Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №307/3383/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3383/26

Провадження № 2-а/307/50/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

розглянувши за правилами ч. 4 ст. 229 КАС України (за відсутності всіх учасників справи та не здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) за правилами позовного провадження, встановленого для розгляду окремих категорії термінових адміністративних справ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 24 серпня 2026 року звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови серії БАД № 596768 про адміністративне правопорушення від 07 серпня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 та ч.1 ст 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 510,00 грн., закрити провадження у справі та стягнути із ГУНП в Закарпатській області, сплачений під час подання вказаного позову судовий збір за рахунок бюджетних коштів.

В обґрунтування свого позову посилався на те, що 07 серпия 2026 року о 00 год, 05 хв. уповноважений представник відповідача, а саме поліцейський відділення патрульної поліції Тячівського РВП ГУНП України в Закарпатській області старший сержант поліції Бойко Іван Іванович виніс постанову серії БАД № 596768 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто за те, що ОСОБА_1 , нібито 06.08.2026 о 23 год. 52 хв. у с. Брустури по вул. Верховинській, керував автомобілем марки «РЕНО ДАСТЕР», з не пристебнутим паском безпеки, не включив сигнал повороту перед з`їздом з дороги та не мав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.п. 2.36., 9,2 б. та 2.1.а ПДР України, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. До постанови не додано жодних доказів.

Також у вказаній постанові зазначено, що така 08 серпня 2026 року направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, а у самій постанові зазначено, що він, ОСОБА_1 , відмовився від її підпису. Про наявність оскарженої постанови ОСОБА_1 стало відомо тільки 14 серпня 2026 року, під час ознайомленні із матеріалами справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Діі та рішення представника відповідача у цій адміністративній справі ОСОБА_1 вважає протиправними з огляду на наступне.

Так, 07 серпня 2026 року, о 23 год. 05 хв., він, ОСОБА_1 , вийшов від товариша з дому і пішки направився до свого будинку на АДРЕСА_1 в Брустури по вул. Верховинській у с. Брустури, оскільки йому необхідно було зібрати деякі речі, необхідні йому для поїздки наступного дня до Тячівської лікарні, де він планував проходити лікування та реабілітацію.

Приблизно о 23 год., 52 хв., на вулиці побачив автомобіль марки «РЕНО ДАСТЕР», номерний знак НОМЕР_1 , з включеними габаритами.

Цей автомобіль належить Брустурянській філії ДП «Ліси України» і ним користується батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Він підійшов ближче, побачив поліцейських, думав що там є його батько, проте там його не було, тому він зробив зауваження поліцейським у грубій формі, оскільки в селі було багато випадків, коли вони забирали чоловіків, яких везли до Тячівського в ТЦК і відпускали таких за значну винагороду.

Між ним та поліцейськими сталася словесна перепалка, його запитали, чий автомобіль на обочині, на що він відповів, що не його. Після чого його почали шарпати, примушувати пройти медичне освідчення на стан алкогольного сп?яніння, заявили йому, що він нібито керував вказаним автомобілем у стані алкогольного сп?яніння, що він категорично заперечив, оскільки таким не керував в той вечір, а оскільки був в стані алкогольного сп?яніння, то суперечка дійшла до того, що його кинули на землю, наділи кайданки та відвезли до Тячівської РЛ на медичне освідчення.

У всіх складених документах наявний запис про те, що він, ОСОБА_1 відмовився від підпису, проте його руки весь час із 23 год. 53 хв. 06.08.2026 по 02 год. 10 хв. наступного дня, були сковані позаду кайданками, він не міг ні підписати документи, ні написати будь-які заперечення.

З матеріалами справи він ознайомився 14.08.26, коли вже перебував на лікуванні в Тячівській РЛ та не мав можливості укласти договір із адвокатом, оскільки того ж дня його готували до операції старого перелому руки, що неправильно зрісся, лікарі хірургічним методом виправили його і до сьогоднішнього дня він перебував на стаціонарному лікуванні.

Зазначену постанову вважає протиправною враховуючи наступне.

Поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотивуючи притягнення його до відповідальності за статтею 185 КУпАП за злісну непокору поліцейським, зазначили в рапортах що нібито він в 00 год. 10 хв. 06.08.2026 під?їхав до них на автомобілі марки «РЕНО ДАСТЕР», номерний знак НОМЕР_2 , яким він керував особисто і він почав їх нецензурно ображати.

Згідно із протоколом про адміністративне затримання, час його затримання на вул. Верховинській в с. Брустури - 07.08.26 00 год. 10 хв., за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП.

Отже має місце суперечність у часі вчинення правопорушень: за ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 121, ч, 2 ст.122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, час правопорушень визначено як «23 год. 52 хв. 06.08. 2026 в с. Брустури по вул. Верховинській», а за ч. 1 ст.185 КУпАП, час правопорушень визначено як «00 год. 10 хв. 07.08.2026 в с. Брустури по вул. Верховинській» та вказано, що саме в цей час він до поліцейських під?їхав на автомобілі.

Батько в той вечір на службовому автомобіль поїхав перевірити інформацію, залишив автомобіль на обочині вулиці з включеними підфарниками, а сам пішов на територію лісфонду та до громадян, які проживають в урочищі «Купин», уточнити про можливі факти займання пожежі у лісі.

Отже, із ситуації що склалася, очевидною є безпідставність та протиправність складання оскарженої постанови поліцейським, оскільки він 06 серпня 2026 року та в 00 год. 10 хв. 7 серпня 2026 року, не керував жодним транспортним засобом, не є суб?єктом зазначених у постанові правопорушень, оскільки як пішохід проходив повз.

Вчинення правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності має бути підтверджено доказами, з яких будуть вбачатися достовірні обставини, які мають значення для вирішення справи.

Однак, з постанови не вбачається жодних належних доказів, які б могли надати можливість перевірити та підтвердити обставини за фактом вчинення ним, ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Також просив поновити строк для оскарження вказаної постанови посилаючись на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки оскаржувана постанова винесена 07.08.2026, однак з огляду на його перебування у лікарні з 18.08.2026 по 24.08.2026, що унеможливило своєчасне звернення до суду.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 01 вересня 2026 року, яке було неодноразово відкладено за клопотаннями учасників справи, востаннє на 09 жовтня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Марич І.Ю. у судове засідання не прибули, представник подав заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Закарпатській області 08 вересня 2026 року подав до суду заяву про залишення позову без розгляду з огляду на таке.

Так, позовну заяву подано до суду 24.08.2026, хоча постанова серії БАД № 596768 відносно позивача була складена ще 07.08.2026. Щодо зазначених позивачем причин поновлення строків звернення до суду, то звертає увагу суду на те, що зазначена причина пропуску строків звернення до суду позивачем не може бути взята до уваги.

Зокрема, ГУНП в Закарпатській області звернулися до КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області з метою встановити перебування у стаціонарі ОСОБА_1 , оскільки довідка, яка була подана позивачем як підстава для поновлення строків не містить печатки установи та не вказує строк перебування його у стаціонарі. Документ, виданий юридичною особою (у тому числі закладом охорони здоров`я), який не містить належних реквізитів — штампа установи, її печатки або виданий з порушенням встановленої форми — не може вважатися належним та допустимим доказом.

Оскільки надана ОСОБА_1 довідка № 6454 не містить печатки установи та не визначає чітких строків безперервного лікування, то даний документ позбавлений юридичної сили, не відповідає критеріям допустимості доказів (ст. 74 КАС України) та не доводить поважності причин пропуску строку.

04.09.2026, надійшла відповідь КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області, згідно якої 07.08.2026 ОСОБА_1 покидав відділення КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області, згідно поданої заяви та відповідно медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у відділенні ЕМД складено акт № 48 від 07.08.2026, де вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 складав 1,260 проміле.

Враховуючи викладене, вважає, що наведені факти беззаперечно свідчать, що позивач не перебував у безпорадному стані, мав фізичну можливість вільно пересуватися, залишати лікувальний заклад за власною волею та вчиняти активні дії.

Отже, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 мав реальну та об`єктивну можливість реалізувати своє право на звернення до суду в межах встановленого законом строку (особисто, засобами поштового зв`язку, через систему «Електронний суд» або через представника).

Також відповіддю КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області від 04.09.2026 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 з 03.08.2026 року по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні, що не перешкодило йому особисто подати позов 24.08.2026, перебуваючи на стаціонарі.

Також, представник відповідача Головного управління Національної поліції у Закарпатській області у встановлений строк подав відзив на позов у якому позов не визнав посилаючись на його необґрунтованість та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

Так, під час оформлення ДТП до працівників поліції під`їхав і почав чіплятись ОСОБА_1 , що не заперечує сам ОСОБА_1 у позові, який керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки.

Крім того, під час руху на транспортному засобі ОСОБА_1 також здійснив порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку (ч.2 чт. 122 КУпАП), тобто водієм не було ввімкнено покажчик повороту під час маневру паркування авто на узбіччі.

В подальшому, при перевірці документів, а саме посвідчення водія, ОСОБА_1 відмовлявся надати документи. Особу водія встановлено згідно інформаційної підсистеми «Адмінпрактика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі ІП «Адмінпрактика» ІКС ІПНП).

Також в працівників поліції виникла підозра, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідно було йому запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. Однак, ОСОБА_1 відмовлявся на місці проходити огляд, а тому в подальшому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі. Поліцейськими доставлено водія ОСОБА_1 до КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області. За результатами огляду лікарем та за допомогою алкотестеру було підтверджено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Поліцейськими також було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та направлено матеріали для розгляду в суд (справа №307/3231/26, Тячівський районний суд Закарпатської області, головуючий суддя у справі Чопик В.В.).

Щодо тверджень позивача, що його батько в той вечір, приблизно о 23 год. на службовому автомобілі поїхав в урочище «Купин» і залишив його з включеними фарами на обочині вулиці Верховинська та пішов до громадян, які проживають, щоб дізнатись про можливі факти займання пожежею лісу, не відповідає дійсності та не підтверджено жодними доказами, а також спростовується відеодоказами з нагрудної камери поліцейського.

Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами перед зупинкою. Перед самою зупинкою водій здійснює маневр (перебудовується до узбіччя чи краю проїжджої частини). Під час цього маневру він зобов`язаний завчасно ввімкнути попереджувальний сигнал — покажчик повороту (п. 9.2 ПДР).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи викладене, поліцейським складена постанова, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі ч.5 ст.121 , ч.1 ст. 126 , ч.2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Дані правопорушення поліцейським зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів".

Отже, вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення зафіксоване на нагрудну камеру поліцейського.

За приписами статті 40 вищезазначеного закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Долучений до справи відеозапис фіксує вчинення позивачем правопорушення, а зміст вказаних файлів не викликає сумнівів в тому, що нагрудною камерою поліцейського зафіксовані події, які мали місце 07 серпня 2026 року за участі сторін в справі.

Отже, водій при керуванні транспортним засобом зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5- рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Отже, оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, у зв`язку із чим, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд встановив наступне.

Щодо поновлення строку на оскарження постанови, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно вимог частини другої статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За загальним правилом, поважними причинами визнаються такі причини або обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 про існування постанови стало відомо 14.08.2026, під час ознайомлення позивача із матеріалми справи про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки на оскаржуваній постанові, відсутня відмітка про вручення її позивачу у той час доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Що стосується посилання представника відповіча на те, що надана ОСОБА_1 довідка не містить штампу медичної установи та не може бути належним доказом неспроможності ОСОБА_1 подати позов вчасно. Так, із відповіді КНП «Тячівська РЛ» вбачається, що ОСОБА_1 , згідно направлення командира військової частини перебуває на стаціонарному лікуванні з 03 серпня 2026 року по час надання відповіді – 04 вересня 2026 року; режим не порушував, покидав відділення на підставі заяви 07 серпня 2026 року (дата події).

Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання представника відповідача про неналежність підтверджуючих перебування ОСОБА_1 на лікуванні документів, оскільки вказана довідка підтверджує протилежне.

Щодо твердження представника відповідача про те, що незважаючи на перебування ОСОБА_1 на лікуванні у нього була можливість подати позовну заяву про оскарження постанови у визначений Законом строк різними способами, зокрема, залучити представника, надіслати таку поштою або через електронний суд, то Бурса М.М. у позовній заяві зазначив, що у зв`язку із проведеним йому операційним втручанням, не мав можливості вчасно залучити адвоката, а тому і вчасно подати позов, доказів протилежного представником відповідача не подано, а стверджувати, що стан позивача та його пребування на стаціонарному лікуванні не перешкоджали йому вчасно звернутися до суду є голослівним, а оцінювати стан здоров`я позивача не перебуває в компетенції представника відповідача.

Таким чином позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а тому суд вважає про наявність підстав для поновлення позивачу строку для оскарження даної постанови.

При вирішенні питання поновлення процесуального строку суд, в тому числі, враховує необхідність вирішення питання про те, якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права, закріпленими у Конвенції.

В свою чергу, при оцінці тривалості пропущеного строку звернення до суду, враховуючи обставини справи, суд віддає перевагу принципу забезпечення права на судовий захист, як елементу принципу верховенства права.

Із постанови серія БАА № 596768, винесеної 07 серпня 2026 року о 00:05 поліцейським з РПП ВПД 1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатської області Бойком І.І. видно, що ОСОБА_1 07.08.2026 о 23 год. 52 хв. в с. Брустури по вул. Верховинська, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «РЕНО ДАСТЕР», номерний знак НОМЕР_3 , порушив вимоги пунктів 2.3 «в», 9.2 «б» та 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, а саме, не був пристебнутий паском безпеки, не ввімкнув покажчик повороту перед зупинкою та під час зупинки не пред`явив посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії, чим вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень і вказану постанову йому не вручено, наявний запис про те, що ОСОБА_1 відмовився від отримання копії такої(а. с. 6).

Даючи правову оцінку вказаній постанові суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частина 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність водія за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність водія за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Частина ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 8 та 9 цього Кодексу встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, суд звертає увагу, що зазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Проте, на виконання вимог чинного законодавства, зокрема, зазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року, в матеріалах справи не міститься жодного належного доказу вчинення водієм ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Оскаржувана ж постанова у графі 7 до постанови додаються, не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Відповідач до відзиву долучив ряд відеозаписів, які не містять зафіксованого факту зупинки транспортного засобу - автомобіля марки «РЕНО ДАСТЕР», номерний знак НОМЕР_3 .

Крім цього, що стосується вказаних відезоаписів слід зазначити, що Закон № 580-VIII дозволяє поліції використовувати фото- та відеоматеріали як докази, проте у разі відсутності в постанові про адміністративне правопорушення посилань на конкретні технічні засоби, якими здійснено запис, такий доказ може бути визнаний недопустимим

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.

Згідно п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-244, 246, 250 КАС України,

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову, винесену поліцейським з РПП ВПД 1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатської області Бойком І.І. 07 серпня 2026 року серії № БАД № 596768 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення – штрафу у розмірі 510,00 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмір 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Представник позивача: Марич Іван Юрійович, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 118.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 40108913.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас