Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №936/1186/26 — Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/1186/26

Провадження №2/936/416/2026

09.10.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Пензештадлер І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Козара Михайла Володимировича в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

19.08.2026 до суду надійшов вищезазначений позов, мотивований тим, що 12.07.2016 року сторони уклали шлюб, зареєстрований у виконкомі Біласовицької сільської ради Воловецького району Закарпатської області, актовий запис №3. Під час шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, оскільки відповідач надає нерегулярну та недостатню матеріальну допомогу на утримання дитини. Позивач стверджує, що сімейне життя з відповідачем не склалося, сторони втратили почуття любові та взаєморозуміння, шлюбні стосунки фактично припинились, позивачка з дитиною проживає окремо, подальше спільне проживання і збереження шлюбних відносин є недоцільним. У зв`язку з чим шлюб існує лише формально, тому ОСОБА_1 просить суд шлюб між нею та відповідачем розірвати, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі однієї чверті його заробітку щомісячно. Вважає саме такий розмір аліментів обгрунтованим та достатнім для забезпечення дитині належного рівня життя.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Козар М.В. у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про час та місце судового розгляду повдомлявся належним чином: на адресу місця реєстрації та за допомогою виклику на офіційному сайті суду. Правом на подання відзиву не скористався.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами укладено шлюб 12.07.2016 року, зареєстрований у виконкомі Біласовицької сільської ради Воловецького району Закарпатської області, актовий запис №3 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.07.2016).

В даному шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.08.2016 року), яка проживає з матір`ю.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Частинами 3, 4 ст.56 СК України встановлено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

На підставі статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дитини, що мають істотне значення.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач відзиву на позовну заяву не подавав, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу може мати ознаки примушення до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, а формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення.

Статтею 113 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Заяви про відновлення дошлюбного прізвища від відповідачки не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК Україниу разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов в частині розірвання шлюбу є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Вирішуючи позов в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі однієї чверті від усіх видів заробітку платника аліментів щомісячно, суд констатує наступне.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог статті 182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також даною статтею визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Виходячи з встановлених обставин справи, приймаючи до уваги майнове та сімейне становище сторін, їх обопільний обов`язок утримувати спільну дитину до її повноліття, застосовуючи засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно є обгрунтованим, буде достатнім для забезпечення дитині належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку, не порушуючи також і інтересів і становища, як відповідача так і позивача.

При цьому, на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 19.08.2026.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, на підставі положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у сумі 1331,20 гривень за подання позовної заяви про розірвання шлюбу, а на користь держави судовий збір у сумі 1331, 20 гривень, з урахуванням того, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання заяви про стягнення аліментів.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 Цивільного процесуаль України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Козара Михайла Володимировича в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів- задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 12.07.2016 року у виконкомі Біласовицької сільської ради Воловецького району Закарпатської області, актовий запис №3, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище " ОСОБА_5 ".

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини- доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з 19.08.2026, і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Софілканич О.А.