Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №307/1113/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1113/26

Провадження № 2/307/512/26

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П., позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо виховання онука,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції сторін.

Позивачі звернулисядо суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо виховання онука.

Позовні вимоги мотивують тим, що ОСОБА_4 був одружений з їх дочкою ОСОБА_6 . В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_7 . Життя в подружжя не склалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Рішенням Корецького районного суду від 15 квітня 2015 року шлюб між ОСОБА_8 га ОСОБА_6 було розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітнього ОСОБА_7 було залишено проживати з матір`ю. ОСОБА_6 разом з дитиною ОСОБА_7 проживали разом з ними в їх будинку, що в АДРЕСА_1 , з 2012 року по лишень 2025 року. Разом з тим, відповідач ОСОБА_9 жодної участі в житті дитини не брав та дитиною не цікавився. До дитини почав проявляти інтерес з 2022 року. В свою чергу, в них із Всеволодом були налагоджені близькі та дружні стосунки. Вони прикладали всіх зусиль для його виховання та догляду. Всеволод ходив до школи та мав гарні успіхи. Дитина вихована, чемна, дружелюбна. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх дочка ОСОБА_6 , мати Всеволода. ОСОБА_4 після її смерті приїхав до них та попросив взяти сина на літні канікули, і вони виконали прохання батька. Однак, після цього, в телефонному режимі відповідач наказав переслати йому речі та повідомив, що син буде жити з ним. Відносини між ними та відповідачем склалися не дуже приязні. Вони розуміють, що дитина має проживати з батьком, однак спілкування в них з дитиною втратилось повністю. Вони впевнені, що саме під впливом відповідача Всеволод ігнорує їх та не виходить на зв`язок. Відповідач не повідомляє місце перебування дитини. Додзвонитися до онука не можливо, більш всього він змусив його заблокувати їх номери. Однак, дитина виросла з ними, вони безмежно люблять його, і їм не вистачає спілкування з ним. Батько дитини в своїх діях, особистою неприязню до них, не зважає на почуття дитини, що для них є дуже болісним.

Просять: зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визначити для бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_1 , наступні способи участі у вихованні онука: систематичні побачення з онуком ОСОБА_7 у кожний третій тижні місяця в період з 08:00 год. суботи по 15:00 год. неділі без присутності батька ОСОБА_4 ; спільний відпочинок з онуком, з метою оздоровлення дитини, щорічно тривалістю 2 місяці літніх канікул; необмежене спілкування з онуком засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

Відповідач ОСОБА_10 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що активної участі у вихованні онука дід і баба не брали. Той факт, що їх обмежували у спілкуванні засобами телефонного зв`язку з онуком, не відповідає дійсності. Бабуся онукові на жодне зі свят не подарувала подарунок, не висилала (не перераховувала) ніяких грошей. Навіть заслужені сином медалі з Теквандо, які у неї зберігаються, не хоче йому віддати. Бабуся ніде ніколи не працювала, так як дідусь завжди працював і забезпечував їх сім`ю. Нещодавно дідуся прооперували, він вже є інвалідом та особою похилого віку. Вважає, що метою цього позову є не турбота про розвиток онука, а намагання через вмовляння і зустрічі переконати його жити з позивачами, щоб було кому працювати на земельній ділянці. Баба з дідом спілкуються з ним часто, однак ці розмови не присвяченні вихованню дитини. В їх діалогах, бабуся пояснює онукові, який у нього поганий тато, і що йому потрібно втекти з дому та переїхати жити до неї. Синові таке відношення не подобається, і неодноразово він повідомляв його про неприпустимість таких дій. Син здійснив аудіозапис однієї з таких розмов. Він сам не бажає з ними вести діалоги. Інших розмов, чи зустрічей, які б мали на меті духовний розвиток, виховні чи інші заходи – не здійснювалось. Зазначає, що не в тому питання, що він обмежує сина в спілкуванні з позивачами, а їх негативна пропаганда відносно нього спричиняє особисте небажання сина спілкуватись. Саме так ситуація виглядає, і син згідний її пояснити суду. З приводу зустрічей з сином, зазначає, що якщо позивачі дійсно цього бажають, хай приїжджають і ніхто не перешкоджатиме цьому, якщо син на той час буде мати належний стан здоров`я і такі зустрічі не порушуватимуть його особисті плани. Він не заважає такому спілкуванню, однак ніхто з них ще жодного разу на таку зустріч не приїхав. Це лише слова у позовній заяві.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі.

Представники іншихтретіхосібв судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, про усунення перешкод у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо виховання онука прийнято до розгляду та відкрито провадження у ній.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 року до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2026 року до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2026 року витребувано від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області висновок щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та витребувано від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області висновок щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року повторно витребувано від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області висновок щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та повторно витребувано від органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради Закарпатської області висновок щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2026 року вирішено застосувати до виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04053699, адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) захід процесуального примусу у виді штрафу у сумі 1 (одного) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. Роз`яснено, що особа, на яку накладено штраф, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї заходів процесуального примусу. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом. Зазначено, що витребувані документи слід надати суду до 11 серпня 2026 року.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 серпня 2026 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , і його батьком є ОСОБА_11 , а мамою ОСОБА_6 .

Із свідоцтва про народження відомо, що ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , і її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00056498093, ОСОБА_12 10 лютого 2012 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на ОСОБА_13 .

Із рішення Корецького районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2015 року відомо, що шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , який був зареєстрований 10 лютого 2012 року, розірвано.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із довідки, виданої Річецьким старостинським округом Корецької міської ради Рівненської області 05 лютого 2026 року № 17-01-15/48, відомо, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав з 2013 року по 2025 рік (зареєстрований був з 15 квітня 2015 року по 03 травня 2024 року) в будинку АДРЕСА_1 разом з дідом ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_2 , які здійснювали за ним догляд.

Згідно характеристик, виданих Річецьким старостинським округом Корецької міської ради Рівненської області 04 березня 2026 року № 17-01-15/111 та № 17-01-15/112, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають в с. Річки Рівненського району, характеризуються позитивно. У 1998 році сім`я ОСОБА_1 взяла на утримання та виховання дитину ОСОБА_15 з дитбудинку, яку удочерили та її належно виховували. З 2012 року по 2025 роки утримували та виховували внука ОСОБА_7 , який з 2018 року по 2025 рік навчався в навчальних закладах на території старостату. Відвідував гуртки, художню школу, спортивну школу.

Із акту обстеження матеріально побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 04 березня 2026 року відомо, що Сім`я ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , у власному двоповерховому будинку, тримають підсобне господарство (коня, свиней, кури). Проживають за рахунок власної пенсії, орендної плати за земельні паї та доходів від утримання підсобного господарства та вирощеної продукції на власній земельній ділянці.

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 , ОСОБА_11 17 липня 2019 року змінив прізвище на ОСОБА_16 .

Із довідки, виданої Ужгородським мистецьким ліцеєм "Перспектива" Ужгородської міської ради від 30 квітня 2026 року № 299, відомо, що ОСОБА_7 навчається у 8-В класі даного ліцею.

Згідно пояснення органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 03 червня 2026 року на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 травня 2026 року про витребування висновку щодо участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та способу у вихованні онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній відмовився надавати висновок щодо предмету спору, оскільки, на думку його представника, чинним законодавством не визначено порядку підготовки органом опіки та піклування письмового висновку у спорах, передбачених статтею 263 СК України, а також не встановлено обов`язку органу опіки та піклування надавати такий висновок у зазначеній категорії справ.

Із висновку органу опіки та піклування Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 10 червня 2026 року № 401 відомо, що орган опіки та піклування вважає, що спір щодо визначення способу участі баби та діда у вихованні та спілкуванні з онуком доцільно вирішувати судом з урахуванням найкращих інтересів дитини, її думки (з урахуванням віку), фактичних обставин справи та доказів, наданих сторонами. Підстав для надання висновку щодо конкретного графіку спілкування орган опіки та піклування не має через відсутність можливості всебічного вивчення умов проживання та виховання дитини за межами території громади.

Згідно довідки Углянської сільської ради Тячівського району від 20 липня 2026 року № 552, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , але на території ради не проживають.

Із висновку органу опіки та піклування Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 20 липня 2026 року № 502 відомо, що орган опіки та піклування вважає за доцільне, щоб такий висновок був підготовлений органом опіки та піклування за фактичним місцем проживання дитини, який має можливість провести обстеження умов проживання, з`ясувати думку дитини та надати суду повний і об`єктивний висновок.

ОСОБА_4 , будучи допитаний як свідок, в судовому засіданні показав, що його син ОСОБА_7 проживає разом з ним півтора року. Він не перешкоджає сину спілкуватися з дідусем та бабусею, і ніколи на говорив сину, щоб він не спілкувався з ними. Зазначив, що син йому розповідав, що його дратує бабуся, оскільки наговорює його на нього і його родичів. Також, син розповідав, що бабуся просила його втекти з дому та не вчитися в школі.

Неповнолітній ОСОБА_7 , в присутності педагога, в судовому засіданні показав, що спілкується з дідусем та бабусею, і останній раз телефонував до них влітку. Йому не сподобалося, як з ним розмовляє бабуся. Він не може безпосередньо зателефонувати дідусю, оскільки у нього старий телефон, і в ньому не має месенджерів. Зазначив, що коли проживав у дідуся і бабусі, з дідусем у нього були хороші відносини, а з бабусею інколи погані. Зазначив, що бабуся казала, щоб він не вчився. Також, бабуся не віддає йому його речі.

V. Оцінка Суду.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип врахування найкращих інтересів дитини викладено у частині восьмій статті 7 СК України та статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Принцип "найкращих інтересів дитини" є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

Згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи (частина друга статті 159 СК України).

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття "сімейне життя" у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні "сімейні зв`язки", зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ними. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.

Європейський суд з прав людини зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність" (рішення ЄСПЛ "Богоносови проти Росії" від 05 березня 2019 року).

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М.С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

За відсутності виключних обставин, які б могли свідчити про те, що особисте спілкування батька, діда і баби дитини між собою суперечить інтересам дитини, встановлення такого обмеження є порушенням не лише прав батька, діда і баби, а і самої дитини. Вказане підтверджується також рішеннями Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Гокканнен проти Фінляндії" від 23 вересня 1994 року, "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року).

З огляду на зазначене та з досліджених судом доказів, не встановлено виключних обставин, які б свідчили про те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не повинні спілкуватись зі своїм онуком ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а так само, не встановлено, що таке спілкування зашкодить інтересам дитини.

Керуючись зазначеними нормами права, а також взявши до уваги той факт, що діти є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на їх долю припадає найбільше страждань та втрат, суд приходить до висновку, що судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дітей, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дітей, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист саме найкращих інтересів дитини.

Крім того, суд зауважує, що саме батьки несуть першочергове право та відповідальність за виховання своїх дітей, що означає лінію батьківського виховання головною; обов`язок щодо виховання та утримання дітей лежить виключно на батьках дитини, саме їм належить право визначати, хто може, а хто не може брати участь у вихованні їх дітей. Що ж до спілкування, право визначити коло тих осіб, з якими спілкуються діти, також певною мірою належить виключно батькам, а з досягнення дитиною повноліття, таке коло може розширюватися чи звужуватися за бажанням та ініціативою самої дитини, та за згодою батьків. З огляду на це дід, баба, інші особи мають враховувати, що їхня виховна спрямованість повинна узгоджуватися або хоча б не суперечити тому вихованню, яке дитині надають батьки. Разом з цим, дід та баба, у відповідності до статті 257 СК України, має право спілкуватися зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, а батько, з яким проживає дитина, не має перешкоджати у здійсненні дідом та бабою своїх прав щодо виховання онука.

Поряд з цим, суд вважає, що доводи та порядок зустрічі та спілкування позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 , які останні просять встановити у поданому позові суперечить інтересам дитини, виходячи з його віку, психічного та фізичного розвитку.

Так, з наданих в судовому засіданні пояснень та доказів, встановлено, що ОСОБА_7 , на даний час, не має з бабою та дідом стійкого психоемоційного зв`язку, а тому у такому випадку, встановлення довірливих стосунків з ним має бути поступовим.

При цьому, суд зазначає, що за згодою батька та за бажанням дитини таке спілкування можливе в громадських місцях та розважальних центрах. Основне, щоб місце, час такого спілкування було погоджено з батьком, який несе основну відповідальність за безпеку життя своєї дитини.

Наведені способи участі позивачів у спілкуванні та вихованні онука, на думку суду, є обтяжливими для дитини, ґрунтуються на переважанні власних інтересів баби та діда над інтересами дитини. Крім того, діти в такому віці мають налагоджений щоденний режим і його дотримання має значення для їх розвитку та емоційного стану. Також суд враховує, що відповідач також має право проводити особистий час з дитиною та влаштовувати своє життя.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Однак, у даній справі, орган опіки та піклування виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області відмовилися виконувати вимоги частини п`ятої статті 19 СК України.

Так, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, двічі відмовився надавати письмовий висновок щодо розв`язання спору у даній справі.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області надав два висновки, однак жодний з них не містить пропозицій щодо розв`язання спору.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду (постанова від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права та обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

При визначенні способу участі баби та діда у вихованні онука з метою забезпечення психоемоційного стану дитини, відповідно до вимог і норм СК України, суд враховує вік дитини, щотижневий розпорядок дня, індивідуальні потреби дитини, його особисту прихильність, а також законодавчо закріпленні права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.

Також, суд також враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому виходить з того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, через що має бути визначений спосіб участі позивачів у вихованні онука, що не суперечить його інтересам та з урахуванням його бажання.

Крім того, суд, реалізуючи повноваження щодо сприяння сторонам у їх примиренні, вважає за потрібне зазначити, що сторони, перш за все, в інтересах самої дитини, повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що у наслідку матиме позитивний вплив на дитину та його виховання.

Додані відповідачем до відзиву на позов електронні докази (аудіозапис розмови), крім тих, що містять фіксацію малолітнього ОСОБА_7 , є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку.

Враховуючи те, що законодавством не передбачено проведення, без попередження про здійснення запису телефонної розмови, аудіофіксування телефонних розмов, то такий аудіозапис не можна вважати таким, що отриманий в передбаченому законом процесуальному порядку. Як наслідок цього, суд не має процесуальної можливості встановити, дослідити і перевірити хто і коли здійснював цей аудіозапис, голоси яких осіб (дикторів) на ньому зафіксовано, чи не вносилися до нього будь-які зміни. Здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до прояву особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.

Наданий позивачем електронний доказ містить фіксацію приватних розмов, побутових бесід осіб. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що аудіо та відеозаписи цих приватних розмов відбувалися з відома фізичних осіб – учасників цих розмов, доказів того, що учасники таких приватних розмов надали згоду на розповсюдження таких матеріалів, доказів автентичності аудіо та відео записів, відсутності у них монтажу.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачі мають право на спілкування з онуком, враховуючи також особливості його віку, розвитку, виховання, необхідність дотримання розпорядку дня, харчування та відпочинку, емоційну прихильність дитини до батька, те, що позивачі проживають в іншій області, а також виходячи із найкращих інтересів дитини, суд вважає за доцільне визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спосіб спілкування та здійснення участі у вихованні неповнолітнього онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступним чином:

- необмежене спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 телефоном, іншими видами зв`язку у зручний для дитини час, з у рахуванням режиму його дня;

- побачення щороку у дні народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком в позашкільний час;

- побачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 щороку, наступного дня після його дня народження, у позашкільний час, до 20 год. 00 хв., без присутності батька ОСОБА_4 .

- побачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 у закладі освіти під час проведення свят, організованих вчителями або адміністрацією закладу, можливість супроводжувати онука на додаткові заняття та гуртки за попереднім погодженням з батьком ОСОБА_4 ;

- спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 у кожну другу та четверту неділю місяця з 14 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., у тому числі з можливістю прогулянок у населеному пункті, де він проживає, і відвідування розважальних закладів з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування, без присутності батька ОСОБА_4 ;

- щороку, у період літніх канікул, визначити додаткові дні для відпочинку та/або перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 , за попереднім погодженням із батьком ОСОБА_4 ;

- у разі хвороби ОСОБА_7 (підтвердженої записом лікаря-педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, така зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену дату, враховуючи інтереси дитини, стан її здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини.

Також, слід надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 можливість зміни способу участі у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_7 , в тому числі часу та місця побачень та спілкувань, за взаємною згодою сторін та врахуванням інтересів дитини. У випадку відсутності взаємної згоди слід керуватись вищевказаним графіком.

Відмовляючи позивачам в задоволенні інших вимог в частині бажаного графіку спілкування та виховання онука, суд вважає, що встановлення таких способів участі у спілкуванні з онуком, з огляду на його вік, характер відносин між сторонами, детальний режим дня та відпочинку дитини, є недоцільним, не буде відповідати інтересам малолітньої дитини та порушить збалансованість участі батька у його вихованні.

З огляду на зазначене, суд вважає, що визначений судом спосіб участі баби та діда у вихованні онука та спілкування з ним у повній мірі відповідає інтересам як баби і діда, так і онука, а також є достатнім для забезпечення участі баби та діда у процесі виховання онука.

Також, позивачами заявлена вимога про усунення їм перешкод у спілкуванні з онуком, яка задоволенню не підлягає, оскільки судом встановлено, що сторони у добровільному порядку не змогли узгодити порядок спілкування баби та діда з онуком, що не доводить факту створення саме відповідачем перешкод для такого спілкування.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постанові від 25.03.2024 року(справа № 742/1716/23, провадження № 61-17035сво23) дійшов висновку про те, що відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (у випадку не встановлення таких перешкод) не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби та діда у вихованні дитини. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідом і бабою прав, передбачених частиною другою статті159, частиною першою статті263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, суд роз`яснює, що сторони не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі баби та діда у вихованні онука, з урахуванням особистих відносин, вікових змін, розвитку та потреб дитини, що буде відповідати його інтересам.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь кожного позивача понесені ними судові витрати - судовий збір в розмірі 1 331 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 10-13, 18, 81, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 7, 18,157-159, 263 Сімейного кодексу України, ст.ст.11 Закону України "Про охорону дитинства", суд

У Х В А Л И В:

Позов – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спосіб спілкування та здійснення участі у вихованні неповнолітнього онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступним чином:

- необмежене спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 телефоном, іншими видами зв`язку у зручний для дитини час, з у рахуванням режиму його дня;

- побачення щороку у дні народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком в позашкільний час;

- побачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 щороку, наступного дня після його дня народження, у позашкільний час, до 20 год. 00 хв., без присутності батька ОСОБА_4 .

- побачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 у закладі освіти під час проведення свят, організованих вчителями або адміністрацією закладу, можливість супроводжувати онука на додаткові заняття та гуртки за попереднім погодженням з батьком ОСОБА_4 ;

- спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 кожну другу та четверту неділю місяця з 14 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., у тому числі з можливістю прогулянок у населеному пункті, де він проживає, і відвідування розважальних закладів з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування, без присутності батька ОСОБА_4 ;

- щороку, у період літніх канікул, визначити додаткові дні для відпочинку та/або перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_7 , за попереднім погодженням із батьком ОСОБА_4 ;

- у разі хвороби ОСОБА_7 (підтвердженої записом лікаря-педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, така зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену дату, враховуючи інтереси дитини, стан її здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини.

Надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 можливість зміни способу участі у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_7 , в тому числі часу та місця побачень та спілкувань, за взаємною згодою сторін та з врахуванням інтересів дитини. У випадку відсутності взаємної згоди слід керуватись вищевказаним графіком.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 1 331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

В інших позовних вимогах – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивачі: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ;

ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Треті особи: Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, юридична адреса: 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Центральна, 32, ідентифікаційний код юридичної особи – 44847173;

орган опіки та піклування виконавчого комітету Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, юридична адреса: 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Центральна, 32, ідентифікаційний код юридичної особи – 26528431;

орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, юридична адреса, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ідентифікаційний код юридичної особи – 04053699.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Ніточко