Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №331/6016/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/6016/26

Провадження № 2-а/331/78/2026

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя з адміністративним позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить: скасувати постанову № R600499 від 09.06.2026 року відносно ОСОБА_1 , про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою № R600499 від 30 червня 2026 року на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно змісту постанови № R600499 від 30 червня 2026 року, за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач вказує, що постанова не містить опису конкретних обставин, установлених під час розгляду справи: у ній не вказано ані дати неявки, ані номера повістки, ані дати її вручення, ані поштового трек-номера чи відмітки про вручення, ані конкретної норми закону, яку нібито порушено.

Крім того, оскаржувана постанова містить шаблонний текст, що свідчить про використання виключно заздалегідь роздрукованого шаблону без дослідження індивідуальних обставин справи та доказів.

Також позивач вважає, що матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення не містять доказів належного оповіщення його про виклик до відповідача.

Вважає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

19 серпня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, виходячи з такого, що позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.08.2024 року.

Останній користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

10.07.2024 року відповідачу направлено повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14:00 30.05.2026. За даними поштового трекінгу відправлення повернуто 28.05.2026 у зв`язку з відсутністю адресата. 26.06.2026 щодо позивача складено протокол № 1002, а 30.06.2026 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідач вважає процедуру дотриманою та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 31 липня 2026 року зазначену позовну заяву залишено без руху. (а.с. 19-20)

10 серпня 2026 року позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 31 липня 2026 року. (а.с.25-26)

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 13 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву. (а.с. 28-29)

Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає та додатково акцентує увагу суду на таких підсумкових доводах на користь скасування оскаржуваної постанови: відсутність доказів вини позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, пропущення строків накладення адміністративного стягнення, невідповідність постанови вимогам ст. 283 КУпАП та порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від нього до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи відсутність повідомлень належним чином повідомленого відповідача про причини неявки в судове засідання та прийнявши до уваги заяву позивача, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 30 червня 2026 року постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 № ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. (а.с. 7)

Позивач, вважаючи протиправною вказану постанову, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У цьому випадку спірні правовідносини склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).

Особливий період, у розумінні ст. 1 Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Зокрема, бланкетна диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тому для встановлення елементів складу правопорушення, передбаченого цією статтею, застосовуються положення Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Нормами п.п.12, 13 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП, покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст.278 КУпАП.

За змістом статті 268 КУпАП, при розгляді справ, передбачених ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, участь належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи особи, яка притягається до відповідальності, не є обов`язковою.

За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Відповідно до абзацу 12 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.

Згідно з п. 41 Порядку № 560, підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Суд зауважує, що згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, надані відповідачем, суд встановив, що протоколом про адміністративне правопорушення № 1002 від 26.06.2026 зафіксовано, що ОСОБА_1 нібито отримав повістку про необхідність прибуття 30.05.2025 та не з`явився.

Водночас в матеріалах справи наявна повістка № 7472865 від 20.05.2026 із датою виклику на 30.05.2026, опис вкладення Укрпошти та трекінг Укрпошти.

Оскаржувана постанова № R600499 від 30.06.2026 взагалі не містить жодних конкретних даних про дату, час чи спосіб вручення повістки, реквізити цієї повістки або поштового відправлення, дату та час, коли саме позивач мав з`явитися та не з`явився.

У відзиві представника відповідача вказано, що повістка позивачу направлялася 10.07.2024 року про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14:00 30.05.2026.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити, найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що вимоги до постанови є імперативними і покликані забезпечити реалізацію принципу правової визначеності та права особи на захист.

Постанова суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на загальних фразах чи припущеннях, а повинна містити чітко сформульоване обвинувачення з викладенням конкретних юридично значущих обставин.

Оцінюючи оскаржувану постанову № R600499 від 30 червня 2026 року на предмет її відповідності вимогам ст. 283 КУпАП, суд доходить висновку про її суттєву та очевидну невідповідність встановленим законом вимогам з огляду на наступне:

Так, у мотивувальній частині постанови повністю відсутній опис конкретних обставин правопорушення.

Відповідач обмежився виключно загальною бланкетною формулюванням: «не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці».

В постанові відсутні будь-які відомості про номер та дату виписки повістки; дату та час, на які позивач викликався до ТЦК та СП;спосіб оповіщення (особисто під підпис чи засобами поштового зв`язку);реквізити поштового повідомлення (трек-номер), дату відправки чи дату повернення поштового відправлення;конкретну дату та час вчинення самого правопорушення (тобто конкретного дня неявки).

В оскаржуваній постанові відсутнє посилання на конкретну частину або пункт норми матеріального права (закону), яку порушено позивачем, окрім загального відсилання до «ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, зміст оскаржуваної постанови містить варіантне викладення тексту із зазначенням дієслів та іменників у дужках: «не прибув(ла)», «допустив(ла)», «скоїв(ла)».

Використання суб`єктом владних повноважень стандартного шаблонного бланка без внесення індивідуальних підсумкових даних щодо статі та конкретних дій притягуваної особи свідчить про формальний підхід, відсутність належного дослідження обставин справи під час розгляду та порушення вимог ст.ст. 245, 280, 283 КУпАП.

Одночасно, суд звертає увагу на наявність істотних суперечностей у матеріалах справи, наданих самим відповідачем: у протоколі про адміністративне правопорушення № 1002 від 26.06.2026 вказано про порушення у вигляді нез`явлення за повісткою 30.05.2025 року, тоді як додані документи до протоколу стосуються повістки на 30.05.2026 року.

Зазначені розбіжності та суперечності взагалі не були досліджені та усунені посадовою особою ТЦК та СП під час винесення постанови, що додатково підтверджує недотримання вимог ст. 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем винесено постанову, яка не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та не містить опису події та обставин правопорушення, відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин оскаржувана постанова № R600499 від 30 червня 2026 року є незаконною та протиправною, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 — закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача у даній справі на користь позивача ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 19, 90, 241-246, 286 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника адвоката Хрипченко Наталії Анатоліївни задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підтримкимайором ОСОБА_2 № R600499 від 30 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штраф у розмірі 17000,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: Н.Г.Скользнєва