Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №524/6109/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6109/26

Провадження №2-о/524/204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника – Пінчук Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, Гродівська селищна рада Покровського району Донецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 (далі – заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник – адвокат Пінчук Ю. В., звернулася до суду з заявою, у якій просив встановити факт постійного проживання разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 189. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . На день свої смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 одна, проте фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_1 . Після смерті матері ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, проте постановою державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Ющенко В. М. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропущенням шестимісячного строку для звернення з заявою про прийняття спадщини.

Ухвалою від 22 травня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та призначив судове засідання для її розгляду.

Представник заявника адвокат Пінчук Ю. В. у судовому засіданні підтримала вимоги заяви та просила її задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, звернулись з клопотаннями про розгляд справи без їх участі.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правилами пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25 травня 1998 року, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд установив, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 17 лютого 1968 року Іванівським бюро ДРАЦС Червоноармійського району Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 189 та Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Померлій ОСОБА_2 на праві власності належала частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_3 про право власності на житло від 19 червня 1995 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 жовтня 2002 року, посвідченим державним нотаріусом Другої красноармійської державної нотаріальної контори Радочиною О. І.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 7).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 березня 2026 року, виданої державним нотаріусом Першою кременчуцької державної нотаріальної контори Ющенко В. М., убачається, що ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало померлій ОСОБА_2 . Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 , державний нотаріус виходив із того, що ОСОБА_1 пропущено строк для прийняття спадщини, а також не надано доказів постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За правилами статті другої Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 зазначено, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

У заяві про встановлення факту та в судовому засіданні представник заявника стверджував, що заявник ОСОБА_1 проживав разом зі своєю матір`ю однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , з грудня 2023 року по день смерті матері ОСОБА_2 . У 2022 році через просування військ агресора по території Донецької області люди почали шукати для себе більш безпечні місця для проживання. Заявник ОСОБА_1 деякий час намагався влаштуватися на проживання у місті Кременчуці Полтавської області та фактично проживав на дві домівки – м. Кременчук та м. Покровськ, де у дружини ОСОБА_1 – ОСОБА_3 була квартира. Мати заявника ОСОБА_2 залишалась на той час проживати у с. Прогрес Покровського району Донецької області та категорично відмовлялась виїжджати. Через похилий вік матері, загострення хронічних хвороб, мати стала потребувати догляду. З грудня 2023 року ОСОБА_1 забрав до себе на постійне проживання свою матір та проживав із нею постійно до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 (цивільна дружина) та ОСОБА_4 (мати дружини) підтвердили, що дійсно заявник до дня смерті його матері проживали разом у квартирі, яка належить останній, за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, здійснював за нею догляд, а в подальшому займався її похованням.

Суд ураховує, що спадкове майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 наразі перебуває на тимчасово окупованій території, (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією). Перебування відповідної території під окупацією/у зоні активних бойових дій об`єктивно унеможливлює отримання заявником додаткових письмових доказів (зокрема, довідок з місця проживання, актів про фактичне проживання/непроживання, виписок з будинкових книг тощо) від органів місцевого самоврядування, підприємств з обслуговування житла чи уповноважених осіб.

Зі змісту статті 76 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги, та зокрема можуть бути встановлені на підставі письмових доказів.

Частинами першою–третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів у сукупності з наданими документами, приходить до висновку, що обставини, повідомлені заявником, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, а тому наявні підстави для задоволення його заяви про встановлення юридичного факту.

В силу вимог частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 3, 10, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, Гродівська селищна рада Покровського району Донецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. М. Ковальчук