Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №361/3023/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3023/26

провадження № 3/361/1982/26

02.10.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Скрипка О. В., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Ароновича Ф.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП ОСОБА_1 , головного бухгалтера ТОВ «МАРС УКРАЇНА», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 107/31-00-04-02-04-26 від 06 березня 2026 року, складеного посадовою особою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТОВ «МАРС УКРАЇНА», порушила п. 57.1 ст. 57 та п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України, що зафіксовано в акті камеральної перевірки від 24.02.2026 № 366/Ж5/31-00-04-02-04-18/21638055.

Виявлене правопорушення полягає у несвоєчасному поданні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за вересень 2025 року. Згідно з актом перевірки граничний строк подання розрахунку – 20.10.2025, фактично розрахунок (№ 9436231394) подано 09.02.2026. З протоколу вбачається, що датою вчинення правопорушення є вересень 2025 р.

Протокол складено за відсутності особи, на підставі акта неявки від 06.03.2026 № 106/Ж6/31-00-04-02-04-19.

Постановами суду від 23 березня 2026 року, 30 квітня 2026 року та 05 червня 2026 року матеріали справи тричі повертались органу ДПС для належного оформлення у зв`язку з порушенням ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 № 566 (далі – Інструкція). У протоколі не зазначено вичерпних даних про особу, дату вчинення та суть правопорушення, суть правопорушення не відповідала диспозиції ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, не підтверджено надсилання запрошення та копії протоколу особисто ОСОБА_1

08.07.2026 р. справа після доопрацювання надійшла до суду вчетверте. Згідно з наданими матеріалами, орган ДПС додатково послався на пп. «б» п. 176.2 ст. 176 та пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України й назвав датою вчинення правопорушення 20.10.2025, при цьому сам протокол № 107 від 06.03.2026 не змінено.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Аронович Ф. М. подав суду письмові пояснення та заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, під час розгляду справи в суді їх підтримав та прохав провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свою позицію захисник мотивував тим, що протокол не містить конкретної суті правопорушення, як того вимагає ст. 256 КУпАП: диспозиція ч. 1 ст. 163-4 КУпАП охоплює декілька різних форм діяння, проте протокол не визначає форму діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 , та не містить опису її конкретної дії чи бездіяльності; протокол і акт перевірки містять різні правові підстави та суперечливі відомості про час події: акт пов`язує порушення з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а в протоколі вказано п. 57.1 ст. 57 та п. 119.1 ст. 119 ПК України, хоча п. 57.1 ст. 57 стосується сплати узгодженого грошового зобов`язання, а не строків подання розрахунку; у протоколі датою вчинення зазначено «вересень 2025 р.», тоді як за актом граничний строк подання розрахунку – 20.10.2025; не доведено, що саме ОСОБА_1 є належним суб`єктом правопорушення та особисто вчинила інкриміноване діяння: відповідно до ст. 9 та 14 КУпАП відповідальність посадової особи ґрунтується на встановленні її конкретної винної дії чи бездіяльності та на тому, що дотримання відповідних правил входило до її службових обов`язків, проте в матеріалах відсутні наказ про призначення та документи щодо функціональних обов`язків, посадова інструкція чи розподіл обов`язків, документи про право підпису та використання кваліфікованого електронного підпису, відомості про те, хто готував, погоджував і передавав звітність, а також докази причинного зв`язку між поведінкою ОСОБА_1 і несвоєчасним поданням розрахунку; в акті перевірки відповідальними особами зазначено і керівника, і головного бухгалтера без розмежування їх функцій; акт перевірки є службовим документом і сам по собі не є достатньою підставою для встановлення особистої вини посадової особи; протокол складено з порушенням ч. 2 ст. 254 КУпАП: акт перевірки, в якому ОСОБА_1 вже зазначена як головний бухгалтер і відповідальна особа, складено 24.02.2026, а протокол – 06.03.2026, без пояснення причин; відсутність належного запрошення та вручення протоколу ставить під сумнів дотримання встановленого законом порядку його складання; у вказаній справі невизначеними та суперечливими є дата правопорушення, конкретна порушена норма ПК України, форма діяння, належність повідомлення особи та персональна вина ОСОБА_1 .

Заслухавши доводи захисника, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; пояснення особи; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення особи у вчиненні певного адміністративного правопорушення, на підставі якого вирішується питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Формулювання викладу об`єктивної сторони правопорушення та кваліфікації дій має бути детально конкретизовано і чітко відображати формулювання складу правопорушення, визначеного нормою КУпАП, що є гарантією права особи на захист від обвинувачення. На це, зокрема, звертає увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Малофєєва проти росії» від 30 травня 2013 року (заява № 36673/04), в якому встановлено порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що в протоколі фабулу правопорушення було сформульовано лише в загальних рисах без конкретизації обставин його вчинення; заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, тому вона була позбавлена можливості належно підготуватись до захисту.

Частиною першою статті 163-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Отже, диспозиція ч. 1 ст. 163-4 КУпАП охоплює декілька різних форм діяння, тому в протоколі має бути чітко визначено, яку саме з них, за твердженням органу ДПС, вчинила особа, та в чому полягала її конкретна протиправна дія чи бездіяльність. Протокол № 107 від 06.03.2026 цього не містить: у ньому лише зазначено, що ОСОБА_1 порушила п. 57.1 ст. 57 та п. 119.1 ст. 119 ПК України, що зафіксовано в акті перевірки, проте не наведено фактичних обставин, які становлять об`єктивну сторону правопорушення, і не визначено форму діяння, передбачену ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

У протоколі як дату вчинення правопорушення зазначено «вересень 2025 р.», що є назвою звітного (податкового) періоду, а не датою події правопорушення. З акта перевірки випливає інше: строк подання розрахунку спливав 20.10.2025, а фактично розрахунок подано 09.02.2026. За матеріалами доопрацювання датою вчинення названо ще 20.10.2025. Ці формулювання не є тотожними і не можуть одночасно визначати дату одного й того самого правопорушення. Без точної дати неможливо перевірити об`єктивну сторону правопорушення. На цей недолік суд вказував у постановах від 23.03.2026, 30.04.2026 та 05.06.2026, проте його не усунуто.

Згідно з протоколом, особі ставиться у вину порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України, який стосується строків сплати узгодженого грошового зобов`язання, тоді як з акта перевірки та суті описаного діяння випливає порушення строку подання податкового розрахунку (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України). Після повернення справи орган ДПС додатково посилався на інші норми, фактично змінюючи нормативну конструкцію обвинувачення поза межами самого протоколу. Наведене у протоколі формулювання не дає можливості однозначно встановити конкретний зміст інкримінованого особі правопорушення та його належну правову кваліфікацію, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Відповідно до п. 12, 13 Інструкції у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення правопорушення протокол складається в податковому органі; особа запрошується до органу для складання та підписання протоколу; запрошення вважається належно врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто. Із матеріалів справи вбачається, що запрошення на 06.03.2026 надіслано за адресою юридичної особи, проте відомості про його отримання саме ОСОБА_1 в наданих матеріалах відсутні. Доказів належного повідомлення ОСОБА_1 , опису вкладення до поштового відправлення та підтвердження відправки в матеріалах справи немає. Попри це, 06.03.2026 складено акт неявки та протокол за відсутності особи. Таким чином, особу було фактично позбавлено можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП: давати пояснення, подавати докази, користуватись правовою допомогою адвоката.

Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Акт перевірки складено 24.02.2026, у ньому головним бухгалтером підприємства та відповідальною особою у звітному періоді вже зазначено ОСОБА_1 , а протокол складено лише 06.03.2026, тобто через десять днів, без пояснення причин. У сукупності з іншими порушеннями порядку оформлення матеріалів наведене свідчить про неналежність провадження.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, а згідно зі ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають відповідальності за порушення правил, додержання яких входить до їх службових обов`язків. Отже, відповідальність посадової особи має ґрунтуватися на встановленні її конкретної винної дії чи бездіяльності та на тому, що забезпечення дотримання відповідних правил входило до її службових обов`язків. Саме по собі зайняття посади головного бухгалтера не встановлює автоматично персональної відповідальності за порушення, виявлене в діяльності юридичної особи.

Матеріали ДПС фіксують лише факт несвоєчасного подання податкового розрахунку ТОВ «МАРС УКРАЇНА» та посаду ОСОБА_1 як головного бухгалтера. Водночас у матеріалах справи відсутні: наказ про призначення ОСОБА_1 та документи щодо її функціональних обов`язків; посадова інструкція, внутрішній розподіл обов`язків чи інший документ, який покладав би на неї обов`язок складати й подавати цей розрахунок; документи про право підпису та наявність у неї кваліфікованого електронного підпису, яким було подано розрахунок; відомості про те, хто готував, погоджував і передавав звітність; пояснення працівників підприємства чи інші докази причинного зв`язку між конкретною поведінкою ОСОБА_1 та фактом несвоєчасного подання розрахунку. В акті перевірки відповідальними особами у звітному періоді зазначено керівника та головного бухгалтера без розмежування їх функцій. При цьому матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для висновку про те, що саме ОСОБА_1 була відповідальною за дотримання вимог, порушення яких їй інкримінується.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14). З наведеного випливає, що акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення; перекладення цього обов`язку на суд не передбачено, і суд не вправі вносити зміни до протоколу та додатків до нього, які мають значення для розгляду справи.

Постановами Броварського міськрайонного суду Київської області матеріали справи тричі поверталися органу ДПС для належного оформлення, проте протокол № 107 від 06.03.2026 у встановленому порядку не змінено та не доповнено, дату й суть правопорушення не конкретизовано, нормативне обґрунтування залишилось суперечливим. Суд не вправі самостійно усувати недоліки обвинувачення чи встановлювати відсутні його елементи, а повторне повернення матеріалів, за обставин, коли така можливість надавалась тричі, не відповідатиме меті провадження.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно із ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а наголосив на необхідності належного доказового підтвердження факту адміністративного правопорушення та вини особи: відсутність достатніх належних доказів не може компенсуватися припущеннями органу, який притягає особу до відповідальності, а конституційний принцип презумпції невинуватості поширюється й на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У даній справі невизначеними та суперечливими залишаються одночасно дата правопорушення, конкретна порушена норма ПК України, форма діяння та його відповідність диспозиції ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, належність повідомлення особи, а також наявність у ОСОБА_1 обов`язку щодо подання розрахунку та її персональна вина, що виключає висновок про доведеність складу адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не є достатніми для обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП. Склад правопорушення – це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням; відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу в цілому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 14, 245, 247, 251, 252, 254, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: О. В. Скрипка