Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №552/9269/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/9269/26

Провадження № 2-а/552/149/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026

08 жовтня 2026 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Петрової А.В.

розглянувши в приміщенні суду без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення коштів

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського районного суду м. Полтави перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення коштів.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням додаткових пояснень посилається на те, що спірна постанова була ухвалена відповідачем на підставі вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до яких встановлено, що позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Разом з тим, оскаржувана постанова не містить номера повістки, дати її складення, дати та часу виклику, конкретного місця, до якого мав прибути позивач, способу вручення або направлення повістки, відомостей про дату її вручення, доказів його ознайомлення з повісткою та конкретної дати вчинення адміністративного правопорушення.

Позивач звертає увагу суду, що він жодної повістки про виклик до ТЦК та СП не отримував ані особисто, ані засобами поштового зв`язку, ані в інший спосіб, йому не відомі номер такої повістки, дата її складення, дата та час виклику, а також місце, до якого необхідно було прибути. В подальшому, 01.09.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста позивачем було подано заяву про неоспорювання порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за моєї відсутності, факт подання якої позивач не заперечує.

Водночас, заява була подана позивачем з метою врегулювання відображеного у «Резерв+» порушення, припинення пов`язаних із ним негативних наслідків та отримання можливості подальшого оформлення бронювання. У зв`язку з чим, 04.09.2026 на виконання постанови № R741432 позивачем було сплачено 8 500,00 грн, тобто 50 відсотків розміру накладеного штрафу, що підтверджується квитанцією № 4ab82e7c_46d2_4b41_8bd3_854881307e30_0 від 04.09.2026. Після врегулювання порушення відомості про розшук були скасовані, а надалі стало можливим оформлення бронювання.

Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відповідно до якого належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є інформація та/або документи поштового оператора про отримання поштового відправлення, відмову від його отримання або відсутність особи за відповідною адресою у випадках, визначених цим Порядком.

Проте, в порушення зазначеного вище положення відповідач у постанові № R741432 не навів жодних відомостей, які б підтверджували факт належного вручення або направлення мені повістки, а сам по собі запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про нібито неявку не підтверджує факту належного виклику та вини особи, тому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R741432 від 04.09.2026 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 , сплачені за постановою № R741432 від 04.09.2026 кошти у розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Відповідач був належним чином повідомлений, відзив та витребувані матеріали не надіслав.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 була сформована повістка №586815 від 30.11.2024, яка в подальшому була скасована у зв`язку зі з`явленням особи.

В подальшому, 04 вересня 2026 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 була складена постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № R741432, відповідно до якої за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП на нього було накладено штраф у розмірі сімнадцять тисяч гривень 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем через електронний кабінет військовозобов`язаного було направлено заяву, в якій ОСОБА_1 було визнано правопорушення і надана згодна на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Відповідно до квитанції від 04.09.2026 за №4ab82e7c_46d2_4b41_8bd3_854881307e30_0 позивачем здійснено оплату штрафу в розмірі 8 500грн.

Сплата коштів була здійснена з метою врегулювання відображеного у «Резерв+» порушення, усунення пов`язаних із ним негативних наслідків та забезпечення можливості подальшого оформлення бронювання, у зв`язку з чим 04.09.2026 після сплати штрафу за постановою № R741432 були подані документи, необхідні для працевлаштування та бронювання ОСОБА_1 як працівника

З військового облікового документа позивача станом на 14.09.2026, який міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено оновлення облікових даних та оформлено бронювання.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

У п. п. 1 п. 27 Порядку встановлено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку резервіст або військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні (І) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи (ІІ) відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних (І) або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку (ІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Згідно абзаців другого, четвертого п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15.03.2009 (далі - Правила №270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Як зазначає позивач у своїх доводах, жодної повістки про необхідність явки до відповідача, де він перебував на обліку як військовозобов`язаний він не отримував, тому й не був обізнаний про необхідність його явки.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного направлення повістки № 586815 від 30.11.2024 на адресу позивача та сповіщення його про дату і час для прибуття до ТЦК.

Таким чином, всупереч зазначеним вище вимогам Порядку та Правил №270, докази належного сповіщення позивача відсутні, а тому суд вважає, що відповідачем не доведено факт отримання повістки позивачем або її вручення шляхом направлення поштовим відправлення через «Укрпошта», або надання будь-якого підтвердження про відмову позивачем отримати її, що на думку суду свідчить про недоведеність факту належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП у зазначені в повістці місце та строк, і він, незважаючи на це, в приміщення ТЦК та СП не з`явився.

Отже, неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки не встановлено порушення позивачем правил військового обліку в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова не містить достатнього опису фактичних обставин, які б дозволяли встановити конкретну подію правопорушення: не зазначено номер та дату повістки, дату виклику, строк, у який мав прибути позивач, а також конкретне місце прибуття, що виключає можливість перевірити, чи існував у позивача обов`язок з`явитися у конкретний строк та місце, чи мала місце саме неявка, а також коли саме було вчинено адміністративне правопорушення.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Верховний Суд в постанові від 08.07.2020 року по справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені події та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, аналізуючи всі наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що під час ухвалення оскаржуваної постанови не було з`ясовано усіх фактичних обставин справи, як того вимагає ст. 280 КУпАП, а саме: наявність належного повідомлення позивача про його обізнаність у надходженні йому повістки ТЦК, чи було працівником поштового зв`язку виконано усі необхідні дії для вручення позивачеві повістки та якими доказами підтверджується поза розумним сумнівом факт обізнаності позивача про його виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також ухилення від явки.

Отже, суд оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що докази (достатні), які б відповідали вимогам ст. 251 КУпАП та об`єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення позивачем, відсутні.

Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вина позивача у порушенні вимог саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведена належними та достатніми доказами у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, а тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП. У зв`язку з чим, постанова тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R741432 від 04.09.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 сплачені за постановою № R741432 від 04.09.2026 кошти в розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, перераховані відповідно до квитанції № 4ab82e7c_46d2_4b41_8bd3_854881307e30_0 від 04.09.2026, то суд не вбачає правових підстав відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАСУ для повернення коштів в розмірі 8 500 грн., тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З приводу поновлення строку звернення до адміністративного суду у зв`язку з поважною причиною його пропуску, що пов`язано з технічними труднощами під час завершення електронного подання позову 16.09.2026, то суд вважає, що додані до матеріалів справи докази підтверджують поважність причин такого пропуску.

За таких обставин є підстави вважати, що строк на оскарження постанови пропущено з поважних причин.

Щодо відшкодування позивачу сплаченого судового збору в розмірі 665,50 грн відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 16.09.2026 року, суд виходить з наступного.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік підстав для повернення вартості судового збору, а саме: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Питання повернення судового збору регламентовано Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженимнаказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787(зі змінами та доповненнями) (далі – Порядок).

Як слідує з п.3 Порядку, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій. Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників.

Відповідно до п. 8.3 Рішення Конституційного Суду України від 09.09.2026 № 10-р(II)/2026 зроблено висновок, що Конституційний Суд України не вбачає підстав вважати, що законодавець мав намір поширити вимогу щодо сплати судового збору на інші випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім випадку, передбаченого в пункті 5 частини другої статті 4 Закону.

Із конституційно узгодженого (конформного) тлумачення абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в системному зв`язку із приписами частини другої статті 55 Конституції України, а також із юридичними позиціями Конституційного Суду України, викладеними вище, випливає, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону не передбачена.

З огляду на наведене Конституційний Суд України висновує, що оскільки абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення, то ці приписи Закону не суперечать Конституції України.

Таким чином, суд роз`яснює право позивача на звернення до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору в розмірі 665, 60 грн.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 73-77, 90, 246, 255, 271-272, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Поновити строк для оскарження постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R741432 від 04.09.2026 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення коштів - задовольнити частково.

Постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R741432 від 04.09.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 08 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова