Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №363/5358/26 — Вишгородський районний суд Київської області

09.10.2026 Справа № 363/5358/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025101110001237, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Іванків Вишгородського району Київської області, освіта вища, не одруженого, дітей не має, працюючого оператором ТОВ «КЕНПАК Україна», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

За невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 22.10.2025 у громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник та сформувався стійкий злочинний умисел, направлений на вчинення кримінально караних діянь, що полягають у поширенні в умовах воєнного стану інформації про розташування Збройних Сил України, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

Так, громадянин України ОСОБА_4 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений час, за допомогою особистого мобільного телефону «iPhone 15 Pro Max» ( НОМЕР_1 ), під`єднаного до глобальної мережі Інтернет, зареєстрував обліковій запис в соціальній мережі «TikTok» ім`ям користувача « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

У подальшому, ОСОБА_4 , маючи протиправний умисел, направлений на поширення в умовах воєнного стану інформації про розташування Збройних Сил України, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами 22.10.2025 року перебуваючи у м. Вишгород Київської області (більш точного місця в ході досудового розслідування не встановлено) здійснив збір та поширення інформації про розташування Збройних Сил України, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, шляхом поширення відеофайлів у всесвітній мережі «Інтернет» з використанням облікового запису в соціальній мережі «TikTok» ім`ям користувача « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з метою розповсюдження даних щодо чіткого місця тимчасової дислокації особового складу військовослужбовців сил протиповітряної оборони, військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України в засобах масової інформації, які тимчасово дислокувалися на території Вишгородського, Броварського районах Київської області, Оболонського та Деснянського районах міста Києва, у квадраті за координатами: « НОМЕР_3 , НОМЕР_10», « НОМЕР_4 , НОМЕР_11», « НОМЕР_5 , НОМЕР_12», « НОМЕР_6 , НОМЕР_13».

На відкриту сторінку «ІНФОРМАЦІЯ_3» в соціальній мережі «TikTok» підписано 19 600 осіб та під вказаною публікацією наявні коментарі, що свідчить про багаторазові перегляди та ознайомлення із даними відомостями.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23.02.2026 року № 10420/25-35.2 за допомогою відеоматеріалу, який був розміщений на сторінці соціальної мережі «TikTok», а сама на особистій сторінці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 можливо встановити місце розташування системи української Протиповітряної оборони Збройних Сил України.

Разом з цим, відповідно до відповіді, яка надійшла від військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, інформація у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами інформація щодо місця розташування, часу перебування або характеру діяльності сил і засобів протиповітряної оборони (ППО), які тимчасово дислокувалися на території Вишгородського, Броварського районах Київської області, Оболонського та Деснянського районах міста Києва, у квадраті за координатами: «НОМЕР_3, НОМЕР_10», «НОМЕР_4, НОМЕР_11», «НОМЕР_5, НОМЕР_12», «НОМЕР_6, НОМЕР_13» не розміщувалась.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме поширення інформації про розташування Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими органами, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні під час роз`яснення суті обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суд, що суть обвинувачення йому зрозуміла, провину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення безумовно, беззастережно та беззаперечно визнає у повному обсязі, щиро кається у скоєному, підтверджує обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, будь-якого тиску чи примусу під час досудового розслідування та судового провадження на нього не здійснювалося.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно, безумовно та беззаперечно визнає провину у вчиненні даного кримінального правопорушення та не оспорює обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність, відповідність об`єктивній дійсності, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі, просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У відповідності до вимог процесуального законодавства судом було роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом було роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.

Судом у судовому засіданні було встановлено добровільність позиції обвинуваченого, правильність розуміння ним тих обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення, проти не дослідження яких він не заперечує, а також правильність усвідомлення ним обмеження права на апеляційне оскарження.

Внаслідок цього відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визначив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , а також дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 суду зазначив, що він безумовно та беззаперечно погоджується з обставинами та фактами, які викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність та правильність, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України визнає у повному обсязі, щиро кається у скоєному.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 суду показав, що дійсно 22.10.2025 року у вечірній час доби перебуваючи у м. Вишгород Київської області за допомогою свого мобільного телефону «iPhone 15 Pro Max» він здійснив шляхом відеозйомки збір інформації щодо місця тимчасової дислокації особового складу військовослужбовців ЗСУ, яку потім виклав у свою відкриту сторінку «ІНФОРМАЦІЯ_3» в соціальній мережі «TikTok». Зазначив, що вказану публікацію в подальшому переглянуло декілька тисяч осіб. У скоєному щиро каявся, зазначив, що зробив для себе відповідні висновки та в подальшому не допустить такої протиправної поведінки.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Незважаючи на не оспорювання обвинуваченим своєї винуватості, обов`язок відносно правильної кримінально-правової кваліфікації його дій покладається на суд.

Перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд прийшов висновку, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 114-2 КК України - в поширення інформації про розташування Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими органами, вчинене в умовах воєнного стану.

Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, суд вважає доведеною.

В судовому засіданні прокурор прохав суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні беззаперечно визнав, не оспорював фактичні обставини, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро каявся у скоєному, разом з тим враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, зважаючи на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, сторона обвинувачення вважала що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання не пов`язане з позбавленням волі згідно ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України строком на 3 роки.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах прохав суд суворо його не карати, врахувати визнання ним провини у повному обсязі, його щире каяття, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст.114-2 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, а також конкретні обставини та факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, особисте ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, а також посткримінальну поведінку обвинуваченого.

Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 : громадянин України, уродженець селища Іванків Вишгородського району Київської області, освіта вища, не одружений, дітей не має, працює оператором ТОВ «КЕНПАК Україна», на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприйняття розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, тяжкість кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та особистість обвинуваченого, його ставлення до скоєного.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі.

Щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надав викривальні показання стосовно себе та підтверджених доказами детальних, значних за обсягом та релевантних для кримінального провадження викривальних показань стосовно вчинення цього кримінального правопорушення, щиро покаявся, усвідомив протизаконність своїх дій та самокритично їх оцінив, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та працевлаштований. З урахуванням наведеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, суд вважає призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 114-2 КК України у вигляді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч. 2 ст.114-2 КК України, з встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Покарання, повністю узгоджується з критерієм справедливості, правову позицію щодо якого висловив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі N 1-33/2004, зазначивши, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

При призначенні покарання суд також враховує вимоги ч.7 ст. 72 КК України, та вважає за необхідне зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту з 13.07.2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Відповідно до відомостей обвинувального акту та як було встановлено судом з наданих висновків експертів в межах даного кримінального провадження, наявні витрати на залучення державних експертів, які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судовим розглядом, обвинувачений ОСОБА_4 для вчинення злочину використовував належний йому мобільній телефон «iPhone 15 Pro Max», який визнаний речовим доказом по справі.

За наведених обставин, суд зазначає про наявність правових підстав для застосування у даному кримінальному провадженні положень ст. 96-1 КК України, та конфіскації зазначеного речового доказу у власність держави.

Цивільний позов не заявлено.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у цілодобового домашнього арешту, строк якого діє до 29.10.2026 року включно.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 381-382, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1 та п.2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ст. 72 ч. 7 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту з 13.07.2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.07.2026 року, в подальшому продовжений до 29.10.2026 року - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати за проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮУ експертизи (висновок експерта № 10420/25-35.2 від 23.02.2026) в розмірі 12 722 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність держави майно належне ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах», номер моделі MU663LL/A, серійний номер НОМЕР_7 , IMEI 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 , у корпусі сірого кольору та прозорому полімерному чохлі, який було вилучено 01.07.2026 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та зберігається у камері збереження речових доказів ГУ СБУ у м. Києві та Київській області.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Вишгородського районного суду Київської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1