Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №524/6385/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6385/26

Провадження №2/524/5670/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого - судді Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання – Григор Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовує тим, що 06.12.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №330 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договором передбачено надання кредиту у розмірі 6100 гривень строком на 19 днів.

30.06.2021 року укладено договір №30062021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3302863.

В подальшому 23.05.2024 року укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3302863.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3302863 від 06.12.2020 р. станом на день формування позовної заяви становить 18733,10 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 6100 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 12633,10 грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 18733 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3328 грн.

Представник позивача за довіреністю в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про місце та час судового розгляду повідомлена належним чином.

04.06.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідачка просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс».

Крім того, 08.06.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення. У поясненнях висловила заперечення щодо стягнення з неї процентів та просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

09.06.2026 року від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив висловлені заперечення щодо застосування строку позовної давності, у зв`язку з продовженням такого строку на строк дії карантину обумовленого поширенням коронавірусної хвороби, а в подальшому у зв`язку із зупиненням строку позовної давності на час дії воєнного стану. З 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності зупинено. Строки позовної давності не були пропущені позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

09.06.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив. В запереченнях відповідачка зазначає, що позивач безпідставно намагається виправдати сплив позовної давності виключно дією воєнного стану, позивач не враховує, що перебіг позовної давності розпочався задовго до запровадження воєнного стану (до 24.02.2022). Позивач не надав суду жодних доказів того, що між датою виникнення прострочення (лютий 2022 року або раніше) та датою подання позову не минуло 3 роки (з урахуванням періоду зупинення). Також зазначила, що сума заявлених відсотків у розмірі 20921,25 на тіло кредиту 1500 грн. є порушенням принципів справедливості та розумності. Позивачем не надано жодних первинних документів (виписок з банківського рахунку), які б підтверджували формування такої заборгованості. Наданий розрахунок є внутрішнім одностороннім документом позивача, який не може вважатися беззаперечним доказом.

26.06.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 знов надійшли заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях відповідач ОСОБА_1 , не заперечує факт отримання кредиту в розмірі 7 600,00 грн., висловила незгоду з розміром нарахованих процентів (44 159,35 грн.) та заявлених витрат на правничу допомогу (16 000,00 грн.). Відповідач зазначає, що розмір процентів є явно неспівмірним із тілом кредиту, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю та типовістю даного спору. У зв`язку з цим просить суд зменшити розмір процентів та витрат на правничу допомогу до розумних і справедливих меж.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, враховуючи позиції сторін, виходить з наступного.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 06.12.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №3302863 про надання споживчого кредиту. /а.с.7-10/

Згідно п. 1.1 Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток. Ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.

Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 6100 грн. Строк кредиту 19 днів. Дата повернення кредиту згідно графіку платежів – 25.12.2020 року.

Відповідно до п.1.5, 1.5.1, 1.5.2 договору тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного в п. 1.4 цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка 1,90% вдень від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту.

У пункті 2.1 Договору зазначено реквізити платіжної картки позичальника, на яку перераховуються кредитні кошти.

Згідно п.4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначеному пп.4.2-4.5 Договору.

Факт отримання позичальником кредитних коштів в сумі 6100 грн. від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №186202-1327-145223851 про переказ коштів в сумі 6100 грн. на карту відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . /а.с.17 на звороті/

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Додатково АТ КБ «ПриватБанк» надало виписку по рахунках за період з 06.12.2020-11.12.2020, яка містить інформацію про зарахування коштів у сумі 6100 гривень 06.12.2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №3302863 заборгованість відповідачки за період з 06.12.2020 року до 09.04.2021 року становить 18733,10 грн. /а.с.18 на звороті 22/

До складу заборгованості включено 6100 грн. основного боргу (тіло кредиту), 14487,50 грн. заборгованості за нарахованими процентами.

З наданого розрахунку заборгованості також убачається, що проценти за кредитом нараховані за період з 06.12.2020 по 09.04.2021року.

Тобто, проценти за користування кредитом нараховані поза межами передбаченого у п.1.4 договору строку (19 днів).

У пункті 4 кредитного договору встановлені умови пролонгації строку кредиту.

Виходячи з встановлених умов строк кредиту може бути продовжено якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження. Пролонгація кредиту відбувається за пропозицією споживача.

Втім, позивач не надав жодних доказів про направлення споживачем пропозиції про пролонгацію строку кредиту та акцептування такої пропозиції позичальником. Умов щодо автопролонгації строку кредитування договір не містить.

Відтак, законні підстави для продовження нарахування процентів за користування кредитом поза межами встановленого строку кредитування відсутні.

Як вже зазначалося, у п.1.4 укладеного між сторонами договору обумовлено, що строк кредиту становить 19 днів. Дата повернення 25.12.2020.

У п.3.1 договору встановлено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

У цьому контексті суд враховує наступні правові висновки Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:

- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відомості про пролонгацію строку кредиту відсутні, а позивач не заявляє вимог в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд доходить висновку, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в межах встановленого договором строку 19 днів.

Впродовж встановленого строку кредитування сума належних до сплати процентів становить 2202,10 грн., виходячи з встановленої процентної ставки на день 1,9% (115,90 грн. на день).

Таким чином, до складу заборгованості за період з 06.12.2020 року до 25.12.2020 року входять 6100 грн. тіла кредиту та 2202,10 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, а всього 8302,10 грн.

При цьому, суд враховує, що відповідачкою в порядку повернення кредиту 21.12.2020 року здійснено оплату на загальну суму 1854,40 грн., які зараховані для погашення процентів.

Відтак, залишок заборгованості за укладеним договором кредитом становить 6447 грн. 70 коп. (з розрахунку: 8302,10 грн. – 1854,40 грн. = 6447,70 грн.).

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.

30.06.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №30062021 відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до відповідачки за договором №3302863 про надання кредиту від 06.12.2020 року. /а.с.24 - 27/

Відповідно до витягу з реєстру боржників до укладеного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

В подальшому, 23.05.2024 року укладено договір факторингу №23/05/24 відповідно до якого ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до боржників, в тому числі за договором №3302863. Факт укладення вказаного договору підтверджується копією договору факторингу, додатковою угодою №1 до договору факторингу, платіжною інструкцією про сплату за договором факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників, реєстром боржників та витягом з нього. /а.с.27 на звороті-37/

Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на законних підставах набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Втім, заборгованість залишається непогашеною.

Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Таким чином, продовження строку позовної давності відбулося з 02 квітня 2020 року.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Таким чином, перебіг позовної давності поновлено лише з 04.09.2025 року.

Зважаючи на те, що заборгованість відповідачці нарахована починаючи з грудня 2020 року, а також враховуючи згадані законодавчі продовження та зупинення перебігу позовної давності, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідачки про застосування позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення заборгованості, у межах встановленого 19-денного строку кредитування, що з урахуванням часткового погашення заборгованості становить 6447 грн. 70 коп.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до положення ст.141 ЦПК України. Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, в сумі 6447,70 грн., що складає 34,41% від суми позову, у відповідному відсотковому значенні підлягає стягненню судовий збір з відповідача на користь позивача, а саме, в розмірі 1145,16 грн. (з розрахунку: 3328 грн. х 34,41/100=1145,16 грн.)

Щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі 9000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку, витяг з Акту №27 про надання юридичної допомоги, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс». /а.с.42-44, 46,47, 48,49/

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не є унікальним за своєю суттю, має шаблонний характер та не представляє значної складності.

На те, що поданий позов про стягнення кредитної заборгованості не є поодиноким вказує зміст договору про надання правничої допомоги, предметом якого є необмежена кількість послуг, а щодо строку дії договору зазначено, що він є безстроковим.

За таких обставин суд доходить висновку про непропорційність та нерозумність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», з 9000 грн. до 3000 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 6447 гривень 70 копійок заборгованості за кредитним договором №3302863 від 06.12.2020 року, укладеним з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 1145 гривень 16 копійок судового збору.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження - місто Київ, вул.Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Алексашина Н.С.