Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №399/976/26 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/976/26

провадження № 3/399/243/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шуліки Олександри Олександрівни,

за участю секретаря Бобрик І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.. Онуфріївка справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2026 року на розгляд Онуфріївського районного суду Кіровоградської області із відділення поліції № 1 Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області одночасно надійшли два провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, та про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23.09.2026 року адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП об`єднано в одне провадження.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №775412, складеним інспектором сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Онуфріївка) Відділення поліції №1 (м. Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Онипсенко А.А., 18.09.2026 року приблизно о 17.30 годин громадянин ОСОБА_1 керував електросамокатом ZAMELUX модель Е9-2 в сел.. Павлиш Олександрійського району Кіровоградської області по провулку 1-го Травня, 36, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, де допустив падіння з даного електросамокату, внаслідок падіння ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3(б) Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 18.09.2026 року приблизно о 17.30 годин громадянин ОСОБА_1 керував електросамокатом ZAMELUX модель Е9-2 в сел.. Павлиш Олександрійського району Кіровоградської області по провулку 1-го Травня, 36, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія за допомогою Алкотестер Драгер 6810, проба позитивна 2,51 ‰, чим порушив п. 2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водій відсторонений від керування даним транспортним засобом.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що 18.09.2026 року він на електросамокаті їхав в магазин, щоб купити алкогольні напої, однак наїхав на камінь та впав з вищезазначеного електросамоката. Зазначив, що електросамокат механічних пошкоджень не отримав. Приїхав додому, де вжив алкоголь. Через деякий час в нього дуже сильно почала боліти рука і він вирішив піти в амбулаторію в сел. Павлиш, Олександрійського району Кіровоградської області. З лікарні в сел. Павлиш його на швидкій допомозі відвезли в ЦРЛ сел. Онуфріївка Олександрійського району Кіровоградській області. Електросамокат залишився в сел. Павлиш, біля амбулаторії. В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що визнає те, що вжив алкоголь і керував електросамокатом.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст.1 та ст.8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем збоку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, за необхідне закрити провадження у справі, оскільки падіння з електросамоката та не спричинення механічних пошкоджень власному транспортному засобу не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Із оглянутих в судовому засіданні матеріалів адміністративної справи, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 775412 від 18.09.2026, схеми місця ДТП від 18.09.2026, фото таблиці до схеми ДТП, письмових пояснень ОСОБА_1 , довідки Онуфріївської ЦРЛ Олександрійського району Кіровоградської області від 18.09.2026 вбачається, що ОСОБА_1 жодного із перелічених у ст.124 КУпАП порушень не допустив, а лише спричинив собі забій плечового суглобу зліва.

Заподіяння собі тілесних ушкоджень не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП виходячи з наступного.

Так, об`єктом правопорушення за ст.124 КУпАП є суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Проте, оскільки об`єктивна сторона даного правопорушення передбачає обов`язкове спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим обов`язковим об`єктом даного виду правопорушення є також суспільні відносини у сфері власності.

Отже, особа несе відповідальність за ст.124 КУпАП не просто за будь-яке порушення правил дорожнього руху, а лише коли таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері власності.

ОСОБА_1 внаслідок порушення п.2.3б ПДР України, спричинив собі тілесні ушкодження. Інших передбачених статтею 124 КУпАП пошкоджених транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна за матеріалами провадження немає. Електросамокат механічних пошкоджень не отримав.

Таким чином, оскільки допущене ОСОБА_1 порушення не посягнуло на суспільні відносини у сфері власності, які є обов`язковим об`єктом адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, то й відсутній і сам об`єкт складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП суд виходить з наступного:

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.1.10 ПДР, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Пунктом 1.10 ПДР також визначено, що:

- велосипедом є транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;

- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

- мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Правила дорожнього руху не містять визначення моторолера та електровелосипеда.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов`язковестрахуванняцивільно-правовоївідповідальностівласниківназемних транспортнихзасобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - транспортні засоби таких категорій:

-автомобілі, мотоцикли (у тому числі моторолери та мотоколяски), мопеди, причепи до автомобілів;

-інші транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, вантажу, багажу, пошти та/або обладнані спеціальним устаткуванням/обладнанням, за умови що відомості про такі транспортні засоби внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, передбаченого Законом України "Про дорожній рух".

Відповідно до УКТЗЕД, затвердженого Законом України «Про митний тариф» розрізняється поняття:

-велосипед (група товару 8712 00)- двоколісні та інші велосипеди (включаючи велосипеди триколісні для перевезення вантажів), без двигуна;

-моторолер (група товару 8711 20 10 00), який може бути з поршневим двигуном внутрішнього згоряння або з електричним двигуном для пересування двох-, трьох- та чотирьохколісні велосипеди з допоміжними педалями, з допоміжним електродвигуном;

-мопед, як підгрупа (8714 10 00) мотоциклів.

Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що велосипед не може бути обладнаним двигуном (внутрішього згоряння або електричним двигуном), а приводиться в рух мускульною силою людини. Наявність двигуна є основною ознакою, яка відрізняє моролер, мопед, мотоцикл від велосипеда.

Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023,який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електромопеди, електровелосипеди, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб- це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб- це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожними, в той же час саме критерій наявності у електромопеда, електровелосипеда, електросамоката, тощо можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».

Наявність можливості приведення електровелосипеда або моторолера в рух мускульною силою водія не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

За таких, обставин внаслідок внесення змін в законодавство та прийняття Закону №2956-IX-електричні колісні транспортні засоби прирівняні до транспортних засобів про, що прямо вказано у Законі №2956-IX і такі не підпадають під жодну іншу категорію учасників дорожнього руху, що визначені у ст.14 Закону України «Про дорожній рух», а тому особи, що керують такими транспортними засобами є водіями і зобов`язані дотримуватися правил дорожнього руху та ЗУ «Про дорожній рух».

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб ZAMELUX модель Е9-2, яким ОСОБА_1 здійснював керування 18.09.2026 обладнаний електродвигуном, отже беззаперечно він не є велосипедом.

Пунктом 2.9.а ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9.а ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідивши письмові матеріали та DVD диск з відеозаписом які направлені додатками разом із адміністративним матеріалом суд встановив наступне:

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, наведених в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 775424 від 18.09.2026 року, підтверджується наступними доказами.

Результатом тесту на алкоголь за допомогою Алкотесту Драгер 6810, тест №5215, за яким ОСОБА_1 на час проведення тесту 18.09.2026 року о 20.13 год. перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 2,51 ‰. Останнє калібрування приладу 03.06.2026 року.

Суд встановив, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений у відповідності до вимог ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11 2015 р. №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 р. № 1747 «Про затвердження між повірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації за категоріями», що між повірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається», становить 1 рік.

З свідоцтва №12-01/2171 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки приладу Акотест Драгер 6810, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 03.06.2026 року, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 18.09.2026 року, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Акотест Драгер 6810, відтак відсутні підстави для визнання його результатів недійсними.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що огляд проведено за ознаками: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушена координація рухів, порушення мови, тремтіння пальців рук.

Відповідно до довідки інспектора адміністративної практики Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області майора поліції Т. Найденко від 22.09.2026 року № 126238-2026 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Інформаційно телекомунікаційної системи «ІПНП» підсистеми НАІС «Посвідчення» посвідчення водія не отримував.

Відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, що був досліджений у судовому засіданні, встановлено факт проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», яким зафіксовано факт перебування в стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не заперечував факту керування електросамокатом в стані алкогольного сп`яніння.

Працівники поліції провели відеозйомку вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та його оформлення з дотриманням положень ч.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року за №28/32999. Матеріали відеозапису з камер долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно облікових даних ІПНП посвідчення водія не отримував.

Адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами до ОСОБА_1 не може бути застосовано, оскільки останній не має спеціального права особи - права керування транспортними засобами, так як ОСОБА_2 посвідчення водія не отримувала, тобто в розумінні санкції ч.1 ст.130 КУпАП не відноситься до водіїв, а належить до інших осіб, до яких згідно санкції ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ч.2 ст.30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Отже, позбавлення особи права керування транспортними засобами, якій воно не надавалось, суперечитиме ч.2 ст.30 КУпАП, яка передбачає можливість позбавлення права керування транспортними засобами лише особи, якій надавалось таке право.

Згідно пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Відповідно до ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

У ст. 28 КУпАП визначено порядок оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення. Так, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, неможливо накладати стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншим особам.

При накладенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При визначенні міри покарання суддею обставин, що пом`якшують або обтяжують адміністративну відповідальність, не виявлено.

Статтею 36 КУпАП визначено що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 спричинив собі тілесні ушкодження та не допустив інших пошкоджень, передбачених у ст.124 КУпАП, суд вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв`язку з чим ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності, а провадження в даній справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, з врахуванням положень ст.ст.33, 30, 29, 28 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, та накласти на правопорушника стягнення в межах санкції статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавленням права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 124, 130 ч. 1, 172-20, 247 ч. 1 п. 1, 251, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) без позбавленням права керування транспортними засобами.

Штраф сплачується на рахунок №UA658999980313000149000011001, одержувач коштів ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл/21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) 37918230, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у 15 - денний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів, на підставі ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень на рахунок №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Строк пред`явлення постанови суду до виконання 3 місяці.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлено 09.10.2026 року

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області О.О. Шуліка