Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №357/1984/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1984/26

Провадження № 2/357/3474/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами у сумі 99879,37 грн та витрати зі сплати судового збору.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 (далі по тексту Відповідач, Позичальник) укладено кредитні договори: 1. 09.07.2020 кредитний договір №20116319438, за яким Позичальнику надано кредит у сумі 34419 грн.; 2. 08.12.2023 кредитний договір №1013689329, за яким Позичальнику надано у сумі 42801.86 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.10.2025 склала: 1. По кредитному договору від 09.07.2020 № 20116319438 - 51375.18 (п`ятдесят одна тисяча триста сімдесят п`ять гривень 18 копійок) грн., з яких: 31958.31 грн. – заборгованість за кредитом; 19416.87 грн. – заборгованість процентами; 0 грн. – заборгованість за комісією; 2. По кредитному договору від 08.12.2023 № 1013689329- 48504.19 (сорок вісім тисяч п`ятсот чотири гривні 19 копійок) грн., з яких: 36447.33 грн. заборгованість за кредитом; 3.99 грн. – заборгованість процентами; 12052.87 грн. – заборгованість за комісією. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 30.10.2025 склала 99879.37 грн. Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Судом 15.05.2026 р. за вх.№31344 та 05.10.2026 р. за вх.№65322 отримано відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких представник відповідача – адвокат Олійник І. С. зазначила, що до змісту складової частини кредитного договору № 1013689329 було закладено умови зі сплати позичальником комісії, зокрема за обслуговування кредитної заборгованості, як за дії, вчинювані на власну користь Банком, що є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, відповідач є дружиною військовослужбовця, то положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» звільняє її від сплати відсотків за користування споживчим кредитом. Враховуючи викладене просила: відмовити позивачу у стягненні комісії за обслуговування кредитного договору №1013689329 від 08.12.2023 року в сумі 12052,87 грн та процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору № 20116319438 від 09.07.2020 р. в сумі 19416,87 грн та процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №1013689329 від 08.12.2023 року в сумі 3,99 грн; зарахувати проценти, які були сплачені ОСОБА_1 , в сумі 27476,27 грн в рахунок заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № 20116319438 від 09.07.2020 р.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу в спрощеному позовному провадженні та за відсутності представника Банку.

Представник відповідача – адвокат Олійник І. С. направила до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 05.10.2026 р. за вх.№65441, в якій просила розгляд справи проводити у відсутності відповідача та його представника, правова позиція викладена у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківський кредит це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Судом встановлено, що 09.07.2020 ОСОБА_2 звернулася до АТ «ПУМБ» і підписала заяву №20116319438 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, підписанням цієї угоди Клієнт приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги.

Згідно даного договору відповідачу надається споживчий кредит у вигляді надання кредитної картки з встановленим кредитним лімітом в сумі 20000,00 грн., зі строком дії та процентною ставкою, встановленою відповідно до ДКБО. Реальна річна процентна ставка становить 47,88 %.

09.07.2020 було підписано паспорт споживчого кредиту.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 20116319438 від 09.07.2020 вбачається, що кредитна заборгованість відповідача станом на 30.10.2025 становить 51375,18 грн, яка складається із: заборгованість за кредитом – 31958,31 грн; заборгованість за процентами – 19416,87 грн, яка також підтверджується випискою по особовому рахунку.

Крім того, 08.12.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1013689329, шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

За умовами договору, банк надав споживчий кредит в сумі 42 801,86 грн, в т.ч. з метою погашення заборгованості 42801,86 грн, строком на 36 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 1,6%. Розмір процентної ставки: 0,01% річних. Тип процентної ставки: фіксована. Спосіб надання Споживчого кредиту на загальні споживчі цілі: банківський переказ (за реквізитами зазначеними у п.10). 10. Заборгованість: кредитор - АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», основний договір 1011934949, сума заборгованості - 42 801,86 грн., реквізити для погашення UA093348510000029095115826960. Підписуючи цю Заяву, уповноважую Банк здійснити переказ суми Споживчого кредиту з цільовим призначенням на погашення заборгованості за реквізитами, зазначеними в п. 10 цієї Заяви. Графік платежів викладено у Додатку № 1 до цієї Заяви.

Вказаний кредитний договір № 1013689329 від 08.12.2023, підписаний з боку відповідача кваліфікованим електронним підписом.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

Додано Графік Платежів, що є Додатком № 1 до Заяви № 1013689329 від 08.12.2023.

Того ж дня, відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту, інша додаткова інформація.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1013689329 від 08.12.2023 вбачається, що кредитна заборгованість відповідача станом на 30.10.2025 становить 48504,19 грн, яка складається із: 36447,33 грн – заборгованість за кредитом; 3,99 грн – заборгованість процентами; 12052,87 грн. – заборгованість за комісією, яка також підтверджується випискою по особовому рахунку.

В матеріалах справи міститься Публічна пропозиція АТ "Перший Український Міжнародний Банк" на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ( нова редакція з 24.02.2023 ).

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ "Перший Український Міжнародний Банк", що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Так, згідно пункту 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити ( зменшити, збільшити ) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного договору та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.

Згідно п. 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Також, на виконання умов кредитного договору, АТ «ПУМБ» направив відповідачу письмові вимоги (повідомлення) від 28.10.2025 про виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами, що підтверджується списком згрупованих відправлень Укрпошта Експрес, в якій банк повідомив розмір боргу, попередив про необхідність його повернення, протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги та попередив про подання позову до суду в разі невиконання даної вимоги.

Отже, встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав договір № 20116319438 від 09.07.2020 та договір № 1013689329 від 08.12.2023, однак умови договору порушив.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання кредитних договорів свідчить про те, що відповідачу всі умови даних договорів цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладені договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Отже, позивач та відповідач погодили умови кредитних договорів щодо розміру кредиту, мети та строку кредитування, про сплату процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати таких процентів.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, вносив кошти на сплату заборгованості, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Кредитних договорів, а тому порушив умови Договорів.

Встановлено, що відповідач порушив умови договорів, тому утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 30.10.2025 становить: 1) за кредитним договором № 20116319438 від 09.07.2020 в розмірі 51375,18 грн, яка складається із: заборгованість за кредитом – 31958,31 грн; заборгованість за процентами – 19416,87 грн; 2) за кредитним договором № 1013689329 від 08.12.2023 в розмірі 48504,19 грн, яка складається із: 36447,33 грн – заборгованість за кредитом; 3,99 грн – заборгованість процентами; 12052,87 грн. – заборгованість за комісією, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості.

Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується і доданою з боку позивача до позовної заяви Виписки по особовим рахункам кредитного договору № 20116319438 від 09.07.2020 за період з 09.07.2020 по 30.10.2025 та Виписки по особовим рахункам кредитного договору № 1013689329 від 08.12.2023 за період з 08.12.2023 по 30.10.2025.

Отже, банківська виписка з рахунку позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів суд установив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 по справі № 278/2177/15-ц про те, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Така позиція викладена і в постанові КЦС ВС від 31.05.2022 № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22).

Отже, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Суд надаючи правову оцінку нарахуванню банком комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 12052,87 грн за Кредитним договором № 1013689329 від 08.12.2023, виходить із наступного.

Так, за умовами договору встановлено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 1,6%. Графік платежів викладено у Додатку № 1 до цієї Заяви.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника(за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

При цьому, належних доказів тому, що такі послуги надавалися відповідачу, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, не надано.

Враховуючи, що позивач не надав доказів надання послуг відповідачу, положення умов договору, на які посилається позивач, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Тому, в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 12052,87 грн за договором № 1013689329 від 08.12.2023, слід відмовити.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 1013689329 від 08.12.2023 вбачається, що відповідачем було сплачено комісію в розмірі 2739,32 грн, тому суд приходить до висновку, що зараховані кошти кредитодавцем в сумі 2739,32 грн в рахунок погашення заборгованості по комісії, мають бути зараховані в рахунок сплати відсотків та суми кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, враховуючи заперечення відповідача з посиланням на вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 18 квітня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Відповідач у відзиві зазначає, що вона є дружиною військовослужбовця, тому на неї поширюється дія ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

До відзиву відповідачем долучено: копію військового квитка ОСОБА_3 , копію посвідчення УБД ОСОБА_3 видане 19.07.2023 та форму 5 про проходження військової служби.

З військового квитка вбачається, що ОСОБА_3 зарахований до частин А377А, мобілізаційне розпорядження від 06.03.2022.

Відповідно до довідки ВЛК №744 солдат ОСОБА_3 призваний 06.03.2022 у ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України захисту інтересів населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 19.09.2023 солдат ОСОБА_3 дійсно в період 10.04.2022 по 10.02.2023 та з 25.03.2023 по теперішній час бере участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України на території Харківської та Донецької області. Дана довідка видана на підставі бойового розпорядження від 10.04.2022, 19.08.2022, 07.10.2022, 01.01.2023,16.03.2023,31.05.2023.

Таким чином, судом встановлено, що з 06.03.2022 чоловік відповідача є військовослужбовцем.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України.від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/1999).

Підсумовуючи вищевказане, суд враховує, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX набрав чинності 18 травня 2024 року та у ньому відсутня пряма вказівка про надання зворотної дії закону в часі.

Крім цього, відносини щодо сплати процентів за користування грошовими коштами врегульовані законодавством, а саме: частиною 1 статті 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, та не є відносинами щодо юридичної відповідальність особи за вчинене правопорушення, яка може бути пом`якшена або скасована внаслідок зворотної дії закону в часі.

Таким чином, суд встановив, що пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюються на відповідача як на дружину військовослужбовця саме з 18 травня 2024 року з дня набрання чинності змін до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 20116319438 від 09.07.2020 вбачається, що заборгованість відповідача за відсотками в період з 30.06.2021 до 30.10.2025 становить 19416,87 грн.

Оскільки на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд приходить до висновку, що з 18 травня 2024 року нараховані позивачем проценти підлягають списанню, а сплачені відповідачем кошти 31.05.2024 в розмірі 1478,61 грн, 30.06.2024 в розмірі 1118,61 грн 31.07.2024 в розмірі 1000,00 грн, мають бути зараховані в рахунок сплати заборгованості за тілом кредиту.

Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 20116319438 від 09.07.2020 в розмірі 47777,96 грн (тіло кредиту – 31958,31 грн + проценти – 15819,65 грн (19416,87 грн - 3597,22 грн); за Кредитним договором № 1013689329 від 08.12.2023 в розмірі 33712,00 грн (36447,33 грн тіло кредиту + 3,99 грн відсотки – 2739,32 грн сплачена комісія). Загальна вартість заборгованості за кредитними договорами складає 81489,96 грн.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають до часткового задоволення з урахуванням вищенаведеного.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем АТ «ПУМБ» були понесені судові витрати у сумі 2662,40 грн.

Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022р. у справі № 560/8629/21.

Такої правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/228/22 ( п. 8.23).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 81,59% (81489,96 грн – підлягає задоволенню х 100 : 99879,37 грн – просили стягнути), судовий збір слід стягнути в розмірі 2172,25 грн (2 662,40 грн х 81,59% ).

На підставі викладеного, ст. ст. 81, 133, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитним договором № 20116319438 від 09.07.2020 в розмірі 47777,96 грн та за Кредитним договором № 1013689329 від 08.12.2023 в розмірі 33712,00 грн. Всього до стягнення за договорами: 81489,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати у справі за сплату судового збору в розмірі 2172,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»; адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ: 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель