Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №389/3299/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

05.10.2026

ЄУН 389/3299/25

Провадження №2/389/1038/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку загального позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Позненко Ю.В., 09 вересня 2025 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги обгрунтовані тим, що позивач у квітні 2001 року за 800 грн придбала будинок власником якого був ОСОБА_2 на підставі розписки. Враховуючи невелику вартість будинку та значну затратну частину на офіційне оформлення купівлі-продажу у нотаріуса, сторони вирішили відкласти цю справу на більш пізній час. Через смерть власника незадовго після продажу будинку, офіційний перехід права власності на будинок так і не відбувся. ОСОБА_2 помер у 2001 році в цьому ж будинку, на день своєї смерті проживав сам, близьких родичів не мав, заповіт від його імені в Дмитрівській сільській раді Кропивницького району Кіровоградської області не посвідчувався. Наразі, після смерті офіційного власника будинку - ОСОБА_2 ніхто зі спадкоємців не заявляв претензій щодо власності на цей будинок. Позивачу невідомо коло таких спадкоємців та невідомо де вони можуть знаходитися, також невідомо чи приймалася спадщина після смерті ОСОБА_2 , взагалі. Отже, позивач з квітня 2001 року постійно та безперервно користується будинком за адресою: АДРЕСА_1 , по теперішній час. Будинок знаходиться в нежитловому стані, що не дозволяє там фактично проживати позивачу зі своєю сім`єю. За період користування будинком, позивач піклується про свою власність, проводить поточні ремонти, обробляє земельну ділянки, яка знаходяться за даним домогосподарством. Позивачем було замовлено та виготовлено звіт про оцінку майна та технічний паспорт на будинок. З огляду на те, що позивач добросовісно заволоділа чужим майном і понад 25 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком, вона вирішила звернутися до суду з цим позовом про визнання за нею права власності на нього за набувальною давністю.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, представник позивача подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглянути за його з позиваем відсутності.

Представник відповідача Дмитрівської сільської ради в підготовче засідання не з`явився, надав заяву, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог, розгляд справи просив провести без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до довідок Дмитрівської сільської ради від 05 вересня 2025 року №484 та від 04 листопада 2025 року за вих.03-16-3724/1, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1970 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав один за адресою АДРЕСА_1 . Заповіт від його імені в Дмитрівській сільській раді не посвідчувався.

Згідно з витягами з погосподарської книги ОСОБА_2 значиться власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .

У довідці Дмитрівської сільської ріди від 02 вересня 2025 року за вих.№ 476 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2001 року є користуваем будинку, якицй розташований за адресою АДРЕСА_1 . В даному будинку ОСОБА_1 не зареєстрована.

За даними паспорта позивач з 04 лютого 2003 року зареєстрована по АДРЕСА_2 .

На замовлення ОСОБА_1 03 серпня 2026 року виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з госодарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до актового запису про смерть №86 від 27 серпня 2001 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років. Місце смерті та проживання: АДРЕСА_3 . Свідоцтво про смерть видане ОСОБА_3 , яка проживає за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спакового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), після смерті ОСОБА_2 у Знам`янській районній державній нотаріальній конторі Кіровоградської області 13 листопада 2001 року заведено спадкову справу, номер у нотаріуса 506, номер у спадковому реєстрі 1608271. З матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулася його сестра ОСОБА_3 ,1939 року народження, яка проживала по АДРЕСА_4 . У заяві, вказала, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме право на земельну частку пай та банківські вклади. Також зазначила, що крім неї, спадкоємців немає. Надалі на ім`я ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2002 року на право на земельну частку пай, та свідоцтво про право на спадщину від 17 березня 2004 року на право власності на майновий пай. У довідках наявних у матеріалах нотаріальної справи виданих Дмитрівською сільською радою також вказано, що ОСОБА_2 на день своєї смерті був зареєстрований один по АДРЕСА_1 . Заповіти, спадкові договори спадкодавцем не складалися.

З довідки Херсонської міської ради наданої на запит суду вбачається, що відповідно до відомостей реєстру територіальної громади, інформація про декларування/реєстрацію місця проживанн (перебування)/зняття з реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_3 , 1939 року народження, станом на 24 квітня 2026 року, відсутня. Крім того в реєстрі територіальної громади відсутня інформація щодо реєсрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстроване.

За даними Знам`янського міжміського комунального підприємства «Бюро технічної інвентираризації», Інвентаризаційна справа на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.

В письмових поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожна окремо пояснили, що є жителями села Дмитрівка Кропвиницького району Кіровоградської обалсті, знають ОСОБА_1 та підтверджують, що вона дійсноу квітні 2001 року придбала будинок по розписці у ОСОБА_2 , який проживав по АДРЕСА_5 , за 800 грн.

Отже на підставі зібраних у справі доказів, в їх сукупності судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті будинок ніхто не успадкував, право внасності на нього не зареєстровано. Вказаним будинком з 2001 року, постійно користується позивач ОСОБА_1 , оскільки передала ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок його купівлі, однак договір купівлі-продажу між ними укладений не був. Позивач утримує будинок, здійснює його ремонт, обробляє земельну ділянку на якій він розташований. Проживання в будинку наразі є неможливим, оскільки він знаходиться в непридатному для проживання стані,потребуєр емонту Даних про те, що будь-які інші особи претендують на вказаний будинок, судом не знайдено.

Положенням статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Враховуючи те, що позивач добросовісно заволоділа чужим майном – житловим будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і понад десять років відкрито, безперервно ним володіє, та на вказане нерухоме майно не претендують інші особи, за нею може бути визнано право власності на це нерухоме майно за набувальною давністю згідно з ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України. Відтак, позовні вимоги є огрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,4,12,13,81,89, 259,263-265, 274,354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

відповідач – Дмитрівська сільска рада Кропивницького району Кіровоградської області, ЄДРПОУ:04365267, пл.Перемоги,буд.4, с.Дмитрівка Кропивницького району Кіровоградської області.

Суддя Г.В. Берднікова