Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №151/538/26 — Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/538/26

Провадження №2/151/508/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Трачук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (надалі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") Усенко М.І. через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 07 січня 2020 року між ТОВ ''Мілоан'' та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит № 1341211, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у сумі 5 000 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним Договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачкою не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним Договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит в сумі визначеній кредитним Договором, що підтверджується платіжним дорученням. П. 7.1. Кредитного договору № 1341211 від 07.01.2020 визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до п.1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Відповідачка для отримання кредиту зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система кредитодавця здійснила реєстрацію відповідачки, створила обліковий запис та особистий кабінет. Відповідачка в особистому кабінеті вказала банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів кредитодавець здійснив верифікацію доданої відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація відповідачки здійснилась при вході в особистий кабінет, шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту відповідачки, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Для отримання кредитних коштів відповідачка здійснила заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті кредитодавця. Після прийняття рішення надати кредит відповідачці, товариство надіслало в особистий кабінет відповідачки проєкт кредитного Договору (оферта). Відповідачка ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердила його підписання (акцепт). Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачці одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідачка використала для підписання відповіді про прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит. Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його особистому кабінеті. Тобто, укладаючи кредитний договір відповідачка та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. 6, 7, 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Відповідачка підписала кредитний Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, зазначають, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою не був би укладений. Після чого, укладений кредитний Договір було розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 кредитного Договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачкою в особистому кабінеті, що підтверджується платіжним дорученням. Згідно з п. 3.2.6. кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

29 грудня 2020 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги №58-МЛ, за умовами якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Мілоан", в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 1341211 від 07.01.2020. Оскільки, станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачкою не виконано взятих на себе зобов`язань згідно договору № 1341211 від 07.01.2020, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" заборгованість в розмірі 18 800 гривень, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 гривень.

Ухвалою судді від 23 червня 2026 року у справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін та за клопотанням представника позивача витребувано докази.

14 серпня 2026 року від ОСОБА_2 який представляє інтереси відповідачки ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Щодо укладання кредитного договору пояснив, що обґрунтовуючи розмір позовних вимог, позивач посилається на кредитний договір № 1341211 від 07.01.2020, але відповідачка не підписувала вищезгаданий Договір - ані в письмовому, ані в електронному вигляді, тому не зрозуміло, в якій формі укладався Договір, якщо в письмовій формі, то з боку кредитора повинні бути підпис та печатка, а з боку позичальника - підпис. Якщо (як стверджує позивач) вони укладалися в електронному вигляді, то вони повинні бути підписані кожною зі сторін або електронним цифровим підписом, або одноразовим ідентифікатором. Проте на цих документах не зазначено, що вони повинні бути підписані сторонами в будь-який перелічений вище спосіб. Таким чином, Договір та графік розрахунків не підписані сторонами. В той же час, підпис є невід`ємним елементом і обов`язковим реквізитом письмової, у тому числі електронної, форми договору. Саме наявність підпису сторони підтверджує її намір укласти правочин, засвідчує волевиявлення учасника та забезпечує його ідентифікацію. Враховуючи, що на Договорі та графіку розрахунків немає підписів як позичальника так і кредитора, дані документи не можуть вважатися укладеними, і відповідно не можуть вважатися доказами в справі. Щодо доказів перерахування кредитних коштів позичальнику: Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування (документація). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"). На підставі первинних документів визначаються показники не тільки бухгалтерського, але й податкового обліку. Зокрема, згідно з п. 44.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством. Крім того, платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності, митних декларацій з даних, не підтверджених первинними документами (п. 44.1 ПК України). Враховуючи положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, документами на підтвердження оплати є або фіскальний чек, або прибутковий/видатковий касовий ордер. Також належним підтвердженням проведеної операції є платіжне доручення, виписка банку, банківська квитанція (при внесенні оплати через касу банку). Натомість позивач в якості підтвердження надав "платіжне доручення 13497795", яке очевидно не є належним доказом, бо не містить підпису та печатки банківської установи. На вказаному "платіжному дорученні" відсутня не тільки банківська печатка, а й печатка первісного кредитора. Фактично, таке платіжне доручення можна скласти на любому комп`ютері, вказати в ньому будь-яку потрібну суму, роздрукувати на принтері та поставити свою печатку. Звертає увагу, що в цьому "платіжному дорученні" номер рахунку відповідача зазначено як НОМЕР_1 - очевидно, мається на увазі 16-значний номер кредитної картки відповідача, та ще й зазначений частково. Але в банківських платіжних дорученнях номер рахунку завжди позначається в форматі IBAN, 23-значним числом. Згідно постанови правління НБУ № 163 від 29.07.2022 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг", надано Указівки щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції (додаток до Інструкції). Згідно пункту 13 Указівок, в графі "рахунок отримувача" зазначається номер рахунку отримувача, який відкритий в надавача платіжних послуг. Згідно підпункту 1 пункту 1 постанови правління НБУ № 162 від 28.12.2018 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні", Банки України з 05 серпня 2019 року формують номер банківського рахунку відповідно до Національного стандарту України "Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 454 (далі - стандарт IBAN). IBAN (International Bank Account Number) - міжнародний номер банківського рахунку, застосування якого є обов`язковим в Україні для банків, небанківських надавачів платіжних послуг, які відкривають платіжні рахунки користувачам, а також для емітентів електронних грошей під час формування номеру електронного гаманця. Відповідно до пункту 2 постанови правління НБУ № 162 від 28.12.2018 року, Банкам України під час формування номера банківського рахунку заборонено використовувати номер платіжної картки. Таким чином, в платіжному дорученні не може використовуватись номер платіжної картки. Тим більше в платіжному дорученні не може використовуватися номер картки, який зазначено частково. Отже, позивач надав в якості доказу "платіжне доручення", яке не може вважатися належним доказом, так як по своїй суті це несправжній документ, виготовлений не банком а первісним кредитором. Станомна дату укладення кредитного договору 20.01.2021 діяв Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Згідно статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору), платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ певної грошової суми зі свого рахунку на рахунок отримувача. Платіжне доручення можна визначити як зобов`язання банку виплатити певну суму третій особі (фізичні чи юридичні). Тобто це спосіб підтвердити відправлення грошей іншим особам, за умови дотримання певних вимог. Згідно пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Згідно абзацу 1 пункту 22.6. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника. Вимоги до змісту платіжного доручення прописані в нормативно-правових актах НБУ. Одним із таких нормативно-правових актів є постанова правління НБУ № 162 від 28.12.2018 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні", відповідно до якої з 05 серпня 2019 року номер банківського рахунку формується відповідно до Національного стандарту України "Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні.Таким чином, платіжне доручення № 13497795 від 07.01.2020 року було сформовано з порушення вимог, встановлених НБУ щодо змісту таких платіжних доручень. Отже, якщо навіть уявити, що платіжне доручення № 13497795 від 07.01.2020 року дійсно було відправлене в банк саме в такому вигляді, який присутній в матеріалах справи, то банк не міг прийняти до виконання такий документ, бо по-перше номер отримувача вказаний не в форматі IBAN, а по-друге, цей номер вказаний лише частково (вісім цифр замість шістнадцяти). Принагідно зауважити, що в матеріалах справи немає документу, де б відповідач (позичальник) надавали первісному кредитору відомості про свою кредитну картку (номер картки). Тож незрозуміло, звідки у первісного кредитора могла з`явитися інформація про номер картки позичальника. Але в любому випадку таке платіжне доручення не являється первинним бухгалтерським документом, не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та Положення "Про форму та зміст розрахункових документів" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, а тому не повинно прийматися судом як належний доказ щодо перерахування кредитних коштів. Таким чином, в якості доказу укладення кредитного договору позивач надав власноруч виготовлену паперову копію електронного кредитного договору, який не підписаний позичальником, а в якості доказу переказу кредитних коштів позивач надав власноруч виготовлене платіжне доручення, яке не відповідає вимогам законодавства, встановленим для таких документів. Отже, підсумовуючи: немає жодного доказу щодо укладання кредитного договору, та немає доказів перерахування кредитних коштів. Позивач не надав доказів перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок відповідачки. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. Щодо розміру заборгованості: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Таким чином, не знаючи наперед, якою буде позиція суду щодо неукладеності Договору, недоведеності факту переказу кредитних коштів, та незважаючи на недоведеність позовних вимог, сторона відповідача вважає за необхідне звернути увагу суду, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки розмір заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору. Згідно договору №1341211 від 07.01.2020, тіло кредиту 5000 грн, а проценти за користування 3000 грн. Строк дії договору 30 днів. Але позивач вимагає стягнути 10500 грн заборгованості за процентами, тобто відбувалося нарахування процентів після закінчення терміну дії кредитного договору. Таким чином, вимоги позивача неправомірні. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. В даному випадку, із тіла кредиту 5000 грн та визначених договором процентів 3000 грн загальна заборгованість збільшилася до 18800 грн, з яких 10500 грн - проценти, хоча за умовами договору розмір процентів становить 3000 грн за весь період користування кредитом. Матеріали справи не містять доказів, що позичальник укладала додаткові угоди для пролонгації дії договору, тому такі нарахування є незаконними і не підлягають задоволенню. ВП ВС зазначила, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. ВП ВС також зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. На підставі викладеного, слід відмовити позивачу в стягненні процентів, які були нараховані після закінчення строку дії договору (30 днів). При цьому варто зауважити: несправедливість нарахування процентів зазначена не тому що сторона відповідача погоджується з існуванням кредитних зобов`язань, а тому що при написанні відзиву завдання відповідача - надати свої заперечення та міркування щодо всіх доводів позивача, висловлених в позовній заяві. Щодо нарахування комісії: Позивач намагається стягнути 1000 грн комісії за надання кредиту, що становить 20% від суми кредиту. Сторона відповідача вважає за необхідне звернути увагу суду, що нарахування комісії - незаконне та не підлягає задоволенню. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком кредитора, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок кредитора за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи, то такі дії не є послугами, що надаються клієнту- позичальнику. Отже, встановлена позивачем комісія за обслуговування кредиту є платою за дії, які кредитор здійснює на власну користь, як додатковий тягар до сплати відсоткової ставки, а не як надання окремої послуги. Таким чином, встановлена кредитором у договорі плата за обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону "Про захист прав споживачів". Так, позивачем нарахована плата за послугу, що супроводжує кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг кредитора за рахунок позичальника, що є незаконним. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Указані порушення вимог чинного законодавства при укладені кредитного договору призвели до порушення прав споживача, які мають бути захищені відповідно до ч.9 ст. 18, ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів". Тобто, оспорюваним пунктом Договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання кредиту та за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про споживче кредитування". Вищевказане кореспондується з постановою Верховного Суду від 01.04.2020 року в справі № 583/3343/19. Згідно із Законом України "Про захист прав споживачів", послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п. 17 і 23 ст. 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Враховуючи наведене, оскільки первісним кредитором було встановлено одноразову плату за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.5.1. договору про споживчий кредит № 1341211 від 07.01.2020 умови щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 1000 гривень, є нікчемними. Щодо нарахування штрафів/пені: В тексті позовної заяви позивач вказує, що заборгованість по штрафам/пені становить 2300 грн. При цьому в розрахунку заборгованості, наданому первісним кредитором, відсутнє нарахування - як штрафів, так і пені. Виписка з особового рахунка, надана позивачем, також містить тільки кінцевий розмір заборгованості по штрафам/пені 2300 грн, але ніде не вказано - як виникла ця заборгованість, коли були нараховані штраф чи пеня. При цьому слід зазначити, що згідно п. 62 "Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75) аналогічно встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, тільки Виписка по рахунку є первинним документом. Але документ, наданий позивачем під назвою "Виписка з особового рахунка за кредитним договором № 1341211 від 07.01.2020" фактично таким не є, бо складена не банком, а самим позивачем, та не має обов`язкових реквізитів, які передбачені Положенням № 75. Даний документ не містить інформацію про період утворення заборгованості, а лише узагальнені суми по тілу кредиту та відсоткам, і в ньому не наявні відсоткові ставки, за якою відсотки були нараховані. Тобто цей документ не наділений ознаками та правовою силою первинного бухгалтерського документа. Заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу: Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, відзив повинен містити заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті. Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідний висновок викладено у постанові ВПВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу. Як вбачається з матеріалів справи, вона не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При цьому саме позивач подавав клопотання про розгляд справи без його участі, тобто він не бажає приймати участь в судових засіданнях. Якщо переглянути сайт Судова влада України, то тільки за останні два місяці ТОВ "ФК "Кредит-капітал" подало більше ніж 70 позовних заяв по всіх районних судах України, де позивач звертався до боржників з аналогічними позовами про стягнення заборгованості, тобто аналогічні послуги в аналогічних справах до інших боржників, і скрізь представником зазначено або адвокатське об`єднання Апологет, або адвокат Усенко Михайло Ігорович. Отже, для цього адвоката така позовна заява є типовою, шаблонною. Тому виглядає дивним послуга під назвою Усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором: про що можна консультувати, маючи тільки за останні два місяці більш як 70 аналогічних позовних заяв, складених для позивача? Також незрозумілою є послуга Погодження правової позиції клієнта у справі - з урахуванням того, що позивач постійно співпрацює з АО Апологет у справах щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами. Враховуючи наявність усталеної судової практики та правових позицій Верховного Суду з приводу подібних правовідносин, значення справи для позивача, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, враховуючи реально затрачений час на надання послуг та їх обсяг, сторона відповідача вважає, що сума 2 (дві) тисячі грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з обсягом і складністю наданих послуг адвокатом. Але в любому випадку розмір витрат на правову допомогу повинен бути пропорційно зменшений у відповідності до зменшення суми задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, позивач не надав доказів укладання кредитного договору, доказів існування заборгованості станом на момент подання позовної заяви до суду, і не надав доказів перерахування кредитних коштів від первісного кредитора до позичальника.

10 вересня 2026 року представник позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" Усенко М.І. через систему "Електронний суд" надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що 07 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" був укладений кредитний договір №1341211 на суму 5000 грн. ТОВ "Мілоан" надіслало відповідачці одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону відповідачки, який вона використовувала для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 1341211 від 07.01.2020, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір № 1341211 від 07.01.2020 є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Згідно п. 6.5 кредитного договору № 1341211 від 07.01.2020, сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. На підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення № 13497795 від 07.01.2020, з якого слідує, що ТОВ "Мілоан" перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_2 , кредитні кошти в сумі 5000 грн. Згідно ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України. Правова позиція щодо застосування ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, закріплена в рамках даного позову, закріплена в постанові ВГСУ від 28.09.2011 у справі №10/52д, постанові ВГСУ від 27.10.2011 у справі №5015/1965/11, ухвалі ВССУ від 15.06.2011 у справі №6-4882св11. Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону "Про банки та банківську діяльність" в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 за №481. Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. Товариством на підтвердження здійснення господарської операції щодо Кредитного договору надано платіжне доручення 13497795 від 07.01.2020 про переказ коштів згідно укладеного Кредитного договору, на підставі вказаного платіжного доручення Товариством здійснюється облік за кредитним договором № 1341211 від 07.01.2020 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан". У відповідності до п. 12.1 розділу 12 Правил, з метою ведення обліку кредитних договорів Товариство застосовує обліково-реєструючу систему, яка забезпечує облік та реєстрацію договорів в електронному вигляді з обов`язковою можливістю роздрукування інформації на будь-який момент, а також забезпечує можливість відновлення втраченої інформації в разі виникнення будь-яких обставин непереборної сили. Обліково-реєструюча система Товариства відповідає вимогам встановленим Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41 від 28.08.2003, Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016р. №913. (п. 12.2. Правил). Згідно п. 12.3. Правил, зберігання кредитних договорів здійснюється в електронній формі за допомогою спеціальних засобів, що унеможливлюють доступ до них сторонніх осіб. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до п.4.2. Правил, подаючи першу заяву, заявник має зареєструвати в особистому кабінеті банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заяві. Товариство здійснює верифікацію доданої позичальником банківської карти. Для цього заявнику пропонується зробити блокування на банківському рахунку суми 1 гривня. У призначенні платежу міститься код, який заявник має ввести на сайті Товариства. Таким чином Товариство перевіряє, що банківська карта активна та заявник має доступ до управління картковим рахунком. Після підтвердження карти, блокування коштів скасовується. Дізнатися код заявник може наступними способами: у SMS, якщо банк, що емітував карту, надсилає повідомлення про операції по карті; через інтернет-банк, переглянувши заблоковані по рахунку суми; зателефонувавши до служби підтримки банку, що емітував карту. Згідно п. 4.3. Правил, що розміщені на сайті https://miloan.ua, Товариство не отримує реквізитів банківської карти (повний номер, закінчення дії та CVV код). Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системам Visa та MasterCard сервіси, як Liqpay Приватбанку. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Після натискання кнопки "Додати карту" на сайті Товариства, заявник переходить на сторінку такого сервісу, а після здійснення блокування коштів повертається на сайт Товариства для введення коду. До бази даних Товариства від платіжного сервісу потрапляє лише частка номеру карти та токен, згенерований платіжним сервісом. Цих даних недостатньо для вчинення шахрайства з картою, навіть якщо вони будуть викрадені з бази Товариства. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)" від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ ** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб. У відповідності до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Законом України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон) та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління НБУ від 14.07.2006 № 267 передбачено, що Банки зобов`язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття. Згідно ст. 60 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці. Стаття 62 Закону визнає порядок розкриття інформації, яка містить банківську таємницю чітко окресленому колу суб`єктів. ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", яке є вторинним кредитором, не входить у зазначене ст.62 Закону коло осіб, яким надається інформація, що містить банківську таємницю.Таким чином, надання банком інформації, що містить банківську таємницю стосовно фізичної (юридичної) особи можливо лише у загальному порядку. Як відомо, такий порядок встановлений ст. 62 Законом України "Про банки і банківську діяльність", у відповідності з якою інформацію відносно фізичних (юридичних) осіб розкривається банками лише у двох випадках: на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду. Оскільки - АТ КБ "ПриватБанк" не має правових підстав на розкриття ТОВ "ФК Кредит-Капітал" як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунків відповідача, тому представником позивача разом із позовною заявою до суду подано клопотання про витребування у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_2 коштів в розмірі 5000 грн. в період з 07.01.2020 по 14.01.2020. Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року дане клопотання задоволено і постановлено витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_2 яка належить ОСОБА_1 , картка платника податків НОМЕР_3 , коштів в розмірі 5000 гривень за період з 07 січня 2020 року по 14 січня 2020 року. На виконання ухвали суду, АТ КБ "ПриватБанк" надав відповідь, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на який 07.01.2020 було зарахування коштів на суму 5000 грн. Тому представник позивача не погоджується із твердженням щодо недоведення перерахування коштів відповідно до договору про споживчий кредит. Щодо строку кредитування та нарахованих процентів. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Сума заборгованості відповідачки становить 18800 грн., відповідно до виписки з особового рахунка. З них: 1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн. 2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 10500 грн. 3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1000 грн. 4. заборгованість по штрафах/пені становить - 2300 грн. Представник позивача наголошує, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до нижчезазначених пунктів Кредитного договору № 1341211 від 07.01.2020, а саме: 1.2. Сума кредиту становить 5000.00 грн. у валюті: Українські гривні. 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 07.01.2020. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06.02.2020. 1.5. Сукупна вартість кредиту складає 4000.00 грн. в грошовому виразі та 973.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово; 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 3000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. 1.7. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. 2.2.3. Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства. 4.1. У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. Таким чином, розмір заборгованості складається з: 1. Тіла кредиту : 5000 грн. 2. Комісії за надання кредиту: 1000 грн. 3. Процентів, які нараховані з 08.01.2020 по 06.02.2020 (відповідно до п.1.3. та п.1.5.2) 2% від 5000 грн = 100 грн 100 грн * 30 днів = 3000 грн 4. Процентів, які нараховані з 07.02.2020 по 06.04.2020 (відповідно до п.2.2.3. та п.1.6.) 2.50% від 5000 грн = 125 грн 125 грн * 60 днів = 7500 грн 5. Пені, яка нарахована з 07.02.2020 по 02.03.2020 (відповідно до п.4.1.) 2% від 5000 грн = 100 грн, 100 грн * 25 днів = 2500 грн. Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення: 23.02.2020 - сторно процентів за порушення зобов`язання - 200 грн. Отже, заборгованість по штрафу/пені становить: 2500 грн - 200 грн = 2300 грн. Загальна сума заборгованості становить: 5000 грн + 1000 грн + 3000 грн + 7500 грн + 2300 грн = 18800 грн. Дані умови чітко прописані у кредитному договорі №1341211 від 07.01.2020, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною договору. Усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розміри платежів були обумовлені та погоджені сторонами, тому розрахунки заборгованості є правильними та підлягають до стягненню. У відзиві зазначається: "розмір заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору" та "із тіла кредиту 5000 грн. та визначених договором процентів 3000 грн. загальна заборгованість збільшилася до 18800 грн, з яких 10500 грн - проценти, хоча за умовами договору розмір процентів становить 3000 грн за весь період користування кредитом. Матеріали справи не містять доказів, що позичальник укладала додаткові угоди для пролонгації дії договору, тому такі нарахування є незаконними і не підлягають задоволенню". Представник позивача не погоджується із даним твердженням. Нарахування процентів за договором про споживичй кредит №1341211 від 07.01.2020 не здійснювалось поза межами строку кредитування. Після 06.02.2020 кредитодавцем правомірно було здійснено нарахування процентів за стандартною (базовою) процентною ставкою - 2.50%. Відповідно до п.2.2.3. договору про споживчий кредит "у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів". Щодо нарахування комісії. Відповідно до п.1.5.1 Договору про споживчий кредит №1341211 від 07.01.2020, комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Також зауважили, що ТзОВ "ФК "Мілоан" не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону "Про банки та банківську діяльність". Законом України "Про споживче кредитування" не забороняється встановлювати в договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії за надання кредиту. Крім того, укладаючи Кредитний договір, відповідачка повинна була достовірно знати про його умови та про наслідки невиконання умов кредитного договору, повинна була діяти добросовісно, а підписавши договір, вона погодилась з його умовами та взяла на себе зобов`язання, передбачені договором, в тому числі і щодо оплати комісії за надання кредиту. Встановлення ТОВ "Мілоан" у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов`язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не була. За таких обставин позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди. Щодо витрат на правничу допомогу. 01.07.2025 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет" в особі адвоката Усенка М.І. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Правові засади здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідно до п.4 ч. ст.1 Закону договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. П. ч.1 ст.19 Закону визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги відповідно до ст.26 Закону, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Разом з позовною заявою до суду було надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107; Ордер; Акт № Д/26209 надання послуг правової (правничої) допомоги; Детальний опис наданих послуг до Акту № Д/26209 надання послуг правової (правничої) допомоги. Статею 30 Закону визначено, що Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, Детальним описом наданих послуг до Акту № Д/26209 від 14.04.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року визначено перелік послуг які входять в суму правової допомоги, зокрема: Усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта. Однак представник позивача надає комплекс другорядних правових послуг, які виходять з вищезазначених і не входять в деталізований опис, до прикладу: написання процесуальних заяв та клопотань по суті справи та направлення їх до суду; ознайомлення з відзивом на позовну заяву; підготовка та подання до суду відповідей на відзив та інші послуги. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи та часу, необхідного для її виконання. Отже, вказані додаткові дії адвоката, хоч і не завжди мають самостійне відображення у деталізованих актах наданих послуг, об`єктивно впливають на обсяг затраченого часу, що безпосередньо кореспондується із загальним розміром витрат на правничу допомогу. Таким чином, розмір витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн є обґрунтованим та підтвердженим договором №0107 від 01 липня 2025 року, ордером, актом № Д/26209 від 14.04.2026 та детальним описом наданих послуг. Тому, позовну заяву про стягнення заборгованості ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 просить задовольнити в повному обсязі.

11 вересня 2026 року ОСОБА_2 який представляє інтереси відповідачки ОСОБА_1 , через чистему "Електронний суд" подав заперечення на додаткові пояснення та просить врахувати їх при винесенні рішення. Щодо укладення договору зазначив, що на сторінці 2 Додаткових пояснень позивач стверджує: ТОВ "Мілоан" надіслало відповідачці одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону Відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору. Це абсолютно не відповідає дійсності, так як відповідачка не використовувала і не отримувала одноразовий ідентифікатор для укладення договору № 1341211 від 07.01.2020. Також ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" надало довідку ТОВ "Мілоан" про ідентифікацію, яка начебто підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні договору № 1341211 від 07.01.2020. Проте надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору. При цьому одноразовий ідентифікатор відправлено на номер телефону, який не належить і ніколи не належав ОСОБА_1 . Окремо слід зазначити, що будь-який договір повинен бути підписаний незалежно від того, в паперовому вигляді створено такий договір, чи в електронному. В той же час договір № 1341211 від 07.01.2020 не підписаний сторонами, тому не може вважатися укладеним про що сторона відповідачки вже зазначала у відзиві. Так само не підписана і Анкета-заявка. Тому твердження позивача на сторінці 3 Додаткових пояснень щодо ініціювання укладення Кредитного договору № 1341211 від 07.01.2020 здійснено ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети-заяви на кредит є безпідставними. В даному випадку позивач надав договір, який не підписаний сторонами. Фактично, в такий договір можна вписати будь-яку суму тіла кредиту під будь-які проценти, на будь-який зручний позивачу термін. За такою логікою, відповідачка теж може надати непідписану угоду між ОСОБА_1 та ТОВ "МІЛОАН" де буде зазначено що сторони не мають претензій одна до одної. Чи зарахує суд таку угоду як належний доказ питання риторичне. Тоді чому ж позивач просить вважати доказом якийсь непідписаний папірець? Щодо доказів перерахунку кредитних коштів: Як вже зазначалося стороною відповідача у відзиві, доказами можуть бути лише первинні бухгалтерські документи. Знову ж таки, як і у випадку з текстом кредитного договору, на підтвердження переказу коштів позивач надав папірець, який не відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів не містить підпису та печатки банківської установи, номер рахунку отримувача зазначено не в форматі IBAN, а як номер що написаний на кредитній картці, при цьому такий номер зазначено не повністю а лише частково. Таким чином, в якості доказу укладення кредитного договору позивач надав власноруч виготовлену паперову копію електронного кредитного договору, який не підписаний позичальником, а в якості доказу переказу кредитних коштів позивач надав власноруч виготовлене платіжне доручення, яке не відповідає вимогам законодавства, встановленим для первинних бухгалтерських документів. Щодо документів, наданих до суду Приватбанком, про зарахування на картку ОСОБА_1 5000 грн 07.01.2020, то цей документ не може бути підтвердженням отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором. Цей документ лише підтверджує, що 07.01.2020 ОСОБА_1 отримала 5000 грн. невідомо від кого, невідомо за що. Отже, немає жодного доказу щодо укладання кредитного договору, та немає доказів перерахування кредитних коштів. Та навіть якщо 07.01.2020 на рахунок ОСОБА_1 дійсно були переведені 5000 грн від первісного кредитора, то це не є підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором № 1341211 від 07.01.2020, бо ці кошти є помилково (без укладання кредитного договору) перераховані на рахунок відповідачки, отже повертати їх необхідно як безпідставно отримані кошти, у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України, про що Позивач вимог не заявляв. Щодо нарахування процентів на протязі 60 днів після закінчення договору: Відповідачка не здійснювала платежі за даним договором, тому пункти 2.2.3. та 2.3.1. не можуть бути застосовані до правовідносин. Фактично, мова йде про автопролонгацію строку дії договору на 60 днів. Також слід зазначити, що посилання позивача на положення договору щодо так званої автоматичної пролонгації суперечить природі договору споживчого кредитування та вимогам законодавства. Відповідно до статей 11, 12 Закону України "Про споживче кредитування" будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чітко вираженої та однозначної згоди споживача. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позичальник після спливу строку кредитування виявив волю на продовження строку дії договору на інших умовах, зокрема шляхом укладення додаткових угод, акцепту відповідної пропозиції кредитодавця або сплати платежів, які свідчили б про погодження пролонгації. Сам по собі факт неповернення кредиту у встановлений строк не може розглядатися як волевиявлення позичальника на зміну умов договору та продовження строку користування кредитом, оскільки така інтерпретація фактично призводила б до односторонньої зміни кредитодавцем істотних умов договору, що є неприпустимим. Крім того, позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів як плати за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України. Однак після спливу погодженого сторонами строку кредитування користування кредитними коштами не може вважатися правомірним, а тому підстав для нарахування таких процентівнемає. Нарахування процентів за значно більшою ставкою після закінчення строку кредитування фактично має характер заходу відповідальності за порушення зобов`язання, проте вимоги про стягнення відповідальності за правилами ст.625 ЦК України позивачем не заявлялися. За таких обставин проценти можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому підстав для їх стягнення за період після його спливу немає. Саме тому не заслуговують на увагу доводи позивача щодо можливості нарахування процентів впродовж 60-ти днів з моменту закінчення дії договору: в даному випадку не є важливим конкретна кількість днів: це може бути 60, а може бути і 160 - важливо що такі нарахування здійснювалися після закінчення строку дії договору, а тому слід ще раз нагадати правову позицію ВП ВС у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16: сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Доводи позивача про те, що строк кредитування було автоматично продовжено на 60 днів у зв`язку з неповерненням кредиту, а тому проценти підлягали нарахуванню за весь період 60 днів, є безпідставними. Посилання позивача на положення договору щодо так званої автоматичної пролонгації суперечить природі договору споживчого кредитування та вимогам законодавства. Відповідно до статей 11, 12 Закону України "Про споживче кредитування" будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чітко вираженої та однозначної згоди споживача. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позичальник після спливу строку кредитування виявив волю на продовження строку дії договору на інших умовах, зокрема шляхом укладення додаткових угод, акцепту відповідної пропозиції кредитодавця або сплати платежів, які свідчили б про погодження пролонгації. Сам по собі факт неповернення кредиту у встановлений строк не може розглядатися як волевиявлення позичальника на зміну умов договору та продовження строку користування кредитом, оскільки така інтерпретація фактично призводила б до односторонньої зміни кредитодавцем істотних умов договору, що є неприпустимим. Крім того, позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів як плати за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України. Однак після спливу погодженого сторонами строку кредитування користування кредитними коштами не може вважатися правомірним, а тому підстав для нарахування таких процентів немає. Нарахування процентів за значно більшою ставкою після закінчення строку кредитування фактично має характер заходу відповідальності за порушення зобов`язання, проте вимоги про стягнення відповідальності за правилами статті 625 ЦК України позивачем не заявлялися. Щодо комісії за надання кредиту: Як вже зазначалося у відзиві, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61- 8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. Згідно позиції Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.08.2020 в справі № 641/11984/15-ц та в справі № 695/3474/17 від 27.12.2018 року: "Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними". Згідно положень статті 216 Цивільного Кодексу України: "Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано". Тому хибним є твердження позивача, що своїм підписом на договорі відповідач погодилась з усіма його умовами, а тому повинна сплачувати нараховану комісію. По- перше, відповідач не підписувала кредитний договір № 1159159 від 23.12.2019. По-друге, згідно правової позиції ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті. Якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то зазначає цей висновок у мотивувальній частин судового рішення як обґрунтування висновку по суті спору. Враховуючи зазначені позиції як ВП ВС так і багатьох колегій Верховного Суду, не є визначальним той факт що відповідач раніше не оскаржувала умову договору щодо нарахування комісії за надання кредиту. Визначальним є той факт, що положення договору про встановлення плати за надання кредиту є нікчемним, та вважається з таким з моменту укладення договору, а тому стягнення комісії в розмірі 1440 грн не підлягає задоволенню. Щодо витрат на правничу допомогу: При визначенні розміру правничої допомоги важливим є не тільки надання всіх необхідних доказів щодо існування договірних відносин між позивачем та адвокатом, не тільки існування опису та акту виконаних робіт, а й обґрунтування самого розміру витрат. При наявності за останні 2 місяці більше ніж 70 позовних заяв, де позивач за допомогою адвоката Усенко М.І. звертався до боржників з аналогічними позовами про стягнення заборгованості (тобто аналогічні послуги в аналогічних справах до інших боржників), заявлений розмір 8000 грн є очевидно завищеним та таким що підлягає зменшенню до 2000 грн. в разі повного задоволення позовних вимог, або ж повинен бути пропорційно зменшений з 2000 грн в разі часткового задоволення, відповідно до зменшення суми задоволених позовних вимог.

У судове засідання представник позивача ТОВ ФК "Кредит-Капітал" Усенко М.І. не з`явився, однак 02.10.2026 через систему "Електронний суд" подав клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Позовну заяву просять задовільнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник Дончак Д.М. у судове засідання не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Конверт з рекомендованим повідомленням повернувся від відповідачки без вручення адресату, з відміткою "адресат відсутній", хоча повістка направлялася за адресою зареєстрованого її місця проживання. Також на вказані дати ОСОБА_1 повідомлялася смс повісткою на номер телефону, який взятий із позовної заяви та зазначений у кредитному Договорі № 1341211 від 07.01.2020. Представник Дончак Д.М. про судове засідання повідомлений через "Електронний суд".

Пунктом 1 частини 3 ст. 223 ЦПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Норми статтей 509, 623, 625 ЦК України зазначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також статтями 526, 530, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що 07 січня 2020 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 1341211, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000 гривень, зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом, що передбачені Кредитним договором. (а.с. 8-10)

Згідно пунктів 1.1-1.7 договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума кредиту становить 5000.00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 07.01.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06.02.2020. Сукупна вартість кредиту складає 4000.00 грн. в грошовому виразі та 973.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-І.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

З графіка розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору № 1341211 від 07.01.2020, вбачається, що до сплати станом на 06.02.2020 підлягала сума 9 000,00 грн, яка складалася з: 5000,00 грн сума кредиту, 1000,00 грн комісія за надання кредиту, 3000,00 грн проценти. (а.с. 10 зв. ст.)

Договір укладено в електронній формі. З довідки ТОВ "Мілоан" про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, а акцепт договору здійснено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R42389. (а.с. 11)

З анкети-заяви на кредит № 1341211 вбачається, що при оформленні кредиту були зазначені персональні дані відповідачки ОСОБА_1 , РНОКПП, дата народження, адреса проживання, номер мобільного телефону, відомості про соціальний статус. (а.с. 11 зв. ст.)

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 13497795 від 07.01.2020, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" перерахувало на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн за договором № 1341211. (а.с. 12 зв. ст.)

Факт належності вказаної банківської картки саме ОСОБА_1 та зарахування кредитних коштів на неї підтверджується інформацією АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-260709/113289-БТ від 10.07.2026, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів від 23.06.2026, згідно якої платіжна картка № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Крім того, надали виписку за період 07 січня 2020 року по 14 січня 2020 року яка містить зарахування на суму 5 000 гривень. (а.с. 48-49)

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, а також у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 виходив із того, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, за умови встановлення факту ідентифікації позичальника та погодження істотних умов договору, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оцінивши договір, анкету-заяву, довідку про ідентифікацію, графік платежів та платіжне доручення у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору № 1341211 від 07.01.2020 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 , а також факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 5000,00 гривень підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом також установлено, що 29 грудня 2020 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ. (а.с. 14 зв. ст.18)

Відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор ТОВ "Мілоан" відступив новому кредитору ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором № 1341211 від 07.01.2020.

Перехід права вимоги до позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" підтверджується договором відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією за договором відступлення, а також витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" є належним позивачем у справі та набуло право вимоги до відповідачки за кредитним Договором № 1341211 від 07.01.2020.

Із виписки з особового рахунку та витягу з реєстру боржників вбачається, що позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" визначив заборгованість відповідачки у розмірі 18 800 гривень, з яких : 5 000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1 000 гривень - прострочена заборгованість за комісією, 10 500 гривень - прострочена заборгованість за відсотками та 2 300 гривень - заборгованість по штрафам/пені.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки комісії у розмірі 1000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору п.1.5.1 передбачено сплату комісії 20% від суми кредиту, яка дорівнює 1000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно положень ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1000.00 гривень комісії пов`язаної з наданням кредиту слід відмовити.

Крім того, суд не погоджується із розміром заборгованості за штрафом і вважає за необхідне також відмовити в задоволенні позову в цій частині в сумі 2 300 гривень, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене поданий ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" позов слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 1341211 від 07.01.2020 у загальному розмірі 15 500 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 5 000 гривень та простроченої заборгованості за сумою відсотків 10 500 гривень.

Посилання ОСОБА_2 , який представляє інтереси відповідачки ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного Договору № 1341211 від 07 січня 2020 року та відсутності доказів перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 , спростовується інформацією наданою АТ КБ "Приват Банк" від 10.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260709/113289-БТ, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована картка № НОМЕР_4 ( НОМЕР_6 ), крім того, повідомили, що по вказаному рахунку за період 07.01.2020 - 14.01.2020 видно зарахування на суму 5 000 гривень.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачкою, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 5 000 гривень та заборгованості за відсотками в сумі 10 500 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження цих вимог позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між адвокатом Адвокатським об`єднанням "Апологет" в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", копію ордера, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, акт №Д/26209 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 14.04.2026, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 14.04.2026, відповідно до якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням "Апологет" та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.

Суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву представник відповідачки Дончак Д.М. зазначає, що справа не є складною, є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим. Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи обставини даної справи, позицію відповідача, співмірність заявлених витрат зі складністю справи та розумності їх розміру, розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу має становити 2 000 гривень.

Втім суд такі доводи представника відповідачки, до уваги не бере, як необґруновані, а також звертає увагу представника, що дана справа призначена до розгляду та розглянута у спрощеному позовному провадженні з викликлм сторін, а не без виклику, як зазначає представник.

Так як позов ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат на понесення правничої допомоги суму 6 596 гривень, виходячи з розрахунку: 15 500 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 8 000 гривень / 18 800 гривень (розмір заявлених позовних вимог).

Крім того, при зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 36972 від 12 червня 2026 року (а.с. 5) в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Так як позов ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 195 гривень 06 копійок, виходячи з розрахунку: 15 500 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662 гривні 40 копійок (сума сплаченого судового збору) / 18 800 гривень (розмір заявлених позовних вимог).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним Договором № 1341211 від 07 січня 2020 року в сумі 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень, що складається із : простроченої заборгованості за сумою кредиту 5 000 гривень та простроченої заборгованості за сумою відсотків 10 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Кредит-Капітал" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) гривень 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати понесені на правничу допомогу в сумі 6 596 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (адреса : поштовий індекс 79018, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236, банківські реквізити: IВAN: НОМЕР_7 відкритий в АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614).

Відповідачка : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК