Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №304/1932/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1932/26 Провадження № 3/304/759/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А:

29 вересня 2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 008457Е від 23 вересня 2026 року за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідно до якого 23 вересня 2026 року о 00 год 15 хв на околиці м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області, у межах контрольованого прикордонного району, прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з працівниками поліції на відстані 7 000 м до державного кордону України, в районі 202 прикордонного знака, було виявлено та затримано ОСОБА_1 за вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що в день події його зупинили працівники поліції у м. Перечин на вул. Ужанській, 44, біля ресторану «Реторта», коли він керував автомобілем марки ВАЗ-21010, д.н.з. НОМЕР_3 . У салоні автомобіля разом із ним перебувала ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_2 , яку він підвозив додому. Після затримання працівники поліції доставили його на пост у м. Перечин та передали працівникам НОМЕР_4 прикордонного загону, які звинуватили його у спробі незаконного перетинання державного кордону України. Вважає, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки він не має закордонного паспорта, коштів та взагалі не мав наміру перетинати державний кордон України. У зв`язку з викладеним просив закрити провадження у справі.

На підтвердження вини ОСОБА_1 в якості доказів до протоколу про адміністративне правопорушення додано протоколи про адміністративне затримання та особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 23 вересня 2026 року, копію документа, що посвідчує особу, рапорт інспектора прикордонної служби 3 категорії – водія логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) сержанта ОСОБА_3 від 23 вересня 2026 року, довідку за результатами проведених оперативно-перевірочних заходів, фото таблицю, а також схему затримання громадянина України.

Оцінюючи зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя враховує таке.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, який слід застосовувати при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Виходячи з положень частини 1 статті 204-1 КУпАП встановлено, що об`єктивну сторону цього правопорушення складає перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Суб`єктивна сторона – характеризується наявністю прямого умислу.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було затримано на околиці м. Перечин на відстані 7 000 м від державного кордону України, у районі 202 прикордонного знака. При цьому в протоколі зазначено, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України в напрямку Словацької Республіки поза встановленими пунктами пропуску.

Разом із тим у письмових поясненнях ОСОБА_1 заперечив наявність у нього наміру незаконно перетинати державний кордон України та зазначив, що в момент зупинки працівниками поліції перебував за кермом автомобіля й підвозив пасажирку додому.

З фототаблиці, долученої до матеріалів справи, убачаються відомості щодо самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини (СЗЧ). Водночас сама по собі ця обставина не підтверджує, що він мав намір незаконно перетнути державний кордон України, та не свідчить про вчинення ним конкретних дій, спрямованих на таке перетинання.

Суддя враховує, що факт самовільного залишення військової частини та факт спроби незаконного перетинання державного кордону України є різними за своїм змістом обставинами. Тому відомості про СЗЧ не можуть самостійно слугувати достатньою підставою для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Крім того, перебування особи на певній відстані від державного кордону України, навіть у межах контрольованого прикордонного району, саме по собі не доводить спроби його незаконного перетинання. Для такого висновку необхідні докази, які підтверджують відповідну поведінку особи та спрямованість її дій на незаконне перетинання державного кордону.

Оцінюючи рапорт інспектора прикордонної служби, довідку за результатами проведених оперативно-перевірочних заходів, фототаблицю та схему затримання в сукупності з іншими матеріалами справи, суддя виходить із того, що такі докази мають підтверджувати саме обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а не лише факт виявлення та затримання ОСОБА_1 або наявність щодо нього інших відомостей.

Матеріали справи не містять достатніх відомостей про конкретні дії ОСОБА_1 , які б свідчили про те, що він розпочав реалізацію наміру незаконно перетнути державний кордон України. Зокрема, не наведено достатніх даних, які в сукупності з іншими обставинами підтверджували б його рух у напрямку державного кордону з метою його незаконного перетинання або вчинення інших дій, безпосередньо спрямованих на таке перетинання.

Крім цього, у межах прикордонного району прикордонна смуга становить завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147). І саме в цих межах діє спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України (ст. 22 Закону України «Про державний кордон»).

Так, суддя бере до уваги, що тільки перебування особи на певній відстані біля державного кордону саме по собі, без інших доказів, не може свідчити про намір особи незаконно перетнути державний кордон. У цьому випадку ОСОБА_1 був затриманий на відстані 7 000 м від лінії державного кордону, що у зв`язку з відсутністю інших доказів, викликає обґрунтовані сумніви в його намірі незаконно перетнути Державний кордон України.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі. Висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися виключно на твердженні, викладеному в протоколі, без належного підтвердження фактичних обставин правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, за результатами дослідження матеріалів справи суддя доходить висновку, що наявні докази в їх сукупності не дають достатніх підстав для встановлення факту вчинення ОСОБА_1 спроби незаконного перетинання державного кордону України. Наявність відомостей про самовільне залишення військової частини не усуває необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 245, 247, 251, 252, 280, 283–285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення № 304/1932/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Гевці В. М.