Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №128/1894/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1894/26

ВИРОК

Іменем України

08 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 72026021040000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азербайджан, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Азербайджану, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 201-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 з 26.08.2022 є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Одними із задекларованих та фактичних видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 є лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73).

12 вересня 2022 року між ФОП ОСОБА_5 та турецьким підприємством «KARABACAK PARKE KERESTE IMALAT SAN. TIC. A.S» був укладений зовнішньоекономічний договір (контракт) № 10/09, у відповідності до якого ФОП ОСОБА_5 зобов`язувався продати та поставити пиломатеріали обрізні дубові, ціна, кількість та розміри яких визначаються у специфікаціях відповідно до замовлень «KARABАСАК РАRKE KERESTE IMALAT SAN. TIC. A.S», з метою подальшого експорту пиломатеріалів за межі митної території України.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.10.2025, за невстановлених обставин ОСОБА_5 набув лісоматеріали - пиломатеріали обрізні «дуб» (заздалегідь визначеного розміру, виду та кількості), походження яких не підтверджено жодними первинними документами, що відповідають вимогам чинного законодавства, а також без наявності документів, що підтверджують законність їх заготівлі та обігу, а також ТТН-ліс та товарно-транспортні накладні, які в подальшому використав для внесення у прихідні документи (видаткові накладні) неправдивих відомостей, що посвідчували факт законного набуття (придбання) ФОП ОСОБА_5 зазначених пиломатеріалів, а також були використані для отримання Сертифікатів.

Достовірно знаючи, що ФОП ОСОБА_5 не здійснював будь-яких фінансово-господарських операцій щодо придбання пиломатеріалів у ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , з метою набуття у розпорядження офіційних документів, що стануть підставами для отримання Сертифікатів, а також надання недійсним операціям вигляду реальних, усвідомлюючи, що в такий спосіб будуть складені завідомо підроблені офіційні документи, шляхом внесення за невстановлених обставин, місці та часі недостовірних відомостей до бланків видаткових накладних про придбання пиломатеріалів обрізних породи «дуб», підробив офіційні документи, які є підставою для обліку товарно-матеріальних цінностей та подальшого отримання дозвільних документів.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 жовтня 2025 року, з метою підтвердження законності походження лісоматеріалів, а відтак надання експортним операціям видимості правомірних, у невстановленому місці та часі ОСОБА_5 , шляхом використання комп`ютерної техніки, умисно вніс до бланків накладних завідомо неправдиві відомості, що посвідчували факт придбання пиломатеріалів у наступних суб`єктів господарювання, які фактично не здійснювали господарських операцій з їх постачання, а саме:

у ФОП ОСОБА_6 , діяльність якого припинена 29.08.2025, тобто до дати складання відповідного первинного документа, — пиломатеріалів обрізних дубових розміром: товщина 30 мм, ширина 150-170 мм, довжина 740-1640 мм, в кількості 8,773 м?, зазначивши номер видаткової накладної №30 від 30.09.2025;

у ФОП ОСОБА_7 , діяльність якого припинена 23.04.2025, тобто до дати складання відповідного первинного документа, — пиломатеріалів обрізних дубових розміром: товщина 30 мм, ширина 170-230 мм, довжина 1440-2450 мм, в кількості 6,714 м?, зазначивши номер накладної №25/06 від 25.06.2025;

у ФОП ОСОБА_8 , яка під час допиту повідомила про відсутність господарських відносин із ОСОБА_5 та непостачання пиломатеріалів на його адресу, - пиломатеріалів обрізних дубових розміром: товщина 30 мм, ширина 150-170 мм, довжина 740-1240 мм, в кількості 6,714 м?, зазначивши номер накладної №30 від 30.09.2025.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 358 КК України, тобто підроблення офіційних документів з метою їх подальшого використання.

Продовжуючи свої дії, використовуючи 08.10.2025 функції національної онлайн- платформи «Екосистема», ОСОБА_5 з метою отримання Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів умисно долучив у встановленому порядку завідомо підроблені ним видаткові накладні №30 від 30.09.2025, №25/06 від 25.06.2025 та №30 від 30.09.2025 до заяви на видачу Сертифіката, що стало підставою для його незаконного отримання.

На підставі пред`явлених завідомо підроблених видаткових накладних Північно-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства (м. Хмельницький) ФОП ОСОБА_5 видано Сертифікат від 09.10.2025 №20251009-000058 на пиломатеріали обрізні дубові розміром: товщина 30 мм, ширина 150-230 мм, довжина 740-2450 мм, в кількості 19,739 м?, який підтверджував нібито законне походження зазначених лісоматеріалів.

Особливий правовий режим експорту та реалізації лісо- та пиломатеріалів визначений Законом України «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» (далі - Закон України).

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України реалізація за межі митної території України в митному режимі експорту суб`єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім випадків, передбачених ст. ст. 2 та 21 Закону України, допускається виключно за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України право на експорт певної партії лісоматеріалів має суб`єкт господарювання, який отримав сертифікат про походження на відповідну партію лісопродукції.

Тимчасово до 01.06.2027 механізм отримання такого сертифіката визначається Порядком реалізації експериментального проєкту щодо видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів в електронній формі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2025 № 625 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 10 Порядку сертифікат є обов`язковим документом для здійснення експорту лісоматеріалів.

Положеннями п. 4 Порядку визначено, що видача сертифіката здійснюється за заявою, поданою в електронній формі засобами Єдиної екологічної платформи «Еко Система».

Згідно з п. 5 Порядку до заяви додаються документи, що підтверджують законність походження лісоматеріалів, зокрема договори, інвойси, товарно-транспортні накладні, ТТН-ліс та інші документи щодо походження товару.

У разі, якщо експортер не є первинним отримувачем лісоматеріалів, обов`язковим є надання документів, що підтверджують повний ланцюг їх походження.

При цьому відповідно до п. 4 Порядку саме заявник несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у поданих ним документах.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Надалі ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, спрямованих на отримання прибутку від незаконної діяльності, достовірно знаючи про відсутність документів, що підтверджують законність походження лісоматеріалів, а також про встановлену законодавством України заборону їх експорту без відповідного сертифіката про походження, який має ґрунтуватися на достовірних даних, здійснив переміщення через митний кордон України лісоматеріалів з приховуванням від митного контролю.

З цією метою ОСОБА_5 , використовуючи завідомо підроблені документи, а саме видаткові накладні №30 від 30.09.2025, №25/06 від 25.06.2025 та №30 від 30.09.2025, які містили неправдиві відомості щодо походження пиломатеріалів дубових, а також отриманий на їх підставі сертифікат про походження лісоматеріалів від 09.10.2025 № 20251009-000058, подав зазначені документи до митного органу як підставу для митного оформлення товару.

У подальшому, 09.10.2025, у відділі митного оформлення №1 митного посту «Вінниця», діючи через особу, яка надавала брокерські послуги, ОСОБА_5 відповідно до електронної митної декларації від 09.10.2025 №25UA40102004627703 здійснив митне оформлення та переміщення через митний кордон України пиломатеріалів дубових обрізних, які відносяться до інших лісоматеріалів заборонених до вивозу за межі митної території України, розмірами 25-73?100-400х3000 мм, загальним об`ємом 19,739 м?, на користь підприємства «КАRABACAK PARKE KERESTE IMALAT SAN. TIC. A.S» (Турецька Республіка).

При цьому ОСОБА_5 усвідомлював, що подані ним документи містять недостовірні відомості щодо походження товару, є підробленими та отримані незаконним шляхом, а їх використання є способом приховування товару від митного контролю.

Отже, ОСОБА_5 здійснив переміщення через митний кордон України лісоматеріалів, заборонених до експорту за відсутності документів, що підтверджують їх законне походження, шляхом подання митному органу документів, які містять завідомо неправдиві відомості, тобто з приховуванням від митного контролю.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 201-1 КК України, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю інших лісоматеріалів, заборонених до вивезення за межі митної території України.

Так, 31.03.2026 між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , на підставі ст.ст. 52, 468 - 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до зазначеної угоди, прокурор та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 201-1 КК України, ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 201-1 КК України, за вищевказаних обставин та за вказаною правовою кваліфікацією. Крім цього, сторони досягли згоди щодо покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 зазначених в угоді обов`язків.

Також вказаною угодою сторони погодили покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу розміром пятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів гродян, що становить 850 грн, за ч. 1 ст. 201-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу розміром 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 погодили шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначення остаточного покарання у виді штрафу розміром 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн.

За змістом укладеної угоди ОСОБА_5 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення у судовому провадженні; в період досудового розслідування та судового розгляду обвинувального у кримінальному провадженні № 72026021040000003 від 29.01.2026, а також інших кримінальних проваджень, які з нього були виділені або будуть виділені, співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті кримінальних правопорушень, вчинених підозрюваними (обвинуваченими) у зазначеному кримінальному провадженні, а також іншими особами шляхом надання показань, аналогічних тим, які ОСОБА_5 надані в ході досудового розслідування під час допиту. ОСОБА_5 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.ст. 473, 474 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України та умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання. Також просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 сплатив на потреби Збройних Сил України 200 000, 00 грн, тобто всі пом`якшуючі покарання обставини, зазначені при укладенні угоди, виконані та доведені. Речові докази та судові витрати в даному кримінальному провадженні відсутні, тому він не має інших клопотань.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 201-1 КК України, в повному обсязі, визнав фактичні обставини кримінального провадження, встановлені досудовим розслідуванням та які викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди обов`язки та не має наміру ухилятися від її виконання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив її затвердити, призначити узгоджене сторонами угоди покарання.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, в тому числі, щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією). Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У ст. 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості. Згідно з вимогами ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто, обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язковою участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

Згідно ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Аналізуючи та оцінюючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфікуються за ч. 1 ст. 358 КК України, тобто підроблення офіційних документів з метою їх подальшого використання, ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа, та ч. 1 ст. 201-1 КК України, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю інших лісоматеріалів, заборонених до вивезення за межі митної території України.

Так, кримінальні правопорушення, які вчинив обвинувачений, відповідно ст. 12 КК України є кримінальними проступками (ч. 1 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України) та нетяжким злочином (ч. 1 ст. 201-1 КК України), не є корупційними або пов`язаними з корупцією, та відповідають ч. 4 ст. 469 КПК України.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватими, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.

Так, щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання, суд враховує, що за умовами угоди сторони дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції статтей обвинувачення за ч. 1 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України та призначення покарання у виді штрафу за ч. 1 ст. 201-1 КК України, тобто іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 201-1 КК України за це кримінальне правопорушення.

Зокрема, домовленості сторін угоди щодо узгодженого покарання не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, узгоджена міра покарання має конкретний вираз та відповідає ст.ст. 65, 66, 69 КК України.

Згідно положень ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69-2 цього Кодексу.

Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Визначаючись із покаранням, строни угоди врахували характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень; взяли до уваги особу винного та врахували його поведінку після їх вчинення; встановили наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільна допомога підозрюваним Збройним силам України, а саме шляхом переказу грошових коштів у сумі 200 000, 00 грн, оскільки перелік обставин, що пом`якшують покарання, в силу ч. 2 ст. 66 КК України, не є вичерпним. При цьому обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Порядок визначення сторнами угоди остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень також відповідає ч. 1 ст. 70 КК України.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд також враховує надані документи на підтвердження відомостей про те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, сплатив на потреби Збройних Сил України 200 000, 00 грн, щиро кається у вчиненому.

З огляду на викладене, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру та обставинам вчиненого діяння та особі винного, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, забезпечить досягнення мети його застосування.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства, суд зазначає, що КПК України не містить визначення суспільного інтересу. В узагальненому вигляді суспільний інтерес являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, наявні матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що умови угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим, відповідають суспільним інтересам з огляду на таке.

У першу чергу, затвердження угоди про визнання винуватості забезпечить скорочення часу розгляду кримінального провадження, мінімізує витрати державних ресурсів, особистих ресурсів учасників кримінального провадження, а також зменшить навантаження на прокуратуру та суд. Обвинувачений на даний час вже перерахував на користь Збройних сил України 200 000 грн, а в разі призначення узгодженого сторонами покарання додатково сплатить до Державного бюджету України на відповідний спеціальний рахунок для виконання кримінальних покарань 170 000 грн.

Вищевказане в умовах повномасштабної військової агресії з боку рф безпосередньо пов`язане із благополуччям, стабільністю та безпекою українського суспільства.

Щодо перевірки судом чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд також враховує, що угодою не вирішується питання щодо майна та обов`язків третіх осіб, усі істотні умови угоди відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості обов`язки є такими, що очевидно можливі для виконання.

Тому суд вважає, що угода про визнання винуватості відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність, та суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 31.03.2026 в кримінальному провадженні № 72026021040000003 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , та призначення йому узгодженої сторонами кримінального провадження міри покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого на даний час не застосовуються, підстав для їх застосування суд не вбачає.

Клопотань про вирішення судом питань щодо судових витрат та речових доказів в межах даного кримінального провадження не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 471, 473, 474, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 31.03.2026 про визнання винуватості між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 72026021040000003 щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 201-1 КК України.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 201-1 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч)гривень;

за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

за ч. 1 ст. 201-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - у виді штрафу в розмірі 10 000 (десять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_5 визначити у виді штрафу в розмірі 10 000 (десять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень.

Штраф має бути сплачений у місячний строк після набрання вироком законної сили, про що необхідно повідомити Вінницький районний суд Вінницької області шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: