Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №308/11450/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11450/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», в інтересах якого діє представник – Андрухов Василь Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

10 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 в сумі 21 888,63 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 04.08.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 03.08.2025-100000220 від 04.08.2025.

Позивач зазначає, що відповідно до договору від 04.08.2025 та квитанції про перерахування коштів кредитором надано позичальниці кредит у розмірі 5 000,00 грн.

Відзначає, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, здійснивши лише часткову сплату у розмірі 1 111,37 грн 17.08.2025, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову, утворилась заборгованість у розмірі 21 888,63 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000,00 грн., по процентам в розмірі 6 300,00 грн., по комісії, пов`язаній з наданням кредиту, в розмірі 588,63 грн., по відсотках, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, в розмірі 10 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

Враховуючи, що заборгованість не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 в сумі 21 888,63 грн., стягнути понесені судові витрати по справі.

12.08.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відзив на позовну заяву відповідачем у встановлений судом строк до суду не подано. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. З огляду на викладене, дослідивши наявні у справі матеріали та визнавши їх достатніми для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення за наявними у справі доказами без повідомлення (виклику) сторін. У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77, 79, 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 04.08.2025 ОСОБА_1 простим електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е938, відправленим на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» № 03.08.2025-100000220 від 04.08.2025. Відповідно до п. 3 Оферти істотні умови договору, а саме сума Кредиту, строк, на який надається Кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування Кредитом (Проценти), графік платежів, - встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

04.08.2025 ОСОБА_1 простим електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е938, відправленим на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , підписано заявку, в якій позичальниця повідомила адресу місця проживання.

Відповідно до умов договору позичальниці надано кредит на умовах: Дата надання/видачі кредиту - 04/08/2025; Сума Кредиту: 5000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 21.12.2025. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору передбачена на умовах, визначених договором. Позичальниця має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. Процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 20% від суми Кредиту та дорівнює 1 000,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

З листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-1704 від 17.04.2026 вбачається, що 04.08.2025 16:22:51 успішно перераховано кошти на суму 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 4441111141007587, номер транзакції в системі iPay.ua – 823202006, призначення платежу: Видача за договором кредиту №03.08.2025-100000220.

З розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №03.08.2025-100000220 від 04.08.2025, складеного станом на 03.08.2026, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 складає: основний борг – 5 000,00 грн; залишок відсотків – 6 300,00 грн; залишок відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, – 10 000,00 грн; залишок комісій – 588,63 грн; залишок штрафів – 0,00 грн; разом – 21 888,63 грн.

Судом також встановлено, що відповідачкою 17.08.2025 здійснено часткову сплату заборгованості за договором у розмірі 1 111,37 грн, яку враховано позивачем при визначенні остаточного розміру заборгованості, що також підтверджує обізнаність відповідачки з наявністю грошового зобов`язання за договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладений на сайті позикодавця, та відповідачка підписала його 04.08.2025 одноразовим ідентифікатором Е938, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Договір містить податковий номер відповідача, її електронну адресу та номер мобільного телефону. Доказів того, що на банківську картку 4441-11XX-XXXX-7587 ОСОБА_1 не було перераховано кредитні кошти за договором, матеріали справи не містять та на спростування цього доказів відповідачкою не надано.

Зі змісту Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено укладення кредитного договору з відповідачкою на умовах, зазначених у позовній заяві, належне виконання позивачем свого обов`язку надати відповідачці кредитні кошти у розмірі, передбаченому договором. При цьому доказів виконання відповідачкою свого обов`язку з повернення тіла кредиту чи будь-якої його частини, за винятком часткової сплати від 17.08.2025 в розмірі 1 111,37 грн, врахованої позивачем при обрахунку заборгованості, матеріали справи не містять, а тому заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5 000,00 грн підлягає стягненню з відповідачки в повному обсязі.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд доходить висновку, що відповідачка зобов`язання зі сплати процентів належним чином не виконувала, відтак наявні підстави для задоволення позову у частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 6 300,00 грн.

Що стосується нарахування позивачем відсотків, передбачених статтею 625 ЦК України, в розмірі 10 000,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, позивач послався на те, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", до відповідача не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

Разом з тим, згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

З огляду на викладене принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.

Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.

Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.

За таких обставин застосуванню в даному випадку підлягає п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення 588,63 грн простроченої заборгованості за комісією за надання кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин положення умов кредитного договору №03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 щодо обов`язку позичальниці сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 1 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 20,00% відсотків від суми кредиту, є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин положення договору між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 №03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 про сплату позичальницею на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 588,63 грн. необґрунтованою.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог за кредитним договором №03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 в частині стягнення комісії слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 у розмірі 11 300,00 грн., що складається з: 5 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 6 300,00 грн - заборгованості по процентах.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264 та п. 2 ч. 5 ст.265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги були заявлені в розмірі 21 888,63 грн., задоволено вимоги в розмірі 11 300,00 грн., що складає 51,62%, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1 374,46 грн. та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачці копії позовної заяви з додатками, в розмірі 62,04 грн.

Керуючись ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 03.08.2025-100000220 від 04.08.2025 у розмірі 11 300,00 (одинадцять тисяч триста гривень 00 копійок) грн, з них: 5 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 6 300,00 грн заборгованості по процентах.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 374,46 (одна тисяча триста сімдесят чотири гривні 46 копійок) грн. та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви, у розмірі 62,04 (шістдесят дві гривні 04 копійки) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 09 жовтня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка