Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №398/1750/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1750/26

провадження №: 3/398/479/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" жовтня 2026 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Орловський В.В., за участю захисника Сердюка О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

18 березня 2026 року в м. Олександрія, вул. Поштова (Першотравнева), буд. 16 ОСОБА_1 керував автомобілем марки Citroen н.з. НОМЕР_3 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: млява мова, неприродна блідість, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином: судова повістка про виклик у судове засідання 08.10.2026 надіслана до його електронного кабінету та доставлена 14.09.2026 о 18:33:07, тобто більш ніж за три доби до дня розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП). Клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 08.10.2026, не надходило. У судовому засіданні брав участь його захисник Сердюк О.О., який не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Раніше розгляд справи відкладався, зокрема за клопотаннями захисника від 20.07.2026 та 25.08.2026 і його клопотанням у судовому засіданні 09.09.2026, мотивованими зайнятістю захисника та проходженням ОСОБА_1 військової служби в районі ведення бойових дій. З метою забезпечення права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи суд постановами від 25.08.2026 та 09.09.2026 витребував відомості про місце проходження ним військової служби та можливість його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Згідно з відповіддю військової частини НОМЕР_4 від 14.09.2026 № 693/51995 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у цій військовій частині та перебуває в районі виконання бойових (спеціальних) завдань, а питання участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції військова частина не вирішує. Крім того, суд листом від 29 вересня 2026 року просив командира військової частини НОМЕР_4 вручити ОСОБА_1 повістку та створити умови для його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; відповіді не надійшло.

Таким чином суд вжив усіх розумних заходів, щоб забезпечити ОСОБА_1 право на участь у судовому розгляді справи. Це право не є абсолютним. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Справи про правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не належать до тих, у яких присутність особи є обов`язковою (ч. 2 ст. 268 КУпАП). Право ОСОБА_1 на захист реалізоване через участь у судовому засіданні його захисника, який зазначив, що вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , та представив у судовому засіданні позицію захисту по суті справи. Тому з метою своєчасного та належного розгляду справи, виконання завдань провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Поліцейський Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні захисник Сердюк О.О. обставин, викладених у протоколі, не заперечував. Пояснив, що ОСОБА_1 визнає, що некоректно повівся та фактично покинув місце складання адміністративних матеріалів та вчинив відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Водночас просив не застосовувати до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами і обмежитися штрафом. За словами захисника, ОСОБА_1 раніше був позбавлений права керування і не відновив посвідчення водія, тому на момент правопорушення не мав права керування і є «іншою особою» в розумінні санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 бере безпосередню участь у відсічі збройної агресії російської федерації, і командування зобов`язує його керувати транспортними засобами для виїзду на бойові позиції та повернення з них. На підтвердження проходження військової служби захисник надав довідку військової частини НОМЕР_4 від 01.10.2026 № 693/55670.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортного засобу особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка є самостійною підставою для притягнення особи до відповідальності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 618497 від 18.03.2026 року, в якому викладені обставини вчинення і фіксації правопорушення;

- диском з відеозаписом, здійсненим технічним засобом № 2023000097, на якому зафіксовано рух патрульного автомобіля слідом за автомобілем Citroen, зупинку транспортного засобу на узбіччі дороги, поліцейські наблизились до автомобіля та повідомили причину зупинки: порушення п. 11.5 ПДР, рух в лівій смузі при вільній правій. Попросили водія надати водійське посвідчення, водій надав військовий квиток відповідно до якого було встановлено особу водія - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водій повідомив, що його позбавлено права керування транспортним засобом біля року-півтора тому (2023 р.) на рік, водійське посвідчення не відновив в зв`язку з відсутністю часу, в зв`язку з перебуванням на військовій службі. Поліцейські перевірили реєстраційні документи на автомобіль. Поліцейський повідомив водія, що оскільки в нього відсутнє посвідчення водія, то відносно нього буде складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП. за порушення п. 2.1. а ПДР. Поліцейські уточнили адресу місця проживання водія ( АДРЕСА_1 ). Поліцейські повідомили водія про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, повідомили про розмір штрафу та необхідність сплати його протягом 15 днів та подвоєння штрафу, у разі несвоєчасної оплати. Водій вказав, що буде отримувати копію постанови та не згоден з нею. Водій ознайомився з текстом постанови. Потім поліцейські повідомили водієві, що постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП було анульовано та складено за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Потім поліцейські вказали водієві, що його зіниці не реагують на світло, неприродньо бліде обличчя та запропонували проїхати до найближчого відділення медичного закладу, що знаходиться у приміщенні колишньої районної лікарні, бо саме там наявний сертифікат для даних досліджень, для визначення стану наркотичного сп`яніння. Водій наполягав на проходженні огляду в центральній міській лікарні. Водій вказав, що він не вірить поліцейським та вказав, що біоматеріал можна здати в міській лікарні, яка є найближчим медичним закладом. Водій відмовився від проходження огляду в медичному закладі на який вказали поліцейські, йому було повідомлено що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Поліцейські повідомили водія, що той факт. що він відмовився їхати з ними в лікарню розцінюється ними як відмова від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Водій вказав, що буде знайомитись зі змістом протоколу та вкаже свої заперечення, але не дочекався складення протоколу та покинув місце вчинення адміністративного правопорушення.

- довідкою Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області №35511-2026 від 20.03.2026 р., відповідно до якої відповідно до Інформаційно-комунікаційної системи “ІП НПУ”, підсистеми НАІС, “Посвідчення” наявні відомості про отримання посвідчення водія, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , має посвідчення водія українське ВХР 164766; статус: підлягає вилученню.

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП “Олександрійська ЦРЛ” від 18.03.2026 року, у якому зазначено про відмову водія ( ОСОБА_1 ) від проходження огляду у медичному закладі;

- рапортом інспектора СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Зубу В. В., відповідно до якого під час несення служби в добову наряді у складі СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області 18.03.2026 року було зупинено автомобіль марки Citroen н.з. НОМЕР_3 за порушення правил дорожнього руху під керування гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході спілкування у останнього було виявлено явні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме млява мова, неприродна блідість, звужені зіниці очей які не реагують на світло. Останній від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом був відсторонений шляхом залишення його на місці. Відносно водія було складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 618497 за ч. 1 ст. 13 0 КУпАП.

Оцінюючи сукупність досліджених доказів, суд приходить до таких висновків. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, огляду підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у такому стані. За результатами дослідження наданого судом відеозапису, протоколу, рапорта поліцейського, направлення, суд встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та після його зупинки поліцейськими у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, млява мова та неприродна блідість. За наявності таких ознак, у зв`язку з тим, що перевірка згідно із встановленим Інструкцією порядком на стан наркотичного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки не проводиться, поліцейські правомірно запропонували водієві проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення відповідного дослідження.

Суд критично оцінює позицію ОСОБА_1 , зафіксовану на відеозаписі, яка зводиться до відмови їхати до запропонованого поліцейськими закладу та вимоги провести огляд в іншій лікарні, а саме у міській лікарні, відділення якої знаходиться поблизу місця зупинки, через недовіру до працівників поліції. Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП та розд. III Інструкції № 1452/735, перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Чинне законодавство не наділяє водія правом самостійно обирати заклад охорони здоров`я для проходження такого огляду. Поліцейські діяли в межах своїх повноважень, запропонувавши водієві проїхати до уповноваженого медичного закладу, яким у місті Олександрії є Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, а відповідний огляд проводиться у відділенні цього закладу, що знаходиться у приміщенні колишньої КНП "Олександрійська центральна районна лікарня", яка перебуває у стані припинення.

Незгода ОСОБА_1 проїхати до визначеного медичного закладу та його подальше самовільне залишення місця зупинки до завершення складання матеріалів про адміністративне правопорушення утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме — відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Долучені до справи докази: протокол про адміністративне правопорушення, направлення на медичний огляд із зазначенням про відмову, рапорт поліцейського та безперервний відеозапис, є узгодженими між собою, належними та допустимими.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд врахував норми ст. 33 КУпАП, санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб — накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, вид стягнення залежить від того, чи є особа, яка вчинила правопорушення, водієм.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії (ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух»). Тобто визначальним є набуття особою у встановленому порядку права керування, яке підтверджується посвідченням водія, а не наявність у неї цього документа при собі під час зупинки. Таке розмежування закладене і в ст. 126 КУпАП, яка окремо встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія (ч. 1), особою, яка не має права керування (ч. 2), та особою, позбавленою права керування (ч. 4).

Суд відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є «іншою особою» в розумінні санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з таких підстав.

По-перше, ОСОБА_1 у встановленому порядку набув права керування транспортними засобами. За довідкою Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області № 35511-2026 від 20.03.2026 він має посвідчення водія НОМЕР_5 , строк дії якого — з 10.05.2017 по 10.05.2047, із правом керування транспортними засобами категорій A, A1, B, B1 з 01.08.2003. Отже, право керування він має з 2003 року, посвідчення водія, видане у 2017 році, не є посвідченням, виданим вперше, тобто виданим особі, яка раніше не мала посвідчення водія (п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, далі — Положення), а строк його дії на момент правопорушення не закінчився. Зазначений у довідці статус посвідчення «підлягає вилученню» стосується документа, а не права, і сам по собі не свідчить ні про припинення права керування, ні про те, що на 18.03.2026 ОСОБА_1 був позбавлений цього права.

По-друге, сам ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими пояснив, що його було позбавлено права керування у 2023 році на один рік і посвідчення водія він не відновив через відсутність часу у зв`язку з військовою службою. Отже, за його власними поясненнями строк позбавлення права керування на 18.03.2026 закінчився. Доказів протилежного сторона захисту не надала. Поліцейські анулювали винесену спочатку постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування) та притягнули його до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування особою, яка не має при собі посвідчення водія), а не за ч. 2 чи ч. 4 ст. 126 КУпАП.

По-третє, те, що ОСОБА_1 після закінчення строку попереднього позбавлення не вирішив питання про повернення (відновлення) посвідчення водія і не мав його при собі, не означає, що він не має права керування. Позбавлення права керування транспортними засобами застосовується до наданого громадянинові права і є строковим стягненням (ч. 2 ст. 30 КУпАП). Воно виконується шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування (ч. 1 ст. 317-1 КУпАП), а заборона керування транспортними засобами особам, позбавленим такого права, діє протягом строку позбавлення (ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух»). Після закінчення строку позбавлення посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 317-1 КУпАП). Відповідно до п. 20 Положення повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами, здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів, а особам, позбавленим цього права за керування у стані сп`яніння, — також після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду. Натомість посвідчення водія, отримане вперше, після позбавлення права керування вважається недійсним, і для отримання права на керування така особа проходить повторну підготовку та складає іспити, після чого отримує посвідчення водія, яке вважається отриманим вперше. Отже, законодавство розрізняє повернення посвідчення водія особі, яка має право керування, після закінчення строку позбавлення та набуття такого права заново. ОСОБА_1 належить до першої категорії. Невиконання ним умов повернення посвідчення водія означає лише, що документа, який підтверджує право керування, він у своєму розпорядженні не мав, тоді як саме посвідчення водія видане йому у встановленому порядку і, згідно з довідкою № 35511-2026, строк його дії не закінчився. Це не робить його «іншою особою» в розумінні санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

По-четверте, навіть якщо виходити з того, що на 18.03.2026 строк попереднього позбавлення не закінчився, це не виключало б застосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування. Законом України від 16.02.2021 № 1231-IX ст. 30 КУпАП доповнено новою частиною третьою, згідно з якою якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. Тобто чинний закон прямо допускає позбавлення права керування особи, яка вже позбавлена такого права.

Тому суд не застосовує роз`яснення абз. 3 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 № 18), згідно з яким суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Це роз`яснення надано щодо редакції КУпАП, чинної у 2005–2008 роках, яка, по-перше, передбачала позбавлення права керування за ст. 130 КУпАП тільки як основне стягнення (про що зазначено в тому ж абзаці постанови Пленуму), а по-друге, не містила положень про застосування цього стягнення до особи, яка вже позбавлена такого права. Обидва ці положення закону згодом змінено: чинна санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає для водіїв штраф з позбавленням права керування, тобто позбавлення права керування є додатковим стягненням (ст. 25 КУпАП), а ч. 3 ст. 30 КУпАП, внесена Законом № 1231-IX, прямо врегулювала накладення цього стягнення на особу, яка вже позбавлена такого права. Отже, зазначене роз`яснення ґрунтується на нормах, які на час вчинення ОСОБА_1 правопорушення діяли в іншій редакції. Водночас у п. 21 цієї ж постанови Пленуму щодо кримінальних справ роз`яснено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.

Такий підхід узгоджується з практикою Кропивницького апеляційного суду, який залишив без змін постанову про позбавлення права керування за ч. 1 ст. 130 КУпАП особи, яку раніше було позбавлено такого права (постанова від 17.06.2025 у справі № 404/1443/25). Отже, висновок суду про застосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування не залежить від того, чи закінчився строк попереднього позбавлення.

По-п`яте, суду відома судова практика частини судів і суддів щодо незастосування позбавлення права керування за ч. 1 ст. 130 КУпАП до осіб, які взагалі не отримували права керування транспортними засобами. Однак ця практика не стосується ОСОБА_1 , який таке право у встановленому порядку отримав. Крім того, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23) дійшла висновку, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 або ст. 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. Верховний Суд зазначив, що правова природа цього покарання не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а полягає у забороні керувати транспортними засобами протягом визначеного судом строку. Хоча цей висновок сформульовано щодо кримінального покарання, він стосується змісту позбавлення права керування транспортними засобами, який і для адміністративного стягнення полягає в забороні керування протягом строку позбавлення (ч. 1 ст. 317-1 КУпАП, ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух»). Тому він додатково підтверджує, що відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія не є перешкодою для застосування до нього цього стягнення.

Суд відхиляє також доводи захисника про можливість не застосовувати до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами у зв`язку з проходженням ним військової служби. Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП для водіїв є безальтернативною, положення ст. 22 КУпАП до правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, не застосовуються, а відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються. Тому суд не має повноважень не застосувати передбачене санкцією стягнення у виді позбавлення права керування. Крім того, надана захисником довідка військової частини підтверджує лише проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією, але не виконання ним обов`язків водія. Сторона захисту не надала доказів того, що ОСОБА_1 командуванням надавалися накази чи розпорядження, виконання яких потребує керування транспортними засобами. Обставини правопорушення також не пов`язані з виконанням обов`язків військової служби: 18.03.2026 ОСОБА_1 керував автомобілем у м. Олександрії, а не в районі виконання бойових завдань, і, як він сам пояснив поліцейським (це зафіксовано на відеозаписі), перебував у відпустці. Ознак того, що він діяв у стані крайньої необхідності (ст. 18 КУпАП), тобто для усунення небезпеки, яка не могла бути усунута іншими засобами, матеріали справи не містять, і сторона захисту на такі обставини не посилалася. Водночас, посилаючись на те, що командування зобов`язує ОСОБА_1 керувати транспортними засобами, сторона захисту фактично визнає наявність у нього права керування, що суперечить її ж доводам про те, що він є «іншою особою» у розумінні санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Тому суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 15, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати штрафу: назва платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; номер рахунку UA658999980313000149000011001; отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./21081300, код за ЄДРПОУ: 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу *; 121; код платника; ПІБ адмінштраф.

Реквізити для сплати судового збору: Назва платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави; № рахунку: UA908999980313111256000026001; Назва одержувача коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців.

Суддя Орловський В.В.