Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №336/3123/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 336/3123/26

Провадження № 2/331/3855/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований 05 вересня 2008 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 292.

Як на правові підстави заявленої вимоги позивач посилається на 110, 112 СК України.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року вказану цивільну справу передано на розгляд Олександрівського районного суду міста Запоріжжя за підсудністю. (а.с. 35-35)

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 24 червня 2026 року справу прийнято до провадження; по ній відкрито провадження; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; справу призначено до розгляду на 30 липня 2026 року (а.с. 47-48).

В судове засідання, призначене на 30.07.2026 року, позивач не з`явився; про причину неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від нього до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою позивача розгляд справи було відкладено на 09 жовтня 2026 року – 09.10 годин, про що він був належним чином повідомлений.

09 жовтня 2026 року позивач в судове засідання не з`явився; про причину неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від нього до суду не надходило. Судова повістка, адресована позивачу, повернулася до суду з відміткою пошти про те, що адресат відсутній за вказаною адресою

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до такого.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не з`являвся для участі в судових засіданнях двічі поспіль.

Відповідно до положень частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу норм процесуального права, слід вважати, що повторною неявкою є друга поспіль неявка позивача або його представника, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений представник позивача або позивач повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомили про причини неявки, якщо від них не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Тобто зі змісту вищезазначених норм ЦПК слідує, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання, який був належним чином повідомлений, суд залишає позовну заяву без розгляду незалежно від причини такої неявки.

Зазначена правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 року у справі № 553/3688/16-ц.

Крім того, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду.

Це підтверджується правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленій в ухвалі № 6-24063 ск 15.

Пунктом першим частини другої статті 200 ЦПК України також передбачено залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі «Калашников проти Росії», Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов`язки.

В порушення зазначеної норми процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню позивачем своїх процесуальних прав , останній не виконав покладені на нього процесуальні обов`язки та двічі поспіль у судове засідання не з`явився.

На підставі викладеного, та з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутня заява позивачки про розгляд справи за відсутності сторони позивача, суд вбачає законні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до статті 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а відповідно і не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

Керуючись ч. 3 ст. 131, п.1 ч.2 ст.200, ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Повний текст ухвали складено 09 жовтня 2026 року.

Особам, які не були присутні в судовому засіданні, направляється копія ухвали в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду. Ухвала не набрала законної сили.

Секретар судового засідання: М.М.Постарнак

Дата засвідчення: «09» жовтня 2026 р.