Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №308/4398/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4398/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Крегул М.М., за участю секретаря судового засідання Бєлікова К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків у вигляді допомоги одиноким матерям, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради (позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої злочином в розмірі 32598,25 гривень.

Доводи позовної заяви зводяться до того, що 20.03.2024 року відповідач звернулася до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради із заявою про призначення допомоги як одинокій матері, зазначивши, що не проживає з батьком своїх дітей. Водночас, як зазначає позивач, відповідач приховала обставини спільного проживання, ведення спільного господарства та виховання дітей разом із батьком дітей, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі.

На підставі поданої заяви відповідачу було призначено та виплачено допомогу на дітей одиноким матерям у період квітень–серпень 2024 року на загальну суму 32 598,25 грн. Позивач зазначає, що незаконність отримання відповідачем вказаних коштів підтверджена вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2025 у справі № 308/13325/25, яким відповідача визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Враховуючи наведене, а також посилаючись на норми ст. 1166 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради матеріальні збитки у розмірі 32 598,25 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.04.2026 року позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, однак від представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала.

Враховуючи наведене, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2025 року по справі №308/13325/25, який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідача), було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначено їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.

Даним вироком суду було встановлено, що 20.03.2024 року ОСОБА_1 знаходячись у приміщенні Ужгородського управління соціального захисту населення Ужгородської міської ради, що за адресою: м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, 24, звернулась із заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441, щодо призначення допомоги одинокій матері, яка виховує п`ять дітей. В даній заяві було зазначено відомості про те, що вона з особою, від якої має дітей, не проживає. За результатами розгляду даної заяви Ужгородським управлінням соціального захисту населення Ужгородської міської ради призначено допомогу, як одинокій матері, ОСОБА_1 , упродовж квітня-серпня 2024 року у розмірі 6519,65 грн на місяць.

У подальшому ОСОБА_1 , проживаючи у АДРЕСА_1 , у період з квітня по серпень 2024, будучи в шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на заволодіння чужим майном, та настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом обману, всупереч зазначеним нормам не повідомила органи (Ужгородське управління соціального захисту населення Ужгородської міської ради), що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги, хоча зобов`язана була такі повідомити і з 26.04.2024 по 31.08.2024 незаконно отримувала допомогу від держави для одинокої матері. Своїми діями ОСОБА_1 завдала збитків державі в особі Ужгородського управління соціального захисту населення Ужгородської міської ради на загальну суму 32598,25 гривень».

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 ЦК України.

За змістом п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 ЦК України), необхідними елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками.

Із вищезазначеними положеннями цивільного законодавства в повній мірі кореспондуються і приписи п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.89 № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», в якому зазначено, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У статті 1192 ЦК України встановлені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги, а суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом. Аналогічні приписи містить п. 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту позовної заяви та розрахунку надміру виплачених коштів допомоги на дітей одиноким матерям на ОСОБА_1 від 13.03.2026 року, за період з 01.04.2024 по 31.08.2024 відповідачу щомісяця (квітень, травень, червень, липень, серпень 2024 року) виплачувалась допомога у розмірі 6519,65 грн, а загальна сума виплаченої допомоги становить 32598,25 грн.

Приймаючи до уваги фактичні обставини по справі у контексті з вищевказаними положеннями законодавства, слід вважати доведеними позовні вимоги Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради щодо необхідності стягнення з відповідача суми 32598,25 грн, яка є прямою дійсною шкодою, що встановлена за результатами судового розгляду кримінального провадження. Вказану суму коштів слід стягнути з відповідача у якості шкоди завданої злочином.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Позивач на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. З огляду на це, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн..

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 82, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків у вигляді допомоги одиноким матерям, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 03192997) суму 32598,25 гривень (тридцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім гривень 25 копійок) у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, у вигляді допомоги одиноким матерям.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави суму 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради (місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 24, код ЄДРПОУ 03192997).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул