Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №308/13458/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13458/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071170000432 від 03.08.2026 відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Чомонин, Закарпатської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.

У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.

17.04.2026 громадянин України ОСОБА_5 призваний на військову службу за мобілізацією на особливий період, згідно наказу №М2000 від 17.04.2026, та в подальшому 19.04.2026 був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з моменту призову ОСОБА_5 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та його відправлення до військової частини НОМЕР_1 , тобто з 17.04.2026 року останній набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Так, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_5 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов`язані, зокрема:

свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, наказ точно та у встановлений строк. має бути виконаний сумлінно.

Натомість, солдат ОСОБА_5 діючи всупереч Інтересам служби, вимогам Військової присяги та статутів Збройних Сил України, знехтував обов`язками військовослужбовця щодо дотримання законності та правопорядку, демонструючи явну неповагу до суспільства, моральних засад, пам`яті померлих та установлених правил поведінки, прагнучи проявити свій цинізм та зневагу до місць поховання, він став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти моральності, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України (наруга над могилою), яку останній скоїв за наступних обставин.

Так, 20.07.2026 близько 14:00 год., ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, після конфлікту із сім`єю та вживання алкогольних напоїв, направився до місцевого цвинтаря, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де, реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на пошкодження місць поховання, шляхом прикладання фізичної сили та штовхання руками, умисно пошкодив 8 (вісім) місць поховання, а саме: 1) спільне місце поховання чоловіка та дружини «GYORGY ARPAD та KELEMEN SZERENA», де зламав металеві армуючі штифти та зрушив бетонну надгробну плиту з основи; 2) одиночне місце поховання «SANDOR LASZLO», де зламав металеві кріпильні елементи та зрушив надгробний камінь з цоколя; 3) спільне місце поховання чоловіка та дружини « ОСОБА_7 та ОСОБА_8 », де зламав армуючі штифти, відокремив та повністю скинув надгробну плиту з бетонної основи в середину квітника могили; 4) одиночне місце поховання «ТАМASI LAJOS L.», де зламав металеві кріпильні елементи та зрушив плиту з основи; 5) одиночне місце поховання «ВАTYI VIKTOR», де зламав кріплення та піддав руйнуванню сполучно-армуючий вузол плити з цоколем; 6) спільне місце поховання чоловіка та дружини «BATYI ANDRAS F. та BAKSA BERTA M.», де зламав металеві армуючі штифти та зрушив надгробний камінь з бетонної основи; 7) спільне місце поховання чоловіка та дружини « ОСОБА_9 та ОСОБА_10 », де пошкодив кріпильні елементи та зрушив надгробну плиту з цоколя; 8) одиночне місце поховання «SANDOR GEZA», де зламав металеві штифти та повністю зрушив і перекинув масивну надгробну плиту з бетонної основи, чим умисно пошкодив вказані меморіальні споруди та вчинив порушення цілісності могил.

Таким чином ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 297 Кримінального кодексу України, а саме наруга над могилою.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у скоєному злочині визнав повністю, показав, що викладені в обвинувальному акті обставини мали місце дійсно, але від дачі показів відмовився. Потерпілі претензій не мають. Захисник в судовому засіданні просила застосувати покарання у виді штрафу, оскільки потерпілі претензій не мають. З урахуванням того що обвинувачений має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працював по найму тому призначити йому мінімальний розмір штрафу.

Потерпілі в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Прокурором подано заяви від потерпілих про розгляд справи у їх відсутності.

Прокурор під час судового засідання обвинувальний акт підтримав та просив притягнути ОСОБА_5 , до кримінальної відповідальності за вчиненні злочини, призначити покарання у виді штрафу, враховуючи, що обвинувачений є військовослужбовцем та має бажання продовжувати службу в збройних силах.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 , повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, прокурор, потерпілі заперечень щодо встановлених фактичних обставин на адресу суду не подавали, тому суд, на підставі ч. 3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин справи, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, допитом обвинуваченого та потерпілого.

Суд оцінює, що обвинувачений ОСОБА_5 , визнав вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, зазначив що фактичні обставини відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.297 КК України, у суду не має.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , прийшов до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_5 , прийшов до висновку, що його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту, потерпілими під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків сторони захисту, витребування речей та документів, приєднання речей та документів в якості доказів.

Таким чином, обвинувачений та потерпілі були вільними у реалізації процесуальних прав сторони захисту та потерпілого.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Сторони кримінального провадження, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, просили суд не викликати у судове засідання свідків обвинувачення.

Клопотань про недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування не заявлено.

З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України, а саме наруга над могилою.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_5 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, за ч.1 ст. 297 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, дані про особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, та відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання:відповідно до ст. 66 КК України – щиро розкаявся, вину визнав повністю.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання:відповідно до ст. 67 КК України – відсутні.

Відомостей у матеріалах справи, що обвинувачений перебуває на обліку психіатра, нарколога відсутні, має постійне місце проживання, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює по найму, є діючим військовослужбовцем. Раніше не притягався до кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обвинувачений являється військовослужбовцем, щиро кається у скоєному, потерпілі цивільні позови не подавали, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання саме у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 297 КК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , не обирався, клопотань про обрання або продовження дії запобіжного заходу не подавалось до суду.

Цивільний позов не подавався. Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.

Керуючись ст.ст.100,349,368-370,373,374,394,395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 20400,00 (двадцять тисяч чотириста гривень) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, а саме: 2888,16 грн. за проведену експертизу № СЕ-19/107-26/9602-Д від 24.08.2026.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1