Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №299/1212/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1212/25

Номер провадження 2/299/348/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Боричок К.В., про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Антал Я.В., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Боричок К.В., про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.01.2002 р.). Заповіту ОСОБА_4 не залишала. Матері спадкодавців належало право власності на дві земельні ділянки (площею 2,53 га та 0,67 га) загальною площею 3,20 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради, посвідчене копією державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №002682, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №318 від 27.06.2003 р. Спадкоємцями першої черги, крім позивача ОСОБА_5 є інші два інші сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_3 не прийняв спадщину в розумінні діючого на той час цивільного законодавства (ст. 529 ЦК УРСР), однак саме він у 2021 році подавав до Виноградівського районного суду позов щодо оформлення в цілому на себе спадкових прав на земельні ділянки належні спадкодавцю, при цьому не вказавши (приховавши від суду) відповідачами інших дійсних спадкоємців, які прийняли спадщину - позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_7 . Рішенням Виноградівського районного суду від 10.09.2021 р. у справі №299/3819/21 позов ОСОБА_3 було задоволено повністю. Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.02.2023 р. у справі №299/3819/21 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено. Рішення Виноградівського районного суду від 10 вересня 2021 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зазначеною постановою апеляційного суду, зокрема, встановлено - .... «.. оскільки з наданих апелянтами документів убачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_4 (матері) були зареєстровані та проживали разом із нею в АДРЕСА_1 , то за відсутності заповіту визнання судом права власності на спадкове майно (дві земельні ділянки) за ОСОБА_3 безпосередньо зачіпає та порушує їх спадкові права як спадкоємців першої черги, що прийняли спадщину». Апеляційним судом також встановлений факт, що ...... «28.01.1988 р. спадкодавцем було розірвано шлюб із батьком позивача, що підтверджується витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 02.05.2019 р. № 00022750303. Указаний документ містить вказівку на дошлюбне прізвище моєї матері « ОСОБА_8 », яке відображене в правовстановлюючому документі на спадкове нерухоме майно. Згідно з листом Виноградівського РВ ДРАЦС від 30.07.2021 р. № 773/23.3-26 орган державної реєстрації актів цивільного стану не може надати відомості щодо прізвища спадкодавця після розірвання шлюбу через відсутність таких даних в актовому записі про розірвання шлюбу. Використання (зміна) спадкодавцем персональних даних після розлучення, які не були внесені до актового запису про розірвання шлюбу, обумовили оформлення державного акту на право приватної власності на землю на її дівоче прізвище. Наведене підтверджується довідкою виконавчого комітету Королівської селищної ради від 11.06.2021 р. № 201 щодо місця відкриття спадщини, яке є тотожним тим даним, що відображені в правовстановлюючому документі»....Судом встановлені факти прийняття спадщини позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_2 , тоді як згідно довідки на яку посилається апеляційний суд (від 20.01.2022 р. №61) відповідач ОСОБА_3 на день смерті спадкодавця не проживав з ним за однією адресою. Позивач ОСОБА_6 як спадкоємець звертався до Виноградівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини i Листом від 20.02.2025 р. за № 26/01-16, завідуюча Виноградівської державної нотаріальної контори повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно належне ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає можливості, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Відповідачами, в силу норм цивільного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, визначено спадкоємців першої черги (інших синів спадкодавця) - ОСОБА_2 ОСОБА_3 та Відповідач ОСОБА_2 не заперечує щодо визнання за позивачем в цілому права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом та готовий подати до суду відповідну заяву. Відповідач ОСОБА_3 не прийняв спадщину, в розумінні діючого на час виникнення спадкових правовідносин цивільного законодавства, однак з метою недопущення можливого порушення його прав, залучається до справи на стороні відповідача. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду із даним позовом про визнання за ним права власності на земельні ділянки у порядку спадкування за законом.

Відповідач ОСОБА_2 09.04.2025 подав до суду письмову заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_6 у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позовної заяви та визнання за ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки в порядку спадкування ( а.с. 51).

Відповідач ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Продан О.В., подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнаються. Відзив мотивовано тим, що позивач вказує, що його брат ОСОБА_3 спадщину не прийняв з огляду на приписи ст. 529 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Представник відповідача відзначає, що згадана норма закону має таку правову конструкцію: «При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (в тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитини померлого, яка народилася після його смерті.». З огляду на таку позицію позивача, він ставить під сумнів родинний зв`язок відповідача ОСОБА_3 та покійного спадкодавця, хоча таке питання в рамках позовної заяви не порушується. У той же час заявлені позовні вимоги базуються на тому припущенні, що відповідач ОСОБА_3 спадщину не прийняв. Цю обставину позивач намагається доводити довідкою виконавчого комітету Королівської селищної ради від 20.01.2022 року №61, яка містить вказівку, що ОСОБА_3 не проживав за місцем реєстрації на час відкриття спадщини. Зазначає, що згідно відміток в паспорті громадянина України відповідача ОСОБА_3 (сторінка 11) до 13.10.2008 року він був прописаний (мав зареєстроване місце проживання) за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання спадкодавця на момент її смерті. Однак позивач намагається маніпулювати цим фактом з огляду на зміст вже згаданої довідки виконавчого комітету Королівської селищної ради від 20.01.2022 року №61. У цьому розрізі питання представник відповідача просить суд звернути увагу, що не може бути прийнятною та визнана достовірною інформація, яка надається органом місцевого самоврядування за період 2002 року (23 роки тому) без жодного на те підтвердження. Вказівка на відсутність відповідача ОСОБА_3 за місцем проживання мала б бути підтверджена документованими матеріалами, а не довідкою, яка не містить жодної вказівки на підставу її формування та видачі. Позивач порушує питання визнання права власності на спадкове майно, яке складається з двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення (нерухоме майно відмінне від об`єкту житлового призначення), а тому в межах даного спору ототожнення місця проживання спадкоємців та факту вступу в управління та володіння таким майном є хибним. Крім того, способом визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Матеріали позовної заяви не містять постанови третьої особи про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позивач не надав жодних доказів про втрату правовстановлюючого документа та про те, що іншим способом неможливо відновити правовстановлюючий документ та визнати право власності на спадкове майно, а лише судовому порядку (а.с. 56-57).

Позивач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду письмову заяви про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_6 у повному обсязі та розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_11 будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явилися, причини неявки не повідомили, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Третя особа Виноградівська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Боричок К.В., будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в судове засідання також не з`явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідачів - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.01.2002 р.

Місцем відкриття спадщини є с. Сасово, Берегівського (колишнього Виноградівського) району Закарпатської області.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області від 20.01.2022 № 62, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала і була зареєстрована безпосередньо до дня смерті в АДРЕСА_1 .

За час свого життя спадкодавець заповіту не залишила, тому спадкування відбувається за законом.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином, спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбувалось за правилами, встановленими ЦК УРСР 1963 р.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на дві земельні ділянки (площею 2,53 га та 0,67 га) загальною площею 3,20 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради, право власності на які посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №002682, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №318 від 27.06.2003 р.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є її сини: позивач ОСОБА_12 , який згідно свідоцтва пр. зміну імені від 26.05.2020 серії НОМЕР_2 змінив прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_8 », а також відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Даний спір вже був предметом судового розгляду.

Так, відповідач ОСОБА_3 у 2021 році звертався до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Королівської селищної ради щодо оформлення в цілому на себе спадкових прав на земельні ділянки належні спадкодавцю.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.09.2021 р. у справі №299/3819/21 позов ОСОБА_3 було задоволено повністю.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.02.2023 р. у справі №299/3819/21 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено: рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2021 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що оскаржене рішення скасовано з процесуальних підстав, що водночас не позбавляє зацікавлених осіб звернутися до суду із новим позовом до належних відповідачів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.02.2023 р. у справі №299/3819/21 встановлено - .... «.. оскільки апелянтами документів убачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_4 (матері) були зареєстровані та проживали разом із нею в АДРЕСА_1 , то за відсутності заповіту визнання судом права власності на спадкове майно (дві земельні ділянки) за ОСОБА_3 безпосередньо зачіпає та порушує їх спадкові права як спадкоємців першої черги, що прийняли спадщину»....

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлені факти прийняття спадщини позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_2 , тоді як згідно довідки на яку посилається апеляційний суд (від 20.01.2022 р. №61) відповідач ОСОБА_3 на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 не проживав з нею за однією адресою.

Так відповідно до довідки виконавчого комітету Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області про спільне проживання громадян на день смерті одного з них від 20.01.2022 № 61, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані та проживали:

- син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- син ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- зареєстрований не проживав по даному адресу син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ВС наголошує, що згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У даному випадку з матеріалів справи встановлено, що спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 прийняли тільки два спадкоємці, сини спадкодавця – позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 , які проживали разом з спадкодавцем на день її смерті.

Оскільки згідно довідки виконавчого комітету Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області про спільне проживання громадян на день смерті одного з них від 20.01.2022 № 61, відповідач ОСОБА_3 з спадкодавцем на день її смерті не проживав, він у відповідності до положень статтей 548, 549 ЦК УРСР вважається таким, що не прийняв спадщину.

Доказів, які б свідчили про прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_3 до суду не надано.

Таким чином спадщина, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 підлягає поділу між двома спадкодавцями, які прийняли спадщину – синами спадкодавця ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Разом з цим, згідно заяви про визнання позову та розгляд справи без участі особи від 09.04.2025, відповідач ОСОБА_2 на спадкове майно не претендує і не заперечує проти визнання права власності на земельні ділянки за позивачем ОСОБА_6 ( а.с.51).

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

У зв`язку з необхідністю оформлення спадщини, що залишилася після смерті матері позивач ОСОБА_6 звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори.

Однак листом від 20.02.2025 р. за № 26/01-16, завідуюча Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. повідомила позивача , що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно належне ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає можливості, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.

Разом з цим оригінал правовстановлюючого документа у позивача відсутній, збереглася тільки копія правовстановлюючого документа державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №002682, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №318 від 27.06.2003 р. із вказаним власником « ОСОБА_15 », де зазначено дівоче прізвище спадкодавця.

Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності оригінала правовстановлюючого документа на спадкове майно, виданого на ім`я спадкодавця.

Відповідно до п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК Української РСР та ст.16 ЦК України 2003 року визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає що позивачем на законних підставах набуто право власності на земельні ділянки, що залишилися після смерті його матері, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 6, 525, 527, 534, 541, 542, 548, 549 ЦК УРСР в ред. від 18.07.1963 року, статтями 16, 392 ЦК України, статтями 10, 60, 169, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим та проживаючим в АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), право власності на земельні ділянки (площею 2,53 га та 0,67 га) загальною площею 3,20 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради, посвідчене копією державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №002682, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №318 від 27.06.2003 р. в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийЛевко Т. Ю.