Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №303/3133/18 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3133/18

Провадження № 1-кп/303/288/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії: головуючого – судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілої сторони – адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Мукачево кримінальне провадження № 12018070040000043 внесене до ЄРДР 06.01.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мукачево Закарпатської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 4 ч.2 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2018 року о 23 годині 46 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи в під`їзді № 1 п`ятиповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на сходинковій площадці другого поверху вказаного будинку, діючи умисно, з метою вбивства, на ґрунті неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті та бажаючи цього, за допомогою невстановленого під час досудового розслідування колюче - ріжучого предмету, діючи із особливою жорстокістю, яка виразилась в тому, що ОСОБА_9 , розуміючи, що завдає потерпілому особливих фізичних страждань, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень у різні частини тіла, бажаючи цього, наніс не менше 21-го колото – різаного удару в життєво важливі органи потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок чого завдав останньому особливо фізичних страждань, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді: колото – різаної рани шиї з пошкодженням магістральних судин, проникаючого поранення грудної клітки на рівні 5-го міжребер`я, дещо зліва по середньо – ключичній лінії, в 3 – му міжребер`ї зліва по середньо – лопатковій лінії та 3-му міжребер`ї зліва по середньо – лопатковій лінії та 3-му міжребер`ї, дещо зліва по середньо – ключичній лінії, пошкоджень по ходу ранених каналів, тканин та кровоносних судин лівої легені, крововиливів в плеврі та міжреберні м`язи, лівобічного гемотораксу, колото – різані рани в тім`яній області голови, чола зліва, верхньої повіки правого ока з пошкодженням очного яблука, правої щоки, по задній поверхні шиї, в наключичній області зліва, рани на передній поверхні шиї, в надключичній області зліва, рани на передній поверхні 2-го та 3-го пальців правої кисті, що небезпечні для життя в момент їх спричинення та відповідно до висновку судово – медичної експертизи № 918 від 02.03.2018 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 помер на місці події

Спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , а саме: проникаючих поранень грудної клітки з пошкодженням лівої легені, колото - різаних поранень шиї з пошкодженням магістральних кровоносних судин, що проявилось масивною зовнішньою та внутрішньою крововтратою в ліву плевральну порожнину, з розвитком травматичного та гіповолемічного шоку, являються безпосередньою причиною настання смерті потерпілого та знаходяться в прямому причинно - наслідковому зв`язку.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п.4 ч.2 ст.115 КК України, а саме умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

Обвинувачений ОСОБА_9 винним себе не визнав в повному обсязі, в судовому засіданні показав, що 05 січня 2018 року близько 4-5 -ої години ранку повернувся додому разом зі знайомим ОСОБА_12 до України з Праги, де останній купляв собі автомобіль, а він мешкав останній час та ліг спати. Прокинувся близько обіду, вийшов з дому, сходив випити кави до кафе «Мілленіум», потім сходив до міста по своїх справам, де перебував до 17-00 години, потім сходив до магазину, купив телефон, де перебував близько години і пішов додому, бо зранку повинен був від`їджати знову до Чехії разом із батьком. Він хотів останнього забрати до Праги, оскільки у батька були проблеми з алкоголем із-за нього, із –за його особистого життя. Поки збирав речі, десь у 20-00 годині батька не стало вдома. Він почав йому дзвонити, але телефон не відповідав. Після 23-00 години одягнувся і десь о 23-30 годині пішов його шукати. Спочатку пішов до магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 , потім до ще одного магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 , перед цим подзвонивши таксисту ОСОБА_13 . Оскільки таксист не відповів, він пішов до нього додому, подзвонив у домофон і попрохав його поїздити по місту пошукати батька. Сівши з ОСОБА_14 в машину, поїхали в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке належало їх сім`ї і яке вони здавали в оренду, але батько мав туди доступ. Оскільки двері приміщення були закриті, вони поїхали в район Підгоряно в м.Мукачево на кут вулиць Руської – Прежевальської зайти до знайомих. Він вийшов з таксі, а таксисту ОСОБА_15 дав вказівку з`їздити до нього додому і ще раз в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », можливо батько туди прийшов. Сам зайшов до знайомого ОСОБА_16 , якого знав раніше, поговорив з ним 5 хвилин, попрохав у нього в борг грошей, але ОСОБА_17 йому відмовив. Потім він пішов до знайомого батька ОСОБА_18 , який вийшов на вулицю разом з ОСОБА_19 та які повідомили, що батька вони не бачили. Переговоривши зі знайомим батька він повернувся на те місце, куди його привіз таксист. ОСОБА_14 під`їхав вже разом із батьком, який був в стані алкогольного сп`яніння та сидів на передньому сидінні автомобіля. Він сів на заднє сидіння за батьком і поїхали додому. По дорозі, хотів заїхати до знайомого ОСОБА_20 , щоб взяти його до Праги, але в останнього не горіло світло, тому він не захотів до нього заходити. Приїхавши додому, приблизно о 2-й, 2-30, 3-ї години, ОСОБА_14 заїхав у гараж, щоб не побили вікна, бо раніше була така історія, завели батька і через 5 хвилин останній уїхав. Зранку, десь о 5-й ранку прийшов його дядько до них додому і повідомив, що до нього приходила поліція, шукали його - ОСОБА_21 . Трохи пізніше, коли дядько пішов додому, приїхала поліція, близько 06 ранку, вийшов батько, сказавши, що його не має вдома, тоді вони забрали батька і ОСОБА_21 особистий телефон. Після того, як він зрозумів, яка ситуація для нього склалася, будучи вдома, зателефонував знайомому юристу Феді, щоб той приїхав до нього та порадив якогось адвоката, щоб той пішов з ним у поліцію. Федя приїхав до нього додому і вони обговорили ситуацію що склалася для нього. Пізніше, десь о 09-00 ранку знову приїхала поліція і повідомили, щоб він збирався до відділку, але не розуміючи для чого, він погодився. При цьому попросив ОСОБА_22 , щоб до відділку прийшов і адвокат, бо він юридично необізнаний. У поліції його допитували з приводу вбивства ОСОБА_10 , потім повезли в лікарню, де він добровільно погодився, щоб експерт дослідив його тіло, пофотографував, взяли декілька зрізів волосся, також експерт зрізав нігті, помістив на аркуш паперу, віддав слідчому, а також взяли кров з вени. Про проведення цих дій він не заперечував, але прохав представити йому адвоката, на що слідчий повідомив, що адвокат у нього буде вже в суді. Після цього вони знову поїхали у райвідділ, знову проводили допит, приходили кінологи із собакою. На другий день його повели до суду, де обирали запобіжний захід і там він побачив свого адвоката.

На запитання сторін кримінального провадження ОСОБА_9 відповів, що з ОСОБА_23 6 років зустрічалися, а потім проживали разом, в останній рік у м. Прага Чеської Республіки у квартирі, яку він винаймав для них. На початку осені 2017 року, ОСОБА_24 поїхала в Україну, вони переписувалися, зідзвонювалися, але потім, вона повідомила, що її батьки заперечують проти їх зустрічей. Він сильно хвилювався з цього приводу, адже знав про цю ситуацію з батьками і знав через, що це сталося, через давній конфлікт з їхніми родичами. Про те, що ОСОБА_24 почала зустрічатися з ОСОБА_25 знав від знайомих і йому було стало неприємно, стало стидно за те, що вони розійшлися, в цілому було стидно за цю ситуацію. Але ніякої помсти не було, він не ревнував ОСОБА_26 . Зустрічалися часто з ОСОБА_27 і ОСОБА_28 , коли вони були разом, оскільки відвідували одні й ті ж кав`ярні, ресторани. Були такі ситуації, що ОСОБА_24 не брала трубку від нього, і проїзжаючи мимо якогось ресторану він бачив, що там вони знаходилися, але трубку від нього вона не хотіла брати. Дійсно багато разів телефонував ОСОБА_29 з приводу того, що в них залишилися невирішені проблеми із житлом у Празі. Так, ОСОБА_30 не відповідала на телефонні дзвінки, але він хотів вирішити саме цю проблему. ОСОБА_31 він знав, бо спілкувався з ним по роботі, перебував з ним у нормальних відносинах, жодних конфліктів з останнім не мав. Він не заперечує того, що у нього був розкладний ніж, який він носив з собою та який могли бачити його друзі в бані, і те, що міг сказати, а можливо просто чув вислів в бані «ніж для мадярської свині», але зовсім не придавав значенню цим словам. Визнає, що знає особу ОСОБА_32 , який міг достати зброю. Він дійсно зустрічався з ОСОБА_33 з приводу придбання зброї – пістолета для знайомих хлопців, які мали бажання придбати зброю та заплатити певну суму грошей. Декілька разів він купував у ОСОБА_33 зброю, потім передпродавав її для того, щоб заробити грошові кошти. Жінку на прізвище ОСОБА_34 , він не знає, і ніколи не бачив, додому до неї з приводу пошуку ОСОБА_35 не приходив. Він знав в якому під`їзді будинку по АДРЕСА_2 , проживав ОСОБА_10 , однак не знав ні поверху, ні квартири. У квартиру до потерпілої ОСОБА_36 він ніколи не приходив і не дзвонив у двері. Після його затримання не пам`ятає чи телефонував Віці. При його огляді експерт ОСОБА_37 виявив у нього на правій руці порізи, які він отримав при відкритті пляшки пива, яку купив на заправці в день, коли повертався в Україну. У період 5-го та 6-го січня у нього було кілька мобільних телефонів, якими він користувався. Одяг в якому він був одягнений, коли вийшов з дому 5 січня 2018 року близько 23:50 год. був той самий у якому повернувся додому вже за північ 06 січня 2018 року. Вину свою не визнає, вбивства ОСОБА_35 не вчиняв. Позов потерпілої не визнає.

Крім того пояснив, що знає ту людину, яка хотіла, щоб його закрили і посадили до в`язниці. Коли він знаходився у СІЗО, працівник установи приніс йому телефон, щоб він поговорив. Коли він взяв трубку, то впізнав по голосу дуже впливову людину на Закарпатті ОСОБА_38 , який почав йому погрожувати і сказав, або він віддає грошові кошти, ті, що він йому давав для бізнесу або буде сидіти у в`язниці. Так це було, але він не хоче з`ясовувати ці обставини.

Не зважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, яким колегією суддів надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Зокрема, показами потерпілої та свідків, які допитані безпосередньо у судовому засіданні, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені до присяги.

Так, потерпіла ОСОБА_39 суду пояснила, що вбитий ОСОБА_10 являється її єдиним сином. В грудні місяці 2017 року до трагедії, хтось постукав у її двері, вона подивилася в глазок і побачила чоловіка із капюшоном на голові у чорній шапці. Вона не відкрила дверей, оскільки син сказав їй нікому не відкривати двері. Цей чоловік постояв і пішов, а вона підбігла до вікна і побачила, як останній перейшов дорогу і подивився у бік їхнього вікна. Інший випадок був під новий рік, вона забрала машину у сина, щоб закупитися продуктами на свято. Коли приїхала додому та вийшла з автомобіля, до неї підбіг молодий чоловік, подивився і пішов далі їхнім двором. Вона дуже запам`ятала його погляд.

На новий рік, її син ОСОБА_40 з ОСОБА_28 пішли святкувати, але її син був дуже засмучений, а 04 січня, коли вони з ним їздили до м.Ужгород, розповідав, що обвинувачений їздить за ними слідкує, коли сиділи за столом він підходив і розпочинав сварку і тиснув на них, а коли сидів разом з ними за столом, грався внизу ножем, то закривав то відкривав його.

В ніч вбивства, коли лягла спати, почула крик, вийшла у під`їзд, чула крики і штовхання. Не зрозумівши хто там б`ється, повернулася до квартири, одягнулася і повернулася в під`їзд. Спускаючись по сходам, побачила, що хтось лежить і подумала, що то безхатько і переступивши почала спускатися. Закриваючи двері, набрала сину на телефон, хотіла сказати, щоб не заходив у під`їзд, бо там бійка. Вибігши з під`їзду вона йому це повторювала по телефону, але відповіді не було, було лише дихання і тоді зрозуміла, що слухавку підняв не її син. Повернувшись до під`їзду побачила, що лежить її син, весь в крові, його не можливо було впізнати, синову рану вона прикрила рукою, а сусід викликав швидку і поліцію.

На відповіді учасників провадження потерпіла ОСОБА_39 відповіла, що син засмучений був саме поведінкою ОСОБА_9 , який постійно переслідував їх з ОСОБА_41 , завжди з`являвся в тих закладах де вони відпочивали, навіть за 40 км від м.Мукачево, коли вони поїхали до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_4 », і зайшовши туди побачили ОСОБА_9 , який сидів і грався демонстративно ножем. Погрози йому постійно надходили, і що спалять машину, залякування, хтось ходив за ним. Він завжди все тримав в собі, лише 04 січня розповів про свої побоювання і назвав ім`я ОСОБА_21 . Сказала, що впевнена, що вбивство його сина скоїв ОСОБА_42 , адже до цього він неодноразово залякував його, давав зрозуміти, що він вчинить щось не добре рано чи пізно. Цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_43 у судовому засіданні показав, що з обвинуваченим ОСОБА_42 просто знайомий, а з потерпілим ОСОБА_44 були давніми друзями. Знає, що ОСОБА_23 тривалий час зустрічалася з ОСОБА_45 , а потім почала зустрічатися з ОСОБА_46 йому скаржився, що ОСОБА_21 їх переслідує з ОСОБА_47 , дивним чином з`являється всюди, куди б вони з ОСОБА_48 не пішли. ОСОБА_42 ця ситуація злила, а ОСОБА_40 засмучувався з цього приводу. В день вбивства він бачив ОСОБА_49 , вони розійшлися десь о 23-00 годині. А потім вночі, знайомий повідомив про вбивство. На відео, яке йому запропонував переглянути слідчий, побачив особу по статурі і ході схожу на ОСОБА_21 . Тобто силует, ходу було чітко видно на відео, і він був схожий на обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_50 в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_42 знайомий десь років 17-18. ОСОБА_49 знав за 2-3 роки до події. Йому відомо що ОСОБА_51 з ОСОБА_45 зустрічалися 5-6 років, а з жовтня - листопада 2017 року ОСОБА_24 почала зустрічатися з ОСОБА_25 . Обвинувачений неодноразово говорив, що ОСОБА_52 не добре чинить, адже він має до неї почуття, йому не подобалося, що ОСОБА_30 вибрала ОСОБА_53 . Також останній йому розповідав, що ОСОБА_42 постійно дзвонив ОСОБА_54 просто так, без причини, не було теми, просто аби щось запитати. Одного разу у бані, коли був і ОСОБА_42 , у роздягальні, він побачив ніж, ОСОБА_21 сказав, що то його ніж. Після трагедії він зрозумів, що означали сказані того разу в бані слова ОСОБА_42 - «ніж, щоб різати мадярську свиню». ОСОБА_40 один серед друзів був мадяром. Також одного разу ОСОБА_24 повідомила йому, що ОСОБА_21 їй говорив, що ОСОБА_55 своє ще побачить. У його присутності жодних конфліктів між ОСОБА_21 та ОСОБА_56 не було.

Свідок ОСОБА_57 у судовому засіданні показав, що товаришував з ОСОБА_58 та ОСОБА_25 більше 5-ти років. Часто відпочивали в одній компанії. У компанії також була і ОСОБА_59 , яка спочатку зустрічалася з ОСОБА_21 , а потім почала зустрічатися з ОСОБА_44 . У ОСОБА_21 було негативне ставлення до відносин ОСОБА_60 та ОСОБА_61 . Він часто з`являвся у компанії та місцях де відпочивали ОСОБА_24 та ОСОБА_52 . Зі слів ОСОБА_61 йому відомо, що ОСОБА_21 ніби завчасно знав де вони з ОСОБА_56 зустрічаються і приходив туди. ОСОБА_62 це не подобалося, ОСОБА_30 часто говорила навіщо він прийшов ( ОСОБА_21 ), але явного конфлікту між хлопцями не було. У баню, де вони компанією часто відпочивали, ОСОБА_21 тривалий час не ходив, а коли ОСОБА_24 з ОСОБА_56 почали зустрічатися, почав приходити. Десь за два тижні до події, він у роздягалці у бані бачив ніж, тоді ОСОБА_21 сказав що то його ніж.

Свідок ОСОБА_63 ( ОСОБА_64 ) суду показала, що зустрічалася з ОСОБА_42 на протязі 6-ти років. На останньому році відносини зіпсувалися і вона вирішила їх перервати, оскільки останні 1,5 року він ( ОСОБА_21 ) дивно себе поводив, був агресивний. В Празі вона хотіла вчитися, в неї була певна сума грошей, які вона дала обвинуваченому, який їх не повернув. Також пояснила, що у ОСОБА_42 були великі борги, вона запитувала в нього звідки вони в нього, він постійно брехав, не говорив. Ніяких проблем по документах на оренду житла у них не було. Договір на проживання в квартирі в Празі був складений на неї. Вже коли вона поїхала з Праги, власник прислав повідомлення, що договір розриває, на що вона погодилася. Ніяких інших проблем із житлом, тим паче з документами, в якому вони проживали разом із ОСОБА_42 у них не було. Коли сказала йому про розрив їхніх відносин, ОСОБА_21 сприйняв це не дуже добре, почав переслідувати, говорив, що вона не має право на нове життя. З жовтня -листопада 2017 року вона почала зустрічатися з ОСОБА_44 . За час зустрічей з ОСОБА_56 , обвинувачений постійно їй дзвонив, писав смс-ки, переслідував, завжди появлявся в тих місцях, де вони з ОСОБА_56 відпочивали. Навіть коли вони поїхали до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за 40 км від м.Мукачево, приїхавши туди вони побачили ОСОБА_65 них була підозра, що ОСОБА_42 , знаючи APPLE ID її мобільного, вираховував її місцезнаходження і завжди з`являвся в тих місцях де вони відпочивали з ОСОБА_56 . Коли вона з ним зустрічалася випадково у місті, він підходив і завжди розпочинав розмову про ОСОБА_49 і говорив, щоб вона не зустрічалася з ним. За тиждень до вбивства, вона випадково також зустрілася з ОСОБА_58 у церкві, який підійшовши до неї сказав: «Ви ще побачите, що буде», про які вона згадала одразу після вбивства. 06.01.2018 року на її мобільний телефон, після вбивства, мама ОСОБА_66 прислала смс-ку, в якій було написано, що вона покалічила багато людей, що вона в усьому винна.

Свідок ОСОБА_67 в судовому засіданні пояснив, що знає обвинуваченого ОСОБА_66 , а з ОСОБА_44 був у дружніх відносинах. Йому відомо, що ОСОБА_21 шукав зустрічі з ОСОБА_56 та ОСОБА_48 . ОСОБА_52 розповідав йому, що ОСОБА_21 просив, щоб він відступився від ОСОБА_61 , погрожував. Про історію з ножем довідався від хлопців, вже не пам`ятає від кого, в той день його не було в бані. Також чув, що ОСОБА_21 говорив, що це ніж для «мадярської свині». На відео, яке він переглядав у слідчого по справі, була особа схожа з ОСОБА_21 . Взнав його по ході і по статурі.

Свідок ОСОБА_68 суду пояснив, що перебував у дружніх відносинах з обвинуваченим ОСОБА_45 та знав померлого ОСОБА_69 , адже часто відпочивали в одній компанії. ОСОБА_52 був добрий і спокійний хлопець. ОСОБА_23 також була присутня в їх компанії. Йому відомо, що ОСОБА_24 спочатку зустрічалася з ОСОБА_21 тривалий час і після того, як ОСОБА_24 пішла від ОСОБА_42 , то почала спілкуватися з ОСОБА_70 до цього ставився негативно, дуже переживав, злився та приходив у компанію завжди коли там був ОСОБА_52 і ОСОБА_24 , постійно дзвонив ОСОБА_54 . Одного разу, коли вони сиділи разом із ОСОБА_27 і ОСОБА_28 в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у ОСОБА_54 постійно дзвонив телефон, на протязі 20-ти хвилин майже безперестанку. Він запитав, чому так часто дзвонить телефон, ОСОБА_24 відповіла, що це ОСОБА_42 і не хотіла брати трубку. Також пояснив, що одного разу, наприкінці грудня 2017 року, у бані, де вони відпочивали всією компанією, у роздягальні був ніж і ОСОБА_21 сказав, що то його ніж. Більше він того ножа не бачив. На відео, що йому давав переглядати слідчий під час досудового слідства, він побачив особу, яка статурою і ходою схожа на Едгара.

Свідок ОСОБА_71 показала, що доводиться двоюрідною сестрою потерпілої ОСОБА_72 . Знала її сина ОСОБА_10 , як спокійного, врівноваженого доброго хлопця, у якого не було боргових зобов`язань, який зустрічався з ОСОБА_73 . Клара часто повідомляла їй про події, що відбувалися до трагедії з ОСОБА_56 . Про те, що ОСОБА_42 , до того, як вбили її сина приходив до них додому, бачила його біля під`їзду до вбивства сина ОСОБА_74 .

Сідок ОСОБА_75 в судовому засіданні пояснив, що на початку січня 2018 року їздив з ОСОБА_76 , щоб придбати автомобіль, поверталися 5-го січня 2018 року, він був за кермом, а ОСОБА_21 на задньому сидінні вживав пиво. Про те, що обвинувачений порізав собі пальці, як відкривав пиво він нічого не знає та не бачив на його руках порізів чи тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_77 суду показав, що точної дати не пам`ятає, але до того, як він взнав про вбивство ОСОБА_78 , при зустрічі з ОСОБА_79 на автостанції м.Мукачево, останній показав йому пістолет і запитував чи можна з нього когось вбити, на що він відповів, що це стартовий пістолет і за допомогою нього нікого вбити не можна. Потім через деякий час, обвинувачений попрохав зустрічі, під час якої ОСОБА_42 попрохав знайти йому пістолет з глушителем і запропонував 1500 доларів США. Він відповів ОСОБА_21 , що нічого шукати не буде. При цій зустрічі обвинувачений дивно себе поводив, був якийсь знервований. Чи запитував він для чого йому цей пістолет не пам`ятає, адже пройшов значний проміжок часу.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що працює таксистом близько 15 років. ОСОБА_42 добре знає, адже останній був його клієнтом. Приблизно 06.01.2018 року близько 01-00, може трішки пізніше, вночі до його будинку прийшов ОСОБА_42 подзвонив у домофон, він вийшов, попрохав поїздити по місту пошукати батька, який на той час вживав алкогольні напої. Після чого вони з ОСОБА_21 поїхали в район Підгоряно на вул. Руську, там ОСОБА_21 вийшов із автомобіля, сказавши, щоб пізніше його з цього місця забрав, а його попросив поїхати в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і до нього додому, можливо батько з`явився. Він поїхав у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », забрав батька обвинуваченого, який був в нетверезому стані і поїхав на те місце, де залишив ОСОБА_21 . Вони трішки з батьком його почекали і коли останній з`явився, сів на заднє сидіння за пасажирським кріслом, однією ногою він упирався у водійське крісло, він це відчував, тобто його нога стояла зліва, а інша справа на пасажирському місці. Приїхавши додому, він заїхав у гараж, висадив батька і ОСОБА_42 , побув ще хвилин 5-10 та поїхав додому. Його автомобіль був оглянутий слідчим через пару днів після вбивства. Під час повторного огляду, через 4-5 днів, у поліції було вилучено з його автомобіля із заднього сидіння позаду водія резиновий ковбик. Між першим і другим оглядом, він кілька разів мив автомобіль та коврики. Явних слідів крові на коврику він не бачив. Він добровільно надав коврик, який був упакований, були якісь свідки при цій виїмці, чи підписував протокол не пам`ятає.

На питання учасників провадження відповів, що коли вони поверталися з вулиці Руської, де він забрав ОСОБА_42 , останній попрохав їхати не як завжди по центральній вулиці, а по підвуличках.

Також пояснив, що в грудні місяці 2017 року підвозив ОСОБА_42 до автостанції, останній запитував у нього, чи не знає він у кого можна придбати зброю.

Свідок ОСОБА_80 суду показала, що доводиться бабусею обвинуваченого ОСОБА_81 , який є дуже добрим, чуйним хлопцем. 5-го січня 2018 року ОСОБА_21 приїхав з Чехії, ліг спати, а після обіду ходив в місто по своїм справам, а повернувся додому близько 17:00 год. Ввечері почула що хтось ходить, вийшла із кімнати і побачила що ОСОБА_21 кудись збирається, відповів їй, що йде шукати батька. Вона подивилася на годинник було близько 23:53, 23:57 год. Прокинувшись вночі почула, що вони прийшли, а ранком приїхала поліція і забрали ОСОБА_21 .

Свідок ОСОБА_82 показала, що вона є рідною сестрою потерпілої ОСОБА_83 та тіткою вбитого ОСОБА_84 , що в кінці жовтня на початку листопада 2017 року близько 20:00 години вечора, у вікно її будинку постукав хлопець, який назвався шкільним товаришем її племінника ОСОБА_60 та шукав його мотивуючи тим, що давно не бачив. Вона повідомила, що ОСОБА_52 тут не проживає, а тільки зареєстрований. Нащо хлопець, який назвався « ОСОБА_85 » залишив їй свій номер мобільного, щоб ОСОБА_52 йому зателефонував. Наступного дня прийшов ОСОБА_52 , вона розповіла йому про хлопця, який його шукав та передала листок з номером телефону та іменем. ОСОБА_52 здивувався та повідомив їй, що такого шкільного товариша у нього не було, показавши фото ОСОБА_86 у себе в телефоні. Однак, на фото був не той хлопець, який приходив. Після вбивства ОСОБА_60 , слідчий показував їй фото підозрюваного і вона впізнала того хлопця, який приходив до неї та запитував про те, де проживає ОСОБА_52 . На запитання учасників, свідок указала в залі суду на ОСОБА_87 , як на хлопця, який назвавшись ОСОБА_88 і розпитував про ОСОБА_53 .

Свідок ОСОБА_89 суду пояснив, що він є інвалідом по зору, тобто нічого не бачить, але добре орієнтується по інших способах чуття. Проживає на четвертому поверсі в І-му під`їзді будинку АДРЕСА_2 . Так 5-го січня, близько 23:00 год. його товариш провів до під`їзду та повідомив, що у під`їзді нема світла. Зайшовши у під`їзд, почав підніматися по сходинках у свою квартиру. Почув, що йому на зустріч хтось іде. На сходинковій площадці між другим і третім поверхами незнайомець привітався. Коли зайшов у квартиру, прислухався куди пішов чоловік, однак не почувши скрипу дверей під`їзду, зрозумів, що той чоловік не вийшов. Він почав прислухатись, адже на той час були серії злочинів з обкрадання квартир і він запідозрив, що це крадій і по голосу зрозумів, що ця людина не з їхнього під`їзду, адже він знає всіх сусідів по голосу. Потім почув, як паркується автомобіль, скрип дверей під`їзду, та невдовзі страшний крик про поміч та слова «сука», так ніби останній впізнав нападника. Він зрозумів, що на людину напали, це було близько 23:45-, 23-46 год. Він намагався вийти з квартири, однак дружина його зупинила, після чого він викликав поліцію. Крик був протягом 2-3 хвилини, а потім все стихло. Вийшовши з квартири почув, як сусідка ОСОБА_90 сказала, що там хтось лежить на сходах і через декілька хвилин приїхала поліція.

Свідок ОСОБА_91 суду повідомив, що він раніше спілкувався із батьком обвинуваченого ОСОБА_87 . Точної дати не пам`ятає, взимку 2018 року він перебував у знайомого ОСОБА_92 … по вулиці Руська в м.Мукачево. Вночі, точно не пам`ятає, у якій годині, до них приходив ОСОБА_21 , який шукав батька, оскільки останній на той час зловживав спиртними напоями. Вони постояли поговорили і ОСОБА_42 пішов.

Свідок ОСОБА_93 в судовому засіданні показав, що являється батьком обвинуваченого. 8 років назад, в зв`язку з фінансовими проблемами почав вживати алкогольні напої. 05 січня його син ОСОБА_9 повернувся з Чеської Республіки. В той день він пішов у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де вживав алкогольні напої. Син його розшукував, коли його не було вдома. Вночі приїхав таксист до кафе і забрав його, потім вони поїхали забрали сина, але не пам`ятає точно о котрій годині і на якій вулиці. Він сидів на передньому сидіння автомобіля, а ОСОБА_21 на пасажирському сидіння позаду. Приїхали додому, пам`ятає, що запрошував таксиста випити по 100 грам, потім пішов відпочивати. Зранку приїхала поліція, запитували де ОСОБА_21 , яким він повідомив, що його вдома не має, поїхав з працівниками поліції до відділку, йому там розповіли, що вбили ОСОБА_53 .

Свідок ОСОБА_94 ( ОСОБА_95 ) суду пояснила, що являється матір`ю ОСОБА_87 . Розповіла, що її син був чуйною, доброю, не конфліктною людиною, у школі був прикладом для інших дітей. Зустрічався з ОСОБА_96 , але вона їм не подобалась, так як вона не була пристосована до життя, не хотіла працювати. Коли вони з сином розійшлися, він не переживав, і їй (матері) це сподобалось. Вона не вірить, що це міг зробити її син. Також повідомила, що після цієї події, вона зустрічалася з ОСОБА_97 у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка запропонувала їй заплатити 300 000 євро і вона забуде про цю історію. Говорила, це зробив не ОСОБА_42 , а хтось інший.

На запитання учасників справи, чому саме зараз вона згадала про ці події, чому в попередніх розглядах справи іншою колегією суддів, вона не повідомляла про вказані події, чому вона не звернулася до правоохоронних органів, що потерпіла вимагала у неї грошові кошти пояснити не змогла.

За клопотанням сторони захисту обвинуваченого була допитана в судовому засіданні рідна сестра ОСОБА_9 – ОСОБА_98 , яка хотіла суду довести, що обвинувачений ОСОБА_9 пішов шукати батька близько дванадцятої години ночі 05 січня 2018 року, так як вона не спала і зап`ятала саме цей час. Але при наданні відповідей на уточнюючі запитання учасників процесу даний свідок плуталася в показаннях і точно підтвердити не могла про події восьмирічної давнини.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_99 суду показав, що він проводив судово-медичну експертизу ОСОБА_100 , і як зазначено ним у висновку експерта № 34/2018 від 05.02.2018 року, у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у виді різаних ран на тильній поверхні основних фаланг 2-го та 3-го пальців правої кисті, які могли виникнути внаслідок дії колюче-ріжучого предмету, чим може бути лезо ножа, можливо внаслідок боротьби з іншою особою, а також при інших обставинах. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 05.01.2018 року. Крім того ним проводилася судово-медична експертиза трупа ОСОБА_35 за результатами якої ним виготовлено висновок експерта № 9/18 від 02.03.2018 року, згідно з яким, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок проникаючих поранень грудної клітки з пошкодженням лівої легені, колото-різаних поранень шиї з пошкодженням магістральних кровоносних судин, що проявилось масивною зовнішньою та внутрішньою крововтратою в ліву плевральну порожнину, з розвитком травматичного та гіповолемічного шоку, що і явилось безпосередньою причиною його смерті. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа. Гр-ну ОСОБА_10 було спричинено не менше двадцяти одного пошкодження гостро-колюче-ріжучим предметом, типу клинка ножа. Всі 21 пошкодження були спричинені ОСОБА_101 прижиттєво, від спричинення кожного з ножових поранень він відчував неймовірну біль. Помер ОСОБА_10 не від якогось удару ножем, а від масивної крововтрати після спричинення йому всіх тілесних ушкоджень.

Також, за клопотанням сторони захисту обвинуваченого, судом був допитаний спеціаліст ОСОБА_102 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 , який показав в судовому засіданні, що під час досудового розслідування по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9 він оглядав автомобіль таксиста ОСОБА_14 , в ході якого був вилучений резиновий коврик в присутності понятих і слідчого, який було упаковано в спец.пакет, на якому розписалися поняті, слідчий, він. Коврик був візуально оглянутий, був брудний, під цим брудом візуально не можливо було побачити, були там якісь плями чи ні, були зроблені заміри, але коли проводиться експертиза, експерт робить свої заміри, виміряє ширину і довжину коврику, бортиків та інші заміри. Ніяких скарг від обвинуваченого, захисника під час досудового розслідування не надходило.

Крім того, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за встановленими колегією суддів обставинами, крім показань потерпілої, свідків також підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:

-протоколом огляду від 06 січня 2018 року, відповідно до якого оглянуто місце події - під`їзд №1 будинку АДРЕСА_2 , де на сходах будинку, які ведуть на другий поверх, на сходовій клітці другого поверху, виявлено плями бурого кольору та відбитки низу взуття. Світло у під`їзді вимкнено, але наявні працюючі лампи, після укручування яких до патрону, з`являється світло. На сходовій клітці другого поверху виявлені об`єкти схожі на пасмо волосся темного кольору та пластикова пляшка об`ємом 0.5 літра з надписом на етикетці «Срібна столова вода негазована». На дверній металевій ручці квартири АДРЕСА_3 виявлено слід нашарування червоного кольору неправильної форми. Під час огляду, між другим та третім поверхами будинку, виявлено труп чоловічої статі, який знаходиться в лежачому положенні на спині, вся площа обличчя вкрита напівзгорнутою кров`ю. На стіні, де виявлено труп, виявлені множинні сліди речовини червоного кольору у виді бризок та потьоків, які починаються на рівні 55 см від рівня сходів та ведуть у напрямку східців;

-постановою слідчого від 06.01.2018 року, відповідно до якої, виявлені та вилучені у ході огляду місця події – 1 пляшку об`ємом 0.5 літра, з надписом на етикетці «Срібна столова вода негазована», пасмо волосся, чотири змиви речовини бурого кольору, чотири змиви з перил, світильна лампочка з площадки 2-3 поверху, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні;

-висновоком експерта від 26 квітня 2018 року за №19/10-1/55-CE/18, відповідно до якого на поверхні пляшки та у змивах на фрагментах марлі виявлено кров людини, а на поверхні полімерної кришки виявлено клітини з ядрами, які збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_10 і не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_9 , що вказує на те, що вказана пляшка могла належати потерпілому ОСОБА_101 ;

-протоколом огляду місця події від 12 січня 2018 року, відповідно до якого оглянуто під`їзд №1 будинку АДРЕСА_2 встановлено, що з лівої сторони за вхідними дверима розміщені два металеві поштові ящики, на яких виявлено та вилучено (взято змив) плями бурої речовини та дві квитанції з плямами бурого кольору, які упаковано в паперовий конверт;

-постановою слідчого від 12 січня 2018 року, відповідно до якої виявлені та вилучені речі змиви металевого ящика та дві квитанції з плямами бурого кольору, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні;

-висновком експерта № 19/10-1/54-СЕ/18 від 02 травня 2018 року, підтверджується, що на квитанціях та у змиві поштового ящика виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові, виявлених на квитанціях «І» (об`єкт №1) та «ІІ» (об`єкт №3) та у змиві поштового ящика (об`єкт № 4) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_10 , що вказує на те, що кров вбитого ОСОБА_78 якимось чином потрапила на поштовий ящик який розташований з лівої сторони біля вхідних дверей під`їзду. Оскільки вбивство ОСОБА_78 відбулося на сходовій клітці другого поверху, де і виявлено його труп, то із цього слідує, що кров вбитого могла потрапити на поштовий ящик та квитанції з рук, знаряддя вбивства чи одягу нападника, який покидав місце злочину;

-актом про застосування службового собаки від 06 січня 2018 року, відповідно до якого службовий собака по сліду від тіла вбитого, вивів з під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 на дворовий майданчик, звернувши ліворуч, пройшов вздовж будинку близько 40 м. та повернув праворуч, пройшов вздовж дитячого майданчика близько 40 м. та вивів до гаражів, де припинив свою роботу. З другого пуску службовий собака, від плями бурого кольору, що знаходилась на дворові площадці біля під`їзду № 1, взявши слід вивів на тротуарну доріжку та повів до будинку АДРЕСА_4 , де на дворовій площадці припинила свою роботу. Це вказує на те, що слід нападника, який залишав місце вбивства перервано неподалік від будинку АДРЕСА_2 ;

-протоколом огляду трупа від 06 січня 2018 року, відповідно до якого, у морзі ІНФОРМАЦІЯ_8 оглянуто труп ОСОБА_10 та виявлено видимі ушкодження у вигляді колото-різаних ран в ділянці тулуба і голови. При огляді трупа зроблено зрізи волосся з голови, які поміщено до двох паперових пакетів, у внутрішній кишені куртки виявлено гаманець, а на трупі ланцюжок з металу золотистого кольору з хрестиком;

-постановою слідчого від 06 січня 2018 року, відповідно до якої вилучені під час огляду трупа речі: куртка сіро-коричневого кольору, балонова з капюшоном, футболка чорного кольору, більша частина яких вкрита речовиною бурого кольору, штани джинсові синього кольору з плямами речовини бурого кольору, труси чоловічі та кросівки чоловічі, шкарпетки та зрізи волосся з голови група ОСОБА_78 , які поміщено до двох паперових пакетів, гаманець, ланцюжок з металу золотистого кольору з хрестиком визнані, відповідно до визнано речовими доказами у кримінальному провадженні;

-висновком експерта № 9/18 від 02 березня 2018 року відповідно до якого смерть ОСОБА_10 настала внаслідок проникаючих поранень грудної клітки з пошкодженням лівої легені, колото-різаних поранень шиї з пошкодженням магістральних кровоносних судин, що проявилось масивною зовнішньою та внутрішньою крововтратою в ліву плевральну порожнину, з розвитком травматичного та гіповолемічного шоку, що і стало безпосередньо причиною його смерті. Під час судово-медичного дослідження трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаних ран шиї з пошкодженням магістральних судин, проникаючих поранень грудної клітки на рівні п`ятого міжребер`я, дещо зліва по серединно - ключичній лінії, в третьому міжребер`ї зліва по середньо-лопатковій лінії та третьому міжребер`ї, дещо зліва по середньо-ключичній ліній: пошкоджень по ходу раневих каналів; тканини та кровоносних судин лівої легені: крововиливів в плеврі та міжреберні м`язи; лівобічного гемотораксу; колото-різаних ран в тім`яній ділянці голови, чола зліва, верхньої повіки правого ока з пошкодженням очного яблука, правої щоки, по задній поверхні шиї, в надключній ділянці зліва, в підключичній області, в чоловій ділянці по центру, у правій орбітальній ділянці справа, садна в ділянці спинки та крила носа, в ділянці нижньої щелепи зліва; рани на передній поверхні 2-го та 3-го пальців правої кисті. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, який мав гострий край (лезо) та обушок товщиною близько 0.1-0.2 см. з чітко вираженими ребрами та механізму тертя, садна.Через давність виникнення можуть вкладатися в час події, яка мала місце 05 січня 2018 року, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень із безпосередньою причиною настання смерті знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку та настала безпосередньо після спричинення йому тілесних ушкоджень. При судовому токсикологічному дослідженні трупної крові етиловий спирт не виявлено. ОСОБА_10 було спричинено не менше двадцяти одного пошкодження гостро-колюче-ріжучим предметом, типу клинка ножа. Під час нанесення пошкоджень ОСОБА_10 міг знаходитися у вертикальному чи близькому до нього положенні, повернутий обличчям до нападника;

-лікарським свідоцтвом про смерть № 09/18 від 09 січня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в під`їзді будинку на АДРЕСА_2 . Причина смерті: множинні колото-різані поранення грудної клітки, шиї.

-висновком експерта № 34/2018 від 05 лютого 2018 року відповідно до якого, за результатами судово-медичної експертизи, у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран на тильній поверхні основних фаланг 2-го та 3-го пальців правої кисті, які могли виникнути внаслідок дії колюче- ріжучого предмету, чим може бути лезо ножа, можливо внаслідок боротьби з іншою особою, а також за інших обставин. Через давність виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 05 січня 2018 року і належать до групи легких тілесних ушкоджень, згідно п. 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не понесли за собою короткочасний розлад здоров`я і стійку втрату працездатності. Що вказує на отримання ним тілесних ушкоджень ймовірно при триманні ножа у правій руці, які могли настати, як в наслідок нападу на потерпілого ОСОБА_49 , так і в наслідок захисту останнього від ударів колюче-ріжучим предметом, які йому спричинялися нападником;

-висновком експерта № 19-мк від 11 січня 2018 року, відповідно до якого морфологічні особливості частини пошкоджень на одязі ОСОБА_10 , а саме на курточці і светрі вказують на виникнення їх в наслідок дії гострого колюче- ріжучого плоского предмету типу клинка ножа, що мав гострий край (лезо) та обушок товщиною близько 0.2 см з чітко виразними ребрами;

-висновком експерта №6-мк, відповідно до якого при дослідженні шматка шкіри, від трупа ОСОБА_10 встановлено наявність відкладень сполук двохвалентного заліза;

-висновком експерта № 91 від 09 січня 2018 року, відповідно до якого у слідах на куртці, светрі та парі кросівок потерпілого ОСОБА_10 знайдена кров потерпілого;

-протоколом огляду місця події від 11 січня 2018 року, проведеного за згодою власника автомобіля ОСОБА_14 , відповідно до якого проведено огляд автомобіля «КІА РІО», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому під ранок 06.01.2018 ОСОБА_14 підвозив ОСОБА_9 та його батька додому, при цьому обвинувачений сидів позаду, посередині, таким чином, що одна нога знаходилася справа одна зліва. Після більш детального огляду вказаної частини салону виявлено та вилучено автомобільний килимок, який знаходився позаду сидіння водія і був упакований до спецпакету в присутності понятих і слідчого;

-постановою слідчого від 11 січня 2018 року, відповідно до якої вилучений у ході огляду транспортного засобу автомобільний килимок, визнано речовим доказом;

-висновком експерта №19/10-1/60-СЕ/18 від 05 квітня 2018 року відповідно до якого за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи, на поверхні автомобільного килимка при огляді в затемненому приміщенні в ультрафіолетових променях лампи на лицевій поверхні виявлено нашарування у вигляді плями невизначеної форми речовини коричневого кольору, з яких зроблено змиви, що поміщено до пробірок. В результаті проведеного дослідження встановлено генетичні ознаки слідів крові, виявлених на автомобільному килимку. Порівняльним дослідженням встановлено, що генетичні ознаки слідів крові збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_10 і не збігаються з генетичними ознаками зразка буквального епітелію ОСОБА_9 . Походження генетичних ознак слідів крові, виявлених на автомобільному килимку від ОСОБА_9 виключається;

-висновком експерта № 62 від 11.01.2018 відповідно до якого кров від трупа ОСОБА_10 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти- В, кров підозрюваного ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти –А;

-протоколом огляду місця події від 06.01.2018, відповідно до якого ОСОБА_93 - батько обвинуваченого, у службовому кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_10 без будь-якого фізичного чи психологічного примусу видав мобільний телефон «Айфон 6», при цьому пояснив, що вказаний мобільний телефон належить його сину. Постановою слідчого від 06.01.2018 даний телефон визнано речовим доказом;

-протоколом пред`явлення особи до впізнання від 06.01.2018 року, згідно якого свідок ОСОБА_82 у присутності понятих, впізнала особу під № 4, як особу, яка приходила до неї додому і питала про місцезнаходження та проживання її племінника - ОСОБА_10 , цією особою є ОСОБА_9 ;

-протоколом огляду та перегляду відеозапису від 02 квітня 2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_9 за участю його захисника ОСОБА_103 , отриманого органом досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді, з камер спостереження на вулиці Петефі-Димитрова в місті Мукачеві, на якому видно, як 23 годині 51 хвилині 05 січня 2018 року особа проходить повз камери в бік набережної річки Латориці;

-протоколом огляду та перегляду відеозапису від 19 лютого 2018 року за участю свідка ОСОБА_104 , свідка ОСОБА_105 ;

-протоколом огляду та перегляду відеозапису від 18 лютого 2018 року за участю свідка ОСОБА_106 ;

-протоколом огляду та перегляду відеозапису від 03 квітня 2018 року за участю ОСОБА_107 ;

-протоколом огляду та перегляду відеозапису від 04 квітня 2018 року за участю свідка ОСОБА_108 , отриманих органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді, з камер спостереження на вулиці Петефі-Димитрова видно, як о 23 годині 51 хвилині 05 січня 2018 року особа чоловічої статі проходить повз будинку, під камерами, при ввімкненні світла на стовпі, біжить, але потім плавно переходить на ходу, і проходить повз відеокамери, які фіксують його ходу;

-відеофайлами, отриманими органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді, наявними на диску та переглянутими в судовому засіданні, із АДРЕСА_5 , де встановлено, що о 02 годині 36 хвилин до будинку, де проживає ОСОБА_9 під`їжджає автомобіль, марки машини не видно, після чого зупиняється, хтось із пасажирів цього автомобіля вийшов, і кудись пішов. Після чого до гаража заїжджає цей автомобіль. О 02 годині 50 хвилин, до будинку де проживає ОСОБА_9 , під`їжджає автомобіль працівників поліції і через деякий час виходять. При відтворенні файлу о 03 годині 31 хвилина, видно як із гаражного приміщення будинку ОСОБА_9 виїжджає автомобіль і від`їджає;

-протоколом огляду та перегляду відеозапису від 04 травня 2018 року, за участю потерпілої ОСОБА_109 , отриманого органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді, з камер спостереження на вулиці Петефі- Димитрова видно, як о 23 годині 51 хвилині 05 січня 2018 року особа чоловічої статі проходить повз будинку, під камерами. На одному із відео видно, як особа при ввімкненні світла на стовпі, біжить але потім плавно переходить на ходу, і проходить повз відеокамери, які фіксують його ходу. При відтворенні відео файлів, наявних на іншому диску, із АДРЕСА_5 встановлено що о 02 годині 36 хвилин до будинку, де проживає ОСОБА_9 , під`їжджає автомобіль. У відтворенні відео фалів, наявних на іншому диску, із АДРЕСА_5 встановлено що о 02 годині 36 хвилин до будинку, де проживає ОСОБА_9 , під`їжджає автомобіль, однак марки автомобіля не видно. Після чого зупиняється, хтось із пасажирів цього автомобіля виходить, а після цього до гаража заїжджає цей автомобіль. Через деякий час о 02 годині 50 хвилин до будинку ,де проживає ОСОБА_9 під`їжджає автомобіль працівників поліції і через деякий час від`їжджають з даного місця. При відтворенні файлу о 03 годині 31 хвилині, видно як із гаражного приміщення будинку ОСОБА_9 виїжджає автомобіль і їде;

-протоколом огляду та перегляду відеозапису з камер спостереження на вулиці Петефі-Димитрова від 02 квітня 2018 року за участю ОСОБА_66 та його захисника ОСОБА_110 , видно як о 23 годині 51 хвилині 05 січня 2018 року особа проходить повз камери у бік річки Латориця;

-протоколом огляду та перегляду відеозапису від 11 січня 2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_110 , отриманого органом досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді 3 камер спостереження на АДРЕСА_5 видно, як автомобіль 02 годині 08 хвилин під`їжджає і через кілька секунд від`їжджає, потім повертається і з нього хтось виходить, і автомобіль заїжджає в гараж або на подвір`я будинку. Через деякий час автомобіль виїжджає з подвір`я будинку та іде. Із цього подвір`я хтось виходить і дивиться по сторонам.

-постановою про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 10 травня 2018 року, DVD диски, на яких є відеозаписи, визнані речовим доказом і приєднані до матеріалів кримінального провадження;

-слідчий експеримент від 12 січня 2018 року за участю свідка ОСОБА_14 , який вказав місце, що знаходиться на перехресті вулиць Руська- Пржевальського в м. Мукачеві та пояснив що 06 січня 2018 року близько 01 години 30 хвилин ОСОБА_21 попросив його приїхати саме в це місце, там де він його залишив. Свідок повідомив, що ОСОБА_42 знаходився в тому районі 30-40 хвилин, а потім він його забрав;

-висновком судово-психіатричної експертизи № 19 від 25 січня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_9 психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час. У період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Може постати перед слідством та судом;

-протоколом отримання зразків для експертизи від 06.01.2018 року, відповідно до якого судовим експертом ОСОБА_111 відібрано у ОСОБА_9 зрізи з нігтів правої та лівої руки, волосся з різних частин голови, букальний епітелій для проведення експертного дослідження;

-висновком експертизи №19/10-1/58СЕ від 04.04.2018, відповідно до якого у піднігтьовому вмісті правої (об`єкт №3) та лівої (об`єкт №4) рук ОСОБА_9 виявлено кров людини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено у таблиці 11 додатку 1. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених у підньогтьовому вмісті правої (об`єкт №3) та лівої (об`єкт №4) рук підозрюваного ОСОБА_9 є змішаними, збігаються між собою і містять генетичні ознаки трупа ОСОБА_10 (об`єкт №1) та підозрюваного ОСОБА_9 .

Крім того в судовому засіданні були досліджені скріншоти з мобільного телефону смс – повідомлень, які були предоставлені ОСОБА_112 органам досудового розслідування, та які ОСОБА_42 направляв ОСОБА_113 , в яких обвинувачений прохає останню зупинитися, бо «буде хуже», прохає передзвонити, говорить про те, що йому важко, що він не може її відпустити і страждає з цього приводу,і що вона пошкодує про свою поведінку.

Зазначена поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 також підтверджується показами свідків, які були допитані в судовому засіданні, які підтвердили той факт, що ОСОБА_42 було неприємно те, що від нього пішла дівчина і почала зустрічатися з ОСОБА_10 , він постійно їй дзвонив, вигадував різні випадки, щоб поговорити, писав щодня смс – повідомлення, постійно з`являвся в тих місцях, де перебували ОСОБА_114 та ОСОБА_115 , відкрито демонстрував неодноразово, що у нього був ніж.

Тобто поведінка ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, свідчить про тривале та хворобливе переслідування з його боку ОСОБА_116 , стеження, попередження про те, що «буде хуже», його ревність до ОСОБА_10 , контролем поведінки як вбитого так і ОСОБА_117 , неприйняттям того, що ОСОБА_114 була з ОСОБА_10 , тобто підтверджує наявність мотиву у обвинуваченого.

Відсутність конфліктів між ОСОБА_27 та ОСОБА_42 , про що зазначив обвинувачений, спростовується його поведінкою, фактів переслідування та нав`язливих дзвінків ОСОБА_118 , настирної поведінки, ревнощів, що передувала трагедії.

Так, колегією суддів досліджено вичерпний перелік доказів, які сторона обвинувачення надала у якості доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_9 та доводи сторони захисту.

Частина 6 ст. 22 КПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно із положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Диспозицією ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Колегія суддів приймає до уваги показання обвинуваченої, сприймає її як позицію обраної лінії захисту та вважає, що винуватість обвинуваченої за встановленими колегією суддів обставинами знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів.

Разом з тим, показання обвинуваченого про те, що він не визнає свою провину у вчинення кримінального правопорушення, зазначаючи, що це зробив хтось інший, є намаганням уникнути відповідальності за вчинене протиправне діяння.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_9 правильно кваліфіковані за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне протиправне позбавлення життя іншої людини, вчинене з особливою жорстокістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обвинувачений вважається невинуватим доти, доки його вина не буде доведена в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях або на доказах, отриманих із порушенням закону, а сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого. Згідно зі ст. 91, 84 та 85 КПК України, доказуванню підлягають обставини події, спосіб, час і місце вчинення кримінального правопорушення, а також наявність винуватості.

Обов`язок доведення цих обставин покладається на обвинувачення.

Колегія суддів оцінює докази за внутрішнім переконанням, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Оцінивши докази, надані під час судового розгляду, колегія суддів переконалася, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину доведена поза розумним сумнівом. Надані докази взаємопов`язані, не спростовані захистом обвинуваченого належним чином, у відповідності до КПК України і підтверджують наявність умислу на позбавлення життя потерпілого та на застосування способу, що характеризується особливою жорстокістю.

Щодо кваліфікуючої ознаки «особлива жорстокість» Верховний Суд зауважує, що під час кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК) необхідно мати на увазі, що законом особлива жорстокість пов`язується зі способом позбавлення людини життя та з іншими обставинами, які свідчать про проявлення винуватим особливої жорстокості.

До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винуватий, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (наприклад, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Вичерпний перелік дій, які б характеризували особливу жорстокість у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, неможливо сформувати, а тому необхідно виходити з конкретних обставин справи, способу і характеру позбавлення потерпілого життя.

Як встановлено судом, ОСОБА_9 наніс потерпілому ОСОБА_10 не менше 21 ножових поранень у життєво важливі ділянки тіла - голову, шию, тулуб та кінцівки. Така кількість і характер поранень свідчать про свідомий вибір способу вбивства, який спричиняв потерпілому особливі фізичні страждання та нестерпний біль.

Це підтвердив і допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_119 , який пояснив, всі 21 пошкодження були спричинені ОСОБА_101 прижиттєво, від спричинення кожного з ножових поранень останній відчував неймовірну біль. Помер ОСОБА_10 не від якогось удару ножем, а від масивної крововтрати після спричинення йому всіх тілесних ушкоджень.

Усе це підтверджує, що кваліфікуюча ознака «особлива жорстокість» доведена належними доказами.

Верховний Суд вказує, що відмежування умисного вбивства від умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть, має ґрунтуватися на оцінці всіх обставин: способу дій, знаряддя злочину, кількості та локалізації поранень, дій після вчинення діяння та спрямованості умислу.

У даному випадку сукупність обставин переконливо свідчить про наявність прямого умислу ОСОБА_9 на позбавлення життя ОСОБА_10 . Смерть потерпілого була передбачуваним і бажаним наслідком дій обвинуваченого.

Кількість, локалізація та характер поранень, а також їх системність, свідчать про тривалість та планомірність дій, що відокремлює ці дії від випадкових або необережних тілесних ушкоджень, наслідком яких стала смерть.

Щодо клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими суд зазначає наступне.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_120 просив визнати недопустимими доказами постанову старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_121 від 06 січня 2018 року про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_9 та висновок експерта № 34/2018, посилаючись на те, що відповідні процесуальні дії проведені з істотним порушенням прав та свобод ОСОБА_9 , зокрема без участі захисника, а також із порушенням установленого КПК України порядку проведення освідування.

Дослідивши доводи клопотання та матеріали кримінального провадження, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Відповідно до статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимими є, зокрема, докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Разом із тим саме по собі посилання сторони захисту на порушення вимог кримінального процесуального закону не є безумовною підставою для визнання доказу недопустимим. Для застосування наслідків, передбачених статтею 87 КПК України, суд має встановити, у чому саме полягало істотне порушення прав та свобод особи та яким чином таке порушення вплинуло на отримання відповідного доказу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновок експерта №34/2018 отриманий у результаті проведення судово-медичної експертизи, призначеної постановою слідчого від 06 січня 2018 року. Предметом експертного дослідження було встановлення наявності, характеру, локалізації, механізму та давності утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , тобто обставин, для встановлення яких необхідні спеціальні знання.

Посилання сторони захисту на відсутність захисника під час проведення відповідного дослідження саме по собі не свідчить про недопустимість висновку експерта. Крім того, як зазначав обвинувачений, він робив це добровільно, без якого – небудь примусу. Висновок експерта є самостійним процесуальним джерелом доказів, а стороною захисту не наведено переконливих даних про те, що зміст висновку експерта був отриманий шляхом використання від ОСОБА_9 показань чи відомостей, наданих ним усупереч його волі або з порушенням права не свідчити проти себе.

Доводи захисту про те, що в межах проведення судово-медичної експертизи фактично було здійснено освідування ОСОБА_9 з порушенням вимог ст. 241 КПК України, також не свідчать самі по собі про недопустимість висновку експерта. КПК України допускає участь судово-медичного експерта під час освідування особи, а метою такої процесуальної дії є виявлення на тілі особи слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет.

При цьому стороною захисту не доведено, що під час проведення судово-медичного дослідження до ОСОБА_9 застосовувався примус, вчинялися дії, які принижували його честь та гідність, створювали небезпеку для його здоров`я, або що отримані експертом відомості стали результатом порушення права особи не свідчити проти себе.

Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування у цьому випадку доктрини «плодів отруєного дерева», оскільки стороною захисту не встановлено належного причинного зв`язку між конкретним доказом, отриманим унаслідок істотного порушення прав та свобод ОСОБА_9 та постановою про призначення експертизи і висновком експерта №34/2018 як похідними доказами. У практиці Касаційного кримінального суду застосування цієї доктрини пов`язується саме з походженням похідного доказу від первинного доказу, отриманого з істотним порушенням прав людини.

Крім того, наведені стороною захисту заперечення щодо висновків експерта, зокрема щодо механізму утворення тілесних ушкоджень, стосуються передусім оцінки достовірності та доказового значення висновку, а не свідчать самі по собі про його процесуальну недопустимість.

Враховуючи викладене, колегія суддів не встановила передбачених статтями 86, 87 КПК України підстав для визнання постанови слідчого про призначення експертизи та самого висновку експертизи недопустимими доказами.

Щодо клопотання захисника про визнання недопустимими доказів, отриманих унаслідок відібрання біологічних зразків у ОСОБА_9 , суд зауважує, що захисник ОСОБА_120 звернувся до суду з клопотанням про визнання недопустимими доказами постанови першого заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_122 від 06 січня 2018 року про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_9 , протоколів отримання зразків для експертизи від 06 січня 2018 року, постанови прокурора та протоколів відібрання зразків букального епітелію і крові від 19 січня 2018 року, постанови про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 11 січня 2018 року та висновку експерта №19/10-1/58-СЕ/18 від 04 квітня 2018 року.

В обґрунтування клопотання захисник посилався на те, що станом на час проведення процесуальних дій 06 січня 2018 року ОСОБА_9 фактично був затриманий та мав процесуальний статус підозрюваного, однак відібрання у нього біологічних зразків здійснювалося без участі захисника. Крім того, захисник вказував на відсутність понятих під час відібрання зразків, неповноту складених протоколів, відсутність детального опису відібраних зразків, порядку їх пакування, опечатування та зберігання, а також на відсутність постанови про визнання відібраних зразків речовими доказами. На думку сторони захисту, зазначені порушення свідчать про незаконність отримання первинних доказів, а тому недопустимими є також похідні від них докази, зокрема висновок молекулярно-генетичної експертизи.

Дослідивши доводи сторони захисту та матеріали кримінального провадження, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно зі ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи. Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК України. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки їх примусове відібрання здійснюється у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Як убачається з досліджених судом протоколів отримання зразків для експертизи від 06 січня 2018 року, слідчим ОСОБА_123 у ОСОБА_9 були отримані зразки зрізів нігтів з пальців рук, волосся з голови та букального епітелію для проведення експертного дослідження. У протоколах ОСОБА_9 зазначений як особа, яка надала відповідні зразки, що засвідчено його особистим підписом.

Крім того, протоколи містять відомості про ознайомлення ОСОБА_9 з їх змістом та відсутність зауважень. Відомостей про те, що ОСОБА_9 відмовлявся від надання зазначених біологічних зразків, заперечував проти проведення цієї процесуальної дії або заявляв про застосування до нього фізичного чи психологічного примусу, протоколи не містять. Крім того, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_42 пояснював, що погодився надати ці зразки добровільно, без примусу.

За таких обставин твердження сторони захисту про примусовий характер відібрання біологічних зразків не підтверджується дослідженими судом матеріалами кримінального провадження. Сам факт перебування ОСОБА_9 у приміщенні органу поліції та проведення щодо нього процесуальних дій не свідчить про те, що конкретна процесуальна дія з отримання біологічних зразків здійснювалася примусово.

Доводи сторони захисту про недопустимість зазначених доказів у зв`язку з відсутністю понятих під час отримання біологічних зразків, колегія суддів також вважає необґрунтованими. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у своїй практиці виходить із того, що відсилання ч. 3 ст. 245 КПК України до правил, передбачених ст. 241 КПК України, не означає необхідності застосування всіх процедурних елементів освідування, а відбирання біологічних зразків без участі понятих саме по собі не свідчить про недопустимість отриманих доказів.

Не є безумовною підставою для визнання отриманих доказів недопустимими й посилання сторони захисту на проведення відібрання біологічних зразків без участі захисника. Відібрання зразків для проведення експертизи є самостійною процесуальною дією, порядок якої визначений ст. 245 КПК України, а відсутність захисника під час її проведення сама по собі не свідчить про істотне порушення права особи на захист за умови, що зразки були надані добровільно та відсутні дані про застосування незаконного примусу. Такий підхід узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо оцінки допустимості біологічних зразків, відібраних для проведення експертизи.

Отже, навіть з урахуванням доводів захисника про те, що на момент відібрання зразків ОСОБА_9 фактично набув статусу підозрюваного, сама ця обставина не свідчить про недопустимість результатів відповідної процесуальної дії, оскільки матеріалами провадження не встановлено порушення його права не свідчити проти себе, застосування незаконного примусу чи інших істотних порушень його прав і свобод саме під час отримання біологічних зразків.

Щодо посилань захисника на недотримання вимог ст. 104 КПК України при складанні протоколів колегія суддів зазначає, що наявність окремих недоліків процесуального оформлення доказу не є тотожною його недопустимості. Для застосування наслідків, передбачених ст. 87 КПК України, суд має встановити не лише формальне відхилення від вимог процесуального закону, а істотне порушення прав та свобод людини, яке вплинуло на законність отримання відповідного доказу.

Відсутність у протоколах детального опису кожного зрізу нігтьової пластини, їх форми, кольору, наявності чи відсутності нашарувань, а також детального зазначення способу пакування та подальшого зберігання зразків сама по собі не свідчить про те, що відповідні зразки були підмінені, змінені або одержані від іншої особи.

При цьому доводи сторони захисту про можливість підміни чи стороннього впливу на відібрані зразки повинні ґрунтуватися на конкретних встановлених обставинах, які ставлять під сумнів ідентичність об`єкта, переданого на експертне дослідження, а не лише на припущеннях, пов`язаних із неповнотою його опису у процесуальному документі.

Посилання захисника на те, що у висновку експерта №19/10-1/58-СЕ/18 при відкритті упаковок зазначено про наявність фрагментів нігтьових пластин із нашаруванням речовини бурого кольору, тоді як відповідна ознака детально не зафіксована у протоколах отримання зразків, саме по собі не підтверджує факту підміни або зміни об`єктів дослідження. Встановлених даних про порушення цілісності упаковки, підміну об`єктів або інше втручання в судовому засіданні не доведено.

Зразки зрізів нігтів, волосся, крові та букального епітелію були отримані саме як зразки для проведення експертизи в порядку ст. 245 КПК України, а тому відсутність окремої постанови про визнання кожного з них речовим доказом не свідчить про порушення встановленого законом порядку отримання зразків та не зумовлює недопустимості результатів проведеного з їх використанням експертного дослідження.

Доводи захисника щодо неналежного пакування, опечатування та зберігання біологічних зразків, а також можливості стороннього впливу на них суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження. Стороною захисту не наведено конкретних даних, які б підтверджували факт підміни отриманих у ОСОБА_9 зразків, порушення цілісності їх упаковки або їх заміну до надходження на експертне дослідження.

Щодо посилань сторони захисту на відібрання 19 січня 2018 року додаткових зразків букального епітелію та крові у ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає, що сама по собі повторність отримання біологічних зразків не свідчить про незаконність такої процесуальної дії та не впливає автоматично на допустимість зразків, отриманих раніше.

Посилання сторони захисту на зміст висновку експерта №19/10-1/58-СЕ/18, зокрема щодо досліджених експертом об`єктів, походження виявлених слідів крові та відповідності об`єктів переліку, наведеному у постанові про призначення експертизи, стосуються оцінки повноти, обґрунтованості, достовірності та доказового значення експертного висновку. Такі обставини підлягають оцінці судом відповідно до ст. 94 КПК України в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні та самі по собі не свідчать про отримання висновку експерта внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили, що протоколи отримання у ОСОБА_9 біологічних зразків були складені внаслідок істотного порушення його прав та свобод у розумінні ст. 87 КПК України.

Відповідно, відсутні правові підстави й для застосування до постанови про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та висновку експерта №19/10-1/58-СЕ/18 від 04 квітня 2018 року положень про недопустимість похідних доказів, оскільки первинні докази, на підставі яких проведено експертне дослідження, судом недопустимими не визнані.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що наведені стороною захисту доводи не свідчать про отримання зазначених доказів унаслідок істотного порушення прав та свобод ОСОБА_9 , у зв`язку з чим підстави, передбачені статтями 86, 87 КПК України, для визнання їх недопустимими відсутні.

Також захисник ОСОБА_120 просив визнати недопустимими доказами протокол огляду автомобіля KIA RIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 11 січня 2018 року, постанову від 11 січня 2018 року про визнання автомобільного килимка речовим доказом та висновок експерта №19/10-1/60-СЕ/18 від 05 квітня 2018 року, посилаючись на порушення вимог кримінального процесуального закону під час проведення огляду автомобіля та вилучення автомобільного килимка.

Дослідивши доводи сторони захисту та матеріали кримінального провадження, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими відповідно до ст. 87 КПК України є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України проникнення до житла чи іншого володіння особи допускається, зокрема, за добровільною згодою особи, яка ним володіє. Огляд іншого володіння особи відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України здійснюється згідно з правилами, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як встановлено судом із досліджених матеріалів кримінального провадження, 11 січня 2018 року ОСОБА_14 письмово надав старшому слідчому СВ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_124 добровільний дозвіл на проведення огляду автомобіля марки KIA RIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 . У заяві окремо зазначено, що такий дозвіл наданий ним особисто, без фізичного та психічного тиску.

З протоколу огляду від 11 січня 2018 року вбачається, що огляд автомобіля проведено з 15 год. 10 хв. до 15 год. 55 хв. за участю ОСОБА_125 , який зазначений у протоколі як власник (користувач) іншого володіння особи, а також за участю двох понятих та спеціаліста. За результатами огляду виявлено та вилучено автомобільний гумовий килимок.

Таким чином, доводи сторони захисту про проведення огляду автомобіля без дозволу його власника та про необхідність попереднього отримання ухвали слідчого судді спростовуються безпосередньо дослідженими судом матеріалами кримінального провадження, зокрема письмовою заявою ОСОБА_125 про добровільне надання дозволу на огляд автомобіля та змістом протоколу огляду від 11 січня 2018 року.

Верховний Суд виходить із того, що за наявності добровільної згоди особи, яка володіє відповідним майном, закон не вимагає отримання дозволу слідчого судді на проникнення до такого володіння, а добровільність згоди підлягає оцінці з урахуванням усієї сукупності обставин проведення слідчої дії.

Не знаходять свого підтвердження й доводи сторони захисту щодо відсутності понятих під час проведення огляду. Із протоколу огляду від 11 січня 2018 року вбачається, що огляд проводився за участю двох понятих, відомості про яких внесені до протоколу, а сам протокол містить відповідні підписи учасників слідчої дії.

Посилання сторони захисту на те, що автомобільний килимок не був виявлений під час попереднього огляду автомобіля 06 січня 2018 року, що автомобіль у період до 11 січня 2018 року використовувався для перевезення пасажирів, а килимок піддавався миттю, стосуються оцінки достовірності та доказового значення виявлених на ньому слідів, проте самі по собі не свідчать про порушення встановленого КПК України порядку отримання цього доказу.

Так само доводи захисника щодо відмінностей у зазначених у протоколі огляду та висновку експерта розмірах килимка, а також повноти опису його зовнішнього вигляду та індивідуальних ознак підлягають оцінці судом у сукупності з протоколом огляду, фототаблицею, висновком експерта та іншими дослідженими доказами та не свідчать самі по собі про недопустимість доказу в розумінні статей 86, 87 КПК України.

Твердження сторони захисту про можливість потрапляння біологічних слідів на килимок за інших обставин, а також посилання на відсутність слідів ОСОБА_9 на інших досліджених об`єктах стосуються оцінки достовірності, достатності та взаємозв`язку доказів у їх сукупності, а не дотримання процесуального порядку одержання автомобільного килимка як речового доказу.

З огляду на викладене колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про отримання протоколу огляду автомобіля KIA RIO від 11 січня 2018 року та вилученого під час огляду автомобільного килимка внаслідок істотного порушення прав та свобод людини у розумінні ст. 87 КПК України.

Відтак відсутні й підстави для визнання недопустимими постанови від 11 січня 2018 року про визнання автомобільного килимка речовим доказом та висновку експерта №19/10-1/60-СЕ/18 від 05 квітня 2018 року як доказів, отриманих унаслідок дослідження зазначеного речового доказу.

Крім того, під час судового провадження захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_120 було подане клопотання про проведення слідчого експерименту, в якому зазначено, що відповідно до протоколу огляду місця події – автомобіля КІА-РІО від 11.01.2018 року з 15 год.10 хв. по 15 год.55 хв. за участю спеціаліста ОСОБА_126 , оглянуто вказаний автомобіль та вилучено автомобільний гумовий коврик розміром 40х50 см., на якому будь – яких нашарувань спеціалістом та слідчим не зазначено, а відповідно до висновку молекулярно – генетичної експертизи № 19/10-1/60-СЕ/18 від 05.04.2018 року на автомобільному килимку виявлено нашарування у вигляді плями невизначеної форми з нерівними краями, речовини коричневого кольору, які є генетичними ознаками слідів крові і збігаються між собою з генетичними ознаками крові

ОСОБА_127 зв`язку з цим у сторони захисту викликало сумнів достовірності виявлення експертом на килимку нашарування у вигляді плями невизначеної форми з нерівними краями коричневого кольору, якої не було виявлено спеціалістом під час його огляду та вилучення 11.01.2018 року. Крім того, описаний експертом перед початком проведення експертизи досліджуваний килимок має інші розміри, ніж той, який вилучав слідчий зі спеціалістом і понятими.

Суть клопотання, заявленого зі сторони захисту обвинуваченого зводилася до того, чому при виїмці резинового килимка спеціалістом ОСОБА_128 не було виявлено нашарування на килимку коричневого кольору.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року в клопотанні захисту обвинуваченого було відмовлено та зазначено, що експерт, який проводив судово – молекулярну експертизу, отримавши речовий доказ нарочним у спеціальному пакеті Головного слідчого управління № 4361003 з підписами спеціаліста, понятих, порушень цілісності пакування не виявила. Заміри автомобільного килимка проводила в мм з усіх країв, умовно позначаючи літерами «А», «Б», «В», «Г», на якому при огляді в косо падаючих променях денного освітлення, за допомогою стереомікроскопії та при огляді в затемненому приміщенні в ультрафіолетових променях лампи КЛ-33Д на автомобільному килимку, на лицевій поверхні було виявлено нашарування у вигляді плями невизначеної форми, з нерівними краями речовини коричневого кольору, з якої нитками стерильної марлі, змоченими в бідистильованій деонізованій воді було зроблено змиви та поміщено до пробірки. Тобто, при виїмці і огляді килимка спеціалістом Мукачівського РУП ГУНП від 11.01.2018 року при денному освітленні зазначене нашарування могло бути не помічено, адже експерт його виявила при тільки при застосуванні спеціальних засобів. Крім того, експерт перед проведенням експертизи була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Також, сторона захисту посилалася на недопустимість та неналежність як доказів відеозаписів із камер зовнішнього відеоспостереження, а також складених під час досудового розслідування протоколів їх огляду та перегляду, вказуючи на порушення порядку отримання та дослідження таких відеозаписів, відсутність їх експертного дослідження, неможливість достовірної ідентифікації особи, зображеної на них, а також на те, що проведення перегляду відеозаписів за участю свідків фактично мало характер пред`явлення особи для впізнання без дотримання вимог ст. 228 КПК України.

Оцінюючи наведені доводи сторони захисту, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Доказ є допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України, а підстави недопустимості доказів, отриманих унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, визначені ст. 87 КПК України.

Як установлено судом під час безпосереднього дослідження матеріалів кримінального провадження, відповідні відеозаписи не були отримані органом досудового розслідування з невстановленого джерела чи в позапроцесуальний спосіб.

На підставі ухвал слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області органу досудового розслідування було надано тимчасовий доступ до відповідних відеозаписів із камер зовнішнього відеоспостереження з можливістю вилучення їх копій в електронному вигляді.

Зокрема, з досліджених судом ухвал слідчого судді вбачається, що ними визначено місце знаходження відповідних відеозаписів, періоди часу, за які необхідно було отримати відеозаписи, осіб, яким надано право тимчасового доступу, та надано можливість вилучити їх копії в електронному вигляді.

На виконання зазначених ухвал слідчого судді органом досудового розслідування складено відповідні протоколи тимчасового доступу до речей і документів. Із досліджених судом протоколів убачається, що в них зазначено місце і час проведення процесуальної дії, ухвалу слідчого судді, на підставі якої здійснювався тимчасовий доступ, особу, у володінні якої перебували відповідні записи, а також період відеозапису, до якого було фактично надано доступ.

Такий спосіб отримання інформації відповідає правовій природі тимчасового доступу до речей і документів, передбаченого главою 15 КПК України. Зокрема, ст. 159 КПК України передбачає можливість ознайомлення з відповідними речами і документами, виготовлення їх копій та вилучення у передбачених законом випадках, а тимчасовий доступ здійснюється на підставі ухвали слідчого судді чи суду.

Таким чином, матеріали кримінального провадження дають можливість встановити як джерело походження відеозаписів, так і процесуальний порядок їх отримання органом досудового розслідування.

Посилання сторони захисту на те, що у відповідних протоколах не зазначено окремих технічних характеристик камер відеоспостереження, обладнання, за допомогою якого здійснювався запис, або інших технічних параметрів, саме по собі не свідчить про незаконність походження відповідних відеозаписів та не підтверджує їх отримання внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

При цьому стороною захисту не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що досліджені судом відеозаписи були змонтовані, змінені після їх отримання, сфальсифіковані або за своїм змістом не відповідали записам, отриманим органом досудового розслідування на виконання ухвал слідчого судді.

Не погоджується суд і з доводами сторони захисту про те, що непроведення експертизи відеозаписів саме по собі зумовлює їх недопустимість.

Допустимість доказу визначається насамперед дотриманням установленого законом порядку його отримання. Натомість питання якості відеозапису, чіткості зображення, достатності зафіксованих зовнішніх ознак особи та можливості зробити на підставі такого зображення певні висновки стосуються оцінки достовірності та доказового значення відповідного доказу і мають вирішуватися судом з урахуванням усієї сукупності досліджених доказів.

Так само суд не погоджується з доводами сторони захисту про неналежність відеозаписів лише з тих підстав, що кожен із них окремо не встановлює всіх обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

За змістом ст. 85 КПК України доказ є належним і тоді, коли він непрямо підтверджує обставини, що мають значення для кримінального провадження. Отже, закон не вимагає, щоб кожен окремий доказ самостійно підтверджував усі обставини пред`явленого обвинувачення. Його доказове значення визначається з урахуванням змісту та взаємозв`язку з іншими доказами.

Судом також досліджено протоколи огляду та перегляду відеозаписів, проведених органом досудового розслідування за участю свідків ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_68 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 .

Зокрема, з протоколів огляду та перегляду відеозаписів убачається, що безпосереднім об`єктом огляду були оптичні диски DVD із відповідними відеозаписами, які відтворювалися за допомогою комп`ютерної техніки та програмного забезпечення. У протоколах зафіксовано зміст переглянутих відеозаписів, зокрема пересування особи чоловічої статі, яка потрапляла в поле зору камер зовнішнього відеоспостереження, напрямок та характер її руху.

При цьому з досліджених протоколів не вбачається, що під час зазначених процесуальних дій свідкам пред`являвся ОСОБА_9 з метою проведення його впізнання або що свідками було здійснено категоричне впізнання зображеної на відеозаписах особи як ОСОБА_9 .

Свідки зазначали про схожість особи, зафіксованої на відповідних відеозаписах, із ОСОБА_9 за особливостями ходи та статури.

Вказані обставини свідки ОСОБА_134 , ОСОБА_43 , ОСОБА_135 , ОСОБА_68 , ОСОБА_132 , та ОСОБА_39 підтвердили також під час їх безпосереднього допиту в судовому засіданні.

Оцінюючи доводи сторони захисту про недотримання в цьому випадку вимог ст. 228 КПК України, суд виходить із фактичного змісту проведених процесуальних дій.

Зміст досліджених протоколів не свідчить про проведення слідчим пред`явлення ОСОБА_9 для впізнання за матеріалами відеозапису. Свідки не заявляли про беззаперечне впізнання ОСОБА_9 як особи, зафіксованої на відеозаписах, а висловлювали судження про схожість зображеної особи з ним за окремими зовнішньо сприйманими ознаками, а саме ходою та статурою.

За таких обставин висловлення свідками під час огляду та перегляду відеозаписів суджень щодо схожості зображеної особи з ОСОБА_9 саме по собі не дає підстав вважати, що під виглядом огляду відеозапису органом досудового розслідування фактично було проведено пред`явлення особи для впізнання.

Водночас суд не надає таким висловлюванням значення результату процесуального впізнання ОСОБА_9 та не розцінює їх самі по собі як беззаперечне підтвердження того, що на відповідних відеозаписах зображений саме обвинувачений.

Зазначені відомості суд оцінює як частину показань відповідних свідків щодо сприйнятої ними схожості особи, зображеної на відеозаписах з ОСОБА_9 за ходою та статурою, у взаємозв`язку зі змістом безпосередньо досліджених судом відеозаписів, показаннями цих свідків, наданими ними безпосередньо в судовому засіданні, та іншими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому показання свідків, надані безпосередньо суду, підлягають самостійній оцінці судом відповідно до загальних правил оцінки доказів. Той факт, що свідки під час судового розгляду підтвердили свої спостереження щодо схожості особи на відеозаписах із ОСОБА_9 за ходою та статурою, враховується судом поряд з іншими доказами, проте не ототожнюється з результатами процесуального впізнання особи.

Отже, посилання сторони захисту на порушення вимог ст. 228 КПК України не є достатньою підставою для визнання зазначених протоколів огляду та перегляду відеозаписів недопустимими доказами, оскільки з їх фактичного змісту не встановлено проведення саме такої слідчої дії, як пред`явлення особи для впізнання.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо недопустимості відеозаписів із камер зовнішнього відеоспостереження та складених за результатами їх огляду і перегляду протоколів не містять обставин, які б свідчили про отримання зазначених доказів унаслідок істотного порушення прав та свобод людини або з порушенням установленого КПК України порядку, яке тягнуло б їх недопустимість.

Виявлені стороною захисту питання щодо якості відеозаписів, можливості встановлення за ними конкретної особи, ступеня схожості особи на відеозаписах із ОСОБА_9 , а також доказового значення висловлювань свідків щодо такої схожості стосуються оцінки достовірності, переконливості та доказової ваги відповідних відомостей і підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

З огляду на викладене, суд не знаходить передбачених статтями 86, 87 КПК України підстав для визнання зазначених відеозаписів та протоколів їх огляду і перегляду недопустимими доказами.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_136 , наведені у судових дебатах, щодо відсутності у витягу з ЄРДР відомостей про особу заявника та зазначення у фабулі кримінального провадження прізвища ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з дослідженого витягу з ЄРДР, кримінальне провадження № 12018070040000043 зареєстровано 06.01.2018 о 02 год. 09 хв. 23 сек., а не 05.01.2018, як зазначає захисник. При цьому відсутність у витягу анкетних даних заявника сама по собі не свідчить про незаконність початку досудового розслідування. Відповідно до ст. 214 КПК України підставою для внесення відомостей до ЄРДР є наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не встановлення винуватості конкретної особи.

Крім того, досліджений витяг містить відомості про подальший результат розслідування, зокрема направлення обвинувального акта до суду 25.05.2018, а тому сама наявність у його фабулі прізвища ОСОБА_9 не підтверджує, що відомості про його причетність були внесені саме на момент первинної реєстрації провадження.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені доводи захисника недостатніми для висновку про упередженість органу досудового розслідування, незаконність його початку чи недопустимість отриманих у його ході доказів.

Щодо протоколів огляду місця події від 06.01.2018 та 12.01.2018, вилучених речових

доказів і результатів їх експертного дослідження.

Сторона захисту посилається на те, що вилучені під час огляду місця події пляшка, пасмо волосся, змиви речовини бурого кольору, сліди взуття та інші предмети не містять безпосередніх слідів ОСОБА_9 , а тому не можуть використовуватися для доведення його винуватості.

Однак наведені доводи не враховують доказового значення зазначених матеріалів у встановленні обстановки місця події, характеру та механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, локалізації слідів крові та інших обставин кримінального правопорушення.

Зокрема, висновком експерта № 19/10-1/55-СЕ/18 від 26.04.2018 встановлено, що генетичні ознаки виявленої на досліджених об`єктах крові та клітин збігаються з генетичними ознаками потерпілого ОСОБА_10 .

Вказаний висновок не використовується як самостійне підтвердження перебування ОСОБА_9 на місці події, однак у взаємозв`язку з протоколом огляду місця події має значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не встановлено місця придбання пляшки та не виявлено аналогічної пляшки за місцем проживання обвинуваченого, не спростовує встановленого експертним шляхом походження виявленого на ній біологічного матеріалу.

Щодо виявлення крові потерпілого на поштовому ящику та квитанціях. Захисник зазначає, що висновком експерта № 19/10-1/54-СЕ/18 від 02.05.2018 встановлено змішані генетичні ознаки біологічного матеріалу, а особи, яким належать усі компоненти такого матеріалу, органом досудового розслідування не ідентифіковані.

Разом із тим зазначеним висновком встановлено наявність у досліджених слідах генетичних ознак потерпілого ОСОБА_10 .

Наявність у змішаному біологічному матеріалі генетичних ознак інших осіб сама собою не спростовує встановленого експертом компонента, що відповідає генетичним ознакам потерпілого.

Водночас зазначений висновок не дозволяє без додаткових доказів визначити конкретну особу, механізм та послідовність перенесення крові на відповідні предмети.

Отже, наведені захисником обставини підлягають врахуванню при визначенні доказового значення цього висновку, однак не є самостійною підставою для визнання його неналежним чи недопустимим.

Щодо акта застосування службового собаки від 06.01.2018, про яке зазначив захисник обвинуваченого. Посилання захисника на те, що службовий собака під час двох пусків рухався різними напрямками та не привів безпосередньо до ОСОБА_9 , не суперечить змісту самого акта, яким зафіксовано результати проведеної дії.

Суд враховує, що зазначений акт не містить відомостей про безпосередню ідентифікацію обвинуваченого як особи, яка залишила місце події, а тому сам собою не може підтверджувати його винуватість.

Водночас відсутність такого результату не спростовує інших досліджених доказів, зокрема результатів молекулярно-генетичних експертиз.

Щодо висновку судово-медичної експертизи трупа № 9/18 від 02.03.2018 та доводів про можливе вчинення кримінального правопорушення кількома особами.

Сторона захисту, посилаючись на кількість, локалізацію та морфологічні особливості тілесних ушкоджень потерпілого, висловлює припущення про можливе заподіяння таких ушкоджень не менш ніж двома особами із застосуванням різних колюче-ріжучих предметів.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує, що висновком судово-медичної експертизи № 9/18 встановлено заподіяння потерпілому не менше двадцяти одного ушкодження гострим колюче-ріжучим предметом типу клинка ножа, визначено їх характер, локалізацію, механізм виникнення та причинно-наслідковий зв`язок із настанням смерті.

Сам собою різний розмір та локалізація тілесних ушкоджень не є достатньою підставою для встановлення кількості нападників чи знарядь кримінального правопорушення.

Висновок захисника про участь щонайменше двох осіб є запропонованою стороною захисту інтерпретацією досліджених матеріалів, яка потребує перевірки у взаємозв`язку з висновками експертів та іншими доказами.

При цьому відсутність на одязі потерпілого крові ОСОБА_9 сама собою не виключає можливості фізичного контакту між зазначеними особами.

Посилання захисника на те, що жоден із допитаних свідків безпосередньо не спостерігав моменту заподіяння ОСОБА_10 смертельних тілесних ушкоджень, саме собою не свідчить про неможливість встановлення обставин кримінального правопорушення іншими передбаченими законом засобами доказування.

Кримінальний процесуальний закон не встановлює обов`язкової наявності показань очевидця як необхідної умови доведення винуватості особи.

При цьому показання свідків підлягають оцінці виключно в межах обставин, які вони безпосередньо сприймали та про які повідомили суду.

Щодо доводів захисника про невідповідність розміру сліду взуття, виявленого під час огляду місця події, розміру взуття ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає, що твердження сторони захисту про те, що розмір взуття ОСОБА_9 становить 27 см, не підтверджено жодним із досліджених судом доказів. Будь-яких документів, результатів вимірювання, висновків експерта чи інших об`єктивних даних на підтвердження зазначеної обставини стороною захисту суду не надано. Відтак посилання захисника на невідповідність розміру виявленого сліду взуття розміру взуття обвинуваченого ґрунтується виключно на його твердженнях та не може бути покладене в основу висновку про непричетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того судом досліджена постанова Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Львів від 11.11.2023 року про закриття кримінального провадження відомості про яке внесено було за заявою ОСОБА_9 за ч.2 ст.372 КК України про те, що слідчим, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно нього сфальсифіковано. В даній постанові зазначено, що досліджені обставини, вказані ОСОБА_9 у його заяві про вчинене кримінальне правопорушення, а також вказані в ході його допиту, в ході досудового розслідування не встановлено доказів, які б підтверджували наведене ним або факт перевищення своїх службових повноважень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_13 , також не встановлено, що відносно ОСОБА_137 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.372 КК України, а тому орган досудового розслідування приходить до висновку, що дане кримінальне провадження підлягає до закриття.

Також суд критично оцінює доводи захисника ОСОБА_136 щодо неналежного здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатами, які раніше брали участь у даному кримінальному провадженні.

Так, у ході судового розгляду захисник ОСОБА_120 неодноразово висловлював твердження про некомпетентність попередніх захисників обвинуваченого та неналежне виконання ними своїх професійних обов`язків. Разом із тим суд зазначає, що наведені твердження мають оціночний характер та самі по собі не свідчать про порушення права обвинуваченого на захист, гарантованого статтею 59 Конституції України, статтями 20, 42 КПК України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд звертає увагу, що незгода захисника з обраною попередніми адвокатами правовою позицією, тактикою захисту чи способом реалізації процесуальних прав обвинуваченого не є безумовним свідченням неналежного надання правничої допомоги.

При цьому захисником ОСОБА_138 не наведено конкретних обставин, які б свідчили про істотне обмеження процесуальних прав обвинуваченого ОСОБА_9 внаслідок дій або бездіяльності попередніх захисників, а також не обґрунтовано, яким саме чином зазначені обставини вплинули на реалізацію обвинуваченим права на захист.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про порушення права обвинуваченого ОСОБА_9 на захист виключно з мотивів незгоди його теперішнього захисника з діями та правовою позицією адвокатів, які раніше здійснювали захист у даному кримінальному провадженні.

Отже наведені вище докази, колегія суддів вважає, що вони отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які мають значення для кримінального провадження, а тому в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 в умисному вбивстві вчиненому з особливою жорстокістю, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, його дії вірно кваліфіковані за п.4 ч.2 ст. 115 КК України.

Крім іншого, судом досліджено ряд документів які характеризують особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_9 , раніше не судимий, постійного місця роботи не має, одружений, на обліку в психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, як безробітний на обліку в центрі зайнятості не значиться, характеристика відсутня, будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, з ревнощів, жорстоко та безжально, шляхом нанесення численних ножових поранень, холоднокровно вбив раніше знайомого йому потерпілого, який не створював для нього ніякої небезпеки, не чинив щодо нього протиправних дій.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 – є тяжкі наслідки завдані злочином ( п.5 ч.1 ст.67 КК України).

Крім того в судовому засіданні було допитано за клопотанням сторони захисту обвинуваченого дружину обвинуваченого ОСОБА_9 , ОСОБА_139 , якій не відомо було про обставини вчинення злочину, але яка надала позитивну характеристику обвинуваченому, охарактеризувавши його як доброго, чуйного, дбайливого чоловіка.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 Кримінального кодексу України суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вимогами ч. 2ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочину та підвищеної суспільної небезпеки скоєного, думку потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченим найсуворішого покарання, особи обвинуваченого, який провину не визнав, не розкаявся, хоч раніше і не судимого, але відсутні обставин, що пом`якшують покарання, при цьому наявність обтяжуючої обставини , а саме тяжких наслідків, завданих злочином, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, визначеного санкцією статті. Враховуючи відсутність обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, який не проявив щирого розкаяння, вчинив особливо тяжкий злочин з особливою жорстокістю проти життя та здоров`я особи, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення позбавлення волі у максимальних межах, тобто у виді довічного позбавлення волі.

На думку суду таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту його затримання з 06 січня 2018 року.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_14 від 09.11.2018 було вирішено питання щодо речових доказів, а саме - ухвалено їх знищити. На виконання вказаного судового рішення, яке на той час набрало законної сили, речові докази були фактично знищені, що підтверджується актом про знищення ІНФОРМАЦІЯ_14 від 14.07.2020 року, який затверджений керівником апарату суду ОСОБА_140 .

Надалі, постановою вищевказане рішення суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Проте, у зв`язку із виконанням попереднього рішення суду, речові докази наразі знищені та не можуть бути повторно досліджені в судовому засіданні з об`єктивних причин.

У матеріалах кримінального провадження міститься очевидне порушення порядку зберігання речових доказів, а саме зрізів з нігтьової пластини нігтів ОСОБА_9 . Зокрема, такі речові докази, як зрізи з нігтів ОСОБА_9 фактично не збереглися в камері речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_13 . Разом з тим, зазначені зрізи нігтів були досліджені експертом, який був попереджений за ст.384, ст.385 КК України та були надані відповідні висновки, які суд покладає в основу обвинувачення та не викликає сумнівів у їхній автентичності (незмінності).

Стосовно цивільного позову потерпілої ОСОБА_109 суд зазначає наступне.

До ОСОБА_9 звернулася потерпіла ОСОБА_39 з цивільним позовом про стягнення з останнього на її користь суму 201 564,38 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 000,00 гривень морального відшкодування, які спричинені їй смертю сина ОСОБА_35 , підлягає до задоволення частково.

Потерпіла просить стягнути витрати на поховання сина, і на думку колегії вони складають 34 106,38 гривень та підтверджуються документально доказами. При цьому зазначає, що похорони власної дитини, спричинили сильний емоційний удар, який потяг за собою сильний стрес від якого вона не може відійти. Сильний душевний біль від втрати єдиного сина спричиняє їй глибокі моральні страждання, які переслідуватимуть її до кінця життя. Непоправну втрату матір`ю своєї єдиної дитини не можна оцінити, однак компенсацію за її страждання, вона оцінює в 3 000 000,00 (три мільйони) гривень. Позов просить задоволити повністю. Таку позицію потерпілою підтримала і її представник, захисник ОСОБА_7 .

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральних збитків суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до того.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Виходячи з наведеного та з принципів, закладених в ст. 11 ЦПК України, суд повинен не змінювати (збільшувати або зменшувати) заявлений розмір відшкодування, а визначати його самостійно, користуючись принципами справедливості та розумності, а також іншими обставинами, викладеними в ч. 3 ст. 23 ЦК України. Моральна шкода є категорією об`єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності. Крім того, визначення поняття моральної шкоди саме через "втрати" підкреслює компенсаційну функцію інституту відшкодування такої шкоди й особливість його саме як способу захисту цивільних прав. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Суд з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачеві (потерпілій) ОСОБА_39 моральних страждань смертю дитини, довічну тривалість страждань для потерпілої-матері, тяжкість завданої травми втратою єдиного сина, керуючись принципами розумності і справедливості, визначає розмір морального відшкодування в сумі 2 000 000,00 (два мільйони) гривень, як компенсації за порушення установленого для потерпілої способу життя. При визначенні суми морального відшкодування, суд бере до уваги фінансову можливість до такого відшкодування винної особи – ОСОБА_9 , який є особою молодого віку та працездатним.

Процесуальні витрати, за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-1/55-СЕ/18 від 26.04.2018 року становлять 20 249,73 грн; комплексної судово-дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи № 19/17-1/1/11-СЕ/18 від 01.03.18 року становлять 1144,00 грн. та № 19/10-1/56-СЕ/18 від 25.04.2018 року становлять 7 180,91грн.; судової молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-1/60-СЕ/18 від 05.04.18 року становлять 14030,03грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-1/54-СЕ/18 від 02.05.2018 року становлять 9307,55 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-1/57-СЕ/18 від 25.04.2018 року становлять 3294,96 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-1/58-СЕ/18 від 04.04.2018 року становлять 12111,00 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи № 10/70 від 27.03.2018 року становлять 2215,88 грн. на загальну суму 68 390, 06 гривень, які відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 в дохід держави.

Запобіжний захід у вигляді тримання цілодобового домашнього арешту з носінням засобу електронного контролю змінити на перебування під вартою, взявши його під варту у залі суду.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст..100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, призначивши йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту його затримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 06 січня 2018 року по 09.02.2025 року, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення - 1 день відбування покарання.

На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати у строк відбування покарання перебування під домашнім арештом із носінням засобу електронного контролю, застосований до ОСОБА_9 з 10.02.2025 року по 09.10.2026 року та обчислювати із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту, які відповідають одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання цілодобового домашнього арешту з носінням засобу електронного контролю змінити на перебування під вартою, взявши його під варту у залі суду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений потерпілою ОСОБА_141 до ОСОБА_9 про стягнення з останнього на її користь суму 201 564,38 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 000,00 гривень морального відшкодування, спричинені їй смертю сина ОСОБА_35 , задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 на користь потерпілої ОСОБА_142 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , зареєстрованої в АДРЕСА_6 , фактично проживаючої по АДРЕСА_7 суму на відшкодування матеріальної шкоди у виді витрат на поховання в розмірі 34 106,38 гривень та суму морального відшкодування в розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) гривень. У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 процесуальні витрати за проведення експертиз по справі у розмірі – 68 390, 06 гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: 1 пластикова пляшка, пасмо волосся, змиви речовини бурого кольору, куртка сіро – коричневого кольору, футболка чорного кольору, штани джинсові, труси, кросівки, зрізи волосся, автомобільний килимок, скляна банка зі слідами горіння, фрагменти аркушу з надписами, фрагмент обгорілої матерії, які на підставі акту комісії ІНФОРМАЦІЯ_14 від 14.07.2020 року були фактично знищені, шляхом спалювання, відповідно до ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне визначити їх статус як таких, що є знищеними; СД – диски з відеозаписами, які були досліджені в судовому засіданні, залишити в матеріалах справи.

Речові докази, такі як зрізи з нігтів обвинуваченого ОСОБА_9 , які були втрачені в камері речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_13 і які не надані були суду стороною обвинувачення, але по висновкам експертизи були досліджені в судовому засіданні, вважати втраченими.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд протягом 30-ти днів з дня проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2