Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №524/12898/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/12898/25

Провадження №2/524/751/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Кітовського В. Л.,

представників відповідача – Венерської Г. І., Ульянової Ю. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (позивач – ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник – адвокат Кітовський В. Л., звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука із позовною заявою, у якій просив зобов`язати ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , відповідач): не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; забезпечити спілкування сина з батьком у режимі відеозв`язку у п`ятницю, суботу, неділю у період часу з 15:00 до 18:00 протягом години та у понеділок, вівторок, середу у період часу з 15:00 до 17:00 протягом години, а також відвідуванням дитини батька за його постійним місцем проживання у Канаді протягом одного місяця на літніх канікулах та одного тижня на зимових канікулах.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що син є громадянином Канади та України (що підтверджується довідкою про реєстрацію особи громадянином України № 6144-536-1 від 29 січня 2018 року, виданою Посольством України в Канаді). З початку 2015 року сторони проживали у Канаді. Після ухвалення Вищим судом провінції Онтаріо (Канада) наказу від 27 березня 2023 року про тимчасовий виїзд дитини з матір`ю до Польщі на строк до 60 днів із визначенням постійного місця проживання дитини в Онтаріо, відповідач порушила судовий припис і не повернулася до Канади, переїхавши разом із сином до України. Позивач наголошує, що відповідач протиправно та без його згоди перемістила сина з Канади до України, чим грубо порушила його батьківські права. На думку позивача, відповідач створює перешкоди у спілкуванні з дитиною, приховує її місцеперебування, не повідомляє жодної інформації про стан здоров`я, розвиток, навчання і умови проживання сина, а також ігнорує судові накази Вищого суду юстиції провінції Онтаріо (Канада) від 27 березня 2023 року та від 18 грудня 2023 року, якими йому було надано право на опіку (прийняття рішень) та визначено порядок відеоконтактів. На підтвердження відсутності протиправної поведінки позивачем надано довідку про перевірку наявності судимості, видану поліцією Торонто 04 листопада 2024 року, згідно з якою будь-які кримінальні судимості у ОСОБА_5 відсутні.

Ухвалою від 07 жовтня 2025 року суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження та призначив підготовче засідання.

Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в частині надання дозволу на виїзд дитини до Канади. Зокрема, зазначила, що шлюб між сторонами було розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року у справі № 688/2659/23. Під час проживання сім`ї в Канаді (м. Торонто) позивач систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо неї та дитини. У зв`язку з цим 18 листопада 2022 року позивача було заарештовано, а постановою суду Онтаріо від 21 листопада 2022 року звільнено під заставу з накладенням суворого обмежувального припису: заборона наближатися до ОСОБА_6 та дитини ближче ніж на 500 метрів і вчиняти будь-які прямі контакти. Після арешту позивач самоусунувся від утримання сім`ї та житла, у подальшому Вищий суд провінції Онтаріо наказом від 27 березня 2023 року надав матері дозвіл на тимчасовий виїзд дитини до Польщі на строк до 60 днів, і

вона з дитиною прибула в Україну. Відповідач також посилалася на те, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 червня 2025 року у справі № 524/7111/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про повернення дитини до Канади на підставі статті 13 Гаазької конвенції 1980 року через ризик заподіяння шкоди, постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року це рішення залишено без змін. Крім того, повідомила про звернення до правоохоронних органів у зв`язку із заявами дитини про вчинення щодо нього дій сексуального характеру, а також наявність висновків психолога ОСОБА_7 - ОСОБА_8 від 14 листопада 2023 року та 01 жовтня 2024 року і письмової думки ОСОБА_9 від 15 червня 2025 щодо ризиків ретравматизації. На підтвердження належних умов виховання дитини та її адаптації в Україні відповідач надала: характеристику учня 2-Б класу Криворізької гімназії № 121 від 07 листопада 2025 року, відповідно до якої малолітній ОСОБА_10 навчається в закладі з жовтня 2024 року, виявляє високий рівень знань, добре засвоює програмовий матеріал, є дисциплінованим, активним, має друзів, а матір створила всі необхідні житлово-побутові умови та підтримує зв`язок зі школою; Свідоцтво досягнень учня за 1-й та 2-й класи (Криворізька гімназія № 121), яке підтверджує успішне опанування освітньої програми та сформованість ключових результатів навчання; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 листопада 2025 року, згідно з яким ОСОБА_11 зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата запису 20 листопада 2024 року) та здійснює діяльність у сфері надання послуг перекладу та індивідуальної мистецької діяльності, що підтверджує наявність легального джерела доходу.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що психологічні висновки ОСОБА_12 є недопустимими доказами, оскільки згідно з листом Міністерства юстиції України від 18 червня 2024 року остання не включена до державного Реєстру атестованих судових експертів, а обвинувального вироку суду щодо вчинення кримінального правопорушення немає. Відповідно до листів Головного слідчого управління Національної поліції України та Департаменту карного розшуку (зокрема від 19 березня 2024 року, 07 серпня 2024 року та 30 серпня 2024 року), достатніх даних для внесення відомостей про злочини щодо дитини не виявлено, а розшукові заходи припинено у зв`язку зі встановленням безпечного перебування дитини з матір`ю. Водночас позивач наголошує, що відповідач та її батьки ( ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у м. Кременчуці) тривалий час приховували точне місцеперебування дитини, а заклади освіти Полтавської та Чернівецької областей за запитами підтверджували відсутність зарахування ОСОБА_15 до шкіл у тих регіонах, що перешкоджало реалізації його батьківських прав.

На виконання ухвали суду, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування надав суду письмовий висновок, затверджений рішенням виконкому від 09 липня 2026 року № 1902. Згідно з матеріалами обстеження житлово-побутових умов від 29 червня 2026 року ( АДРЕСА_1 ), дитина проживає разом із матір`ю та бабусею й дідусем у двоповерховому приватному будинку, де для неї облаштована окрема кімната, є всі умови для навчання та розвитку. На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини від 07 липня 2026 року, орган опіки та піклування визнав доцільним встановити такі способи участі ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з сином: спілкування за допомогою технічних засобів відеоконференцзв`язку в мережі «Інтернет» або мобільного зв`язку (месенджер, Viber, WhatsApp, Telegram) кожної середи з 19:00 до 20:00 та щосуботи, щонеділі з 17:00 до 18:00, з урахуванням думки дитини; перші два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили спілкування повинне відбуватися у присутності матері. Водночас орган опіки та піклування вважав недоцільним задоволення вимоги позивача щодо вивезення дитини на канікули до Канади через повну адаптацію дитини в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків та ризики для її психоемоційного стану.

Під час розгляду справи була оголошена перерва для можливості з`ясування думки дитини щодо визначення способів участі у її вихованні. З метою реалізації наведеного, відповідач надав суду Психологічне дослідження висновок практичного психолога ОСОБА_16 від 25 вересня 2026 року щодо перебігу психологічної роботи з малолітнім, метою якого зазначено – встановлення актуального психоемоційного стану ОСОБА_15 , особливостей його прив`язаностей, сприйняття родинного кола та образу батька, а також визначення умов, за яких відновлення контакту з батьком може бути для дитини максимально безпечним.

Суд заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та докази, якими сторони обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення, виходить із наступного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

У статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенція) визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

ЄСПЛ також зазначає, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша, друга та третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із статтею 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістом статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13).

Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року в справі № 753/6405/20 вказано, що «у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд встановив, що ОСОБА_17 є матір`ю, а ОСОБА_18 батьком ОСОБА_19 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Монреаль (Канада), що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , актовий запис № 1201704221103, виданий 03 серпня 2017 року.

Відповідно до довідки про реєстрації особи громадянином України № 6144-536-1 від 29 січня 2018 року, виданої Посольством України в Канаді, ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України.

Вищий Суд Юстиції у справі № FS-22-33447 постановив, що потреба у згоді ОСОБА_5 , щоб ОСОБА_11 подорожувати з дитиною ОСОБА_21 до Польщі протягом періоду, який не перевищує 60 днів між 01 квітня та 01 серпня 2023 року не потрібна. Місце постійного проживання дитини – ОСОБА_22 . Заявник повинен забезпечити відеодзвінки між відповідачем та дитиною принаймні 4 рази на тиждень під час її перебування у Польщі. Поки заявник та дитина перебувають в Онтаріо, ОСОБА_23 має право на виховання дитини під наглядом двічі на тиждень. Крім часу, відведеного для батьківських зустрічей, ОСОБА_23 матиме можливість відеозустрічей з дитиною двічі на тиждень. Якщо вищевказаний час на виховання не може бути організований негайно, він може бути заміщений відеовихованням.

Відповідно до розпорядження Суду вищої інстанції – в сімейних справах у справі № FS-22-00033447-0001 від 18 грудня 2023 року ОСОБА_11 отримала дозвіл на відвідування Польщі з малолітньою дитиною на термін до 60 днів. Вона не повернулася в Онтаріо, порушивши розпорядження суду.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року у справі № 688/2659/23, яке набрало законної сили 02 листопада 2023 року, шлюб між сторонами було розірвано.

Малолітній ОСОБА_20 навчається у Криворізькій гімназії № 121 Криворізької міської ради з жовтня 2024 року. Характеризується як спокійний, урівноважений. В класі має друзів. Мати відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Вдома створені всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Мати підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, відвідує батьківські збори та шкільні заходи.

Позивач самостійно та через свого представника звертався до органів Національної поліції України з метою встановлення місцезнаходження малолітнього ОСОБА_19 та особи, з якою ймовірно перебуває дитина. З відповідей на ці звернення вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які відмовляються повідомляти місцеперебування своєї доньки та її малолітнього сина ОСОБА_15 . Також встановлено представника ОСОБА_2 – адвоката Венерську Г. І., яка повідомила, що ОСОБА_2 та її син знаходяться на території України, однак з метою захисту життя та здоров`я дитини не бажає повідомляти своє місцеперебування. Окрім цього, ОСОБА_2 неодноразово зверталася з заявами про припинення проведення перевірок щодо встановлення її місцезнаходження, оскільки вона та дитина не бажає спілкуватися із колишнім чоловіком ОСОБА_24 через те, що останній вчиняв домашнє насильство щодо неї та дитини під час спільного проживання у Канаді.

За наявними матеріалами справи встановлено, що у листопаді 2022 року стосовно позивача у Канаді розглядалися матеріали кримінального характеру, за результатами чого постановою суду Онтаріо від 21 листопада 2022 року його було звільнено під заставу з накладенням обмежувальних умов, зокрема щодо заборони наближатися до ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_15 ближче ніж на 500 метрів і вчиняти будь-які контакти, окрім зв`язку через третю особу за рішенням сімейного суду. Надалі Вищий суд провінції Онтаріо наказом від 27 березня 2023 року дозволив матері тимчасовий виїзд із дитиною до Польщі на строк до 60 днів, після чого вона з дитиною прибули в Україну.

Як убачається з дослідження, складеного практичним психологом ОСОБА_16 14 листопада 2023 року, 18 березня 2023 року ОСОБА_2 звернулася із запитом про проведення психологічного дослідження з метою висвітлення психологічних та емоційних станів її сина ОСОБА_19 , які проявляються у порушенні сну, емоцій та поведінки. Після проведеної роботи був встановлений факт того, що ОСОБА_25 є жертвою домашнього насильства не лише як спостерігач, а ще як жертва. ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області із заявою про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за наслідками якого 21 вересня 2024 року були внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024262020003552 за частиною другою статті 156 КК України.

Водночас матеріали справи містять офіційні листи профільних підрозділів Національної поліції України (зокрема ГСУ та Департаменту карного розшуку), згідно з якими під час перевірок за зверненнями позивача не було встановлено фактів вчинення кримінальних правопорушень безпосередньо щодо дитини, а місцеперебування матері з дитиною на території України встановлено, при цьому дитина перебуває у безпеці. Зокрема, довідками та характеристиками з Криворізької гімназії № 121, підтверджено, що малолітній ОСОБА_10 з жовтня 2024 року стабільно проживає в Україні, успішно навчається у другому класі, повністю адаптований до освітнього та соціального середовища, забезпечений належними житлово-побутовими умовами завдяки зусиллям матері, яка здійснює законну підприємницьку діяльність та забезпечує його виховання. З висновку органу опіки та піклування вбачається, що ОСОБА_25 проживає разом із матір`ю та бабусею й дідусем у двоповерховому приватному будинку, де для неї облаштована окрема кімната, є всі умови для навчання та розвитку.

Згідно з довідкою про перевірку наявності судимості, виданою поліцією Торонто 04 листопада 2024 року, будь-які кримінальні судимості у ОСОБА_5 відсутні.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 30 червня 2025 року у справі № 524/7111/24, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення малолітнього ОСОБА_4 до Канади на підставі статті 13 Гаазької конвенції 1980 року.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що на момент первинних звернень та запитів (зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та профільних департаментів освіти у 2024 році) точне місцеперебування дитини тривалий час не повідомлялося, а офіційні заклади освіти Полтавської та Чернівецької областей підтверджували відсутність зарахування малолітнього ОСОБА_15 до шкіл у тих регіонах, що обмежувало права позивача на отримання інформації про дитину та участь у її вихованні.

Отже, судом встановлено наявність об`єктивних перешкод у реалізації позивачем своїх батьківських прав: фактичне роздільне проживання батьків, відсутність між ними добровільної згоди щодо порядку участі у вихованні дитини, а також вжиття матір`ю заходів щодо захисту психологічного стану дитини та уникнення травматичних контактів.

Ураховуючи встановлення судом з боку відповідача наявності перешкод у реалізації позивачем своїх батьківських прав, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача забезпечити спілкування позивачу з сином, зокрема, визначення способів участі у його вихованні, суд виходить із наступного.

За правилами статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Отже, батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи її ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до матері, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом із дитиною, не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, ЄСПЛ зазначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Таким чином, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц, провадження № 61-1713св17, на яку посилається заявник, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19.

З метою з`ясування думки дитини щодо визначення способів участі у її вихованні, відповідач надав суду Психологічне дослідження-висновок практичного психолога ОСОБА_16 від 25 вересня 2026 року щодо перебігу психологічної роботи з малолітнім, метою якого зазначено – встановлення актуального психоемоційного стану ОСОБА_15 , особливостей його прив`язаностей, сприйняття родинного кола та образу батька, а також визначення умов, за яких відновлення контакту з батьком може бути для дитини максимально безпечним. З цього висновку вбачається, що психоемоційний стан малолітнього ОСОБА_15 є стабільним, а ключовою фігурою прив`язаності, яка забезпечує йому базову безпеку, емоційний захист та стабільність, є мати. За результатами проєктивних методик та клініко-психологічного спостереження, у дитини відсутній сформований негативний образ батька (немає ворожості, страху чи ознак навмисного відчуження з боку матері). Водночас через тривалу перерву у контакті та відсутність спільного досвіду безпечної взаємодії батько не інтегрований у внутрішнє родинне коло дитини і не сприймається нею як фігура щоденної підтримки чи захисту. Марк не згадує батька спонтанно та не виявляє власної ініціативи до спілкування. Зважаючи на вікові особливості дитини та її потреби, формат дистанційного (онлайн) спілкування визнано психологічно неефективним, оскільки він не здатний забезпечити відчуття тілесної та просторової безпеки, натомість може викликати тривогу, розгубленість та формувати лише поверхневий, фрагментарний зв`язок. Виходячи з принципу найкращих інтересів дитини, пріоритету її психічного здоров`я та необхідності недопущення повторної психотравматизації, будь-яке відновлення та налагодження контакту з батьком має відбуватися виключно поступово, у структурованому очному форматі та за обов`язкової присутності кваліфікованого фахівця (психолога чи соціального працівника), який здатний забезпечити безпечні умови та мінімізувати ризики для психоемоційного стану дитини.

Суд, ураховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 372/3402/22, бере до уваги викладені у наведеному Психологічному дослідженні висновки, зокрема, у контексті з`ясування думки дитини щодо можливості участі батька у його вихованні.

Так, згідно з частиною першою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Аналогічні приписи закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою держави – учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Верховний Суд зазначив, що належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком. Водночас думка дитини не завжди може відповідати її найкращим інтересам.

У справі «Ген та інші проти України» (рішення ЄСПЛ від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19, 42767/19, пункт 66) суд зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю.

Верховний Суд зауважив, що суд може оцінювати думку дитини з урахування їх віку не лише безпосередньо в судовому засіданні, але і через оцінку висновку органу опіки і піклування, службові особи якого проводили опитування дитини; за наслідками професійного посередництва, зокрема шляхом її опитування у присутності експерта психолога, який має відповідну кваліфікацію та може проводити бесіди з дитиною і правильно передати та інтерпретувати її слова, з фіксацією його результатів для суду у вигляді висновків експерта.

Отже, з огляду на право дитини бути вислуханою способами забезпечення реалізації такого права у справах, зокрема щодо визначення способу участі у вихованні дитини, можуть бути: заслуховування думки безпосередньо від дитини в залі судового засідання; отримання інформації щодо думки дитини з висновку органу опіки і піклування, експерта та / або спеціаліста.

Ураховуючи наведене, суд виходить із того, що у даному випадку, передбачене статтею 171 СК України право дитини бути вислуханою було реалізоване під час спілкування з нею членом Національної психологічної асоціації ОСОБА_16 . Зокрема, суд враховує, що з дитиною була проведена бесіда, під час якої встановлено, що у дитини відсутній сформований негативний образ батька, немає ворожості, страху чи ознак навмисного відчуження з боку матері. Водночас суд критично оцінює висновок щодо неефективності дистанційного (онлайн) формату спілкування. При цьому суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 у справі № 686/16892/20, зокрема, про те, що ураховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у їх сукупності.

Так, позивач просить забезпечити спілкування сина з батьком у режимі відеозв`язку у п`ятницю, суботу, неділю у період часу з 15:00 до 18:00 протягом години та у понеділок, вівторок, середу у період часу з 15:00 до 17:00 протягом години, а також відвідуванням дитини батька за його постійним місцем проживання у Канаді протягом одного місяця на літніх канікулах та одного тижня на зимових канікулах.

Відповідач, не заперечуючи щодо відновлення можливості спілкування сина з батьком, просить відмовити у задоволенні позову в частині надання дозволу на виїзд дитини до Канади. Окрім того, представник відповідача у судовому засіданні зауважила щодо неефективності у даному випадку встановлення дистанційного (онлайн) формату спілкування, що, за її доводами, не призведе до нормалізації стосунків та може додатково травмувати дитину.

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування у висновку визнав доцільним встановити такі способи участі ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з сином: спілкування за допомогою технічних засобів відеоконференцзв`язку в мережі «Інтернет» або мобільного зв`язку (месенджер, Viber, WhatsApp, Telegram) кожної середи з 19:00 до 20:00 та щосуботи, щонеділі з 17:00 до 18:00, з урахуванням думки дитини; перші два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили спілкування повинне відбуватися у присутності матері. Водночас орган опіки та піклування вважав недоцільним задоволення вимоги позивача щодо вивезення дитини на канікули до Канади через повну адаптацію дитини в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків та ризики для її психоемоційного стану.

Положеннями частини п`ятої статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановивши, що сторони у цій справі в добровільному порядку згоди щодо визначення порядку спілкування не дійшли, врахувавши висновок органу опіки та піклування, відсутність доказів негативного впливу позивача на дитину, найкращі інтереси дитини, розпорядок її дня, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, встановивши такий спосіб спілкування батька з сином: спілкування за допомогою технічних засобів відеоконференцзв`язку в мережі «Інтернет» або мобільного зв`язку (месенджер, Viber, WhatsApp, Telegram) кожної середи та щосуботи з 19:00 до 20:00, щонеділі з 17:00 до 18:00, з урахуванням думки дитини; перші два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили спілкування повинне відбуватися у присутності матері.

Щодо вимоги позивача про відвідування дитиною батька за його постійним місцем проживання у Канаді протягом одного місяця на літніх канікулах та одного тижня на зимових канікулах суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ураховуючи сімейну ситуацію, яка склалася між батьками дитини, баланс інтересів сторін у світлі як найкращого врахування інтересів дитини, позицію органу опіки та піклування щодо недоцільності вивезення дитини за кордон через ризики для її психоемоційного стабільного стану, суд не вбачає підстави для задоволення вимоги позивача про відвідування дитиною батька за його постійним місцем проживання у Канаді.

Крім того, суд ураховує, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 червня 2025 року у справі № 524/7111/24, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року, було відмовлено у поверненні дитини до Канади на підставі статті 13 Гаазької конвенції 1980 року.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач не заявляв вимоги про встановлення спілкування з дитиною за місцем її проживання на території України, у той час як відсутні будь-які перешкоди для такої участі позивача у житті сина. Натомість виїзд дитини до іншої країни без повної стабілізації очних контактів і довірчих відносин із батьком на території України може завдати шкоди її психічному здоров`ю.

Ураховуючи проживання позивача у Канаді, зокрема, повідомлення ним у судовому засіданні щодо неможливості відвідування дитини за її місцем проживання на території України, тобто спілкування з нею іншим способом, ніж у режимі відеозв`язку, суд вважає, що встановлений судом спосіб, буде найбільш ефективним у даному випадку та не позбавить можливості матір виховувати сина, відвідування останнім освітніх закладів, збереже сімейний зв`язок між ним та батьком, тобто, буде відповідати першоосновам розвитку та найкращим інтересам дитини.

Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином – ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити такий спосіб спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : за допомогою технічних засобів відеоконференцзв`язку в мережі «Інтернет» або мобільного зв`язку (месенджер, Viber, WhatsApp, Telegram) кожної середи та щосуботи з 19:00 до 20:00, щонеділі з 17:00 до 18:00, з урахуванням думки дитини; перші два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили спілкування повинне відбуватися у присутності матері.

В іншій частині – у задоволенні позову відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук