Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №524/7555/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7555/26

Провадження №2-о/524/237/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

присяжних: Дейнека Ю. Ю., Блохіної Т. П.,

за участю секретаря судового засідання: Воблікової І. О.,

представника заявника – Нестеренко А. В.,

розглянувши у судовому засіданні в окремому провадженні у приміщенні суду в м. Кременчуці заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_1 (далі – заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник – адвокат Нестеренко А. В., звернулася до суду із заявою, у якій просила оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , померлим під час захисту Батьківщини та безпосередньої участі у бойових діях під час проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України; датою смерті вважати – ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті вважати – м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.

На обґрунтування заяви зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3 , який був мобілізований у 2024 році та перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з 06 серпня 2024 року. Пізніше його було переведено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Так, він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в м. Вовчанську Чугуївського району Харківської області, у результаті поблизу бойової позиції ПВ «118» зник безвісти 10 листопада 2024 року. 13 листопада 2024 року сім`єю військовослужбовця ОСОБА_3 отримано сповіщення № 206, яким повідомлено про зникнення останнього. За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 за заявою батька ОСОБА_4 відкрито кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування кримінального провадження, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024170500002477 від 14 листопада 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Оголошення померлим ОСОБА_3 їй необхідно для вирішення питань щодо оформлення спадщини, а також соціального захисту і для отримання сім`єю передбаченої законом соціальної допомоги та інших належних виплат.

Ухвалою від 22 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до судового розгляду; з метою встановлення фактичних обставин справи витребував додаткові докази у ВЧ НОМЕР_1 , Національного інформаційного бюро при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Державної прикордонної служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріат Уповноваженого з питань, осіб, зниклих безвісти за особливих обставин).

На виконання цієї ухвали Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив суд, що в архіві наявні такі актові записи: № 1081 від 31 жовтня 1998 року про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, у якому наявна відмітка про розірвання шлюбу; № 257 від 30 серпня 2000 року; актових записів про зміну імені (прізвища та (або) власного імені, та (або) по батькові), шлюб (укладеного після 30 серпня 2000 року), розірвання шлюбу, смерть, народження дітей у ОСОБА_3 в архіві Відділу не виявлено.

У матеріалах справи містяться копії свідоцтв про смерть матері ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , та батька – ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заявник зазначає, що також має брата ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, його місце перебування їй не відоме.

Представники заінтересованих осіб Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Міністерство оборони України звернулося до суду з додатковими поясненнями, у яких просило залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю спору про право. Зазначило, що у заявника фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. Розгляд справи просив проводити без його участі.

Суд наведені доводи Міністерства оборони України вважає необґрунтованими, оскільки виходить із того, що між ОСОБА_1 та цим міністерством не може бути спору про право, зокрема щодо отримання грошової допомоги. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Військова частина НОМЕР_1 у своїй заяві звернула увагу на те, що у цій справі заявником не доведено закінчення воєнних дій станом на день розгляду справи на відповідній території, тому відлік встановленого у статті 43 ЦК України дворічного та шестимісячного строків не розпочався, у зв`язку із чим звернення заявника до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним.

Представник заявника адвокат Нестеренко А. В. у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.

Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

При цьому, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Отже, особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Оголошення фізичної особи померлою – це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22).

Водночас частиною другою статті 20 Закону України від 12 липня 2018 року № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою і місце перебування якої невідоме.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

При зверненні із заявою про визнання ОСОБА_3 померлим заявниця вказала, їй необхідно для вирішення питань щодо оформлення спадщини, а також соціального захисту і для отримання сім`єю передбаченої законом соціальної допомоги та інших належних виплат.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 та ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 .

Згідно з довідкою т. в. о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 11 березня 2025 року № 441/602 солдат ОСОБА_3 у період із 10 листопада 2024 року до 10 листопада 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Вовчанську Чугуївського району Харківської області.

13 листопада 2024 року ОСОБА_4 отримав сповіщення сім`ї № 206, яким його повідомлено про те, що його син солдат ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання поблизу позиції ПВ «118» у м. Вовчанську Чугуївського району Харківської області зник безвісти 10 листопада 2024 року

Факти збройної (військової) агресії Російської федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.

До матеріалів заяви також додано Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 внесено відомості до ЄРДР за № 12024170500002477 14 листопада 2024 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною першою статті 115 КК України.

На виконання ухвали суду від 22 червня 2026 року надійшли додаткові докази від ВЧ НОМЕР_1 , Національного інформаційного бюро при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Державної прикордонної служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріат Уповноваженого з питань, осіб, зниклих безвісти за особливих обставин).

Правова мета встановлення спеціальних строків, які враховуються при розгляді справ про оголошення фізичної особи померлою, полягає у тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих територіях, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22).

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи (п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила наступне:

- словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання – забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця – м. Вовчанська Чугуївського району Харківської області, бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер – наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

У цьому Наказі зазначені території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: території можливих бойових дій; території активних бойових дій; території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).

Район воєнних (бойових) дій – це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»).

Бойові дії – це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Встановлення, що ОСОБА_3 , солдат військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 10 листопада 2024 у м. Вовчанську Чугуївського району Харківської області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області з 24 лютого 2022 року по 12 вересня 2022 року значилось тимчасово окупованою Російською федерацією територією України; з 13 вересня 2022 року по 09 травня 2024 року м. Вовчанськ було територією можливих бойових дій; з 10 травня 2024 року 19 червня 2024 року – територією активних бойових дій, 3 20 червня 2024 року – територією активних бойових дій. Отже, по дату ухвалення рішення м. Вовчанськ Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області є територією ведення активних бойових дій.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви з тих підстав, що таку заяву подано до суду передчасно.

Керуючись статтями 4, 10, 76-82, 89, 263-265, 293, 294, 306, 308, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Т. М. Ковальчук

Присяжні: Ю. Ю. Дейнеко

Т. П. Блохіна