Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №381/5241/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3893/26

381/5241/26

Рішення

Іменем України

06 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

18 серпня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справа передана на розгляд головуючому судді Самусі В.О.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що 03 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1308840.

Згідно умов цього договору відповідач, як позичальник, отримав кошти в борг у сумі 7 000 гривень із зобов`язанням сплати процентів за користування коштами.

Відповідачем умови договору не виконані, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 20 832 гривні, що включає: 7 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 13 832 гривні – нараховані проценти.

В подальшому, після укладення договору факторингу, право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1308840 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит-Капітал», як нового кредитора.

У зв`язку із наведеним, позивач просить стягнути з відповідача 20 832 гривні, як заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1308840 від 03 грудня 2020 року, а також компенсувати його витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та 8 000 гривень, як витрати на професійну правничу допомогу.

Окремо позивачем було заявлено клопотання про витребування від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відомостей про належність банківської картки № НОМЕР_1 та зарахування на карку коштів у сумі 7 000 гривень 03 грудня 2020 року.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та задоволено клопотання про витребування доказів.

03 вересня 2026 року до суду надійшов лист від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-38526, яким підтверджено належність банківської картки відповідачу та зарахування коштів у сумі 7 000 гривень 03 грудня 2020 року.

07 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позову заяву, зі змісту відзиву слідує, що відповідач стверджує про недоведеність обставин укладення договору та отримання ним коштів в борг та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги. Додатково зазначає, що проценти нараховані поза межами погодженого сторонами кредитного зобов`язання строку кредитування. Ним також надано власний контр розрахунок боргу, в якому зазначено, що розмір боргу становить 9 995 гривень, з них: 7 000 гривень – тіло кредиту, 1 995 гривень – проценти (а. с. 19-25).

Окремо відповідачем заперечується обґрунтований характер витрат на правничу допомогу позивача і заявлено клопотання про зменшення цих витрат (а. с. 26).

24 вересня 2026 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення від представника позивача, в яких висловлені аргументи щодо доведеності позовних вимог та обґрунтованого характеру судових витрат, заявлених до відшкодування.

В судове засідання учасники справи не з`явились, були повідомлені належним чином, подали клопотання про проведення судового засідання за їхньої відсутності. В силу приписів статті 223 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку із неявкою учасників судового розгляду, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 06 жовтня 2026 року до 16 години 00 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом було встановлено, що 03 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1308840. В подальшому до цього договору вносились зміни 20 грудня 2020 року та 06 січня 2020 року (а. с. 49-55, 60-61, 65-66).

Договір підписаний позичальником з використанням електронного підпису. Довідка про ідентифікацію долучена до позовної заяви (а. с. 67).

Сторонами зобов`язання погоджені наступні умови: сума кредиту – 7 000 гривень, процентна ставка – 1,9 % щоденно, строк користування коштами – 15 днів з можливістю продовження.

В подальшому, внаслідок укладення додаткових угод строк кредитування був продовженим до 05 січня 2021 року, а згодом і до 22 січня 2021 року.

Обставини щодо перерахування коштів позичальнику підтверджуються довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 11 травня 2026 року та відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а. с. 18, 69).

До матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості. В зазначеному розрахунки наведені відомості щодо часткової сплати процентів позичальником на загальну суму 3 990 гривень. Проценти нараховані за період часу з 03 грудня 2020 року до 21 квітня 2021 року (а. с. 70-74).

21 квітня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-21042021 (а. с. 75-82).

За вказаним договором позивачу, як новому кредитору передано право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1308840.

Обставини передачі права вимоги підтверджуються витягом з реєстру боржників (а. с. 83).

До матеріалів справи долучені докази проведення оплати за договором факторингу, що в силу умов пунктів 6.2.3, 7.2 договору факторингу підтверджує обставини переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора (а. с. 85).

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому,необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов`язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги.

З огляду на наведені правові норми та сукупність долучених до справи доказів, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Так, суд погоджується з доводами позивача щодо укладення договору та додаткових договорів та погодження відповідних умов. Алгоритм ідентифікації та спосіб укладення договору підтверджують волю та волевиявлення відповідача, як сторони зобов`язання, на виникнення відповідних прав та обов`язків.

Договір частково виконаний відповідачем, що підтверджує його обізнаність з необхідністю погашення боргу на попередньо погоджених умовах.

Матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази щодо отримання коштів в борг відповідачем, як позичальником.

Також, матеріалами справи підтверджений перехід права вимоги до позивача, як нового кредитора, за вказаним вище кредитним договором.

Відповідач обставин укладення договору та отримання коштів в борг не спростував, доказів погашення заборгованості понад суму, що визнається позивачем, не надав.

Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд виходить з наступного.

Так, позивачем долучений розрахунок заборгованості. Зі змісту розрахунку слідує, що проценти нараховані за період часу з 03 грудня 2020 року до 21 квітня 2021 року, позичальником частково погашено заборгованість за процентами на суму 3 990 гривень.

Разом із тим, зі змісту додаткового договору від 06 січня 2021 року слідує, що дата повернення кредиту – 22 січня 2021 року.

Відомостей про подальше продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

Тому, проценти мають бути нарахованими до 22 січня 2021 року. Поза межами строку кредитування нарахування процентів за правилами статті 1048 ЦК України виключається. Вказане кореспондується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в Постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

В цьому випадку суд вважає правильним розрахунок заборгованості позивача станом на 22 січня 2021 року включно, згідно з яким розмір заборгованості за тілом кредиту – 7 000 гривень, за процентами 2 128 гривень. Загальна сума заборгованості – 9 128 гривень.

Далі, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 гривень. Відповідач вважає, що розмір відповідних витрат підлягає зменшенню.

Аналізуючи наявність підстав для стягнення відповідних витрат, суд виходить з наступного.

Так, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин та обсяг наданої правничої допомоги та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити до 4 000 гривень розмір компенсації понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнути ці кошти з відповідача на користь позивача.

Далі, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 171,45 гривень (2 662,40 гривні х 44 %).

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1308840 від 03 грудня 2020 року у сумі 9 128 гривень, з них: 7 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 2 128 гривень – заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4 000 гривень, як компенсацію витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ –КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.