Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №145/1530/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 145/1530/26

Провадження №1-кп/145/208/2026

09.10.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026022110000311, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, працюючої інспектором сектору з оборонної роботи та цивільного захисту Гніванської міської ради, раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи спеціалістом І категорії з питань військового обліку Сутисківської селищної ради Вінницького району Вінницької області, повноваження якої закінчились 17.03.2025 згідно розпорядження Сутисківської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 17.03.2025 № 14-РІ, тобто будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про обов`язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, будучи належним чином попередженою щодо необхідності декларування, маючи реальну та об`єктивну можливість, а також всі необхідні технічні умови заповнити та подати декларацію, в порушення ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», діючи умисно, в період часу з 00 год. 00 хв. 01.01.2026 по 00 год. 00 хв. 01.04.2026, перебуваючи за місцем свого проживання в с-щі Сутиски Вінницького району Вінницької області, не подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, після звільнення, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування станом на 13.08.2026 ОСОБА_4 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік не подала.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, тобто умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю та підтвердила обставини вчинення нею кримінального правопорушення, а саме неподання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за обставин, викладених в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаялася, вказавши, що повністю усвідомила протиправність своїх дій.

Суд враховує той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченої, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, допитавши обвинувачену, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченої та кваліфікація її дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України. Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ст. 366-3 КК України, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Підстав для звільнення обвинуваченої від відповідальності судом не встановлено, у зв`язку з чим обвинувачена підлягає покаранню за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд зважає на те, що обвинувачена повністю визнала свою вину, раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, є працевлаштованою, заміжня, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, про скоєне жалкує.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

Санкцією статті 366-3 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі строком на один рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до інших основних покарань (крім арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк) - строк додаткового покарання обчислюється з моменту набрання законної сили вироком.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ст. 366-3 КК України, у виді 150 годин громадських робіт із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, на 1 рік.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження вчинення як нею, так і іншими особами, нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченій буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання та відповідатиме її особі.

Інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні, у зв`язку з чим винагорода викривачу не пропонувалась.

Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Цивільні позови не заявлялись.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувався і суд не вбачає підстав для його застосування.

Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 2, 12, 50-53, 65-67, 366-3 КК України, ст. 124, 126, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що передбачають обов`язок декларування відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", на строк один рік.

Строк відбування основного та додаткового покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1