документа з використанням електронного підпису, укладено Кредитний договір № 19.07.2025-10000200005.

Згідно умов кредитного договору, відповідач отримала у кредит грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн, із застосуванням фіксованої процентної ставки у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку кредитування; строк кредитування – 140 днів; дата повернення кредиту – 05.12.2025.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку відповідача кошти в розмірі 4 500,00 грн, що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 12.01.2026.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує та в порушення його умов у визначений строк кредит не повернула, не сплатила проценти за користування кредитом та інші платежі передбачені умовами договору, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову, утворилась заборгованість в розмірі 13 950,00 грн, що складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 4 500,00 грн, по процентах – 6 300,00 грн, неустойці – 2 250,00 грн, комісії – 900,00 грн та підтверджується довідкою-розрахунком.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Кредитний договір № 19.07.2025-10000200005 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак частково, в розмірі тіла кредиту (4 500,00 грн) та процентів (6 300,00 грн), з огляду на таке.

Суд, керуючись принципом «суд знає закони» (jura novit curia), зобов`язаний застосувати чинну норму права, що регулює спірні правовідносини.

Приписами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, Законом України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05-30 год. 24.02.2022, що діє і станом на день ухвалення рішення.

Відтак, кінцевим терміном нарахування є 23.02.2022 включно.

В рамках же даної справи кредитний договір укладено 19.07.2025, а тому вимоги позивача в частині стягнення неустойки в розмірі 2 250,00 грн є незаконними, у зв`язку з чим вони задоволенню не підлягають.

Щодо комісії, то суд зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами, позивач надав відповідачу кредит на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Тобто, кредит виданий на споживчі потреби відповідача, тому особливості регулювання відносин сторін мають визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Банк має право встановлювати комісії та інші платежі за додаткові, супутні послуги, що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом, окрім тих, що надаються безкоштовно.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 07.04.2021 в рамках справи № 766/8096/20.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин. Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Наведене викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 в рамках справи № 363/1834/17.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову і в частині позовних вимог, що полягає в стягненні з відповідача комісії в розмірі 900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволені частково, на 77,42%, відповідно, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 061,23 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцерозташування: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-а, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 19.07.2025-100000005 від 19.07.2025 в розмірі 10 800,00 грн та судовий збір в розмірі 2 061,23 грн.

У задоволенні інших вимог позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.С. Яцун